Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Адміністративно-правовий статус державного службовця



 

У відповідності до Закону України від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI «Про державну службу» право на державну службу з урахуванням вимог щодо рівня професійної компетентності, напряму підготовки (спеціальності) та обмежень мають громадяни України, яким виповнилося 18 р., незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які вільно володіють державною мовою.

На державну службу не може вступити особа, яка: 1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; 2) має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; 3) відповідно до вироку суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або обіймати відповідні посади; 4) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 5) має громадянство іншої держави. Не дозволяється призначення осіб на посади державної служби, на яких вони будуть безпосередньо підпорядковані близьким особам.

Особа, яка вступає на державну службу, зобов’язана до призначення на посаду вийти зі складу виконавчого органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі або територіальній громаді, та представляє інтереси держави або територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), припинити іншу оплачувану або підприємницьку діяльність, крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту.

Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відповідати мінімальним загальним вимогам до освітньо-кваліфікаційного рівня та досвіду роботи. Наприклад, для посад підгрупи I-2 – це повна вища освіта, стаж роботи не менше семи років, досвід роботи на керівних посадах або на посадах державної служби підгрупи I-3 чи II-2 або на відповідних посадах в органах місцевого самоврядування не менше п’яти років; для посад підгрупи V-2 – базова вища освіта; для посад підгруп V-3, V-4 – неповна вища освіта.

Спеціальні вимоги до досвіду роботи, вимоги до напряму підготовки (отриманої особою спеціальності) та інші вимоги до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття посад державної служби груп II, III, IV і V, визначаються керівником державної служби у відповідному державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.

Вступ особи на державну службу здійснюється шляхом призначення:

1) на посаду державної служби групи I – у порядку, визначеному Конституцією та законами України, без обов’язкового проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби;

2) на посаду державної служби груп II, III, IV і V – за результатами конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби.

Особа, призначена на посаду державної служби вперше, повинна скласти присягу такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народу, додержуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої службові обов’язки».

Службові відносини особи, яка вступає на державну службу вперше, розпочинаються з дня складення присяги, а в разі наступного призначення на посаду державної служби – з дня такого призначення.

Конкурс на зайняття вакантних посад державної служби груп II, III, IV і V проводить утворена керівником державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті конкурсна комісія у складі не менше п’яти осіб. До складу конкурсної комісії можуть включатися державні службовці, зокрема з інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або їх апарату, а також експерти з фахівців у відповідній сфері. Засідання конкурсної комісії є повноважним, якщо на ньому присутня більшість від її складу. Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від її складу.

Конкурс передбачає складення іспиту (тестування) особою, яка претендує на зайняття посади державної служби, та проведення співбесіди з нею. Керівник державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті затверджує програму іспиту (тести) один раз на два роки.

Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає в установленному порядку до конкурсної комісії такі документи:

1) заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на проведення спеціальної перевірки та на обробку персональних даних;

2) копію документа про вищу освіту;

3) особову картку та фотографії;

4) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру;

5) копію трудової книжки.

Рішення про призначення приймається: на посаду державної служби груп II, III, IV і V –керівником державної служби в державному органі, органі влади АРК або їх апараті за результатами конкурсу не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про його переможця на підставі протоколу засідання конкурсної комісії.

При призначенні на посаду державної служби груп II, III, IV і V за пропозицією конкурсної комісії, зазначеною у відповідному протоколі її засідання, суб’єктом призначення може бути встановлено випробування з метою підтвердження відповідності рівня професійної компетентності державного службовця вимогам профілю професійної компетентності відповідної посади державної служби. Строк випробування встановлюється від 60 до 120 календарних днів.

Так як в умовах сьогодення офіційно опубліковано два нормативно-правових актів «Про державну службу», проаналізуємо основні елементи адміністративно-правового статусу державних службовців шляхом порівняльного аналізу положень законів України від 16 грудня 1993 р № 3723-XII та 17 листопада 2011 р. № 4050-VI.

 

Елементи адміністративно-правого статусу державного службовця Закон України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI
Обовязки Державний службовець зобов’язаний: 1) діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України; 2) додержуватися принципів державної служби; 3) з повагою ставитися до державних символів України; 4) сумлінно виконувати свої посадові обов’язки; 5) виконувати в межах посадових обов’язків рішення державних органів або органів влади АРК, а також накази, розпорядження та доручення керівників, надані в межах їх повноважень; 6) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 7) додержуватися встановлених законодавством правил професійної етики державного службовця; 8) запобігати виникненню конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 9) додержуватися правил внутрішнього службового розпорядку відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату; 10) підвищувати рівень своєї професійної компетентності. Державні службовці під час виконання посадових обов’язків діють у межах повноважень, визначених законодавством, та відповідно до посадових інструкцій. Доручення керівників, надані в межах їх повноважень, є обов’язковими до виконання підлеглими державними службовцями. У разі виникнення сумніву щодо законності наданого керівником доручення державний службовець має право вимагати письмового підтвердження цього доручення.
Права Державний службовець має право на: 1) повагу до своєї особистості, гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників та інших осіб; 2) чітке визначення своїх посадових обов’язків і матеріально-технічне забезпечення їх виконання; 3) оступ до необхідної для виконання посадових обов’язків інформації; 4) оплату праці залежно від займаної посади державної служби, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу державного службовця; 5) підвищення рівня професійної компетентності за рахунок державних коштів; 6) просування по службі; 7) відпустку, соціальне та пенсійне забезпечення; 8) безпечні умови праці; 9) проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри; 10) безперешкодне ознайомлення з документами щодо проходження ним державної служби.  
Спеціальна дисциплінарна відповідальність Дисциплінарна відповідальність державних службовців полягає у накладенні на державного службовця дисциплінарних стягнень за вчинення дисциплінарних проступків. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарними проступками є: 1) вияв неповаги до державних символів України; 2) невиконання або неналежне виконання рішень державних органів, наказів, розпоряджень і доручень керівників; 3) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків; 4) перевищення службових повноважень; 5) невжиття заходів щодо усунення конфлікту інтересів; 6) порушення обмежень щодо участі у виборчому процесі; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) порушення правил професійної етики; 9) прогул; 10) поява державного службовця на робочому місці у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння. До державних службовців застосовуються такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.

 

Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців мілітаризованих державних служб визначаються дисциплінарними статутами: Збройних сил України[4]; Митної служби України[5], Служби цивільного захисту[6], Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України[7].

Наприклад, відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС України на осіб рядового і начальницького складу ОВС за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні; 8) звільнення з ОВС.

При цьому з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ[8].

У цілому дисциплінарна відповідальність державних службовців – це сукупність адміністративно-правових відносин, що виникають у зв’язку з накладенням на державних службовців передбачених законодавством спеціальних дисциплінарних стягнень за порушення ними службової дисципліни.

Згідно із Законом України від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI «Про державну службу» підставами припинення державної служби є:

1) втрата права на державну службу або його обмеження;

2) закінчення строку призначення;

3) ініціатива державного службовця;

4) ініціатива суб’єкта призначення;

5) настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін;

6) незгода державного службовця на проходження державної служби у разі зміни її істотних умов;

7) досягнення державним службовцем шістдесятип’ятирічного віку;

8) визнання державного службовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим згідно з рішенням суду, що набрало законної сили;

9) смерть державного службовця.

Отже, адміністративно-правовий статус державного службовця та полягає у сукупності їх прав і обов’язків, порядку призначення і звільнення, порядку проходження служби, а також особливостях дисциплінарної відповідальності.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.