Термін «педагогіка» від грецьких слів paidos — дитина і ago — вести, paidagogos означає «проводир дітей». Педагогом у Стародавній Греції називали раба(ПЕДОНОМ), який брав за руку дитину свого господаря і супроводжував її до школи,у Вавилоні,Єгипті,Сирії- жерці,у Римі-чиновники,на Русі-майстри. Поступово слово «педагогіка» стало вживатися більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати, навчати, давати освіту.
Педаго́гіка — наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини — про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
Виникнення педагогіки зумовлене потребою суспільства в ефективній підготовці підростаючого покоління до життя. стадії: народна педагогіка, духовна педагогіка, світська педагогіка.
Народна педагогіка — галузь педагогіки, що охоплює накопичений віками народний досвід, погляди на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання підростаючого покоління. Термін - Олександр Духнович у підручнику «Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельских».
Етнопедагогіка досліджує можливості й ефективні шляхи реалізації прогресивних педагогічних ідей певного народу в сучасній науково-педагогічній практиці,є складовою народознавства й водночас — педагогіки народознавства.
Педагогіка народознавства — напрям сучасної педагогіки, який вивчає шляхи та засоби практичного засвоєння учнями культурно-історичних надбань минулих поколінь: традицій, звичаїв, обрядів свого народу.
Педагогічна деонтологія— народні знання про виховні обов'язки батьків перед дітьми, вчителів перед учнями, вихователів перед вихованцями, про етичні норми, необхідні для виконання педагогічних функцій.
Педагогіка народного календаря — складова народної педагогіки, що передбачає виховання дітей та молоді шляхом залучення їх до сезонних робіт, підтримання звичаїв, участі у святах і обрядах.
Козацька педагогіка — педагогіка українського народу, спрямована на формування мужнього громадянина (козака — лицаря) з яскраво вираженою українською національною свідомістю, твердою волею і характером.
Родинна педагогіка — складова народної педагогіки, в якій зосереджено знання й досвід щодо створення і збереження сім'ї, започаткування та продовження сімейних традицій.
Духовна педагогіка — галузь педагогічних знань, що передбачає пріоритет релігії у вихованні й навчанні особистості.
Розвитку набула в епоху середньовіччя, коли церква монополізувала духовне життя суспільства, спрямовуючи виховання в релігійне річище.
Світська педагогіка – співвідношення політики і виховання ,особистості й держави,цілі,змісту і правил виховної діяльності.
Етапи:
1донауковий(з античних часів до середини17 ст.)1632р.-чеський педагог Ян Амос Коменський видав працю»Вел. Дидактика, або»Мистецтво навчати всіх і всьому»,визначив і обгрунт. Педагогіку як поняття,методи і виділив її в науку.
2науковий(з 2 половини 17ст. до сьогодні)
Ктегорїпедагогіки
Виховання - цілеспрямований і організований процес формування особистості.
В широкому соціальному розумінні виховання — це передача накопиченого досвіду від старших поколінь до молодших
У вузькому соціальному значенні під вихованням розуміють цілеспрямований вплив на людину з боку суспільно-громадських інституцій з метою формування в неї певної системи знань, поглядів, переконань, моральних цінностей, підготовки до життя.
У широкому педагогічному розумінні виховання — це спеціально організований, цілеспрямований і керований вплив колективу вихователів на вихованців з метою формування у них певних якостей, що здійснюється в навчально-виховних закладах і охоплює весь педагогічний процес.
У вузькому педагогічному розумінні виховання – це процес і результат виховної роботи, спрямованої на розв'язання конкретних виховних завдань.
Навчання – це спеціально організований, цілеспрямований і керований процес взаємодії учителів і учнів, що передбачає засвоєння знань, умінь, навичок, формування світогляду, розвиток розумових сил і потенційних можливостей учнів. Основою навчання є знання, уміння, навичк.
Знання-вдображення людиною об'єктивної дійсності у формі фактів, уявлень, понять і законів науки. Вони є колективним досвідом людства, результатом пізнання об'єктивної дійсності.
Уміння – готовність свідомо і самостійно виконувати практичні дії, інтелектуальні операції на основі засвоєних знань, життєвого досвіду і вже набутих навичок.
Навички – компоненти практичної діяльності, що виявляються в процесі виконання необхідних дій, доведених до досконалості шляхом багаторазового виконання вправ.
Навчання (учіння) — процес формування і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини. Навчання – двобічний процес, що здійснюється учителем (викладання) і учнем (навчання, учіння)
Овіта- це процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок.
Розвиток — процес і результат кількісних і якісних змін в організмі людини.
Формування – це процес становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх без винятку факторів – екологічних, психологічних, соціальних, економічних, національних, релігійних.
Педагогічним процесом називають динамічну взаємодію вихователів і учнів, спрямовану на досягнення заданої мети і яка сприяє заздалегідь визначеним змінам стану, властивостей і якостей вихованців.
Самовиховання – виховання позитивних якостей і діяльність над подоланням негативних.
Самоосвіта – самостійне оволодіння особистістю системою знань,умінь і навичок.
Соціалізація – входження індивіда в суспільство та прийняття ним норм,цінностей ,які панують у ньому.
Педагогіка як наука тісно пов'язана з іншими науками, що вивчають проблеми людини. Проте оскільки педагогіка разом із психологією та іншими людинознавчими науками займається вивченням людини, особливостями її поведінки і спрямована на її підготовку до функціонування та діяльності у суспільстві, то її можна поставити на перетині, а точніше в центрі інших наук (рис. 1). Адже творцем розвитку будь-якої галузі наук є людина і успіхи на тій чи іншій ділянці наукового поступу залежать від рівня розвитку і вихованості безпосередньо людини.
Метод науково-педагогічного дослідження - шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесамbиформування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання
Емпіричні методи педагогічного дослідження-зорієнтована на пізнання безпосередньої дійсності, зовнішніх зв'язків і відношень
Метод педагогічного спостереженняСуть його полягає у спеціально організованому сприйманні педагогічного процесу в природних умовах
Метод бесідиЦей метод забезпечує пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах
Метод анкетування
Використання цього методу сприяє підвищенню об'єктивності інформації про педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних.