Склад і організаційна структура ОВПС НАТО в Європі

Структура органів управління ОЗС НАТО має три рівні командувань і штабів Альянсу. Перший рівень (стратегічний) – стратегічні командування ОЗС НАТО в Європі та Атлантиці; другий (оперативно-стратегічний) – регіональні командування; третій (оперативний) – субрегіональні та видові командування (ОВПС, ОВМС).

Загальне керівництво ОЗС НАТО в Європі безпосередньо здійснює Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі (представник ЗС США) через штаб СК ОЗС НАТО в Європі (н.п. Касто, Бельгія) (рис. 2.1).

У разі виникнення кризи Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі відповідає за здійснення військових заходів, спрямованих на забезпечення захисту, збереження безпеки i єдності командування ОЗС в Європі, діючи в межах повноважень, наданих йому політичним керівництвом НАТО.

Стратегічному командуванню ОЗС НАТО в Європі підпорядковані РК ОЗС у Північній Європі (AFNORTH – Allied Forces Northern Europe, штаб – н.п. Бранссум, Нідерланди) і РК ОЗС НАТО у Південній Європі (AFSOUTH – Allied Forces Southern Europe, штаб – н.п. Неаполь, Італія).

До складу РК ОЗС НАТО у Північній Європі входить Командування ОВПС НАТО у Північній Європі (штаб – н.п. Рамштайн, Німеччина).

На посаду командувача ОВПС НАТО у Північній Європі призначається представник ЗС США, який є помічником головнокомандувача РК ОЗС НАТО у Північній Європі з питань застосування угруповань ВПС Альянсу. Крім того, на нього покладені функції командувача ППО і начальника регіональної системи за контролем повітряно-космічного простору у зоні відповідальності РК ОВПС НАТО у Північній Європі та координації дій авіації з іншими командуваннями.

Командуванню ОВПС НАТО у Північній Європі підпорядковані п’ять ЦУПО, які розгорнуті у Німеччині (н.п. Калькар і н.п. Месшетен), Данії (н.п. Фіндеруд), Норвегії (н.п. Рейтан) і Великобританії (н.п. Хай-Уіком).

До складу РК ОЗС НАТО у Південній Європі входить Командування ОВПС НАТО у Південній Європі (штаб – н.п. Неаполь, Італія).

На посаду командувача ОВПС НАТО у Південній Європі призначається представник ЗС США, який є помічником головнокомандувача РК ОЗС НАТО у Південній Європі з питань

застосування угруповань ВПС Альянсу. Крім того, на нього покладені функції командувача ППО і начальника регіональної системи за контролем повітряно-космічного простору у зоні відповідальності РК ОВПС НАТО у Південній Європі та координації дій авіації з іншими командуваннями.

Командуванню ОВПС НАТО у Південній Європі підпорядковані п’ять ЦУПО, які розгорнуті в Туреччині (н.п. Ескішехір), Італії (н.п. Поджо-Ренатико), Греції (н.п. Лариса), Іспанії (н.п. Торехон) і Португалії (н.п. Монсанту).

У межах існуючих нині складу і структури ОЗС НАТО в Європі є три функціональні категорії сил:

Сили першочергового залучання (NRF – NATO Response Force);

Основні оборонні сили;

Резервні сили.

Сили першочергового залучання створені на заміну Силам негайного і швидкого реагування. Сили і засоби СПЗ здатні для розгортання у будь-який час та у будь-якій точці земної кулі та призначені для вирішення широкого кола завдань, у тому числі для: ведення самостійних бойових дій; проведення операцій щодо урегулювання криз, а також гуманітарних операцій; забезпечення розгортання більш великих угруповань військ (сил); ефективної протидії тероризму та розповсюдженню зброї масового ураження. Сили і засоби СПЗ по черзі знаходяться у підпорядкуванні командувачів РК ОЗС НАТО у Північній Європі і РК ОЗС НАТО у Південній Європі та під загальним керівництвом Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі; при цьому СПЗ являють собою високомобільні формування.

Повітряний компонент СПЗ представлений підрозділами ВПС і ППО, здатними здійснювати не менше 200 бойових літако-вильотів за добу.

Доставка підрозділів СПЗ у райони призначення здійснюється з використанням засобів повітряних і морських перекидань.

Основні оборонні сили складаються з діючих і таких, що можуть бути мобілізованими, сухопутних сил, ВПС і ВМС, спроможних забезпечити стримування і захист від примусових або агресивних дій. Ці сили мають національні й багатонаціональні формування різних рівнів готовності.

Резервні сили складаються з інших формувань, що перебувають на різних рівнях готовності і можливості їх використання. Ці сили, до яких входить і формування ВПС, можуть використовуватись як сили підкріплення у будь-якому районі або морській зоні дії ОЗС НАТО в Європі для стримування, врегулювання кризи чи забезпечення оборони.

Найважливішим компонентом бойової моці угрупувань сил (військ) держав – членів НАТО в Європі є ТА, яка призначена для вирішення основних бойових і допоміжних (спеціальних) завдань ОВПС НАТО в Європі у тактичній (оперативно-тактичній) глибині у взаємодії з сухопутними і морськими силами і засобами ОЗС НАТО в Європі чи самостійно. До складу ТА входять ударна, штурмова, винищувальна і транспортна авіація. Однак під час проведення спільних операцій ОЗС НАТО в Європі застосовуються літаки стратегічної авіації ВПС США та авіація ОВМС НАТО в Європі.

Необхідно відмітити, що до складу ОВПС НАТО в Європі входять сили і засоби ППО: ЗРК, ЗА і радіотехнічні системи (комплекси, станції).

Сили раннього повітряного попередженняНАТО (NAEWF – NATO Airborne Early Warning Forces) є загальним діючим багатонаціональним формуванням, що складається з двох компонентів: компонента Е-3А, до складу якого входять 18 літаків Е-3А, що належать НАТО і мають Головну оперативну базу в н.п. Гайленкірхені (Німеччина), і компонента Е-3D, до складу якого входять сім літаків Е-3D, що належать Великобританії і базуються на авіаційній базі Королівських ВПС в н.п. Уеддінгтоні (Великобританія). Сили забезпечують повітряне спостереження і раннє попередження, що істотно підвищує ефективність командування і управління, оскільки літаки Сил раннього повітряного попередження НАТО передають інформацію спостереження безпосередньо до центрів командування і управління різного рівня.

Літаки Е-3А/D мають складне радіоелектронне обладнання, що дає змогу виявляти повітряні цілі на великих відстанях і над великими за площею територіями.

Організаційно ОВПС НАТО в Європі формуються з авіаційних частин і підрозділів, які підпорядковані авіаційним об’єднанням і командуванням ВПС держав – членів НАТО.

Особлива увага щодо кількості сил і засобів ВПС і ППО та їх функціонального призначення, приділяється організаційним структурам ВПС ЗС окремих провідних європейських держав – членів НАТО.

Загальна організаційна структураВПС Великобританіїскладається з ударного командування і командування кадрів та підготовки особового складу і комплектування (рис. 2.2).

		Рис. 2.2. Загальна організаційна структура ВПС Великобританії

До складу ударного командування включені три авіаційні групи (оперативно-тактичні об’єднання), які складаються з основних тактичних авіаційних частин – акр, які включають основні бойові тактичні авіаційні підрозділи – ае (2…4 ае в акр, в ае – 2…3 ал по 6 літаків; всього в ае – 12…18 літаків).

Всього на озброєнні ВПС Великобританії знаходяться 22 ае ТА (загальна кількість бойових літаків – понад 330) і 2 ае літаків Е-3D.

Загальна організаційна структура ВПС Франції складається з чотирьох авіаційних командувань(тактичного, стратегічного, транспортного, навчального) та управління кадрів ВПС (рис. 2.3).

Тактичне авіаційне командування складається з основних тактичних авіаційних частин – авіаційних ескадр і основних бойових тактичних авіаційних підрозділів – ае (2…3 ае в авіаційній ескадрі, в ае – 4 ал по 6 літаків).Всього на озброєнні ВПС Франції знаходяться 27 ае ТА (загальна кількість бойових літаків – понад 470) та 1 ае літаків Е-3F.

Всього на озброєнні ВПС Франції знаходяться 27 ае ТА (загальна кількість бойових літаків – понад 470) та 1 ае літаків Е-3F.

Сили і засоби ППО: 11 зрдн (60 зрбатр), які мають на озброєнні 24 ЗРК Crotal і 36 ЗРК Mistral.

Військово-Повітряні сили Німеччиниочолює інспектор ВПС, який здійснює загальне керівництво ВПС через головний штаб ВПС (рис. 2.4).

