Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ПОЛІТИКА ПОЛЬЩІ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Лекція 7

Україна під владою Речі Посполитої

 

ЛЮБЛИНСКАЯ УНІЯ І ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

У ХVІ ст. Литовське князівство веде тривалі Лівонські війни (1558 - 1583 р.) з Московською державою, у ході яких втрачає частину своїх земель. Втрата Полоцька в 1563 р. поставила Литву на грань поглинання Московією. Щоб уникнути подальших територіальних втрат литовські феодали вирішили об'єднатися з Польським королівством.

1 липня 1569 р. у Любліні між Польським королівством і Литовським князівством була укладена унія про об'єднання в одну державу Річ Посполиту. Річ Посполита стало найбільшою державою Східної Європи. Вона представляла собою феодальну федерацію, де кожний із суб'єктів чітко визначив для себе повноваження й обов'язки.

Річ Посполита як держава мала свої особливості: виборний король; спільний парламент (сейм);єдина зовнішня політика, єдина валюта; відмінялися внутрішні митні кордони; польська, литовська й українська католицька шляхта зрівнювалися в майнових і земельних правах і отримувала право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. При цьому Польща й Литва зберегли окремі: скарбницю, адміністрацію, армію й державні мови, крім того, на всій території Речі Посполитої використалася латинь.

Білоруські землі залишалися в складі Литовського князівства. Під юрисдикцію Польщі потрапили всі етнічні українські землі. На них були створені шість воєводств. Воєводства очолювали воєводи, що обиралися із магнатів, великих польських землевласників. Воєводства ділилися на повіти зі старостами й комендантами фортець.

Наслідки Люблінської унії для українського народу були негативними:

1. Почалася поголовна полонізація українського населення, незалежно від соціального стану й статусу;

2. Наступ католицизму на шкоду православної церкви й насильницьке покатоличення православного населення, незалежно від соціального стану й статусу;

3. Почалося повне покріпачення селян, особливо, після прийняття Литовського статуту.

Єдиним позитивним моментом Люблінської унії став її вплив на розвиток національної самосвідомості українського народу. Культура залишалася єдиною сферою, у якій український народ міг виявити й захистити свою самобутність.

ПОЛІТИКА ПОЛЬЩІ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Відразу ж після Люблінської унії польська корона провела перепис населення й земельний опис українських воєводств. Після перепису король став роздавати землі польській шляхті.

Основним типом господарства в Наддніпрянській Україні й Побужжі став фільварок. Це було феодальне виробництво, засноване на кріпосній праці, але при цьому, орієнтоване на ринок. У другій половині ХVІ ст. значно зросла площа оброблюваних земель і розвиток фільваркового господарства. Ці процеси супроводжувалися збезземелюванням селян. Закон цілком був на боці польських феодалів. В 1588 р. був прийнятий Литовський статут, що сприяв ще більшому покріпаченню селян. Статут надавав шляхтичам право самим встановлювати усі повинності, розпоряджатися життям селян і їхнім майном, також, статут встановлював 20-літній термін піймання збіглих селян.

У ХVІ - ХVІІ ст. спостерігалося подальше поглиблення суспільного поділу праці, що сприяло розвитку міст і міського господарства. З'явилися нові міста: Фастів, Кременчук, Миргород, Умань, Гайсин і ін. Міста ділилися на «королівські» і феодальні. Вони були приватною власністю магнатів і шляхти або корони. У деяких містах діяло магдебурзьке право, тобто феодальне міське самоврядування, що надавали король або магнат. Містом управляв магістрат, що безпосередньо підкорявся власникові. Магістрат складався з ради (адміністрації) і лави (суду присяжних). Незважаючи на магдебурзьке право міста сильно залежали від королівської або шляхетської адміністрації. Українське населення міст піддавалося постійної й жорсткої дискримінації.

Польська влада визнали козацтво, що було могутньою соціальною силою. В 1572 р. польський король по реєстру (списку) прийняв на державну й воєнну службу 300 козаків. Виникло реєстрове козацтво. Реєстрові підпорядковувалися коронному гетьманові, звільнялися від податків, одержували платню й землю за службу. В 1590 р. реєстр розширили до 1000 чоловік. Козаки, що не потрапили в список, втрачали козацьких прав і привілеїв. Розколу в рядах козацтва, на який так розраховувала польська адміністрація, не відбулося, реєстрові й не реєстрові козаки спільно виступали проти соціального й національного гніту.

Католицька церква вела активний наступ в українські землі, витісняючи й переслідуючи церкву православну. Частина православного духівництва з ініціативи владики львівського Г. Балабана почала таємні переговори з католицьким духівництвом про можливий компроміс. Балабана підтримали К.Терлецький, І. Потій. Вони розробили план і деталі переходу православних парафій України під владу Папи Римського. 6 - 10 жовтня 1596 р. у Брест-Литовську була проголошена унія про об’єднання православної й католицької церков (Берестейська унія). Одночасно в будинку князя К.Острозького представники православного духівництва, владики з Олександрії, Константинополя, Бєлгорода й інших міст прокляли акт унії.

Нова греко-католицька церква визнавала верховенство Папи Римського, але при цьому зберігала православні обряди й літургію. Православні церкви й монастирі втрачали майно. Православні українці платили податок на утримання католицького духівництва.

Унія внесла розкол в український народ і привела до нового сплеску національно-визвольної боротьби під гаслом ліквідації церковної унії.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.