Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Калькуляція собівартості продукції рослинництва і тваринництва



 

Заключним етапом обліку виробничих витрат є калькулювання собівартості продукції (робіт та послуг).

Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва та для обґрунтування цінової політики підприємства.

Калькуляції дають змогу приймати більш оптимальні управлінські рішення, повніше використовувати резерви економії. Розрізняють планову, фактичну (звітну), провізорну (очікувану) і нормативну собівартість.

КАЛЬКУЛЮВАННЯ- це обчислення собівартості одиниці продукції за встановленою номенклатурою витрат, передбачає відповідний порядок робіт.

1. Визначається перелік витрат, які включаються до собівартості продукції і тих, що не включаються.

2. Визначається перелік статей витрат на виробництво, який прийнятий для обліку та калькулювання.

3. Розробляється методика відображення витрат та їх оцінка за кожною статтею калькуляції.

4. Встановлюються принципи розподілу витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом.

5. Розподіляються непрямі витрати між окремими видами продукції, робіт та послуг.

6. Проводиться оцінка незавершеного виробництва.

7. Визначається перелік об’єктів калькуляції і калькуляційної одиниці.

8. Розробляється калькуляційний лист.

9. Визначається періодичність калькулювання.

Розглянемо калькуляцію продукції рослинництва. Калькулювання проводиться один раз на рік, при складанні річного звіту. Джерелом даних для визначення собівартості сільськогосподарської продукції є аналітичні дані рахунку 23 «Виробництво» по субрахунках: 23.1 «Рослинництво», 23.2 «Тваринництво», 23.3 «Допоміжні виробництва», 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі».

МЕТОДИКА ОБЧИСЛЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР:

- Установлюється сума виробничих витрат по культурам;

- Установлюється валовий вихід продукції від урожаю (вага зерна після доробки) по сортам і вартість отриманої побічної продукції.

- Вартість побічної продукції знімають з виробничих витрат.

- Залишкову вартість витрат розподіляють на відповідні види продукції пропорційно її вартості по плановим цінам.

- Таким чином установлюють собівартість 1 ц зерна.

- Далі калькуляційні різниці розносяться по каналам використання (реалізовано-901, на насіння-208, фураж,корма-208).

При обчисленні собівартості 1 ц кукурудзи, якщо збір провадиться качанами, то за визначеним хлібоприймальним підприємством результатом обмолочування середньодобових зразків базисної вологості зерна (20%), проводиться перерахунок качанів на зерно. Собівартість визначається діленням витрат виробництва (за винятком витрат на збирання, транспортування стебел кукурудзи) на масу зерна.

Собівартість 1 ц зеленої маси кукурудзи розраховується діленням витрат на вирощування на вихід зеленої маси.

Щоб визначити собівартість1 ц силосу, треба кількість зеленої маси витраченої на силосування помножити на собівартість зеленої маси. До отриманої суми додаються витрати на силосування і діляться на вагу отриманого силосу. Собівартість технічних культур визначають в порядку встановленому до зернових культур.

Калькуляція продукції тваринництва має ряд особливостей.Починають розрахунок з калькуляції собівартості продукції молочного стада великої рогатої худоби тому, що її продукцію- молоко використовують на випоювання телятам, поросятам. Об’єктами калькуляції є два види продукції: молоко і приплід.

Собівартість 1 голови приплоду розраховують виходячи з фактичної вартості 60 кормоднів утримання корів. Собівартість 1 кормодня визначають діленням всієї суми витрат на утримання корів на кількість кормоднів.

При визначенні собівартості 1 ц молока від загальних витрат треба відняти вартість приплоду і побічної продукції, а отриманий результат поділити на кількість отриманого молока.

- Далі проводиться коригування вартості продукції отриманої на протязі року. Якщо фактична собівартість нижча за планову проводять сторно по сумам на продукцію, а також по каналам використання її у виробництві (випоювання телят, реалізація). Якщо фактична собівартість вища за планову проводять дооцінку продукції, а також по каналам використання. Суми сторно або дооцінка проводять по К-ту 23.2 в Д-т рахунків 23.2 (випоювання телят, поросят) Д-т 90 на реалізовану продукцію.

- Після відображення калькуляційних різниць аналітичний рахунок закривається, а отримана продукція відображається в обліку по фактичній собівартості.

Продукцією вирощування та відгодівлі ВРХ є приріст живої маси тварин. Розраховується він за формулою:

П=Вк.р.+ Вв.- Вп. – Вп.р. , (1)

де П- приріст живої маси;

Вк.р.- вага поголів’я тварин на кінець року;

Вв. – вага вибувших тварин на протязі року;

Вп. – вага приплоду і отриманих тварин на протязі року;

Вп.р. – вага поголів’я тварин на початок року

Співвідносно до ваги для розрахунку фактичної собівартості 1ц приросту живої маси беруться вартість поголів’я тварин на кінець року додається вартість вибувших тварин віднімається вартість приплоду і отриманих тварин за рік, а також вартість поголів’я тварин на початок року. І шляхом ділення суми приросту живої ваги на за рік кількість центнерів живої ваги за рік знайдемо фактичну собівартість 1 ц приросту живої ваги .

Для розрахунку калькуляції собівартості живої маси, треба знайти суму вартостей, а також центнерів відносно живої маси тварин на кінець звітного періоду і маси та вартості тварин, що вибули з господарства. Шляхом ділення суми на кількість ц живої маси знайдемо собівартість 1 ц живої маси.

Після визначення собівартості 1ц живої маси, оцінюють живу масу реалізованого, переведеного в основне стадо, забитого на м’ясо і залишок на кінець року тварин проводимо коригування планової собівартості до фактичної.

Після визначення собівартості живої маси проводиться дооцінка живої маси молодняка ВРХ, що склалася на кінець року.

Визначення собівартості продукції свинарства включає витрати на утримання свиноматок з поросятами до відлучення, кнурів, поголів’я свиней на дорощуванні та відгодівлі. Витрати розподіляються між окремими видами продукції свинарства (голову ділового приплоду, приріст живої ваги).

Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент відлучення визначають діленням загальної суми витрат за рік по утриманню основного стада (крім вартості побічної продукції) на кількість приросту живої маси відлучених поросят, включаючи живу масу при народженні.

Собівартість 1ц приросту живої маси всіх інших облікових груп свиней(на дорощуванні і відгодівлі) визначають діленням витрат по відповідній групі на кількість приросту.

За такою методикою визначається собівартість інших галузей тваринництва.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.