До складу ВПС Німеччини відносяться: оперативне командування ВПС; командування ВТА; командування оперативного управління ВПС; два полки матеріально-технічного забезпечення; центр обслуговування озброєнь.

До складу оперативного командування ВПС входять п’ять авіаційних дивізій, кожна з яких складається з двох авіаційних ескадр, ескадри ППО і району управління оперативним застосуванням.

Командування ВТА складається з авіагрупи перекидань та трьох ескадр ВТА.

Кожна авіаційна ескадра чи ескадра ВТА складається з льотної групи, технічної групи та групи аеродромного забезпечення.

Льотна група складається з основних бойових тактичних авіаційних підрозділів – двох ае (в ае – 4 ал по 6 літаків).

Технічна група складається з таких наземних ескадрилій: транспортної; ремонту ЗПС; санітарної; охорони і оборони; навчальної.

Група аеродромного забезпечення складається з чотирьох наземних ескадрилій (обслуговування; ремонту; забезпечення; постачання) та батр ЗА.

Всього на озброєнні ВПС Німеччини знаходяться 22 ае ТА (загальна кількість бойових літаків – понад 450).

Сили і засоби ППО: 24 зрдн, які мають на озброєнні 36 ПсУ ЗРК Patriot, 72 ПсУ ЗРК Improved Hawk і 84 ПсУ ЗРК Roland, близько 260 гармат ЗА.

Військово-Повітряні сили Туреччиниочолює головнокомандувач ВПС, який здійснює загальне керівництво через штаб ВПС (рис. 2.5).

До оперативного складу ВПС Туреччини відносяться:

два ТАК – 1-е та 2-е ТАК (основні оперативні авіаційні об’єднання);

командування тилу;

навчальне командування;

авіабаза літаків-заправників;

дві окремі транспортні авіабази.

Відповідно до територіального та організаційного розподілу ВПС Туреччини поділені на два угруповання: західне і східне.

Основним угрупованням ВПС Туреччини є західне.

Усі частини і підрозділи західного угруповання входять до складу 1-го ТАК та дислокуються на території Західної Анталії, де розташовані найважливіші політичні і адміністративні центри, основні економічні райони держави, промислові і військові об’єкти та одне з найбільших угруповань СВ держави.

До складу 1-го ТАК входять: чотири АвБ (основні тактичні авіаційні частини), група управління авіацією і база ЗКР.

Частини і підрозділи східного угруповання (2-е ТАК) дислокуються на території Східної Анталії та призначені для безпосередньої авіаційної підтримки СВ, які діють у цьому напрямку.

До складу 2-го ТАК входять три АвБ і група управління авіацією.

До складу кожної АвБ відносяться: 2…4 ае (в ае – 4 ал по 6 літаків); три батальйони (зв’язку, інженерно-ремонтний, автотранспортний); зрадн; підрозділ вертольотів; рота охорони; служба постачання.

Група управління авіацією призначена для оперативного керівництва бойовими діями авіаційних частин (підрозділів).

Командування тилу складається зі штабу та трьох центрів постачання та ремонту.

До складу навчального командування входять: дві навчальні авіабази, авіаційні військові навчальні заклади, навчальний центр ППО та навчальна бригада ВПС.

Авіабаза літаків-заправників включає 10 стратегічних літаків-заправників КС-135.

Кожна з окремих транспортних авіабаз складається з трьох ае тактичних військово-транспортних літаків С-130 різних модифікацій та літаків С.160 і CN-235.

Усього на озброєнні ВПС Туреччини знаходяться 25 ае ТА (у тому числі – 2 ае на базі літаків-носіїв ядерної зброї; загальна кількість бойових літаків – понад 440).

Сили і засоби ППО: 92 ПсУ ЗРК Nike-Hercules, 86 ПсУ ЗРК Rapier, понад 170 засобів ЗА.

Висновки

Таким чином, ОВПС НАТО в Європі є однією з головних складових ОЗС НАТО в Європі та призначені для вирішення основних бойових і допоміжних (спеціальних) завдань, що специфічні для військової авіації та мають значне угрупування авіації, яке формується з підрозділів і частин різних родів ТА ВПС держав-членів НАТО.

Слід відмітити про інтегровану функціональну сумісність сил і засобів авіації та ППО ОЗС НАТО в Європі при виконанні завдань, що вирішуються.

Розробив: викладач кафедри №803 М. М. КУКУШКІН

Поиск по сайту: