Відносини між корпораціями й споживачами

В остаточному підсумку будь-який член суспільства - споживач, і дана проблема поряд із проблемою державного регулювання бізнесу й проблемами взаємодій усередині корпорації (між керуючими й керованими, працівниками й роботодавцями) є однією з найбільш старих проблем етики бізнесу.

Відносини між корпораціями й споживачами визначаються ринком, що з'єднує їх взаємовигідними відносинами. В остаточному підсумку хоча бізнес і вільний бажати одержати в результаті своєї діяльності максимально високий прибуток, його діяльність буде успішною тільки в тому випадку, коли він дає споживачам те, що вони хочуть. Продукція не буде продана, якщо вона не буде відповідати споживчим стандартам або на неї призначена неприйнятна ціна.

Система відносин між бізнесом і споживачами, однак, буде успішно працювати при виконанні двох умов: 1) якщо споживач одержує досить адекватну й точну інформацію про продукцію, для того щоб він міг прийняти обґрунтоване рішення; 2) якщо споживач вільний у виборі того, що він хотів би купити.

Одна з основних проблем у цій системі відносин - безпека продукції й відповідність її характеристик і функцій мети й призначенню її створення. У цьому випадку вимоги деонтичної й утилітаристської етики збігаються: уникай шкоди, оберігай життя й здоров'я, добробут споживача.

Корпорації повинні забезпечувати безпеку своєї продукції, поліпшувати стандарти контролю якості, зовнішнього вигляду продукції, її робочих характеристик, а також контролю за процесом виробництва продукції, дотримання технології її виготовлення. Як показує практика, у ринковій системі, коли у відносини вступають виробник, продавець (посередник) і споживач, захист інтересів споживача є досить складним. Він здійсненний у випадках, коли виробник або продавець, не дорожачи репутацією своєї фірми, пропонує споживачеві неякісний товар, що не виконує свого призначення, із простроченим строком зберігання. Однак, виробляючи якісну в цілому продукцію, виробник найчастіше воліє замовчувати про потенційні небезпеки конструкції своєї продукції або можливі небезпеки, які можуть з'явитися в процесі її експлуатації. Інформацію про це споживач одержить тільки тоді, коли зіштовхнеться із цими недоліками.

У цьому випадку велика роль самих громадян і споживчих товариства в перевірці ними якості й безпеки продукції й доведення інформації до широких верстов суспільства. Наприклад, компанія Husbrough, що продавала небезпечні для дітей військові іграшки, під тиском громадськості була змушена припинити їхнє виробництво.

У сучасному світі рух споживачів на захист своїх прав придбав широкий розмах. У країнах з розвинутою ринковою економікою різні споживачі виступають на ринку не роз'єднано й ізольовано, а як організована маса. Методи й механізми, що використовує рух споживачів, досить різноманітні: різного роду видання, реклама, проведення консультацій споживачів, незалежні експертизи товарів, пред'явлення позовів на неякісні товари й послуги. Під тиском цього суспільного руху в більшості держав прийняті спеціальні закони про захист прав споживачів. На основі сталої практики Генеральна Асамблея ООН у 1985 р. розробила Керівні принципи для захисту прав споживачів у наступних цілях:

• сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємництва на національному й міжнародному рівнях, що негативно позначається на споживачах;

• заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при більш низьких цінах;

• заохочувати високий рівень етичних норм поводження тих, хто пов'язаний з виробництвом і розподілом товарів і послуг для споживачів.

Вперше права споживачів були сформульовані в 1961 р. у США. В 70-ті роки досвід розвитку руху споживачів дозволив дати їхнє розширене трактування. У наш час у світовій практиці до їх прав відносять наступні ("Сім прав споживачів").

1. Право вибирати товар для задоволення своїх основних потреб в умовах достатньої розмаїтості пропозицій за конкурентними цінами й при обмеженні якого-небудь монопольного впливу на споживача.

2. Право на безпеку товарів й їхнє функціонування в точній відповідності із пропозицією продавця (виробника).

3. Право на поінформованість про найбільш важливі властивості товарів, способах продажу, гарантіях і т.п., що допомагає споживачеві зробити розумний вибір або прийняти рішення.

4. Право на захист від недоброякісних товарів і відшкодування збитків, пов'язаних з їхнім використанням.

5. Право бути вислуханим й одержати підтримку при захисті своїх інтересів від державних і суспільних органів.

6. Право на споживчу освіту, тобто придбання всебічних знань і навичок, що полегшують споживачеві ухвалення рішення про придбання.

7. Право на здорове навколишнє середовище, що не представляє загрози гідного й здорового життя нинішнього й прийдешнього поколінь.

Захист основних прав споживачів у нашій країні забезпечують:

1. Закон України «Про захист прав споживачів»;

2. діяльність Деравної інспекції України з питань захисту прав споживачів;

3. Антимонопольний комітет України;

4. профільні обєднання громадян з питань захисту споживчих прав, а саме:

- Асоціація юридичних клінік України. http://www.legalclinics.org.ua. 04053 Київ, Артема, 46 (044) 482-03-63.

- Всесвітня федерація споживчих товариств «Кансюмерз Інтернешнл» — http://www.consumersinternational.org

- Всеукраїнська громадська організація «Асоціація споживачів «Громадський контроль якості, стандартів, безпеки продукції». Київ 01133 м. Київ, а/с 59 (044) 229-61-54, 228-81-85, 587-53-34, 288-56-88

- Всеукраїнська громадська організація «Якість життя». 01010 м. Київ, а/с 103, (044) 254-22-64

- Всеукраїнська рада захисту прав та безпеки пацієнтів — http://www. medpravo.org.ua 01001, вул. Софіївська 17, оф. 2, м. Київ, Україна.

- Всеукраїнська спілка громадських організацій «Асоціація агенцій регіонального розвитку України» Україна 01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 4, оф. 17 (044) 494-18-96

- Громадська організація «Лабораторія законодавчих ініціатив» — Київ 04070 м. Київ, вул. Сковороди, 2(044) 531-37-68

- Журнал «Довідник споживача» — http://www.test.org.ua

- Журнал «Споживач+Ринок» — http://www.consumer.com.ua

- Інститут громадянського суспільства — http://www.csi.org.ua. Київ 01103 м. Київ, б. Дружби Народів, 22, к. 21 (044) 529-73-94, 529-07-32

- Інститут споживчих програм — http://www.undp.org.ua. Київ 03039 м.Київ, пров. Деміївський, 7, к. 14 (044) 524-65-55, 239-22-24

- Міжнародний інститут безпеки та якості продуктів харчування. http://www.consumerinfo.org.ua. 02156 Київ, вул. Кіото 21 (044) 513-70-10

- Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Тест» — Київ 03150 м. Київ, вул. Димитрова, 9А, к. 2 (044) 289-04-17, 592-32-19

- Союз споживачів України — http://www.consumerunion.org.ua

- Товариство захисту прав споживачів «Закон». http://www. zakon.ukrbiz.net. — Україна 01000 м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 203 (044) 407-11-46

- Українська асоціація споживачів. Україна 01032 м.Київ, вул. Комінтерна, 23/126, тел. (044) 236-95-71, 244-07-31

- Федерація профспілок України. http://www.fpsu.org.ua. — Україна м.Київ, Майдан Незалежності, 2 (044) 278-87-21

- Центр Споживчих Ініціатив. м. Київ, вул. Саксаганського 30-А, оф. 8, 01033, (044) 287-24-85, 289-44-96

- Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка) та система обласних споживчих спілок (спілок споживчих товариств). Веб-сайт http://www.coop.com.ua

Велика тут і роль держави. Вона повинна вдосконалювати законодавство з метою захисту інтересів споживачів, а також здійснювати контроль за його виконанням за допомогою спеціальних комісій й адміністрацій. Так, у США значну роль грають Комісія з безпеки продуктів споживання. Федеральна торговельна комісія, Адміністрація по справах продуктів харчування й ліків, Національна компанія по справах дорожнього руху. Остання, наприклад, регламентує, крім усього іншого, характеристики, що забезпечують безпеку руху, які повинен мати будь-який автомобіль. Комісія з безпеки продуктів споживання має право перевірки як будь-яких споживчих товарів, так й операцій з їх виготовлення.

Крім того, необхідно відзначити, що проблема безпеки і якості продукції має й ще один аспект: від випуску фірмами конкурентноздатних, якісних товарів залежить престиж країни на світовому ринку. Уряд присуджує кращим із кращих виробників спеціальні нагороди, знаки відмінності. Так, у США це президентські нагороди "Е" і "E-star" за видатні успіхи в експорті продукції. У країнах ЄС після перевірки продукції на її якість і безпеку фірма має право випускати її зі знаком "СЕ", що символізує відповідність виробу нормам ЄС, у тому числі вимогам безпеки.

Інша, не менш важлива проблема моральних норм — реклама. Реклама дуже важлива в процесі змагання між фірмами й для формування потреб потенційних покупців. Одна з безпосередніх цілей реклами - надання точної інформації споживачеві про властивості й призначення продукції. Тут встає проблема "реальності", точності, правдивості цієї інформації, проблема перебільшеної, "дутої" реклами (puffery). Коли споживач зустрічає рекламу типу "Колгейт - зубна паста номер один у світі", «Віскі "Стара хартія" - останній щабель до того, щоб стати сильною особистістю», він не сприймає її буквально. Це псевдоправда, ствердження, зроблене так якби воно було правдою, не потребує доказів чи беззастережної віри. Нешкідливе на перший погляд перебільшення має своїм наслідком виникнення моральних проблем. Споживач так і не одержує точної інформації, а тим самим не має можливості вільного, обґрунтованого, розумного вибору.

Російський журнал "Денежка" в дев'ятому номері за 1999 р. повідомив про рекламу стільникових телефонів фірми "Сонет": "$350 = телефон + підключення + перші 43 200 хвилин". Здавалася б, безпрецедентно вигідна пропозиція. Виявилося, що, заплативши за телефон і підключення 350 дол., покупець все-таки не зможе розмовляти наступні кілька років безкоштовно. У рекламі в дійсності малося на увазі, що споживач може безкоштовно розмовляти по стільниковій мережі "Сонет" протягом місяця від дня покупки контракту, тому що в місяці рівно 43 200 хвилин! Природно, більшість людей зрозуміли рекламу зовсім інакше.

Моральний обов’язок корпорацій - говорити в рекламі правду про свою продукцію, не вводити в оману споживачів, перебільшуючи її позитивні сторони, не рекламувати продукцію свідомо неякісну й навіть небезпечну.

Деонтична етика формулює ще одну важливу моральну проблему, пов'язану з рекламою, - проблему маніпулювання споживачем, нав'язування йому того, що йому в дійсності не потрібно, створення в нього потреб і бажань, які в процесі нормального реального життя не могли виникнути. Споживач розглядається як інструмент для одержання вигоди, як засіб, а не як ціль, при цьому не шануються його інтереси. Крім того, у такий спосіб споживаються часткові блага, не істотні в дійсності й залишаються осторонь дійсні суспільні блага, які не рекламуються.

Необхідно відзначити, що в системі відносин корпорацій і споживачів присутній зовсім особливий елемент. У сучасних умовах існують корпорації, діяльність яких споконвічно спрямована на благо суспільства, на задоволення його потреб, такі, наприклад, як лікарні або університети. Будучи суб'єктами ринкової економіки з усіма обов'язками й правами, що випливають із цього, вони повинні здійснювати беззбиткову діяльність, що приносить прибуток. Проте основне їхнє завдання не одержання прибутку, а допомога суспільству й цільовий напрямок отриманого прибутку на краще задоволення запитів суспільства.

Поиск по сайту: