Територіальна спеціалізація визначається за допомогою Індексу локації виробництва ( ):
,(5.1)
де – обсяг певного виду продукції, що виробляється в конкретному регіоні (території); – обсяг цієї ж продукції, що виробляється в країні; – обсяг всієї продукції, що виробляється в цьому регіоні; – обсяг всієї продукції, що виробляється в країні.
Коефіцієнт виробництва продукції регіону на душу населення:
, (5.2)
де Пгал.р. – питома вага галузі регіону у виробництві продукції відповідною галуззю в масштабі всієї країни, Пнас.р. – питома вага населення в загальному населенні країни.
Коефіцієнт міжрайонної товарності дає можливість оцінити потенціал регіону й точніше визначити його місце в товарообміні:
, (5.3)
де Ввив.р. – вартість продукції даної галузі регіону, що вивозиться за його межі; Ввир.р. – загальна вартість продукції, що виробляється в регіоні.
Продуктивність праці (ППР):
, (5.4)
де П – величина виготовленого продукту; Р – затрати живої праці.
Фондовіддача (ФВ):
, (5.5)
де Ф – вартість основних виробничих фондів.
Матеріаловіддача (МВ):
, (5.6)
де М – матеріальні затрати на виготовлення продукції.
Рівень економічної активності відображує частину економічно активного населення у загальній його чисельності, й визначається за формулою:
, (5.7)
де КА – чисельність економічно активного населення; КН – чисельність населення країни.
Рівень безробіття(U) визначається за формулою:
; ; або , (5.8)
де F – кількість офіційно зареєстрованих безробітних, у тому числі: FСБ – кількість структурнобезробітних; FФБ – кількість фрикційнобезробітних; FЦБ – кількість циклічнобезробітних; КН – кількість населення; КНП – непрацездатні; КВ – кількість вибулих зі складу робочої сили; R – кількість офіційно зареєстрованої робочої сили, L – кількість зайнятих.
Рівень зайнятості(З): (5.9)
Індекс Ласпейреса:
, (5.10)
де – рівень цін і-го блага в базисному році; – рівень цін і-го блага у поточному році; – кількість і-го блага у базисному році.
Індекс Пааше:
, (5.11)
де – рівень цін і-го блага у базисному році; – рівень цін і-го блага в поточному році; – кількість і-го блага в базисному році. – кількість і-го блага в поточному році.
Індекс Фішера:
(5.12)
За виробничим методом валовий національний продукт (ВНП) визначають як різницю між обсягом виробленої продукції та поточними витратами на придбання сировини, матеріалів, послуг інших підприємств:
, (5.13)
де ВВ – валовий випуск; МВ – матеріальні витрати; КН – непрямі податки; С – субсидії.
За видатками ВНП включає в себе суму видатків всіх макроекономічних суб’єктів на придбання кінцевих товарів:
, (5.14)
де С – споживчі видатки; Іg – валові приватні внутрішні інвестиції (Ig = In + A); G – державні видатки; NЕ – чистий експорт (різниця між експортом та імпортом: NE = Exp - Imp).
За доходами ВHП обчислюється як сума всіх факторних доходів учасників виробництва, а для балансування додають амортизацію та непрямі податки.
, (5.15)
де W – заробітна плата найманих робітників; R – рента; і – відсотки за капітал; р – валовий прибуток; А – амортизація; Тn – непрямі податки.
Розрахунок валового внутрішнього продукту (ВВП (GIP)):
, (5.16)
Економічний результат природозахисних заходів (Р) виражається у:
, (5.17)
де ПЗ – величина попереджених річних економічних збитків від забруднення середовища; – величина річного приросту доходів від поліпшення виробничих результатів діяльності підприємств чи групи підприємств.
Величина попереджених економічних збитків від забруднення навколишнього середовища розраховується за формулою:
, (5.18)
де З2 та З1 – відповідно збитки до і після проведеного заходу.
Витрати на здійснення природозахисних заходів (В):
, (5.19)
де К – капіталовкладення на природоохоронний захід; Тн – нормативний термін окупності капіталовкладень, величина, обернена нормативному коефіцієнтові ефективності капіталовкладень (Ен = 0,12); С – поточні багаторазові витрати на природоохоронний захід.
Якщо періоди будівництва (реконструкції), а також проектні строки експлуатації природоохоронних споруд, величини витрат і результат у період експлуатації істотно не змінюються в часі, то порівняння варіантів природозахисних заходів може проводитися за величиною їхнього річного чистого економічного ефекту (ЧЕ). Вибір найкращого з кількох варіантів природозахисних заходів у такому разі здійснюється за формулою:
ЧЕ = (Р – В) ® мах. (5.20)
Якщо ж природоохоронні заходи характеризуються неоднаковими періодами будівництва (реконструкції), а також термінами експлуатації, необхідно проводити сумування економічних ефектів за період експлуатації з урахуванням фактора часу.