Напрями і техніка селекції

Формування асортименту цибулі в Україні відбувалось зарахунок поєднання генотипів інтродукованих з Росії (гостра цибуля сортотипу Стригунівська), Болгарії, Іспанії та інших країн : Європи (напівсолодкі цибулі сортотипу Каба), Казахстану (сортотип напівгострої цибулі Каратальська) та генотипів вітчизняної селекції. Сортотип солодкої цибулі досить бідний і представлений одним сортом Ялтинська місцева. В зв'язку з цим селекційна робота для всіх сортотипів цибулі має такі спільні завдання:

-створення нових і поліпшення кращих існуючих сортів відповідно до вимог механізованих технологій вирощування;

- підвищення врожайності сортотипів гострої цибулі з поєднанням здатності до тривалого зберігання з добрими смаковими якостями;

- виведення салатних сортів з високотоварними цибулина солодкого і напівгострого смаку з поліпшеною лежкістю дляосіннього й ранньозимового споживання;

-створення скоростиглих сортів з дрібною солодкою цибулиною білого кольору, придатних для виготовлення консервованих пікулів;

-підвищення стійкості цибулі всіх сортотипів проти хвороб (шийкової гнилі та шкідників - цибулевої мухи, листоблішок, тощо);

-виведення сортів для вигонки в усіх спорудах закритого грунту для цілорічного задоволення потреб споживача у свіжій високовітамінній продукції;

-поліпшення хімічного складу цибулин і пера (вмісту сухих речовин, вітамінів тощо);

-підвищення посухо- й холодостійкості, а також здатності формувати високий урожай доброї якості в умовах відносно низької температури та дефіциту вологи.

Крім вказаних напрямів, які мають значення і для селекції інших видів цибулі й часнику, для стрілкуватого часнику ведеть­ся селекція на невелику висоту (60-80 см) стрілки, яка має в суцвітті 50-70 великих повітряних цибулинок. Для нестрілкуватого часнику проводять добір на структуру цибулини. Тут мас значення легкість поділу головки на окремі зубки, одно­манітність форми і розмірів зубків.

Створення гетерозисних гібридів цибулі дозволяє розв'язу­вати багато завдань. Кращі гібриди переважають сорти-популяції за врожайністю на 25-98%, мають поліпшену морфологію цибулини, набагато краще зберігаються, швидше достигають. У США і країнах Європи все більше поширюються потрійні гібриди на стерильній основі, які отримують за схемою схрещу­вання (АхВ)xС, де А -материнська лінія з ЦЧС; В - батьківська форма - закріплювач стерильності; С - батьківська форма -відновлювач фертильності. Така схема дає змогу здешевити ви­робництво насіння за рахунок гетерозисного ефекту простого гібрида (А хВ) і зберегти гетерозисний ефект завдяки добору ліній С з відповідним родоводом і високою комбінаційною здатні­стю. Щодо створення ліній з ЦЧС, то рекомендований для кукурудзи і деяких інших рослин метод бекросів (поворотних схрешувань) використати в селекції цибулі складніше. Значно легше відібрати всередині сорту, комбінаційна здатність якого встановлена, форми з ЦЧС. Пиляки стерильних рослин чітко відрізняються від фертильних. Вони погано виповнені, мають сірурувато-зелений колір, не пилять і засихають відразу після розкривання квіток. Такі форми були вперше використані амери­канськими генетиками Х.А.Джонсом і А.Е.Кларком у 1943 р., які описали механізм успадкування цієї форми стерильності та запропонували застосовувати її для насінництва гетерозисних гібридів цибулі. Пошук ліній закріплювачів стерильності вико­нується в серії парних схрещувань під невеликими ізоляторами. Маленькі цибулинки, що формуються маточними рослинами, використовують для розмноження як стерильних ліній, так і ліній закріплювачів.

Для успішного ведення гетерозисної та традиційної селекції треба знати особливості успадкування окремих ознак.

Забарвлення сухих лусок цибулі зумовлене взаємодією кількох генів. Вираженість забарвлення залежить від гомо- або і гетерозиготного стану окремих генів в алельних комплексах, що взаємодіють. Вважають, що їх діє принаймні п'ять пар, забезпе­чуючи широкий спектр напівтонів. Червоне забарвлення домінує над жовтим, а жовте - над білим. Колір соковитих лусок має значення для сортів, які вирощують для сушіння. Краща якість у сортів з лусками молочно-білого забарвлення. При схре­щуванні сортів з молочно-білими лусками з сортами, які маликремовий відтінок лусок, отримали потомство з кремувато-білими соковитими лусками. Схрещування форм цибулі з синьо-зеленим забарвленням листя і восковим нальотом з формами, в яких листя було без воскового нальоту і мало темно-зелений колір, показало рецесивний характер успадкування темно-зеленого забарвлення листя без воскового нальоту. Форма цибулини контролюється кількома генами, прояв яких залежить від умов вирощування. Так, було помічено, що плискувато-куляста форма цибулини домінує над кулястою, хоча домінування неповне.

Встановлено кореляційну залежність між характером галуження і розмірами соковитих лусок. Чим менше розгалуження, тим соковитіші і товщі луски. При доборі можуть бути використані й інші кореляції (табл. 1).

Таблиця 1. Показники коефіцієнтів кореляції між деякими ознаками цибулі ріпчастої (за Б.В.Квасниковим)

При масовому доборі оцінювання виконують за ознаками цибулі-матки і цибулі-сіянки, а їх продуктивність значною мірою залежить від умов вирощування, і особливо, від умов зимового зберігання. Тому найменше відхилення від їх одноманітності в процесі зберігання сіянки (температури, вологості повітря) спот­ворить результати оцінювання. Порівнювати сорти чи селекційні номери, якщо сіянка отримана з різних наукових установ або інших джерел, де вона вирощувалась у неоднакових умовах, не дозволяється. Такий матеріал висаджують у колекційному роз­саднику, розмножують, а потім включають у схему випробуван­ня. Вирощену в однакових умовах сіянку старанно калібрують. В усіх ланках селекційної роботи оцінюють різні сорти і се­лекційні номери (а також стандарт), лише вирощені з сіянки однакового розміру, що зберігалась за однакових умов. Насінни­ки цибулі (матку) кожного номера висаджують на окремій ділянці для вільного перезапилення, а насіння з усіх зонтиків одного номера обмолочують, об'єднують і використовують У наступному турі селекції. Саме таким способом на Чернігівській спідній станції у перші повоєнні роки створено методом масового добору з місцевого сорту Стригунівська (Курська обл.. і Росія) сорт Стригунівська Носівська, який з 1947 р. вирощуєтьсяв усіх областях України.

У селекції цибулі використовують також більш досконалі схеми родинного добору, згідно з якими потомства відібраних кращих рослин висівають окремо. Використовуючи родинний добір з кожного номера вихідного матеріалу, відбирають 50-150 маточних рослин за сукупністю ознак, визначених селекційною програмою. Їх висаджують наступного року для цвітіння та вільного перезапилен­ня. Насіння збирають з кожної рослини в окремий пакет і висі­вають потім (по родинах) у селекційному розсаднику на окрему ділянку. При вирощуванні сіянки чи ріпки (залежно від зони та технології) протягом вегетації роблять усі необхідні спостере­ження, порівнюючи родини із стандартом, який висівають черезкожних 5-10 номерів. За результатами спостережень гірші родини вибраковують, а з кращими продовжують селекційну роботу. При цьому врожай з кращих ділянок збирають, зважу-оють і залишають (усією родиною) на зберігання для висаджування в наступному році.

При доборі звертають увагу на розміри, форму, колір. міцність лусок цибулин, рівень ураження хворобами, пошкод­ження шкідниками та ін. Напровесні перед висаджуванням відібраних родин у грунт проводять повторний їх аналіз з жор­стким вибраковуванням усіх родин та окремих цибулин, які по­бгано збереглись або набули будь-яких хвороб під час збері­гання.

Клоновий добір застосовують у селекції часнику та деяких видів цибулі, наприклад багатоярусної, що розмножуються вегетативно. При використанні масового клонового добору на ділянках вихідного матеріалу виділяють протягом вегетації кращі рослини, біля яких встановлюють етикетки і роблять відповідні записи у журналі спостережень, наприклад, стрілку, ваті чи нестрілкуваті форми часнику тощо. Вибраковують уражені вірусами й іншими хворобами та пошкоджені шкідниками та інші небажані рослини. Другий добір проводять за ознаками цибулини, враховуючи розміри і форму головки часнику, розмі­ри, форму і кількість зубків, їх одномірність, легкість поділу ци­булини на окремі зубки. Для ярих форм часнику оцінюють тривкість цибулини при зберіганні, а для озимих - зимостійкість, стійкість до вимокання і випрівання та ін. Вимоги до селекції технічних і столових сортів часнику різні. Якщо для створення технічних сортів відбирають рослини з високим вмістом (до 5 мг на 100 г) ефірної олії і великими зубками, то для виведення столових краще відбирати менш гострі форми з вмістом ефір­ної олії до 2,5 мг на 100 г та більшою кількістю менших за роз­мірами зубків. Відібрані кращі цибулини часнику ділять на окремі зубки, об'єднують увесь урожай у межах кожного селекційного номе­ра, калібрують і висаджують для випробування та порівняння зі стандартом.

Індивідуальний клоновий добір починається так само, як і масовий, тобто на ділянках вихідного матеріалу виділяють кращі рослини часнику, але після всебічного їх оцінювання і поділу на окремі зубки висаджують не знеособлено, як при масовому доборі, а формують з кожної цибулини окремий клон. Усі клони висаджують у селекційному розсаднику для вивчення і порівнян­ня між собою та стандартом. Після досягання клонами часнику технічної стиглості проводять ще один добір і кращі клони

висаджують на більших ділянках, об'єднуючи врожай рослин од­ного клону. Тобто в кінцевому результаті отримують одноманітнугенетичну структуру, яка може складатись із гомо- або гетерозиготних особин, але всі вони будуть генетичними близню­ками першої відібраної праформи. Для прискореного розмноження кращих клонів часнику слід використовувати паралельні посіви повітряних цибулинок. При цьому спочатку отримують так звані цибулинки-однозубки і висаджують їх у спеціальному селекційному розсаднику однозубок. Не рекомендується порівнювати клони, вирощені з однозубок, з клонами від поділу головок. Через рік, після того як іоднозубок виростуть нормальні цибулини, отримані з них зубки можна використовувати у загальних селекційних посівах і сортовипробуваннях.

Поиск по сайту: