ґрунтується на доборі за фенотипом. Але відбираються особини з відомим генотипом
один і той самий фенотип може мати різні за аналізом продуктивності потомства.
генотипи (Аа, АА), деякі ознаки можуть ↓
проявлятися лише одної статі(несучість, результати по селекції досягаються
молочність), тому відбір за фенотипом не дає швидше.
можливість оцінювати спадкові властивості
плідників.
↓
мета досягається повільніше.
Із створення чистих ліній починається робота селекціонера.Воно дає можливість перевести в гомозиготний стан алелі, які визначають цінні для селекціонерів стани ознак. У рослин чисті лінії отримують внаслідок самозапилення. У перехреснозапильних рослин і тварин однорідність генотипу досягається досягається схрещуванням близькоспоріднених форм (інбридингом) → створюються інбредні лінії (група особини з однаковим гомозиготним генотипом). Чисті та інбредні лінії мають знижену життєздатність, стійкість проти захворювань, тому в селекції створюють кільки чистих (інбредних) ліній між якими проводять схрещування → між лінійну гібридизацію → призводить до явища "гетерозис" або "гібридна сила". Гетерозис - явище, за якого перше покоління гібридів, одержаних від неспорідненого схрещування має підвищену життєздатність і продуктивність порівняно з вихідними батьківськими формами.
Найчіткіше гетерозис проявляється в першому поколінні гібридів. У наступних поколіннях, завдяки явищу розщеплення ознак і переходу частини генів у гомозиготний стан, ефект гетерозису слабшає і до восьмого покоління сходить нанівець.
Явище гетерозису широко застосовують у сільському господарстві, оскільки воно значно підвищує продуктивність (наприклад, у кукурудзи - до 20-25%). Ефект гетерозису добре виражений у овочевих культур (цибулі ріпчастої, помідорів, огірків, баклажанів, цукрового буряка тощо). У тваринництві схрещування представників різних порід прискорює ріст і статеве дозрівання, поліпшує якість м'яса, молока тощо.
У тваринництві також виведено численні міжвидові гібриди. Так, добре відомий гібрид кобили і віслюка-мул, який відрізняється значною силою, витривалістю та довшим терміном життя порівняно з батьківськими видами. Подібні властивості виявляє гібрид одногорбого і двогорбого верблюдів. Гібрид білуги і стерляді (бістер) швидко росте і має високі смакові властивості м'яса.
Гібридизація : внутрішньоводова та міжвидова
споріднене схрещування неспоріднене схрещування
Схрещування особин, що належать до різних видів, називають віддаленою гібридизацією (міжвидова), а схрещування підвидів, сортів рослин чи порід тварин – внутрішньовидовою.
Унаслідок спорідненого схрещування з кожним наступним поколінням гібридів підвищується їхня гомозиготність. Споріднене схрещування може призводити до негативних наслідків: ослаблення або навіть виродження нащадків. Це пояснюється підвищенням ймовірності переходу в гомозиготний стан рецесивних летальних або сублетальних алелей, які можуть проявитися у фенотипі. Таким чином, тісне споріднене схрещування часто призводить до появи нащадків з різними спадковими вадами.
Неспоріднене схрещування - це гібридизація організмів, які не мають тісних споріднених зв'язків, тобто представників різних ліній, сортів чи порід одного виду. Неспорідненими вважають особин, у яких не було спільних предків щонайменше протягом останніх шести поколінь. Неспоріднене схрещування застосовують для поєднання в генотипі нащадків генів, які зумовлюють цінні якості, властиві представникам різних ліній, порід або сортів. За своїми генетичними наслідками неспоріднене схрещування прямо протилежне спорідненому. При неспорідненому схрещуванні з кожним наступним поколінням зростає гетерозиготність нащадків. Адже зі зменшенням ступеня спорідненості організмів зростає ймовірність наявності в них різних алелей певних генів. У нащадків від неспорідненого схрещування часто спостерігають явище гетерозису, або гібридної сили.
Проте селекціонери часто стикаються з проблемою безпліддя міжвидових гібридів, гамети яких зазвичай не дозрівають. Навіть за умови однакової кількості хромосом у каріотипах батьківських форм, їхні хромосоми можуть відрізнятися за розмірами й особливостями будови і тому нездатні кон'югувати в процесі мейозу.
Вперше методику подолання безпліддя міжвидових гібридів у рослин розробив 1924 року Георгій Дмитрович Карпеченко на прикладі гібрида капусти і редьки: вчений подвоїв кількість хромосом гібрида (4п=36). У ядрах нестатевих клітин гібридів було тепер по два повних набори хромосом батьківських видів. Унаслідок цього процес мейозу в такої поліплоїдної форми відбувався нормально: «капустяні» хромосоми кожної пари кон'югували з «капустяними», а «редькові» - з «редьковими». У кожну з гамет завжди потрапляло по одному гаплоїдному набору хромосом як редьки, так і капусти.
Якщо в селекції рослин безпліддя міжвидових гібридів ще можна подолати, то в селекції тварин розв'язати цю проблему значно складніше. Лише в окремих випадках у міжвидових гібридів тварин особини однієї чи обох статей виявляються плідними. Так, у гібрида яка (свійська тварина високогірських районів Центральної Азії) і великої рогатої худоби самці безплідні, а самки плідні. Мули взагалі нездатні до розмноження.