Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Але свого сучасного вигляду Інтернет набув не так давно, у 1991-1993 роках.



ІНТЕРНЕТ. КОМП’ЮТЕРНА МЕРЕЖА.

Інтернет — це міжнародне об'єднання комп'ютерних мереж.

Комп’ютерна мережа – це група з декількох комп’ютерів, з’єднаних між собою за допомогою кабелів (телефонних ліній або радіоканалів), що використовуються для передачі інформації.

 

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ІНТЕРНЕТУ.

Зараз важко уявити наше життя без Всесвітньої мережі, але її історія нараховує зовсім небагато років.

Перше випробовування атомної бомби, запуски двох перших штучних супутників Землі та інші успіхи CPCP змусили Сполучені Штати Америки на початку 1962 року створити дві організації — Національну Аерокосмічну Асоціацію NASA та Агенцію передових дослідницьких проектів ARPA, якій і належить особлива роль у створенні Інтернету.

Звичайна комп'ютерна мережа складається з кількох комп'ютерів, з'єднаних між собою. Головні комп'ютери у комп'ютерних мережах називають серве-рами.

ПРИНЦИП МАРШРУТИЗАЦІЇ ПАКЕТІВ ДАННИХ.

У 1962році в ARPA розробляли концепцію створення комп'ютерної мережі без головного комп'ютера, щоб його знищення не завадило роботі мережі під час ядерної війни. За пропозицією агенції, передавати дані між комп'ютерами треба було невеличкими порціями (пакетами), які в разі знищення однієї з ділянок мережі могли б проходити різними каналами зв'язку. Вибирають найкращий маршрут та переепрямовують пакети у разі виникнення проблем на ділянці мережі спеціальні пристрої — маршрутизатори.

Якщо на шляху слідування пакета інформація спотвориться, буде зроблено запит до джерела інформації для повторного відправлення пакета. Це підвищує надійність, хоча і зменшує швидкість передавання даних.

У цьому і полягає один із основних принципів, покладених в основу роботи Інтернету, — принцип маршрутизації пакетів даних.

Кожний пакет містить інформацію про те, для кого його призначено, тобто адресу отримувача пакета.

 

Учені розробили спеціальну систему визначання електронних адрес, адже зараз Всесвітня мережа складається з багатьох корпоративних, наукових, державних та домашніх мереж, які називають локальними мережами. За кожною локальною мережею закріплена певна адреса.

 

IP-АДРЕСИ ТА ПРАВИЛА ЇХ ЗАПИСУВАННЯ.

ПРИНЦИП IP-АДРЕСАЦІЇ.

Всі локальні мережі об'єднують у регіональні, які через маршрутизатори під'єднують до Всесвітньої мережі. Усю цю інформацію відображено в адресі вашого комп'ютера, яку ще називають IP-адресою. Вона має довжину 32 біта, поділених на 4 блоки. 3 них 2 блоки відведено для адреси регіональної мережі, 1 блок — для адреси локальної мережі і ще 1 блок — для адреси самого комп'ютера. Значення в блоках записують у десятковому форматі. Мінімальне значення в одному блоці дорівнює 0, а максимальне — 255.

Та таку адресу записувати не зручно. І тому у 1983 року в Університеті штату Вісконсін було створено систему доменних імен DNS, яка дозволила звердо комп’ютерів у мережі Інтернет, указуючи не IP-адреси, а символічні імена.

 

Адресу будь-якого комп'ютера у мережі можна записати двома способами, указавши або його цифрову IP-адресу, або його доменне ім'я.

 

Доменна адреса складається з кількох полів, кількість та розмір яких не обмежені. На відміну від цифрової адреси, доменну адресу читають та обробляють у зворотному порядку.

У крайньому справа полі записують скорочення з двох літер (індекс), що відповідає певній краіні. Це — єдина заздалегідь визначена частина DNS-адреси.

Україна має індекс ua,

Росія — ru,

Германія — de,

Сполучені Штати Америки — us,

Антарктида — aq,

Швейцарія – ch,

Італія – it.

Крім назв країн є поділ за тематичними ознаками. Такі домени мають індекс, що складається з трьох літер.

edu позначає навчальні заклади,

gov—державні,

com— комерційні установи,

org - Як правило, використовується для некомерційних організацій і

некомерційних проектів,

для приватних компанiй,

що не пiдходять до вище

зазначених категорiй.

 

Лівіше індексу країни може стояти скорочена назва міста:

kiev — Київ,

spb — Санкт-Петербург.

 

А вже після цього вказують скорочену назву організації, що має локальну мережу.

mon — Міністерство освіти і науки,

ictv — телеканал ICTV.

 

Отже виходить, що DNS-адреси створили для зручності користувачів, оскільки вони більш наочні, але менш пристосовані для комп'ютерного аналізу, ніж IP-адреси.

IP-адреси дозволили створити єдиний адресний простір, у якому однозначно задають призначення пакета даних. Тому на стиках мереж маршрутизатори можуть переспрямовувати пакети, визначаючи для них оптимальний маршрут. Ці два принципи — ІР-адресацй та маршрутизації пакетів даних — і стали основою функціонування всесвітньої мережі Інтернет.

Але свого сучасного вигляду Інтернет набув не так давно, у 1991-1993 роках.

 

2000 більше 20 млн. Сайтів.

 

 

1. Які способи з'єднання комп'ютерів між собою вам відомі?

2. Що таке Інтернет? Коли і чому почали розробляти Всесвітню мережу?

3. Які принципи було покпаденов основу функціонування Всесвітньої мережі? У чому вони полягають?

4. Що таке маршрутизатори? Де та для чого їх використовують?

5. Як маршрутизатор дізнається про адресата пакета даних?

6. У вашому будинку створено локальну комп'ютерну мережу.

Кількість сусідів, що під'єдналися до неї, постійно збільшується.

Чи змінюється при цьому адреса вашоїлокальної мережі?

7. Яка інформація міститься в IР-адресі комп'ютера? Скільки блоків містить ця адреса?

8. Коли і для чого було створено систему доменних імен?

9. Які правила записування доменних імен? Яка кількість полів та якого розміру може міститися у цій адресі?


Відвідати усі сайти Інтернету неможливо, адже їх мільйони. Тому і був створений один з сервісів Всесвітньої мережі, що дозволяє швидко шукати сайти з потрібною для користувачів інформацією. Цей сервіс так і називають — пошукові системи.

Пошукова система – веб-сайт, що надає можливість пошуку інформації в мережі Інтернет (наприклад, Google, Yandex). Більшість пошукових систем шукають інформацію на сайтах Всесвітньої павутини (WWW).

Пошукова система — це web-сайт, що надає мож-ливості пошуку потрібної інформації в Інтернеті. Є два принципи пошуку, що їх використовує цей сервіс — тематичний пошук та пошук за ключовими словами.

Тематичний пошук можливий тому, що всю область діяльності людини можна поділити на певні напрямки. Наприклад, техніка, освіта, політика, мистецтво, спорт, по-года, товари, послуги тощо. У кожній групі можна виділити підгрупи. Наприклад, у групі «освіта» доцільно виділити такі підгрупи: дитячі садочки, школи, вищі навчальні закла-ди, курси, семінари, бібліотеки та інші. Процес виділяння можна продовжувати в кожній підгрупі. Користувачеві залишається просто вказувати, у якій групі шукати потрібну йому інформацію. Далі, використовуючи систему гіперпосилань, він перейде до потрібної йому підгрупи і так далі, поки не знайде необхідну інформацію.

— А якщо ми не знаємо, до якої групи треба заходити? Що тоді робити

— Тоді використаємо другий принцип пошуку — за ключовими словами.Пошукові роботи шукають у мережі Інтернет нові адреси, а потім переглядають текстові документи на знайдених сайтах, виділяючи у їх тексті ключові слова. Знайдені адреси і ключові слова зберігають у базі даних пошукової системи. Для пошуку інформації за ключовими словами треба ввести ключове слово чи комбінацію з кількох слів в спецільному рядку введення запиту пошукової системи. При цьому ми за допомогою пошукової системи звертаємося до її бази даних, відбираючи з неї URL-адреси тих документів, що містять указані для пошуку ключові слова чи їх комбінації.

Якщо є різні принципи пошуку інформації, то і пошукові системи теж повинні бути різними.

Першою пошуковою системою була створена Метью Греєм у 1993 році система Wandex, яка вже не існує. У цьому ж році розробили другу систему для пошуку —

Aliweb, що працює й донині. Але першою системою, яка дозволяла користувачам шукати інформацію за довільними ключовими словами, стала система WebCrawler,розроблена у 1994 році.

Зараз є досить багато пошукових систем, які розрізняються за призначенням та мовами, що їх можна використовувати для ключових слів. Наприклад, пошукові системи Google та Yahoo шукають інформацію за ключовими словами, уведеними різними мовами. До найвідоміших російських пошукових систем відносять Yandex, Rambler та Aport. Але це не значить, що, використовуючи їх, ви зможете знайти лише сайти, які містять російськомовні документи. Шукаючи, ці системи будуть віддавати перевагу російськомовним сайтам. Найбільш відомими українськими пошуковими системами є A.UA (www.a.ua), Bigmir)net (www.bigmir.net), I.ua (www.i.ua), Мета (www.meta.ua).

Є спеціальні пошукові системи, які призначені шукати лише певний вид інформації. Наприклад, для пошуку зображень створено спеціальну пошукову систему — PicSearch (www.picsearch.com). Це не значить, що інші пошукові системи не можуть шукати малюнки, але PicSearch зробить це краще за інших.

 

 

1. Що таке пошуковасистема?

2. Які принципи пошуку інформації вам відомі? У чому різниця між ними?

3. Як відбувається пошук за ключовими словами?

4. Коли і ким були створені перші пошукові системи?

5. Які пошукові системи ви знаєте? У чому полягає різниця між пошуковими системами?

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.