ТЕМА. СКЛАДНА СИТУАЦІЯ: СУТНІСТЬ, ЗМІСТ ТА РІВНІ ЇЇ ПОДОЛАННЯ.

Людина кожен день буває у певних ситуаціях.

Ситуація(від французьської situation-положення, обстановка) - систе­ма зовнішніх по відношенню до людини умов, спонукаючих та опосередко­вуючих його активність.

До зовнішніх умов можна віднести: у просторовому відношенні - сприймання розташування предметів; у часовому відношенні -передумови дій людини; у відношенні функціональному -незалежність від людини відповідних умов в момент дії.

Психологічна теорія ситуації передбачає дослідження та пояснення трьох головних реалій:

1. Психологічні особливості природних ситуацій життя людини у вза­ємозв’язку ситуативних та особистісних змінних.

2. Суб’єктивного інтерпретування ситуацій, їх когнітивно-емоційною репрезентацією у свідомості людини.

3. Поведінкових стратегій та інших форм активності в межах конкрет­них ситуацій.

Центральне та найбільш складний ланцюг теорії складає пояснення ди­наміки взаємодії людини з ситуацією, аналіз змін в психіці та поведінці осо­бистості, що здійснюється під впливом зміни ситуації.

Сутність ситуаційного підходу, на думку американських психологів Л. Росс та Р. Нісбет виражає теоретична тріада:

· ситуаціонізм,

· суб’єктивізм та

· динамізм напружених систем.

· В теперішній час психологи схильні дотримуватись моделі особистіс­но-ситуаційної взаємодії. В найзальнішому вигляді ця позиція представлена Н. Ендлером та Д. Магнусом:

· Поведінка є функцією безперервного процесу взаємодії особистості з ситуацією;

· Особистість в інтерактивному процесі виступає в якості активного, цілеспрямовано діючого суб’єкту;

· Сутнісними особистісними детрмінантами поведінки є когнітивні та мотиваційні особливості;

· Сутнісними ситуаційними детермінантами поведінки є психологічні значення ситуації.

Таким чином, ситуація може бути визначена на різних рівнях, від мікро - до макро.

Д. Магнуссон пропонує п’ять рівнів визначення ситуації:

Ситуація визначається як система суб’єктивних та об’єктивних еле­ментів, що з’являються під час активної взаємодії. До суб’єктивних елементів відносяться міжособові стосунки, соціально–психологічний клімат, групові норми, стереотипи свідомості. Поняття ситуації не співпадає з поняттям сере­довище, яке може бути об’єктивне, а ситація завжди включає суб’єктивний аспект, це завжди чиясь ситуація.

Згідно поглядів Л.Ф. Бурлачука та Н.Б. Михайлової, пропонуються шкали для класифікації ситуацій, виходячи з їхніх суттєвих ознак. Для робо­ти зі шкалами слід використовувати як суб’єктивні оцінки піддослідних так і оцінки експертів.

Шкала ситуацій в континуумі “хвороба - здоров’є”;

Шкала соціального благополуччя ситуацій - уособлює собою межі між явним соціальним неблагополуччям та оптимальним благополуччям;

Шкала простоти - складності ситуації. Характеризує ступінь склад­ності, що визначається відповідно до індивідуальних можливостей людини;

Шкала новизни відомої ситуації, де дізнається щось нове про вже відо­му та стандартну ситуацію;

Шкала значимості - не значимості ситуації, для життя даної людини;

Шкала відповідності ситуацій потребам реалізації особистості. На одному полюсі розташована повна відповідність задоволенню потреб на ін­шому перешкоди самореалізації;

Шкала стабільності - мінливості ситуації. На одному полюсі розта­шовані константні, стабільні ситуації, на іншому динамічно-мінливі;

Шкала просторового розгортання ситуацій. До шкали відносяться си­туації, що безпосередньо впливають на людину, в даний момент життя, хоча знаходяться в різному ступені просторового віддалення від людини та мають для неї певну значимість;

Шкала часового розгортання ситуації. Тут ситуації вирізняються за часовою ознакою: колишні, наявні та майбутні.

Ми поділяємо слушну думку авторів та хочемо запропонувати при­наймні ще дві шкали класифікації ситуації:

Шкала готовності - неготовності людини до подолання ситуації. Крайні межі - від повної готовності до такої ж неготовності.

Шкала постситуаційного синдрому. Крайні межі шкали вказують на постситуаційний стан людини (піднесення - пригнічення).

У наших дослідженнях визначалось поняття складної ситуації, що ви­водилось на підгрунті суджень респондентів.

За даними досліджень Л.Ф. Бурлачука та Н.Б. Михайлової, необхідною умовою розуміння суб’єктивного інтерпретування ситуації є психологічна характеристика тієї людини, що сприймає її. Важливішими біологічними факторами є стан здоров’я, віку та статі досліджуємих. Наведені чинники здійснють суттєвий вплив на індивідуальні розрізненності у власному інтер­претуванні ситуацій.

Для аналізу та характеристик різноманітних феноменів власного пред­ставлення ситуації у свідомості людини були виділені такі параметри:

1. Психологічні стани суб’єктів, попереджаючих зіткнення з сиуацією: готовність до ситуації, відношення до неї та її попередня оцінка, очікування та прогнозування.

2. Прояви механізмів психологічного захисту в інтерпретуванні ситуа­ції.

3. Емоційні переживання власної репрезентації ситуації.

4. Тематичний зміст когнітивних репрезентацій, їх ієрархія та ступінь диференційованості.

5. Орієнтованість репрезентацій на інтереси самої людини, інших лю­дей, вимог реальної ситуації.

6. Ступінь стабільності когнітивних репрезентацій.

7. Тенденції динаміки.

На підгрунті наших досліджень були визначені складові елементи феномену складної ситуації з їх характерними особливостями та визначенням системи взаємозв’язків.

Складна ситуація - це ситуація, яка характеризується певною взаємо­дією зовнішніх та внутрішніх чинників, що сприяють або перешкоджають спроможності особистості здолати її. Оскільки основними складовими еле­ментами такої ситуації виступають так звані зовнішні та внутрішні чинники, варто внести певну ясність в їх тлумачення, тому що вони не є тотожними, хоча можуть бути взаємо-детермінованими.

* Зовнішній чинник виступає, власне, об’єктивним, тобто незалеж-ним від людини, який визначається ситуацією і характеризується наступними змінними:

а) обмеженим терміном (часом) подолання (вирішення) ситуації. Цю змінну можна розглядати як брак часу, необхідного для застосування всіх можливостей людини, у тому числі потенційних і резервних, для подолання ситуаційних перешкод (або недосконалістю самих можливостей, що пере­шкоджають застосуванню їх у короткий термін);

б) зовнішніми обставинами, які виявляються занадто складними для їх подолання, що характеризуються неможливістю чи небажанням проти­стояти і боротися з ними (не передбаченими заздалегідь). Безперечно, що, оцінюючи всю сукупність певних перешкод, які стоять на заваді вирішення поставлених завдань, людина намагається усвідомити складність ситуації і знайти шляхи та засоби її подолання (інакше ситуація кваліфікується як не­вирішувана, тобто нездоланна);

в) ризиком для здоров’я, а за певних умов і для життя людини. Це дуже важлива перешкода для виконання поставленої мети та завдань тому, що у людини інстинкт самозбереження “бере своє” і вона не завжди буде ризику­вати власним здоров’ям, тим більше життям. Це може бути спричинено до­сить простими міркуваннями, а саме, що при збереженні здоров’я і життя, навіть при невиконанні завдання, у подальшому (за певних умов підготовки та вдосконалення індивідуальних можливостей) можна буде виконати зав­дання більш ефективно. І разом з тим, якщо мотив виконання поставленої мети чи завдання є важливішим, ніж мотив небезпеки втрати власного здо­ров’я чи життя, то людина не вагаючись буде намагатись виконувати постав­лені завдання. Яскравим прикладом тут можуть бути дії японських льотчиків (камікадзе) під час другої світової війни;

г) небажанням оточуючих розуміти людину. Бувають такі ситуації, ко­ли оточуючі люди або певна спільнота, з якою спілкується індивід, не бажа­ють розуміти його, тим самим ставлячи певні перешкоди при реалізації по­ставленої перед нею мети. Положення може погіршуватися тим, що в певні моменти для такої людини дуже важко впоратись з потоком протистояння, що надходить ззовні тощо;

д) зміною ситуації, тобто виникненням інших (нових) проблем при наявності старих, а також швидкоплинністю обставин і, в деяких випадках, неможливістю швидкої зміни процесу дії. Ситуативними чинниками можуть бути як метеорологічні умови, так і наявність пожежно - вибухонебезпечних матеріалів. Але людина розраховує на те, що нові обставини можуть зміню­ватись не досить швидко, і тому вона (помилково) не надає досить великого значення цим змінам. Тим більше, що власні можливості сприйняття вона не завжди може фіксувати, класифікувати та впорядковувати у свідомості з необхідною швидкістю;

є) позитивним збігом обставин, які дають можливість людині подола­ти ситуацію з найменшими зусиллями. В подібних ситуаціях позитивний збіг обставин може допомогти людині досягти бажаної мети навіть тоді, коли їй здається, що це досягнення просто неможливе. Тим більше, якщо особистісні витрати не є занадто великими. За таких умов людина не тільки швидше досягає мети, але й не докладає надмірних зусиль;

е) повною відсутністю будь-якої підтримки та ін. На жаль, несприят­ливі умови, якими б вони не були складними, не можуть завадити досягнен­ню певного очікуваного результату. Але, якщо індивіду необхідно напружу­вати власні сили на межі можливого, тоді можуть виникати фрустраційні ста­ни, які (за відповідних умов) призводять до депресій, а згодом і до психічних травм, зводячи нанівець усі зусилля будь-якої людини.

Розглянуті складові зовнішнього чинника не є безумовно вичерпними і остаточними, а являються лише типовими для складних ситуацій, тому що кожна ситуація неповторна (хоча і має спільні ознаки).

Та найголовнішим чинником (на мою думку) виступає внутрішній, тому що він уособлює в собі певний стан та можливості особистості, яка і є основною дійовою силою в системі “людина-ситуація”. Тому що, якщо вилу­чити людину з неї, то нікому буде долати її. Хоча це твердження звучить до­сить банально, але так воно власне і буває.

* Внутрішній чинник розглядається на двох рівнях: психологічному та соціально-психологічному.

* Психологічний рівень характеризується такими змінними:

а) усвідомленням (визнанням) власного безсилля що-небудь змінити для подолання складної ситуації. Всі ми чуємо такі слова, що не існує межі для людського вдосконалення, тому суто теоретично вважається, що людина мо­же впоратись з будь-якою ситуацією. Прикладів подібних ситуацій можна навести безліч, коли навіть в надзвичайно складних ситуаціях (з яких майже не існує позитивних виходів для людини) знаходиться бажаний вихід. І, бу­вають такі випадки, коли в досить простих обставинах люди, з великим во­льовим потенціалом, не здатні подолати наявну ситуацію (за певних умов). Це свідчить про те, що людина свідомо (або несвідомо) може зашкодити собі в досягненні поставленої мети. Отже, сам індивід не дозволяє реалізувати надбаний потенціал. Це може бути пояснено або наслідками сильного стресу або тривожністю особистості, яка здатна уявити занадто жахливу та загроз­ливу картину ситуації;

б) усвідомленням ризику для власного здоров’я, тобто кардинальних змін. Ця складова характеризувала також і зовнішній чинник, але саме усві­домлення ризику може стати “блоком” чи ”ступором” у цілеспрямованих діях особистості;

в) невизначеністю ситуації для людини, яка висуває проблему пошуку найкращого рішення. Всім відомі ситуації, коли ми, за певних умов, обираємо той чи інший спосіб вирішення завдання. Але й відомі так звані стандартні ситуації, в яких ми знаємо, що і як робити, та коли такі ситуації видозмі­нються, тоді й постає проблема пошуку ліпшого (оптимального) варіанту (з наявних). У такому разі цілісність і всеосяжність інформації виступає спону­кальним моментом вибору найкращого рішення;

г) боротьбою мотивів між: “хочу і можу” та “бажаю і можливо”. Безперечно, певна невизначеність між зазначеними положеннями може звести нанівець будь-які оптимальні дії в тих ситуаціях, коли вони стають не тільки не оптимальними, а й недоречними. Не ставлячи у певне співвідно-шення власні бажання та можливості, утворюється певний дисонанс, який перешкоджає ефективності дій людини;

д) боротьбою з “самим собою” (моральне-матеріальне, невпевненість у власних силах та можливостях, нервовість, самоусунення від боротьби). Цей складовий елемент, мабуть варто поставити одним із перших, тому що ця боротьба спонукається внутрішньою невизначеністю людини у своїх по­тенційних можливостях. Ця дуже складна індивідуальна проблема може ста­ти значною перешкодою в досягненні поставленої мети;

є) усвідомленням перебування у стресовій ситуації (перша зустріч з проблемою; важко наважитись зробити перший крок; розгубленість при ви­никненні непередбачених обставин тощо). Коли людина потрапляє в ситу­ацію, з якою раніше не зустрічалась, а тим більше, якщо не знає, як її долати, то за цих умов вона перебуває у стані психічної та нервової напруги. Ми знаємо, що кожного дня особистість переживає міні стресові ситуації, які, в свою чергу, мають як позитивні, так і негативні наслідки. У нашому випадку розглядається саме негативний аспект впливу стресу, що спричиняє неба­жану поведінку в складних ситуаціях. Дію стресу можна розглядати з двох позицій: з позиції позитивного, стимулюючого впливу на психіку особис­тості, що проявляється у впевненості та рішучості дій; та з позиції, коли стрес “паралізує” відповідну діяльність психіки, що можна спостерігати у нездатності (а в деяких випадках у відмові) діяти ефективно. Відверто кажу­чи, має право на існування й така точка зору, яка вказує на те, що стрес може відповідним чином відновлювати (нормалізувати) діяльність психіки, що зазнала певних змін. Але варто зауважити, що для всіх людей однакова си­туація не завжди є стресовою, тому що одні люди вже перебували в подіб­них ситуаціях і вміють відповідно реагувати на них, на відміну від тих, хто за різних обставин, перебуваючи в таких же ситуаціях, не зміг навчитися діяти відповідним чином;

е) психічною перевантаженістю, усвідомленням власної тривожності, необхідністю подолання ситуації, а також складністю адаптації. Однією з головних причин невідповідності дій наявним умовам виступає психічна перевантаженість. Кожна людина має певну межу (на визначений термін) психічних можливостей організму, які реалізуються у діях через емоційно-вольову готовність. Перевантаження значною кількістю інформації, яку необ­хідно швидко (а за певних умов і миттєво) аналізувати, синтезувати, спів-ставляти, порівнювати, безперечно веде до таких наслідків:

· ієрархія певних обставин, відповідно до наявної ситуації, поставле-ної мети та власних можливостей людини;

· фільтрація певних особливостей ситуації, обираючи головні;

· утворення системи “скидання” зайвої інформації (не суттєвої на да­ний момент) із свідомості;

· відмова, або повна неможливість розсудливо мислити через нервове та психічне перевантаження;

ж) психічними станами (їх динамікою) невпевненістю в собі, психічною неготовністю до подолання ситуації, проявом емоцій, почуттів, усвідомлен­ням проблеми “існування-смерті”, концентрацією зусиль. Одним з основних показників готовності людини до ефективних дій виступають психічні стани, які вказують на емоційно-вольову, психічну, функціональну готовність реалі­зації мети. Треба зважити й на те, що люди умовно поділяються на тих, у кого переважає когнітивна (пізнавальна) складова над афективною (емо­ційною), і навпаки. При перевазі афективної складової людина надто емо­ційно реагує на події ситуації, втрачаючи певну розсудливість та послідов­ність у діях. Оскільки емоційна сфера людини пов’язана з вольовою, то мож­на передбачити, що вольова активність такого індивіда буде знаходитись на достатньо низькому рівні, і навпаки.

* Соціально-психологічний рівень характеризується такими змінними:

а) прийомом та обробкою великої кількості інформації. Ця змінна виступає як психологічна, так і соціально-психологічна, тому що інформація надходить з оточення і може бути як корисною, так і шкідливою, спонукаючи відповідні дії людини;

б) нерозумінням вимог оточення. Безумовно, коли ми не розуміємо чого від нас вимагають, то й не в змозі виконати ці вимоги. Коли перед осо­бистістю ставиться певне завдання, необхідно детально розтлумачити його зміст, тому що своєрідність людського сприйняття не завжди достатньо аде­кватно засвоює подану інформацію, що є перешкодою в реалізації;

в) недостатністю необхідної інформації для обізнаності в ситуації. Як перевантаження інформацією, так і її недостатність призводять людину до певної невизначеності у застосуванні власних дій. Всім добре відомо, що чутки у зацікавленому середовищі розповсюджуються дуже швидко, дезін­формуючи особистість, тому своєчасність надходження інформації сприяє оптимізації процесу пошуку відповідного алгоритму дій;

г) наявністю певного досвіду дій людини в подоланні складної ситуації. Звичайно, нам легше виконувати ті дії, які ми вже робили (що закріпилися у свідомості у вигляді навичок та вмінь), ніж ті, які доводиться виконувати вперше. Різниця тут полягає в тому, що людина, маючи певний досвід, не актуалізує у власній свідомості процес контролю алгоритму дій, а виконує їх більш-менш автоматично;

д) усвідомленням зробленого (вчиненого) та відповідальністю за кінце­вий результат. Коли людина щось робить, вона певним чином передбачає кінцевий результат і несе у собі тягар відповідальності за власні дії. Все це спонукає людину до вдосконалення власних дій;

є) певною обмеженістю можливостей (інтелектуальних, фізичних) та засобів (інструментів, приладів, машин та ін.). Мається на увазі, що для вдо­сконалення певного виду діяльності необхідні люди, які здатні впоратись з поставленими завданнями. Також треба враховувати і придатність засобів, які пропонуються для реалізації визначеної мети, тому що, в протилежному випадку, навіть оптимальні дії людини (на думку того, хто їх здійснює) можуть бути неефективними за умов недосконалості засобів;

е) власною спроможністю термінового прийняття рішення (в стислі строки прийняття єдино вірного рішення). Кожній людині притаманні інди­відуально-психологічні відмінності, які визначають межу власних можли­востей у прийнятті вірного рішення в стислі строки.

Отже, складна ситуація є змістовним поняттям і уособлює два головних чинника: зовнішній і внутрішній. Беручи до уваги вищевикладений матеріал, постає досить нагальне питання про необхідність розгляду рівнів подолання складної ситуації.

Поиск по сайту: