Вісцеральний лейшманіоз

Дизентерійна амеба, циста.

Інвазійна форма _ циста. Механізм передачі фекально_оральний. Цисти потрапляють в організм здорової людини з забрудненою їжею, водою, із брудних рук. Механічними переносниками можуть бути мухи і таргани. Локалізація: просвіт товстої кишки, переважно сліпа і сигмоподібна кишки. .

Патогенна дія: утворення мікроабсцесів стінки кишківника при проникненні амеби, після прориву яких виникають виразки різного розміру подразнення нервових закінчень стінки кишки, що викликає гіперперистальтику і гіперсекрецію слизової оболонки; руйнування стінки кровоносних судин при поглибленні виразки, перфорація виразки призводить до перитоніту.

Клініка: інкубаційний період - від одного тижня до 3 міс, частіше 3-6 тижнів.

Лабораторна: виявлення forma magna у нативних чи пофарбованих мазках фекалій;

дослідження нативних мазків необхідно проводити не пізніше 20 хв. після дефекації, оскільки тканинні форми амеб швидко руйнуються.

Лікування. Застосовують протипаразитарні хіміопрепарати: метронідазол, тинідазол, дигідроеметин.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, кип'ятіння води, миття овочів, фруктів, захист їжі від мух і тарганів. Громадська: виявлення і лікування хворих та цистоносіїв, контроль за станом джерел водопостачання, знищення мух і тарганів, санітарно-просвітня робота.

Лептомонадна джгутикова форма (промастигота): утворюється в тілі безхребетного хазяїна -москіта і на живильному середовищі має видовжене тіло розміром 10-15 мкм, завширшки 5-6 мкм з одним джгутиком. Кінець тіла, від якого відходить джгутик, - загострений, протилежний-заокруглений.

Вісцеральний лейшманіоз

Leishmania donovani _ збудник індійського лейшманіозу .

Leishmania infantum _ збудник середземноморського (дитячого) лейшманіозу.

Географічне поширення. Leishmania donovani —Індія, Пакистан, Північно-Східний Китай, Непал.

Бангладеш. Leishmania infantum _ басейн Середземномор'я, Ближній і Середній Схід, Центральна і Південна Америка

Інвазійна форма _ джгутикова. У макрофагах шкіри в місці укусу, а через кілька днів - у клітинах внутрішніх органів утворюються лейшманіозні форми.

Локалізація: клітини печінки, селезінки, червоного кісткового мозку, лімфатичні вузли (середземноморський лейшманіоз)

Патогенна дія. Спостерігається ураження селезінки, печінки, лімфатичних вузлів

Клініка. Інкубаційний період - від 10 днів до 2-х років, близько – 3-5 міс

Діагностика. Клінічна: лихоманка, виражене збільшення селезінки, темно-сіре забарвлення шкіри при індійському типі лейшманіозу.

Лабораторна: виявлення паразитів у мазках клітин червоного кісткового мозку Лікування. Застосовують препарати сурми: мег-лумін-антимоніат, ломідин та ін.

Профілактика. Особиста: захист від укусів москітів (застосування репелентів, протимоскітних сіток), профілактичні щеплення. Громадська: своєчасне виявлення і лікування хворих; знищення москітів за допомогою інсектицидів; знищення бродячих собак в осередках середземноморської форми вісцерального лейшманіозу.

Лямблія

(Lamblia intestinalis)- збудник лямбліозу.

Географічне поширення: зустрічається повсюдно, особливо в країнах з жарким кліматом.

Морфологія: існує у двох формах: трофозоїт (вегетативна форма) і циста.

Трофозоїт (рис. 3.41) _ грушоподібної форми, передній кінець розширений і заокруглений, задній -загострений. Довжина- 9-12 мкм, ширина- 8-10 мкм.

Органели симетричні .Має 2 однаковіядра, 4 пари джгутиків, присмоктувальні диски для фіксації і два тонких аксостилі по середній лінії тіла. Рух активний, обертальний навколо поздовжньої осі. їжу поглинає всією поверхнею тіла. Розмножується шляхом поздовжнього поділу..

Циста овальної форми, довжиною 10-14 мкм і шириною 6-10 мкм. 3.3.3.4

Лямблія

(Lamblia intestinalis).

Життєвий цикл: паразитує тільки в людини.

Інвазійна форма - циста, потрапляє в організм через брудні руки, їжу і воду; механізм передачі –фекально-оральний.

.Локалізація: слизова оболонка верхніх відділів тонкої кишки, особливо дванадцятипалої кишки.

Патогенна дія: лямблії подразнюють нервові рецептори слизової оболонки кишки, порушують процеси пристінкового травлення та всмоктування, сприяють

розвитку запалення жовчного міхура і жовчних ходів,

Клініка: інкубаційний період 10-15 днів тивності ферментів (зокрема, лактази)

Характерні періодична нудота і болі в животі, рідкі випорожнення. Температура тіла залишається нормальною.

У дітей переважно спостерігається клінічно виражений лямбліоз. Болі в животі можуть бути інтенсивними, Апетит знижений, періодично нудота, блювота. Невротичні симптоми: слабкість, швидка втомлюваність, плаксивість, запаморочення, головні болі і болі в серці.Можуть бути алергічні прояви у вигляді шкірного свербежу, кропивниці, астматичних бронхітів.

Діагностика. Клінічна: нестійка дисфункція кишківника при мало зміненому самопочутті і нормальній температурі тіла.

. Лабораторна: в дуоденальному вмісті виявляють вегетативніформи, у фекаліях (нативні і пофарбовані розчиномЛюголя мазки) - цисти і вегетативні форми

Лікування. Застосовують антипротозойні препарати: метронідазол, фуразолідон.

Профілактика. Особиста: дотримання санітарно-гігієнічних правил: миття рук, кип'ятіння води, захист продуктів від механічних переносників цист(мухи і таргани). Громадська: виявлення і лікування хворих і цистоносіїв контроль санітарно-гігієнічного стану джерел водопостачання; знищення мух, тарганів; санітарно-просвітня робота.

Тріпаносома

З роду трипаносом патогенними для людини видами є Trypanosoma brucei gambiense _ гамбійська трипаносома (трапляється в екваторіальних рай-

онах Західної Африки), Trypanosoma brucei rhodesiense _ родезійська трипаносома (у східних

районах Африки), Trypanosoma cruzi (у Південній і Центральній Америці). Морфологічно вони не відрізняються. Існують у вегетативній формі, деякі здатні утворювати цисти.

Більшість представників живуть у морських та прісних водоймах, багато перейшли до паразитичного існування , лише в життєвому циклі є різні природні резервуари і переносники, а також має місце різний ступінь патогенності для людини. Трипаносоми викликають тропічні захворювання, яким властиві пропасниця, висипка, запалення лімфатичних вузлів і сильне виснаження організму. Відомі африканський і американський трипаносомози людини.

Піхвова трихомонада

Піхвова трихомонада ) є збудником урогенітального трихомонозу

Географічне поширення: повсюдно.

Морфологія: існує тільки у вигляді вегетативної форми (трофозоїт), цист не утворює. Трофозоїт має грушоподібне тіло довжиною 14—30 мкм. На передньому кінці тіла знаходяться 4 вільних джгутики й ундулююча мембрана, що доходить до середини тіла. Ядро одне, знаходиться ближче до переднього кінця тіла. Цитоплазма вакуолізована. Крізь усе тіло проходить аксостиль, який виступає на задньому кінці у вигляді шпички.

Життєвий цикл: паразитує тільки в людини.Передається від однієї людини до іншої тільки у вологому середовищі. Інвазійна форма - трофозоїт. Основні шляхи зараження: при статевих контактах, через вологі рушники, губки, через гінекологічні й урологічні інструменти

Локалізація: у жінок у піхві, бартолинових залозах, сечоводах, сечовому міхурі, у чоловіків – в уретрі, сім'яних мішечках, простаті.

Патогенна дія: запалення слизової оболонки сечостатевих шляхів.

Клініка. Трихомоноз у жінок перебігає у вигляді гострого запалення піхви. Через 3-30 днів після зараження з'являються серозно-гнійні виділення з піхви, що супроводжуються свербіжем, печією в ділянці статевих органів.Трихомоноз у чоловіків перебігає зазвичай безсимптомно, що сприяє поширенню хвороби. Іноді розвивається трихомонадний уретрит, що виявляється виділенням крапель серозної рідини з уретри.

Діагностика. Клінічна: наявність специфічних виділень із піхви. Лабораторна: виявлення вегетативних форм у нативних і пофарбованих мазках із піхви й уретри, рідше - в осаді сечі після центрифугування;

Лікування. Застосовують антипротозойні препарати: метронідазол (тинідазол, трихопол) або флагіл. Статевих партнерів лікують одночасно.

Профілактика. Особиста: відмова від безладних статевих стосунків, використання презервативів.

Громадська: лікування хворих; стерилізація гінекологічного та урологічного інструментарію.

Для людини патогенні чотири види Малярійного

плазмодія.

Plasmodium vivax _ збудник триденної малярії.

Plasmodium ovale - збудник ovale_малярії (малярія типу триденної).

Plasmodium malariae- збудник чотириденної малярії.

Plasmodium falciparum _ збудник тропічної малярії.

Географічне поширення: в усіх країнах Африки і Середнього Сходу, Південно-Східної Азії, на островах Тихого океану, Центральній і Південній Америці (між 40° південної широти і 60° північної широти).

Морфологія: малярійний плазмодій проходить складний життєвий цикл з декількома стадіями розвитку). В організмі людини виявляють наступні стадії:

• спорозоїт - розміром 1x15 мкм, веретеноподібної форми;

• тканинний (передеритроцитарний) шизонт _ округлої форми, розміром 50-70 мкм;

• тканинний мерозоїт _ діаметром близько 0,7 мкм, округлий або овальний, з ексцентрично розташованим ядром.

Еритроцитарний трофозоїт проходить наступні стадії розвитку:

Рисунок 1" Малярійний плазмодій. Стадія кільця."

• кільцеподібний трофозоїт _ займає не більше 1/3-1/5 діаметра еритроцита;

в центрі трофозоїта знаходиться безбарвна вакуоля, цитоплазма розташована у вигляді обідка блакитного кольору, ядро темно-червоне;

Рисунок 2"Малярійний плазмодій. Стадія амебовидного шизонта.

• амебоподібний трофозоїт _ займає більше половини еритроцита, має нестандартну форму внаслідок появи псевдоніжок, рухомий; вакуоля зменшується, в цитоплазмі містяться зерна темно-коричневого пігменту, що утворилися внаслідок розщеплення гемоглобіну;

Рисунок 3"Малярійний плазмодій. Стадія фрагментації"

• зрілий трофозоїт займає майже весь еритроцит, округлої форми; вакуоля маленька або

відсутня; ядро велике, кількість зерен пігменту збільшується.

Шизонт характеризується ядром, що розділилося; Ця стадія називається морула.

Еритроцитарний мерозоїт _ нагадує за будовою тканинний, розміром близько 1,5 мкм.

Жіночі і чоловічі гаметоцити (макро- і мікрога-метоцити) - незрілі статеві клітини округлої форми

(PL falciparum _ півмісяцеві).

Життєвий цикл. Для малярійного плазмодія характерний складний життєвий цикл зі

зміною хазяїв і чергуванням статевого і безстатевого розмноження.

Проміжний хазяїн _ людина.

Остаточний хазяїн і специфічний переносник -самка комара роду Anopheles.

Зараження людини відбувається при укусі самки комара роду Anopheles.

Інвазійна стадія _ спорозоїт. Зі слиною комара спорозоїти потрапляють у кров'яне русло і через 30-40 хв. у місце первинної локалізації _ клітини печінки.

Патогенна дія: розвиток малярійного нападу як реакції організму на дію пірогенних білків, що вивільняються при руйнуванні уражених еритроцитів; розвиток анемії внаслідок розпаду еритроцитів; аутоімунні процеси.

Клініка. Інкубаційний період близько 7-20 днів,іноді довше. Потім розвивається первинна (свіжа) малярія. Характеризується типовими нападами лихоманки. Напад проходить зі зміною трьох послідовних фаз:

• фаза "ознобу" - починається з підвищення температури до 39-40 °С, шкіра холодна, шорстка ("гусяча шкіра"), губи синюшні, може бути нудота і блювота;

• фаза "жару" характеризується збереженням високої температури, наростає головний біль, болі у м'язах; з'являється відчуття жару, шкіра гаряча на дотик;

• фаза потовиділення - температура швидко знижується до норми або нижче норми, виражене потовиділення; самопочуття поліпшується,

Діагностика. Клінічна: характерна лихоманка, збільшення селезінки, анемія. Лабораторна: виявлення паразитів у мазку і товстій краплі крові норів і підтвердження раніше перенесеної малярії.

Лікування. Застосовують протималярійні препарати: хлорохін-фосфат (делагіл) та ін.

1. Профілактика. Особиста: захист від укусів комарів, профілактичний прийом протималярійних препаратів. Громадська: оздоровлення місцевості за допомогою меліоративних заходів, знищення комарів та їх личинок за допомогою інсект.

Токсоплазма

(Toxoplasma gondii)

Токсоплазма (Toxoplasma gondii) _ збудник токсоплазмозу.

•Географічне поширення: повсюдно.

Морфологія: в організмі людини існує у вигляді вегетативної форми (ендозоїт) і справжньої цисти.

Вегетативна форма (ендозоїд) півмісяцевої форми, довжиною 4-7мкм. Один кінець загострений, другий заокруглений. На загостреному передньому кінці знаходиться апарат проникнення у клітину хазяїна (апікальний комплекс) - коноїд (для прикріплення до клітини) і роптрії, що містять ферменти для розчинення клітинної мембрани. У центрі

або на задньому полюсі клітини розташоване ядро.

Справжні (тканинні) цисти — сферичні або овальні утворення, розміром 50-200 мкм, є скупченням кількох сотень ендозоїтів, оточених щільною захисною оболонкою

Життєвий цикл: складний, зі зміноюхазяїв і чергуванням статевого і безстатевого розмноження.

Проміжні хазяїни C-ссавці, зокрема людина, багато видів птахів, рідше рептилії. Остаточнийхазяїн -ссавці родини котячих. Людина заражається токсоплазмами при: потраплянні ооцист у рот із брудних рук, немитих овочів і фруктів, шерсті кішок; вживанні в їжу погано прожареного м'яса і некип'яченого молока від хворих тварин

.Локалізація: головний мозок, сітківка ока, серцевий і скелетні м'язи, лімфатичні вузли, печінка легені та інші органи.

Патогенна дія: зруйнування клітин хазяїна внас-

лідок розмноження токсоплазм у гострий період

інвазії;

Клінши Залежно від механізму зараження розрізняють набутий іуроджений токсоплазмоз.

Діагностика. Клінічна: утруднена внаслідок розмаїтості клінічної картини.

Лабораторна: мікроскопія мазків крові, пунктату лімфовузлів, центрифугату спинномозкової рідини, плаценти.

.Лікування. Застосовують антипротозойні препарати: хлоридин та ін.

Профілактика. Особиста: кип'ятіння молока, термічна обробка м'яса, дотримання правил особистої гігієни, вагітним жінкам небажано тримати у житловому будинку кішок.

Громадська: серологічне обстеження вагітних і лікування за необхідності

Вегетативна форма Балантидій.Циста

Балантидій

(Balantidium coli) _ збудник балантидіазу.

Морфологія: існує в формі трофозоїта і цисти.

Трофозоїт (вегетативна форма) -овальної форми, 30-200 мкм завдовжки, завширшки-

20-70 мкм. Тіло вкрите війками. На передньому кінці тіла знаходиться клітинний рот (цитостом), що продовжується у клітинну глотку (цитофаринкс). Війки навколоротового простору (перистома) більшої довжини. Біля заднього кінця тіла знаходиться анальна пора (цитопрокт). У цитоплазмі розташовані травні і дві скоротливі вакуолі. В ендоплазмі два ядра - бобоподібний макронуклеус, на ввігнутому боці якого розташований кулястий мікронуклеус. Макронуклеус часто поліплоїдний, регулює життєдіяльність клітини, мікронуклеус завжди диплоїдний, зберігає генетичну інформацію і бере участь у статевому розмноженні. Живиться вуглеводами, оформленими харчовими частками, бактеріями, лейкоцитами.Розмножується поперечним поділом надвоє, можлива кон'югація.

Циста овальна або куляста,

50-60 мкм в діаметрі, покрита двошаровою оболонкою. У цитоплазмі виявляється макр- і мікронуклеус, задня скоротлива вакуоля.

Життєвий цикл: паразитує в основному у свиней, рідше - в людини, пацюків. Людина заражається через забруднену воду або їжу, брудні руки.

Інвазійна форма _ циста.

Основне джерело зараження-свині.

Локалізація: товста кишка (переважно сліпа),.

Патогенна дія: утворення виразок і некроз слизової оболонки товстої кишки.

Клініка. Хвороба може перебігати в гострій і хронічній формах.Характеризується загальною інтоксикацією (слабкість, головний біль, помірна лихоманка) і ознаками коліту (біль у животі переймоподібного характеру, рідкі випорожнення зі слизом і домішками крові). Діагностика. Лабораторна: мікроскопія нативного мазка фекалій, в якому виявляють переважно вегетативні форми;

Лікування. Застосовують тетрациклін упродовж 10 днів.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, особливо при догляді за свиньми.

Сисун печінковий, або фасціола (Fasciola hepatica), - збудник фасціольозу.

Географічне поширення: повсюдне.

Морфологія. Статевозріла особина листкоподібна, довжиною 20-30 мм, шириною 8-12 мм. На передньому кінці тіла знаходиться невеликий конічний виступ довжиною 4—5 мм. Черевний присосок більший, ніж ротовий. Сім'яники дуже розгалужені, знаходяться всередині тіла. Жовтівники розташовані з боків тіла. Матка звивиста, розміщена в передній частині тіла. Позаду і збоку середньої лінії знаходиться гіллястий яєчник.

Яйця великі, овальної форми (130-150 X 70-90 мкм), мають кришечку.

Життєвий цикл фасціола – біо-гельмінт.

Остаточний хазяїн C велика і мала рогата худоба, зрідка людина.

Проміжний хазяїн _ молюск ставковик малий (Galba truncatula).

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки.

В організмі людиниможе жити впродовж 9-13 років.

Сисун печінковий (Fasciola hepatica), статевозріла особина.

Сисун печінковий, яйце. ставковика малого, де проходять стадії спороцис-

ти, редій, церкарій.

Інвазійна стадія для остаточного хазяїна - адолескарії, які зберігають інвазійність 2-3 роки. Людина і тварини заражаються під час пиття води з заражених водойм або при поїданні водяних рослин з прикріпленими адолескаріями.

Патогенна дія: паразит викликає токсично-алергічні реакції; механічне ушкодження жовчних ходів та тканини печінки;

Клініка. Інкубаційний період близько 15 днів. Хвороба перебігає у 2 фази:

• гостра фаза, для якої характерні неспецифічні симптоми хвороби: болі в суглобах, лихо-манка, висипання на шкірі; непостійні болі в животі, діарея або запор;

• хронічна фаза починається з третього місяця хвороби, коли статевозрілі сисуни знаходяться в печінці; печінка збільшена, іноді жовтяниця; хворий худне, періодично алергічні прояви.

Життєвий цикл сисуна печінкового:

Яйця у фекаліях можуть виявлятися при вживанні в їжу печінки хворих тварин

Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати.

Профілактика. Особиста: _ не пити сиру воду з відкритих водойм не вживати в їжу в сирому вигляді дикорослі рослини. Громадська: основана на ветеринарних заходах щодо боротьби з фасціольозом тварин.

Діагностика. Клінічна: хронічний холангіт і холецистит у поєднанні з алергічними проявами.Лабораторна: серологічні реакції (ΡΗΓΑ, ΡΙΦ) у перших три місяці після зараження, коли статевонезрілі фасціоли ще не виділяють яєць;

Сисун ланцетоподібний

(Dicrocoelium lanceatum)

Сисун ланцетоподібний {Dicrocoelium lanceatum)_ збудник дикроцеліозу.

Географічне поширення: повсюдне.

Морфологія. Статевозріла особина довжиною 5-12 мм, тіло спереду рівномірно звужене, задній кінець заокруглений. Два часточкові сім'яники знаходяться в передній третині тіла. Яєчник розташований за заднім сім'яником, матка – узадній частині тіла. Жовтівники - з боків у середнійчастині тіла. Яйця коричневого забарвлення, розміром 38-45 мкм, асиметричні. Кришечка зрілогояйця слабко помітна, розташована на гострішомуполюсі. Всередині зрілого яйця знаходиться зародок з двома круглими клітинами.

Життєвий цикл Остаточний хазяїн - травоїдні тварини: велика і мала рогата худоба, свині. У людини описаніпоодинокі випадки хвороби.

Проміжний хазяїн: перший - наземні моллюски (Неlісеllа, Zebrina та ін.), другий - мурахи.

Інвазійна стадія _ метацеркарій. Людина зажається при випадковому проковтуванні мурах з ягодами, овочами.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки.

Патогенна дія і клініка дикроцеліозу подібні до опісторхозу, однак виражені слабше.

Діагностика. Клінічна: ґрунтується на поєднанні симптомів холециститу з алергічними проявами.

Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях, як і при фасціольозі, можливе виявлення "транзитних" яєць; серологічні реакції.

Лікування. Розроблено недостатньо. Рекомендується празиквантел.Профілактика. Особиста: мити овочі іфрукти перед вживанням. Громадська:ветеринарний контроль за тваринами.

Сисун котячий (Opisthorhis felineus), статевозріла особина

Сисун котячий (сибірський), або опісторх(Opisthorchis felineus)- збудник опісторхозу.

Географічне поширення: на берегах великих рік, в основному в басейнах рік Західного Сибіру,

Казахстану, Наддніпрянщини, ВолгоCКамського і Донського басейнів.

Морфологія. Статевозріла особина завдовжки 8-13 мм. Тіло звужене спереду. Гілкикишківника досягають заднього кінця тіла. У задній частині тіла знаходяться два великих чотири і п'ятилопатеві сім'яники. Матка темнозабарвлена, разом з жовтівниками займає середню частину тіла. Яйця дрібні, довжиною 26-30 мкм, асиметричні,мають кришечку і невеликий горбок на протилеж них кінцях.

Життєвий цикл опісторх – біо-гельмінт.

Опісторхоз – природно-осередкове захворювання.

Остаточний хазяїн _ люди і тварини, що харчуються рибою.

Проміжні хазяїни: перший -молюск (Bithynia),другий - риби родини коропових.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна:

Інвазійна стадія _ метацеркарій.

.Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки; розвиток патологічних шлунково-кишкових рефлексів;

Клініка. Хвороба перебігає у дві фази: • у рання фаза• у другій, хронічна фаза

Діагностика. Клінічна: основана на даних епідеміологічного анамнезу, симптомах ураження печінки, жовчного міхура і підшлункової залози.

Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях

Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати. Після лікування яйця паразити можуть виділятися тривало, тому контрольні аналізи проводять не раніше, ніж через 3_4 місяці.

Профілактика. Особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарноCпросвітня робота.

Сисун легеневий, або парагонім (Paragonimus

ringeri або P. westermani)- збудник парагонімозу.

Географічне поширення: Далекий Схід, Південно-Східна Азія, Філіппіни, Індонезія, Південна Америка (Перу, Еквадор), Африка (Заїр, Камерун, Нігерія).

Морфологія. Статевозріла особина має тіло яйцеподібної форми, розміром до 1 см, червоно-коричневого кольору. Часточкові сім'яники знаходяться в задній третині тіла, часточковий яєчник і матка розташовані над сім'яниками. Жовтівники займають бічні поверхні вздовж тіла. Яйця) широкі та овальні, з кришечкою, золотаво-коричневого кольору, довжиною до 100 мкм.

Життєвий цикл: парагонім – біогельмінт.

Остаточний хазяїн - тварини із родини собачих, котячих, єнотових, рідше людина.

Проміжний хазяїн: перший - молюск Меіапіа, другий - раки, краби.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: дрібні бронхи.

Інвазійна стадія _ метацеркарій.

Патогенна дія: механічне ураження тканин хазяїна під час міграції, ураження стінок бронхів, альвеол; формування паразитарних кіст; розвиток легеневих абсцесів; токсично-алергічна дія.

Клініка. Можуть розвинутися запальні процеси очеревини, стінки кишківника, тканини печінки, осередкова пневмонія, плеврит. Гостра стадія триває 1,5-3 міс, надалі хвороба переходить у хронічну стадію.

Патогенна дія, клініка, діагностика, лікування і профілактика хвороби такі ж, як при опісторхозі, внаслідок однакової локалізації в тілі хазяїна ісхожого життєвого циклу.

Життєвий цикл сисуна легеневого:

підвищується до 38-39 °- задуха, біль в грудях, кашель, харкотиння з домішками крові, у легенях вислуховуються сухі і вологі хрипи.

.Діагностика. Клінічна: ґрунтується на епідеміологічному анамнезі, виражених алергічних проявах,ураженні легень.

Лабораторна: овоскопія харкотиння або фекалій через 1,5-2 місяці після зараження;

Лікування. Застосовують антипаразитарні препарати.

Профілактика. Особиста: не вживати в їжу сирих раків і крабів, не пити сиру воду в осередках хвороби. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення,

Клонорх китайський (Clonorchis sinensis)- збуд-

ник клонорхозу.

Географічне поширення: Китай, Японія, Північна Корея, В'єтнам, Далекий Схід.

Морфологія. Статевозріла особина завдовжки 10-25 мм (розміри змінюються залежно від віку і кількості паразитів у хазяїна). Переднійкінець звужений, задній-заокруглений. Ротовий присосок значно більший, ніж черевний. Матка і жовтівники займають середину тіла, за ними розміщеніяєчник і великий сім'яприймач. Два гіллястих сім'яники розташовані у задній частині тіла.

Яйця дрібні (26-30 X 15 мкм), жовто-коричневого кольору Кришечка знаходиться на

звуженому полюсі яйця і має вигляд лінзи. Добре виражені бічні виступи оболонки перед кришечкою, на протилежному полюсі яйця є горбок.

Життєвий цикл): клонорх – біогельмінт.

Остаточний хазяїн - люди, собаки, кішки, пацюки, багато хутрових звірів

Проміжний хазяїн: перший — молюск Bithynia, другий - риба з родини коропових.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки і протоки підшлункової залози. У зовнішнє середовище з фекаліями виділяються яйця з розвинутим мірацидієм. Яйця потрапляють у воду, де заковтуються молюском. У тілі молюска мірацидії вивільняються, проходять стадії спороцисти, редії, церкарія. Церкарій виходить з тіла молюска й активно проникає в тіло риби. У м'язах і підшкірній клітковині, частіше біля хвостового плавця, утворюються метацеркарії, які за 4-5 тижнів стають інвазійними.

Людина заражається, з'ївши погано термічно оброблену рибу.

Інвазійна стадія _ метацеркарій.

Патогенна дія, клініка, діагностика, лікування і профілактика хвороби такі ж, як при опісторхозі, внаслідок однакової локалізації в тілі хазяїна ісхожого життєвого циклу

Шистосоми

Шистосоми (кров'яні сисуни) - це група тропічних гельмінтів, які є збудниками шистосомозів.

Основні види шистосом, що паразитують у людини:

• Shistosoma haematobium _ збудник сечоста-

тевого шистосомозу.

• Shistosoma mansoni - збудник кишкового

шистосомозу.

• Shistosoma japonicum-збудник японського

шистосомозу.

Географічне поширення:

S. haematobium поширена в 52-х країнах Африки й Азії (Західна Індія, Ангола, Нігерія, Судан, Єгипет, Сирія, Ліван, Ірак, Саудівська Аравія та ін.) S. Mansoni _ зустрічається в 53-х країнах Екваторіальної і Південно-Східної Африки, у західній півкулі (Бразилія, Суринам, Венесуела, деякі Карибські острови).

Морфологічні особливості. Роздільностатеві трематоди. Самець має широке тіло довжиною 10-15 мм. Краї тіла за черевним присоком загорнені усередину, утворюють гінекофорний канал, в якому знаходиться довга (близько 20 мм) тонка самка.

Яйця шистосом великі, не мають кришечки, наявна шпичка. розмір яйця 150 х 62 мкм

яйце S. mansoni містить шпичку на бічній поверхні, розмір яйця 140 х 61 мкм ; яйце S. japonicum округле, шпичка невелика розташована латерально, розмір яйця 85 х 60 мкм

Життєвий цикл : шистосоми - біогельмінти.

Остаточний хазяїн _ людина, для S. japonicum -велика і мала рогата худоба, коні, свині, собаки,кішки, гризуни.

Проміжний хазяїн - прісноводні молюски

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: S.haema_tobium _ у венах малого таза, зокрема сечовогоміхура, S.mansoni - у венах брижі кишківника і гемороїдальних венах, S. japonicum - у верхніх венах брижі кишківника і ворітній вені.

Японський шистосомоз - природно_осередкове захворювання з широким колом хазяїнів.

Інвазійна стадія -церкарій.

Патогенна дія: токсично-алергічна дія паразита на ранній стадії хвороби; розвиток запального процесу, а згодом розростання сполучної тканини і деформація стінок сечового міхура та кишківнику на пізніх стадіях хвороби внаслідок постійного трав-

мування стінок органа.

Клініка.

Інкубаційний період складає 4-6 тижнів.

Стадія проникнення. На шкірі в місці проникнення церкаріїв виникає відчуття печії, свербіж, почервоніння, висипка, що зберігається 1-2 дні. Тривалість цієї стадії – 2-3 тижні.

Стадія дозрівання. Шистосоми досягають місця локалізації. Характерна лихоманка з ознобом, біль у суглобах і головний біль, нудота, блювота, пронос, можливе збільшення селезінки. Тривалість цієї стадії – 8-м тижнів.

Стадія розвиненої інвазії відповідає паразитуванню статевозрілих шистосом та інтенсивному відкладанню яєць. характерні біль у животі, чергування запору і проносів, у випорожненнях домішки крові і слизу Стадія розвиненої інвазії продовжується 3-7 років.

Стадія пізньої інвазії й ускладнень. Виділення яєць зменшується або припиняється,

Діагностика. Клінічна: ґрунтується на даних епідеміологічного анамнезу і відповідних симптомах хвороби.

Лабораторна: овоскопія осаду сечі (S. haematobium)або фекалій (S. mansoni, S. japonicum).

Застосовують цистоскопію і ректороманоскопію, рентгенівське дослідження .

Лікування. Застосовують протиглистяні препарати (празиквантел).

Профілактика. Особиста: не купатися в заражених водоймах. Громадська: виявлення і лікуванна хворих, охорона водойм від фекального забруд-нення, знищення молюсків

Озброєний (свинячий) ціп'як (Taenia solium) _збудник теніозу.

Морфологія. Статевозріла особина близько 2-3 м довжиною, має до 1000 члеників.

Рисунок 4 " Озброєний цип'як. Сколекс"

Сколекс округлий, 1-2 мм у діаметрі, має 4 присоски і хоботок з подвійним віночком гачкі. На сколексі розміщені залози, секрет яких полегшує прикріплення до слизової оболонки кишківника хазяїна.

Рисунок 5" Озброєний цип'як.Гермафродитний членик."

Особливість гермафродитних члеників - трилопатевий яєчник (дві основні частки й одна дрібна додаткова частка).

Рисунок 6" Озброєний цип'як. Зрілий членик."

Зрілі членики прямокутної форми, розміром 12-15 х 6-7 мм, довжина членика перевищує ширину(2:1). Містить розгалужену матку, що має вигляд стовбура, від якого з кожного боку відходять 7-12 пар бічних гілок.

Яйця (рис. 3.85) за будовою подібні до яєць неозброєного ціп'яка.

Життєвий цикл: озброєний ціп'як -біогельмінт.

Остаточний хазяїн _ тільки людина.

Локалізація статевозрілої особини: тонка кишка.

Проміжний хазяїн - домашні і дикі свині, рідше собаки, кішки, мавпи. Проміжним хазяїном може також бути людина,

Інвазійна стадія - цистицерк.

Патогенна дія: подібна до теніаринхозу.

Клініка. Здебільшого хвороба перебігає безсимптомно, проявляється тільки виділенням члеників з фекаліями. В інших випадках пацієнтів турбує головний біль, слабкість, зниження або підвищення апетиту, голодні болі в животі, нудота, блювота, пронос, що змінюється запором.

Клінічні: Цистицеркоз м'язів і підшкірної клітковини зазвичай проходить непоміченим. Цистицеркоз мозку може виявлятися: епілептичними нападами, підвищенням внутрі-

шньочерепного тиску та ін. Цистицеркоз очей призводить до зниження гостроти зору, а в тяжких випадках - до сліпоти та атрофії ока. Цистицеркоз серця проявляється порушенням серцевого ритму.

Діагностика. Клінічна: виділення члеників з фекаліями. Лабораторна: гельмінтоскопія фекалій. Вид паразита визначають за кількістю відгалужень матки (7-12); при зруйнуванні члеників можливе виявлення яєць гельмінта (овоскопія).Допомагають рентгенографія черепа, УЗД, комп'ютерна томографія, офтальмоскопія та ін. Специфічна лабораторна діагностика - серологічні реакції.

Лікування. За два-три дні до початку лікування рекомендують дієту з обмеженням жирів і грубої клітковини, очисні клізми з метою максимального спорожнювання просвіту кишки.

• Неозброєний (бичачий) ціп'як (Taeniarhynchus

saginatus) _ збудник теніаринхозу.

Географічне поширення: зустрічається повсюдно. Частота захворювання переважає в Центральній Європі, на території колишнього Радянського Союзу, на півночі Африки, Південній Америці.

Морфологія. Статевозріла особина близько 5-6 метрів довжиною (може досягати довжини 12-20 м), складається із 1000-2000 члеників.

Рисунок 7" неозброєний цип'як. Сколекс"

Сколекс округлий, 1-2 мм діаметром, має 4 пігмен товані присоски. Шийка коротка і тонка.

Рисунок 8" Неозброєний цип'як. Гермафродитний членик."

Гермафродитний членик має дволопатевий яєчник.

Рисунок 9" Неозброєний цип'як. Зрілий членик."

Зрілі членики прямокутної форми, розміром 20-30 х 12 мм, довжина членика перевищує ширину (3:1-4:1). Матка закритого типу, розгалужена у вигяді стовбура, від якого з кожного боку відходять17-35 бічних відгалужень, містить до 150000 яєць.

Кінцеві членики здатні до активного руху.

Яйця округлої форми, мають зародок - онкосферу з трьома парами гачків.

Зовнішня оболонка яйця тонка, безбарвна, у яєць, що виділилися, дуже швидко

руйнується.

Фіна типу цистицерк (Cysticercus bovi),

Життєвий цикл: неозброєний ціп'як -біогельмінт.

Остаточний хазяїн - людина

Локалізація в тілі остаточного хазяїна - тонкакишка.

Проміжний хазяїн _ велика рогата худоба.

Велика рогата худоба заражається, поїдаючи забруднену яйцями траву. Людина заражається, з'ївши погано термічно оброблену фінозну яловичину.

Інвазійна стадія _ цистицерк.

Розвиток фін в організмі людини неможливий.

Патогенна дія: внаслідок виділення паразитом антипротеолітичних ферментів порушується травлення й всмоктування; призводить до схуднення; механічне ураження слизової оболонки кишківника органами фіксації.

Клініка. Інкубаційний період - від 8 до 10 тижнів. Іноді єдиною скаргою хворих є виділення члеників ціп'яка під час дефекації. Однак (особливо в дітей та осіб, ослаблених іншими захворюваннями) можуть бути нудота, блювота, запаморочення, біль у животі, роздратованість, холецистит, панкреатит.

Діагностика. Клінічна: виділення члеників з фекаліями і виявлення їх. Лабораторна: гельмін тоскопія фекалій, вид паразита визначають за кількістю відгалужень матки (від 17 до 35); овоскопія зішкрібка з періанальних складок або виявлення

яєць за допомогою методу "липкої стрічки".

Лікування. Застосовують протиглистяні препарати (празиквантел).

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельна термічна обробка яловичини.

Громадська: контроль яловичини на ринках і бойнях перед продажем, попередження фекального забруднення навколишнього середовища, санітар-нопросвітня робота.

Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum)-

збудник дифілоботріозу.

Географічне поширення: Північна і Центральна Європа, Сибір, Північна Америка, Канада, Японія, Центральна Африка. Частіше зустрічається в країнах з помірним кліматом.

.Морфологія.

Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum), статевозріла особина.

Стьожак широкий, зрілі членики.

Життєвий цикл): паразит проходить складний життєвий цикл, що більше нагадує цикли

розвитку трематод, ніж цестод. Біогельмінт.

Остаточний хазяїн - людина, м'ясоїдні тварини.

Локалізація статевозрілої особи: тонка кишка.

Проміжні хазяї _ рачок циклоп, згодом - риба.

Інвазійна стадія _ плероцеркоїд. Через 30-60 днів після зараження в тонкій кишці формується статевозріла стробіла. Тривалість життя в організмі остаточного хазяїна - до 10 років.

Патогенна дія: токсично-алергічна; механічне ушкодження ботріями слизової оболонки кишківника призводить до некрозу й атрофії слизової оболонки;

Клініка. Захворювання перебігає безсимптомно, проявляється тільки виділенням члеників черв'яка.Можливий розвиток дифілоботріозної анемії, Переважають кишкові прояви (нудота, блювота, болі в животі, діарея), шкірна висипка.

Діагностика. Клінічна: періодичне виділення члеників з фекаліями.

Лабораторна: овоскопія фекалій, іноді можна знайти частини стробіли (гельмінтоскопія).

Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати (празиквантел).

Профілактика. Особиста: термічна обробка риби. Громадська: виявлення і лікування хворих, запобігання фекального забруднення водойм.

Поиск по сайту: