Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Мікропроцесори Pentium

 

Мікропроцесори п’ятого покоління Pentium принципово відрізняються від І80486 своєю суперскалярною архітектурою – здатністю виконувати на своїх конвеєрах до двох інструкцій при частоті 200 МГц. МП Pentium повністю програмно сумісний з попередніми МП Intel і дозволяє використовувати раніш розроблене програмне забезпечення для ПК.

Технічні новації, притаманні мікропроцесору, є також такі:

– окремі кеш-пам’яті для команд та даних;

– передбачення переходів;

– високопродуктивні операції з плаваючою точкою;

– удосконалена 64-розрядна шина даних;

– засоби забезпечення цілісності даних;

– засоби керування енергоживленням;

– підтримка багатопроцесорності;

– моніторинг продуктивності;

– підтримка сторінкової пам’яті різних розмірів.

Структурна схема МП Pentium показана на рис. 1.

Два конвеєри команд U та V паралельно можуть виконувати дві різні команди. Конвеєр U виконує усі команди, а V – їх обмежений набір більш простих команд.

Кожна кеш-пам'ять процесора Pentium має розмір 8 кбайт. Буфер трансляції адрес (TLB) перетворює адресу комірки зовнішньої пам’яті у відповідну адресу даних у кеш. У МП Pentium використовується метод зворотного запису, коли дані записуються в ОЗП тільки при їх видаленні з кеш. Це дозволяє модифікувати дані у кеш без збереження в ОЗП. При роботі МП Pentium у багатопроцесорній системі завдяки протоколу MEST (Modified, Exclusive, Shared, Invalid) забезпечується узгодженість даних в усіх кеш мікропроцесорів системи і в основній пам’яті.

Передбачення переходів у програмах реалізується завдяки буферу BTB (Branch Target Buffer) і двом буферам попередньої вибірки. Один із них використовується для попередньої вибірки команди у припущенні, що переходу не буде, а інший виконує передвибірку інструкцій у буфер, використовуючи вміст BTB (запам’ятовуване при першому виконанні переходу). Такий алгоритм не тільки прогнозує вибір простих віток, але й виконує складне передбачення в укладених циклах, завдяки тому, що в буфері ВТВ можуть зберігатись кілька (до 256) адрес переходів.

У МП Pentium застосовується блок обчислень з плаваючою точкою, який використовує складні багатоступеневі конвеєри та внутрішні функції. Майже всі команди з плаваючою точкою починають виконуватись у конвеєрі U або V, а потім передаються на конвеєр з плаваючою точкою, тому цілочислові конвеєри не є незалежні – при зупинці одного з них для роботи з числами з плаваючою точкою другий теж зупиняється. Такі функції, як множення, ділення, додавання реалізовані як внутрішні у просторі операцій з плаваючою точкою.

Всі ці нововведення призводять до перевищення швидкості виконання операцій з плаваючою точкою у 10 разів порівняно з МП I80486 DX 33 МГц. Завдяки 64-розрядній шині даних МП Pentium може обмінюватись даними з пам’яттю зі швидкістю 528 Мбайт/с. МП Pentium реалізує конвеєризацію циклів шини, що дозволяє почати другий цикл ще до завершення першого. Для підвищення швидкості виконання послідовних операцій запису в пам’ять МП Pentium має по одному буферу запису на кожний конвеєр, завдяки чому мікропроцесор може продовжувати роботу, виконуючи наступні команди до запису результату попередньої команди в пам’ять.

Рисунок 1 – Структурна схема МП Pentium

 

Цілісність даних перевіряється за ознакою парності одиниць у внутрішніх буферах процесора.

У МП Pentium засоби енергозбереження застосовуються як на рівні мікропроцесора, так і на рівні системи. При виконанні задач, які не потребують інтенсивних обчислень, процесор може бути переведений у режим зі зниженою тактовою частотою та зниженим енергоживленням.

Підтримка багатопроцесорності забезпечується наявністю внутрішнього контролера багатопроцесорних переривань АРІС, який підтримує до 60 процесорів у системі, та двовходового контролера кеш-пам’яті другого рівня, який дозволяє двом процесорам сумісно використовувати один кеш другого рівня.

Мікропроцесор Pentium підтримує розміри сторінки пам’яті 4 кбайти та 4 Мбайти. Це дає можливість регулювати частоту переключення сторінок у ядрі операційної системи або у графічних додатках.

МП Pentium MMX характеризується апаратною підтримкою багатьох операцій, характерних для процесорів цифрової обробки сигналів: одна інструкція виконує дії над кількома (2, 4, 8) комплектами операндів (принцип SIMD), операції над векторами, згортка, перетворення Фур’є тощо. Це стало можливим завдяки розширенню системи команд на 57 команд, орієнтованих на ефективне виконання типових мультимедійних алгоритмів. Процесор вирішує задачі синтезу звука та музики, розпізнавання мови, обробки відео- та графічної інформації, виконання комунікаційних функцій.

SIMD-обробка потоків даних значно прискорює виконання мультимедійних алгоритмів, для яких є характерне виконання ідентичних операцій над великими масивами однотипних даних – 16-бітними відліками цифрового мовного сигналу, 8-бітні коди кольору пікселя.

Процесор підтримує операцію MAC – множення з накопиченням, у ньому вперше був застосований новий вид арифметики з насиченням: якщо результат операції не вміщується у розрядній сітці, то замість переповнення або втрачання порядку установлюється відповідно максимально або мінімально можливе значення числа.

Pentium MMX має дві окремі кеш-пам’яті – кеш команд та кеш даних, обсяг кожної з них 16 кбайт.

Ефективність за швидкістю виконання мультимедійних додатків у Pentium MMX на 60% вища ніж у процесора Pentium за однакових тактових частот. Регістри MMX Pentium MMX суміщені з 64-розрядними регістрами з плаваючою точкою, що забезпечує сумісність з архітектурою Pentium і дозволяє використовувати раніше розроблене програмне забезпечення. Pentium MMX за 50 тактів може переключатися в режим обчислень з плаваючою точкою і використовуватися як універсальний.

Процесор Pentium Pro (Р6) відноситься до шостого покоління; він має кеш другого рівня на 512 Кбайт, розміщений у тому ж корпусі, який працює на частоті ядра – 200 МГц. Архітектура процесора спрямована на збільшення паралельно виконуваних гілок програми, причому команди можуть виконуватись не в тому порядку, в якому вони розташовані у програмі, але послідовність запису результатів у пам’ять або виведення їх у порти зберігається відповідно до програми, це так зване динамічне виконання інструкцій. Передбачено спекулятивне виконання команд з випередженням, переупорядкування команд по конвеєрах з метою вирівнювання часу їх виконання, що також підвищує продуктивність процесора. Процесор має різні незалежні шини для з’єднання процесорного ядра з кеш-пам’яттю та основною пам’яттю. Перша шина працює на тактовій частоті процесора, а друга – з частотою системи. Слід зазначити, що 16-розрядні додатки виконуються на Pentium Pro не швидше ніж на Pentium з такою ж тактовою частотою. Це пояснюється частим перезавантаженням виконавчого багатоступінчатого конвеєра з короткими даними.

До МП шостого покоління відносяться також МП Pentium ІІ, Pentium ІІІ, Celeron та Xeon. Загальними рисами цих процесорів є те, що ядро процесора вміщує кілька конвеєрів, до яких підключаються виконуючі пристрої для операцій над цілими числами, звернень до пам’яті, передбачення переходів та обчислень з плаваючою точкою. Кілька різних виконавчих пристроїв можуть об’єднуватися на одному конвеєрі.

Pentium ІІ є більш швидкий ніж Pentium Pro з підтримкою ММХ, але не пристосований до роботи у багатопроцесорних системах. Pentium ІІІ – це подальша розробка Pentium ІІ, його основною відміною від попередніх моделей є розширення SIMD-інструкцій, засноване на новому блоці 128-розрядних регістрів ХММ. Блок дозволяє одній інструкції виконувати операції одночасно над чотирма комплектами 32-розрядних операндів з плаваючою точкою. При виконанні повних інструкцій обладнання для виконання традиційних операцій FPU/MMX не використовується, це дозволяє одночасно виконувати інструкції ММХ з інструкціями над операндами з плаваючою точкою, а також логічні інструкції.

Сімейство Xeon – Pentium II Xeon та Pentium III Xeon призначені для роботи у складі серверів, які можуть бути об’єднані у системи з FRC-режимом, в якому процесор працює як перевірний з надлишковим контролем функціональності у двопроцесорній, а також у симетричних 1-, 2-, 4- та 8-процесорних системах. Процесори Pentium II Xeon мають частоту шини 100 МГц і частоту ядра 500 МГц, вторинний кеш 1 Мбайт, виконують стандартний набір інструкцій Pentium II та ММХ. Процесори Pentium III Xeon мають частоту шини 133 МГц при частоті ядра до 1000 МГц. Вторинний кеш сягає 2 Мбайти.

Процесори Celeron призначені для однопроцесорних конфігурацій, мають частоту ядра до 3,2 МГц, для Celeron D частота шини пам’яті складає 533 МГц, обсяг кеш L2 дорівнює 256 Кбайт.

До сьомого покоління процесорів Intel належить Pentium 4. З програмної точки зору він є процесор з архітектурою х86 з розширенням системи команд SIMD – SSE2, який виник у 2001 році. У 2005 році був представлений процесор Pentium 4 з 64-бітним розширенням (EM64T) і додатковими командами SSE3. Цей процесор можна віднести вже до восьмого покоління. Процесор має так звану архітектуру NetBurst і працює на високих частотах ядра до 3,4 ГГц і шини пам’яті 800 МГц; кеш L2 становить 512 Кбайт, L3 – 2048 Кбайт. Процесор спрямовано на використання у мультимедійних потокових інтернет-додатках: обробка відеоінформації у реальному часі, задачі кодування-декодування сигналів, ІР-телефонія, шифрування даних, телебачення високої чіткості тощо. Pentium 4 побудований за технологією гіперпотоковості (hyperthucading), яка розміщує на одному кристалі два логічних процесори, які одночасно виконують два потоки інструкцій.

Завдяки тому, що два самостійних процесори реалізовані на одному кристалі, можна об’єднати їх кеш та зменшити час передавання даних поміж ними. Двоядерні процесори дають значне підвищення продуктивності, тільки якщо програмне забезпечення підтримує паралельні обчислення, але не у два рази відносно до одного ядра через те, що потрібний час на перерозподіл навантаження між ядрами, розподіл пам’яті тощо.

Мультиядерні процесори мають кілька функціонально завершених процесорів на одній шині. Кожне ядро має власні кеші L1 та L2 та кеш трас. Розмір кожного кеша L2 сягає 2 Мбайт. Інтерфейс системної шини може бути спільним або роздільним.

Двоядерний процесор Core 2 DUO E6850 має штатну частоту ядра 3 ГГц і частоту шини 1333 МГц. Чотириядерний процесор Core DUO Q6600 має штатну частоту ядра 2,4 ГГц і частоту шини 1067 МГц. Процесори мають архітектуру Intel® 64®, що дозволяє підтримувати 64-розрядні обчислення, збільшувати обсяг пам’яті, яка адресується, підвищувати рівень безпеки у віртуальних та спеціалізованих обчислювальних середовищах.

Слід зазначити., що всі сучасні процесори у своїй архітектурі мають елементи, які призначені для зменшення енергоспоживання. Вони також не вимагають особливих умов для охолодження.

У таблиці 1 наведені основні технічні характеристики чотириядерних процесорів Intel® Xeon® серії 5300.

Таблиця 1 – Основні технічні характеристики чотириядерних процесорів Intel® Xeon® серії 5300


Процесори фірми AMD

 

Процесор Athlon (К7) фірми AMD є високопродуктивним за рахунок високої тактової частоти (з 1 ГГц), а також особливої суперконвеєрної, суперскалярної архітектури. Процесор має триканальний декодер інструкцій х86, який вибирає їх з пам’яті через кеш, та потужний блок передбачення розгалужень. Інструкції мови Асемблер 86, які можуть мати довжину від 1 до 15 байт, перетворюються в уніфіковані макрооперації. За кожний такт блок керування інструкціями може отримати до трьох інструкцій від декодера. Сам блок є буфер, який перевпорядковує інструкції та розподілює макрооперації по виконавчих пристроях процесора, перейменовує регістри та приймає результати обчислень з виконавчих конвеєрів. Процесор має три незалежних конвеєри цілочислових обчислень, три конвеєри для обчислення адрес операндів та триканальний пристрій для обчислень з плаваючою точкою. У процесорі вперше застосована повністю конвеєризована суперскалярна архітектура зі зміненням порядку виконання інструкцій для обчислень з плаваючою точкою. Процесор виконує усі інструкції традиційного FPU(х87), MMX та 3D Now!. Продуктивність процесора сягає 4 Гфлопс при обчисленнях з одинарною точністю.

Система команд вміщує стандартний набір інструкцій Intel шостого покоління, ММХ і розширену технологію 3D Now!. 12 нових цілочислових SIMD-інструкцій призначені для виконання операцій, пов’язаних з розпізнаванням мови, відеокодуванням, 7 інструкцій пов’язані з прискоренням передавання даних, 5 інструкцій реалізують функції сигнальних процесорів, вони дозволяють підвищувати продуктивність таких додатків, як програмні моделі (ADLS), процесори об’ємного звучання тощо.

Первинний кеш процесора становить 128 Кбайт (64 для даних і 64 для команд) і високопродуктивний інтерфейс розрядністю даних 72 біти для вторинного кеш обсягом 8 Мбайт. Процесори Athlon можуть працювати у багатопроцесорних системах.

Для підтримки процесора Athlon фірма AMD випустила чіпсет, який складається з двох мікросхем: системного контролера та периферійного контролера. Системний контролер забезпечує зв’язок процесора, динамічної пам’яті, порту AGP та шини персонального комп’ютера РСІ. Чіпсет допускає установлення до трьох модулів DIMM SDRAM, з сумарним обсягом 768 Мбайт. Шина РСІ може обслуговувати до 6 контролерів. Системний контролер має буфери, які забезпечують можливість одночасного виконання обміну даними між парами “користувачів” (процесор, пам’ять, порт AGP і шина РСІ). Периферійний контролер має міст шин PCI-ISA, який підключає усі системні пристрої РС-сумісного комп’ютера (контролери переривань, прямого доступу до пам’яті, клавіатури та миші, таймер, інтерфейс флеш-BIOS). Контролер USВ виконує функції центрального концентратора і має 4 порти для підключення зовнішніх пристроїв.

Процесор Athlon-64 та Opteron мають власний контролер пам’яті з окремою шиною, до якої безпосередньо підключаються модулі пам’яті. У Athlon-64 шина даних пам’яті є 64-бітна, а у Opteron – 128-бітна. Завдяки цьому затримка доступу до пам’яті становить 45 нс. Процесори Opteron призначені для серверів (1–8-процесорних систем) та робочих станцій (1-4-процесорних систем) мають три 16-бітних інтерфейси Hyper-Transport з пропускною здатністю 19,2 Гбайт/с. Кожний процесор входить у багатопроцесорну систему і має також доступ до пам’яті інших процесорів.

Якщо надати кожному процесору свій адресний простір, можна реалізувати багатокомп’ютерну систему, в якій за сумісної паралельної роботи вони можуть обмінюватись лише повідомленнями через інтерфейс Hyper-Transport.

Фірма AMD випускає двоядерні процесори Athlon-64х2 для робочих станцій, а також процесори Opteron (64-бітний) і Athlon МР (32-бітний) для мультипроцесорних серверів і робочих станцій.

Для настільних комп’ютерів призначені 64-бітні процесори Athlon 64 FX і Athlon 64, а також 32-бітні Semptron і Athlon XР.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.