загальнонаукові методи - це прийоми однієї науки, які використовуються у дослідженні іншими науками
Рівні наукового пізнання:
емпіричний
Ø спостереження - цілеспрямоване систематичне вивчення предметів і явищ, що знаходяться у природному стані чи в умовах науки (безпосереднє сприйняття властивостей предметів і явищ за допомогою органів відчуттів (просте, польове)
Ø опис - фіксація ознак досліджуваного об'єкта, які встановлюються, наприклад: шляхом спостереження і вимірювання (безпосереднє, опосередковане)
Ø счет (обчислення) - визначення кількісного співвідношення об'єктів дослідження або параметрів, до характеризують їх властивості
Ø експеримент - форма пізнання, що передбачає активне і цілеспрямоване втручання суб'єкта в процес наукового пізнання, шляхом створення умов, що конструюють і дозволяють виявити властивості об'єкта та їх відтворення (штучне відтворення явища в заданих умовах в ході якого перевіряється висунута гіпотеза)
Ø порівняння - дозволяє встановити подібні та відмінні властивості предметів і явищ (зі ставлення ознак: метод подібності, метод відмінності, метод контрольної групи)
Ø вимірювання - дозволяє реєструвати кількісні характеристики об'єкта за допомогою встановлення одиниці виміру
Ø моделювання - отримання знань про об'єкт дослідження, за допомогою його заміщика-аналога моделей (ідеальні і матеріальні)
формальний
Ø ідеалізація - конструктивне поняття не існуючих об'єктів, але таких, що мають прообраз у реальному світі
Ø аксіоматичний - спосіб побудови наукової теорії, в основі якої є аксіоми, постулати, всі інші твердження виводяться із них (несуперечливість, повнота, незалежність)
Ø гіпотико-дедуктивний - дозволяє створити систему дедуктивних зв'язків між собою, гіпотез з яких виводиться твердження про імпіричні факти, істинне значення яких невідоме
Ø сходження від абстрактного до конкретного - відображає напрям теоретичної думки до все більш повного, все стороннього предмету
Форми наукового пізнання:
ü емпіричні факти (події, явища, процеси обєктивної реальності, що є об'єктом дослідження);
ü ідея (інтуїтивне уявлення явища без аргументації та усвідомлення всієї сукупності зв'язків);
ü проблема (теоретичне або практичне питання, яке потребує вивчення);
ü гіпотеза (науково обгрунтоване припущення про існування явища, внутрішню структуру, функції, принципи виникнення й розвитку, вірогідність яких на сучасному етапі не може бути перевірено чи доведено);
ü зв'язок (найбільш тяжкі, суттєві, необхідні зв'язки між явищами);
ü теорія (система узагальнених знань, основна ідея законів і принципів, що відображає певну частину обєктивної реальності);
ü принципи (основні вихідні положення науки (доктрини світогляду)).індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, узагальнення
Соціологічні методи та засоби пізнання.
Соціологічні методи:
ü спостереження (правовий збір та реєстрація подій очевидцем (пряме, непряме, стандартне (за детальною схемою),нестандартне (за загальною схемою));
ü аналіз документів (збір інформації, шляхом вивчення документів (якісний, кількісний, контент аналіз, аналіз офіційної статистики));
ü метод експертної оцінки;
ü опитування (спосіб збору інформації (письмовий (анкетування), (інтерв’ю)).
Соціологічна наука вивчає зваємозвязки «людина-людина», «людина-суспільство».
Діяльнісний підхід.
соціальна діяльність – це сукупність соціально значимих дій суб’єктів, що здійснюється у різних сферах суспільного життя (суспільства)
Основні елементи діяльності:
· суб’єкт (особа, наділена активністю);
· обєкт;
· поведінка (активність);
· мета;
· результат.
діяльнісний підхід – це основні засади, які визначають взаємодію між суб’єктами, що забезпечується завдяки їх діяльності
діяльнісний аналіз – це сукупність прийомів і засобів пізнання соціальної діяльності
Прийоми:
· генетичний;
· історичний;
· структурно-функційний;
· культурологічний;
· аналітичний;
· психологічний.
Основні засоби:
· рух;
· активність;
· життєдіяльність;
· діяльність;
· дія;
· діяння;
· протидія;
· взаємодія.
правова діяльність – поведінка суб’єкта права, що спрямована на досягнення юридично-значимих цілей
Структура діяльності:
· суб’єкт;
· об’єкт;
· активність суб’єкта.
· результат;
· мета.
Системний підхід.
системний аналіз – сукупність методів та засобів дослідження та конструювання цілісних складних об’єктів
Методи:
Ø структурний (внутрішня побудова);
Ø функціональний (зв’язки між елементами);
Ø генетичний (форма створення);
Ø факторний (умови);
Ø часовий.
Засоби (понятійний апарат):
· елемент;
· структура;
· зв’язки;
· функція;
· мета;
· ціль.
система
система – це сукупність закономірно розташованих та взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів
Ознаки:
· наявність елементів;
· неподільність та упорядкованість елементів;
· наявність зв’язків між елементами;
· наявність властивостей, які притаманні досліджуваному об’єкту як цілому.
Види:
· матеріальний;
· ідеальний;
· відкриті;
· закриті;
· статичні;
· динамічні.
структура
структура – внутрішня будова (центральна ланка); це сукупність властивостей та зв’язків між елементами, завдяки яким виникають цілісні властивості
Вона дозволяє відкрити внутрішню упорядкованість у межах цілого, взаємозв’язок необхідних складових частин – це спрямування на досягнення мети системи.
Принципи:
· встановлення складових частин;
· виявлення інтегральних властивостей цілого;
· виявлення нових частин цілого.
елемент
елемент – це неподільна одиниця, що відрізняється самостійним функціонуванням, а у зв’язку з іншими елементами утворюють систему, як єдине ціле
Вони ґрунтуються у самостійній структурі частини, але всі частини складаються з елементів (можуть бути інші явища, але ті, що необхідні для забезпечення внутрішньої структури системи).
зв'язок
зв'язок – спосіб взаємодії, залежність елементів
ціле
ціле – форма зв’язку елементів
цілісність – внутрішня єдність
мета
мета – стан, що може бути досягнений в процесі функціонування системи