Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Напрями і техніка селекції



Формування асортименту цибулі в Україні відбувалось зарахунок поєднання генотипів інтродукованих з Росії (гостра цибуля сортотипу Стригунівська), Болгарії, Іспанії та інших країн : Європи (напівсолодкі цибулі сортотипу Каба), Казахстану (сортотип напівгострої цибулі Каратальська) та генотипів вітчизняної селекції. Сортотип солодкої цибулі досить бідний і представлений одним сортом Ялтинська місцева. В зв'язку з цим селекційна робота для всіх сортотипів цибулі має такі спільні завдання:

-створення нових і поліпшення кращих існуючих сортів відповідно до вимог механізованих технологій вирощування;

- підвищення врожайності сортотипів гострої цибулі з поєднанням здатності до тривалого зберігання з добрими смаковими якостями;

- виведення салатних сортів з високотоварними цибулина солодкого і напівгострого смаку з поліпшеною лежкістю дляосіннього й ранньозимового споживання;

-створення скоростиглих сортів з дрібною солодкою цибулиною білого кольору, придатних для виготовлення консервованих пікулів;

-підвищення стійкості цибулі всіх сортотипів проти хвороб (шийкової гнилі та шкідників - цибулевої мухи, листоблішок, тощо);

-виведення сортів для вигонки в усіх спорудах закритого грунту для цілорічного задоволення потреб споживача у свіжій високовітамінній продукції;

-поліпшення хімічного складу цибулин і пера (вмісту сухих речовин, вітамінів тощо);

-підвищення посухо- й холодостійкості, а також здатності формувати високий урожай доброї якості в умовах відносно низької температури та дефіциту вологи.

Крім вказаних напрямів, які мають значення і для селекції інших видів цибулі й часнику, для стрілкуватого часнику ведеть­ся селекція на невелику висоту (60-80 см) стрілки, яка має в суцвітті 50-70 великих повітряних цибулинок. Для нестрілкуватого часнику проводять добір на структуру цибулини. Тут мас значення легкість поділу головки на окремі зубки, одно­манітність форми і розмірів зубків.

Створення гетерозисних гібридів цибулі дозволяє розв'язу­вати багато завдань. Кращі гібриди переважають сорти-популяції за врожайністю на 25-98%, мають поліпшену морфологію цибулини, набагато краще зберігаються, швидше достигають. У США і країнах Європи все більше поширюються потрійні гібриди на стерильній основі, які отримують за схемою схрещу­вання (АхВ)xС, де А -материнська лінія з ЦЧС; В - батьківська форма - закріплювач стерильності; С - батьківська форма -відновлювач фертильності. Така схема дає змогу здешевити ви­робництво насіння за рахунок гетерозисного ефекту простого гібрида (А хВ) і зберегти гетерозисний ефект завдяки добору ліній С з відповідним родоводом і високою комбінаційною здатні­стю. Щодо створення ліній з ЦЧС, то рекомендований для кукурудзи і деяких інших рослин метод бекросів (поворотних схрешувань) використати в селекції цибулі складніше. Значно легше відібрати всередині сорту, комбінаційна здатність якого встановлена, форми з ЦЧС. Пиляки стерильних рослин чітко відрізняються від фертильних. Вони погано виповнені, мають сірурувато-зелений колір, не пилять і засихають відразу після розкривання квіток. Такі форми були вперше використані амери­канськими генетиками Х.А.Джонсом і А.Е.Кларком у 1943 р., які описали механізм успадкування цієї форми стерильності та запропонували застосовувати її для насінництва гетерозисних гібридів цибулі. Пошук ліній закріплювачів стерильності вико­нується в серії парних схрещувань під невеликими ізоляторами. Маленькі цибулинки, що формуються маточними рослинами, використовують для розмноження як стерильних ліній, так і ліній закріплювачів.

Для успішного ведення гетерозисної та традиційної селекції треба знати особливості успадкування окремих ознак.

Забарвлення сухих лусок цибулі зумовлене взаємодією кількох генів. Вираженість забарвлення залежить від гомо- або і гетерозиготного стану окремих генів в алельних комплексах, що взаємодіють. Вважають, що їх діє принаймні п'ять пар, забезпе­чуючи широкий спектр напівтонів. Червоне забарвлення домінує над жовтим, а жовте - над білим. Колір соковитих лусок має значення для сортів, які вирощують для сушіння. Краща якість у сортів з лусками молочно-білого забарвлення. При схре­щуванні сортів з молочно-білими лусками з сортами, які маликремовий відтінок лусок, отримали потомство з кремувато-білими соковитими лусками. Схрещування форм цибулі з синьо-зеленим забарвленням листя і восковим нальотом з формами, в яких листя було без воскового нальоту і мало темно-зелений колір, показало рецесивний характер успадкування темно-зеленого забарвлення листя без воскового нальоту. Форма цибулини контролюється кількома генами, прояв яких залежить від умов вирощування. Так, було помічено, що плискувато-куляста форма цибулини домінує над кулястою, хоча домінування неповне.

Встановлено кореляційну залежність між характером галуження і розмірами соковитих лусок. Чим менше розгалуження, тим соковитіші і товщі луски. При доборі можуть бути використані й інші кореляції (табл. 1).

Таблиця 1. Показники коефіцієнтів кореляції між деякими ознаками цибулі ріпчастої (за Б.В.Квасниковим)

Найменування пар ознак Коефіцієнт кореляції
Врожай з гнізда і маса цибулини +0,50… +0,75
Маса цибулини і кількість стрілок +0,40 … +0,60
Висота шийки листкової розетки і середня маса цибулини +0,40… +0,60
Врожай з гнізда і середня маса материнської сіянки +0,40… +0,60
Ширина гнізда і середня маса цибулини в гнізді +0,25… +0,50
Довжина листя і середня маса цибулини +0,25… +0,50
Кількість цибулин у гнізді і довжина листя +0,25… -0,25
Форма сіянки і маса дочірньої цибулини +0,25… -0,25
Кількість цибулин у гнізді і маса цибулини -0,25… -0,50

 

При масовому доборі оцінювання виконують за ознаками цибулі-матки і цибулі-сіянки, а їх продуктивність значною мірою залежить від умов вирощування, і особливо, від умов зимового зберігання. Тому найменше відхилення від їх одноманітності в процесі зберігання сіянки (температури, вологості повітря) спот­ворить результати оцінювання. Порівнювати сорти чи селекційні номери, якщо сіянка отримана з різних наукових установ або інших джерел, де вона вирощувалась у неоднакових умовах, не дозволяється. Такий матеріал висаджують у колекційному роз­саднику, розмножують, а потім включають у схему випробуван­ня. Вирощену в однакових умовах сіянку старанно калібрують. В усіх ланках селекційної роботи оцінюють різні сорти і се­лекційні номери (а також стандарт), лише вирощені з сіянки однакового розміру, що зберігалась за однакових умов. Насінни­ки цибулі (матку) кожного номера висаджують на окремій ділянці для вільного перезапилення, а насіння з усіх зонтиків одного номера обмолочують, об'єднують і використовують У наступному турі селекції. Саме таким способом на Чернігівській спідній станції у перші повоєнні роки створено методом масового добору з місцевого сорту Стригунівська (Курська обл.. і Росія) сорт Стригунівська Носівська, який з 1947 р. вирощуєтьсяв усіх областях України.

У селекції цибулі використовують також більш досконалі схеми родинного добору, згідно з якими потомства відібраних кращих рослин висівають окремо. Використовуючи родинний добір з кожного номера вихідного матеріалу, відбирають 50-150 маточних рослин за сукупністю ознак, визначених селекційною програмою. Їх висаджують наступного року для цвітіння та вільного перезапилен­ня. Насіння збирають з кожної рослини в окремий пакет і висі­вають потім (по родинах) у селекційному розсаднику на окрему ділянку. При вирощуванні сіянки чи ріпки (залежно від зони та технології) протягом вегетації роблять усі необхідні спостере­ження, порівнюючи родини із стандартом, який висівають черезкожних 5-10 номерів. За результатами спостережень гірші родини вибраковують, а з кращими продовжують селекційну роботу. При цьому врожай з кращих ділянок збирають, зважу-оють і залишають (усією родиною) на зберігання для висаджування в наступному році.

При доборі звертають увагу на розміри, форму, колір. міцність лусок цибулин, рівень ураження хворобами, пошкод­ження шкідниками та ін. Напровесні перед висаджуванням відібраних родин у грунт проводять повторний їх аналіз з жор­стким вибраковуванням усіх родин та окремих цибулин, які по­бгано збереглись або набули будь-яких хвороб під час збері­гання.

Клоновий добір застосовують у селекції часнику та деяких видів цибулі, наприклад багатоярусної, що розмножуються вегетативно. При використанні масового клонового добору на ділянках вихідного матеріалу виділяють протягом вегетації кращі рослини, біля яких встановлюють етикетки і роблять відповідні записи у журналі спостережень, наприклад, стрілку, ваті чи нестрілкуваті форми часнику тощо. Вибраковують уражені вірусами й іншими хворобами та пошкоджені шкідниками та інші небажані рослини. Другий добір проводять за ознаками цибулини, враховуючи розміри і форму головки часнику, розмі­ри, форму і кількість зубків, їх одномірність, легкість поділу ци­булини на окремі зубки. Для ярих форм часнику оцінюють тривкість цибулини при зберіганні, а для озимих - зимостійкість, стійкість до вимокання і випрівання та ін. Вимоги до селекції технічних і столових сортів часнику різні. Якщо для створення технічних сортів відбирають рослини з високим вмістом (до 5 мг на 100 г) ефірної олії і великими зубками, то для виведення столових краще відбирати менш гострі форми з вмістом ефір­ної олії до 2,5 мг на 100 г та більшою кількістю менших за роз­мірами зубків. Відібрані кращі цибулини часнику ділять на окремі зубки, об'єднують увесь урожай у межах кожного селекційного номе­ра, калібрують і висаджують для випробування та порівняння зі стандартом.

Індивідуальний клоновий добір починається так само, як і масовий, тобто на ділянках вихідного матеріалу виділяють кращі рослини часнику, але після всебічного їх оцінювання і поділу на окремі зубки висаджують не знеособлено, як при масовому доборі, а формують з кожної цибулини окремий клон. Усі клони висаджують у селекційному розсаднику для вивчення і порівнян­ня між собою та стандартом. Після досягання клонами часнику технічної стиглості проводять ще один добір і кращі клони

висаджують на більших ділянках, об'єднуючи врожай рослин од­ного клону. Тобто в кінцевому результаті отримують одноманітнугенетичну структуру, яка може складатись із гомо- або гетерозиготних особин, але всі вони будуть генетичними близню­ками першої відібраної праформи. Для прискореного розмноження кращих клонів часнику слід використовувати паралельні посіви повітряних цибулинок. При цьому спочатку отримують так звані цибулинки-однозубки і висаджують їх у спеціальному селекційному розсаднику однозубок. Не рекомендується порівнювати клони, вирощені з однозубок, з клонами від поділу головок. Через рік, після того як іоднозубок виростуть нормальні цибулини, отримані з них зубки можна використовувати у загальних селекційних посівах і сортовипробуваннях.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.