Магнітне коло двигуна складається з п'яти ділянок, з'єднаних послідовно: сердечника (ярма) якоря, зубцевого шару якоря, повітряного зазору, сердечників головних полюсів й ярма (стінки) остова.
Визначаємо активну висоту перетину сердечника (ярма) якоря:
м, (9.1)
де – магнітна індукція в сердечнику якоря, що може бути прийнята
рівної 1,4 1,6 Тл, приймаємо Тл;
– коефіцієнт заповнення сердечника якоря сталю, .
Перетин сердечника:
м2, (9.2)
Оцінюємо розмір аксіальних повітряних каналів діаметром , розташованих у рядках:
. (9.3)
Діаметр каналів:
;
Приймаємо: .
Кількість рядів каналів , причому канали розміщають у шаховому порядку.
Приймаємо: ( ЕД-118Б, ЕД-125Б).
При зазначеному розміщенні вентиляційних каналів зв'язок між конструкційною й активною висотами перерізу сердечника якоря визначаються формулою:
м, (9.3)
Внутрішній діаметр сердечника якоря:
м, (9.4)
Розміри двох ділянок магнітного кола - повітряного зазору й зубцевого шару - були встановлені раніше.
Осьову довжину сердечника полюса приймаємо рівній активній довжині якоря .
Ширина полюсного сердечника визначаємо по допустимій індукції Тл, приймаємо Тл.