Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Проте перебудова (як і НЕП, хрущовська відлига, косигінські реформи 60-х) була приречена на поразку.



Чому? :

1. Перебудова мала змінити не систему, не фундамент більшовицького соціалізму, а, образно кажучи, його прогнилі стіни і дах, потемнілу червону фарбу на світло-червону.

2. Перебудову почав правлячий клас – партократія в своїх інтересах, в інтересах свого порятунку, для збереження "єдиної, керівної і спрямовуючої – КПРС".

3. Гасла перебудови – "радикальні економічні реформи, демократизація суспільного життя, гласність" залишились дозованими, обмеженими рамками соціалізму.

4. Перебудова намагалась поєднати непоєднанне:

− ринок з централізованим плануванням;

− політичний плюралізм з керівною роллю КПРС;

− суверенітет республік із збереженням єдиної союзної держави.

Як "революція згори", перебудова не досягла поставлених цілей, а навпаки, всупереч задуму її ініціаторів, стимулювала революційний процес "знизу": народ пробудився, гласність і демократизація вийшли за рамки дозволеного, появилась легальна опозиція системі, що врешті і призвело до знищення тоталітарної імперії.

Перебудова в Україні мала свої особливості, які відрізняли її від інших радянських республік:

1. Компартія України залишалась найбільш ортодоксальною, вірнопідданою КПРС.

2. Тут була сильна і найдовша протидія партійних консервативних сил на чолі з В.Щербицьким.

3. Радянська Україна залишалася "заповідником застою" без елементарного суверенітету і незалежності від центру.

Однак час перебудови не можна недооцінювати, вона відкрила останній рубіж боротьби на шляху до державності, полегшила, скоротила, прискорила цей шлях.

Чи була б незалежність України без перебудови 1985–1991 рр.?

Відповідь однозначна - так, але шлях до неї був би довшим, важчим і ще більш жертовним.

 

Процес перебудови пройшов декілька етапів з квітня 1985 по серпень 1991 року:

I етап – квітень 1985 – січень 1987 року, час визрівання політичного курсу перебудови.

У квітні 1985 р., нове партійне керівництво на чолі з М.Горбачовим висунуло стратегічну мету: курс на прискорення соціально-економічного розвитку, наведення елементарного порядку, зміцнення трудової та технологічної дисципліни, підвищення відповідальності кадрів та ін.

Перші результати були досить обнадійливими: в 1985–1986 рр. темпи приросту промислової продукції України становили 4,3%, в сільському господарстві – 3,5% (в попередні роки відповідно 3,5% і 0,5%). Позитивні зміни відбулися у зовнішній політиці – "нове мислення", розгортання і зміцнення гласності.

Але поряд з цим появилися нові утопічні програми: житлова з її вирішенням до 2000 року, антиалкогольна кампанія, багато часу витрачено на організаційні, пропагандистські заходи.

II етап – січень 1987 – літо 1988 р. – усвідомлення основних завдань перебудови, формування і розширення її соцільної бази.

На січневому (1987 р.) пленумі ЦК КПРС було покладено початок новому етапові перебудови, на перший план висунуто вже не прискорення, а завдання демократизації суспільного життя.

В цей період відбувається перебудова в кадровій політиці, звільняються перші секретарі Дніпропетровського, Ворошиловградського, Львівського обкомів, багато секретарів обласних комітетів КПУ.

На цьому етапі визначено стратегічні завдання перебудови: нове політичне мислення; радикальна економічна реформа (червневий 1987 р. пленум ЦК КПРС); демократизація усієї політичної структури.

Саме в цей час активно формується соціальна база перебудови – виникають, зміцнюються та набувають авторитету в суспільстві неформальні організації.

III етап – літо 1988 – травень 1989 рр. – переміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз.

Вперше за роки радянської влади було поставлено питання про необхідність глибокого реформування політичної системи, створення правової держави, парламентаризму, розподілу влади.

В економічній сфері спостерігається посилення самостійності державних підприємств та розширення сфери діяльності приватного сектора.

КПРС дедалі більше "не вписується" в процес перебудови, не "встигає" за перебігом подій, появляється масове вільнодумство, формуються нові політичні структури, започатковується процес становлення багатопартійності в Україні.

IV етап – травень 1989 – лютий 1990 рр. – розмежування та консолідація полярних політичних сил у суспільстві, їхнє відкрите протистояння.

Цей етап характерний активним стимулюванням, поглибленням процесу перебудови. У цей час набирає силу інтенсивне формування народних фронтів – перших незалежних організацій, які мали масовий характер.

Саме в цей період в Україні виникає Народний рух України за перебудову (вересень 1989 року), незалежний масовий робітничий рух (липень 1989 р.).

Монополія КПРС у політичній сфері поступово витісняється реальним плюралізмом. Врешті, під тиском обставин лютневий (1990 р.) пленум ЦК КПРС голосує за відміну 6-ї статті Конституції СРСР, яка проголошувала КПРС ядром політичної системи.

V етап – лютий – грудень 1990 р. – поступовий відхід політичного керівництва СРСР від формальних, “революційних” перетворень і одночасно радикалізація народних мас.

У цей період особливо загострилася ситуація в країні. Спад в економіці став реальністю. У 1990 році в Україні валовий суспільний продукт знизився на 2,4% порівняно з 1989 р.; національний дохід відповідно зменшився на 3,6%. Падіння показників розвитку промисловості республіки становило 0,1%, сільського господарства – 3,7%.

"Революція згори" (так планували перебудову) дедалі більше набувала рис хаотичного, неконтрольованого процесу, в якому поштовхи "знизу" ставали все сильнішими і нерідно випереджали реакцію "ініціаторів перебудови" на хід подій.

Політичне життя в Україні на цьому етапі перебудови відзначалося активністю та інтенсивністю, а кризовий стан в КПУ все більше наростав. Так, якщо за 1989 р. кількісний склад КПУ зменшився на 0,25%, то за 1990 р. – на 10%.

VI етап – грудень 1990 – серпень 1991 рр. – загострення економічної і політичної кризи в СРСР, намагання консервативних сил врятувати імперію; кінець перебудові, перемога демократичних сил.

Спад виробництва катастрофічно наростав, в 1991 р. валовий суспільний продукт в Україні був на 11,3% меншим, ніж у 1990 р., національний дохід зменшився на 11,2%, падіння промисловості становило 4,8%, сільського господарства — 13,2%.

Важливою віхою цього етапу став березневий (1991 р.) референдум, суттю якого було питання про збереження існуючого СРСР.

Спроба консервативного табору перейти до активних дій, силою взяти реванш знайшла своє втілення у здійсненні 19–21 серпня 1991 р. державного перевороту. Але демократичним силам вдалося не тільки вистояти, а й перемогти путчистів, і 24 серпня 1991 р. український парламент прийняв Акт про незалежність України.

 

 

7.Економічний потенціал України на початку 90-х років.

На території України (604 тис.км2) могли б розміститись десять європейських держав таких як Австрія, Албанія, Болгарія, Данія, Ірландія, Голландія, Люксембург, Угорщина, Швейцарія, Португалія.

В кінці 80-х років Україна виробляла зерна по 1 тонні на кожного жителя, але якщо за 15 років виробництво зерна в УРСР зросло на 18%, то державні поставки в центр – на 30%. В той час як фондоозброєність праці в сільському господарстві УРСР становила 12,7 тис.крб., то в РРФСР – 19 тис.крб.

Україна володіла найпотужнішим економічним потенціалом серед радянських республік.

Порівняльний економічний потенціал України серед радянських республік виглядає так (в балах, максимум – 10 б.):

сільськогосподарське виробництво -10;

ступінь індустріалізації - 9;

мінеральні ресурси - 8;

інфраструктура - 8;

рівень забезпечення промтоварами - 7.

В 1989 р. виробництво цукрового буряка становило 1000 кг на душу населення, в Угорщині – 450 кг, Франції – 415 кг, Італії – 250 кг, Англії – 140 кг, США – 90 кг. Далеко попереду Україна і з виробництва цукру: в чотири рази більше, ніж у США і в п'ять разів, ніж в Англії. Щороку Україна вивозила за свої межі 4 млн.тонн цукру (на світовому ринку тонна цукру коштувала 340 доларів). Спеціалісти підрахували, що потреби України в мінеральній сировині задовольняються: щодо флюсів – на 110%, титанової руди - 140%, марганцевої руди – на 165%, самородної сірки – на 200%, ртуті – на 150%, графіту – на 700%.

За даними на 1990 рік Україна виробляла на душу населення 2100 кг залізної руди. Для порівняння: США – 220кг, Франція – 170кг, Китай – 150кг, Японія – 0,5кг.

З виробництва товарного вугілля на душу населення (близько 3 тонн) Україна поступалася лише США, ФРН та Польщі і випереджала Великобританію, Італію, Китай.

Україна виробляла у 1990 році 300 млрд. кіловат-годин електроенергії (теплові електростанції 68%, атомні – 25%). На душу населення це менше, ніж у США і ФРН, але більше, ніж у Великобританії й Італії.

В Україні живе у два з лишком рази більше людей, ніж у всіх п'яти країнах Північної Європи, разом узятих, – Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії й Ісландії. На тисячу чоловік припадає 170 вузів і середніх навчальних закладів. За цим показником Україна поступалася лише США і Канаді і випереджала всі європейські держави. 14 відсотків усього населення, зайнятого в народному господарстві, має вищу і середню спеціальну освіту.

Чому цей потужний економічний потенціал республіки не забезпечив високий рівень життя в Україні вже на початку 90-х років?

1. Найперше – український народ не почував себе господарем у рідному домі. Тоталітарна, командно-адміністративна система підірвала корені господаря-трудівника, власника.

2. Величезний потенціал України ішов на підтримку так званих "прокомуністичних режимів" у світі. До 25% потенціалу республіки йшло на мілітаризацію, ВПК.

3. Економіка СРСР і України була затратною, самоїдною, енерго- і трудомісткою.

Зокрема, втрати сільськогосподарської продукції становили до 50% (в більшості держав світу до 5%). Наприклад, із 19 млн.тонн вирощеної картоплі споживали лише 6 млн.тонн, а 13 млн.тонн пішло на смітник. За кордоном закуповували до 31 млн.тонн зерна, а втрачали у себе до 60 млн.тонн (30% вирощеного).

На одну одиницю національного доходу витрачали в 4,5 раза більше палива, ніж у США, і в 6,8 раза більше, ніж Японія.

Спосіб безперервного розливання сталі винайшли наші вчені, але японці закупили ліцензію і перевели заводи на безперервне розливання; якби ми своєчасно впровадили цей винахід в себе, то зберегли б стільки електроенергії, скільки виробляли всі атомні електростанції СРСР.

4. Вже в перші роки проголошення економічного і політичного суверенітету (1987–1991 рр.) потенціал України був пограбований, вивезений, розкрадений.

Взятий потенціал – природні і людські багатства України – за 70 років СРСР ніхто не повертав. Українські "човники" вивозили товар, продаючи його за гроші, які Росія одержувала за допомогою друкарського верстата.

Спритні ділки, ті, хто був ближче до державного і партійного "корита", величезні багатства вкрали, "прихватизували", вивели за межі України, вклали в іноземні банки.

Так просто і легко – через нашу тисячолітню бездержавність, через історичну безпам'ятність, через хлопську покірність і підданство ми неодноразово в своїй історії втрачали те, що нам дали Бог, природа і праця власного народу.

 

 

Розділ VI.

Україна – незалежна ,соборна ,суверенна держава та її місце в історичному процесі в кінці ХХ –початку ХХ1 століття.

 

Лекція 17.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.