Хронологія відносин Україна ЄС ( 2011 рік)

Аналіз стану, проблем і перспектив розвитку взаємовідносин України

Та ЄС.

При аналізі стану, проблем та перспектив розвитку взаємовідносин України та ЄС необхідно враховувати таке:

• ЄС перебуває напередодні вступу в кількісно і якісно новий етап свого розвитку. У березні поточного року розпочалися переговори щодо вступу до нього нових членів. Одночасно йде інтенсивний процес практичної підготовки до формування Європейського Валютного Союзу. В таких умовах ЄС не докладатиме особливих зусиль для сприяння інтеграції України до своїх структур. Відбувається певне дистанціювання від України по лінії політичного діалогу і зведення контактів у цій сфері до обміну загальною інформацією та здійснення суттєвого тиску на Україну з деяких питань (темпи реформ, інвестиційний клімат, внутрішнє законодавство, ЧАЕС тощо);

- однією з причин дистанціювання ЄС від України є опозиція подальшому розширенню на схід з боку таких країн як Португалія, Греція, певною мірою Іспанія та Італія, які висловлюють побоювання, що Україна претендуватиме на частку допомоги з бюджету ЄС по лінії Регіонального і Структурного фондів. У політичному плані проти подальшого розширення ЄС на схід виступають Франція, Бельгія, Італія, оскільки таке розширення об'єктивно посилює позиції ФРН;

- в ЄС недостатньо відомо про Україну, її наявні і потенціальні виробничі, науково-технічні, інтелектуальні можливості;

- Україна є занадто великою державою за масштабами і, відповідно, завданнями, які перед нею стоять, для вступу в сьогоднішній або навіть у завтрашній ЄС. Євросоюз просто нездатний абсорбувати країну таких масштабів. Крім цього, Україна є занадто важливим геополітичним фактором для всіх центрів світової політики (США, Росія, ЄС) і має занадто велике стратегічне значення, щоб просто "увійти" до якогось із них, – цьому будуть протидіяти інші світові центри. У хорошому розумінні слова Україна приречена реалізувати свою багатовекторну відповідальність у світовій політиці. Завдання полягає у визначенні курсу "золотої середини", який найбільшою мірою відповідав би стратегічним національним інтересам України;

- європейський напрям є, як відомо, пріоритетним у нашій зовнішній політиці. Саме в інтересах України домагатися більшої інтеграції до європейських структур, оскільки саме тут передова технологія і більш прогресивні економічні відносини;

- водночас існує традиційна геополітична орієнтація окремих країн-членів ЄС на Росію і віднесення ними України до її законної сфери інтересів. Росія не має намірів вступати до ЄС, і тут наші інтереси розходяться. Цитата з інформативного бюлетеню ЄС:

"На політику ЄС щодо СНД суттєво впливають повага і стурбованість країн-членів ЄС питаннями, чутливими для Росії, яка залишається домінуючою державою цього регіону";

• на сьогодні відсутні принципові зміни з приводу допуску українських товарів на ринок ЄС (певне, але незначне збільшення квот, і тільки по окремих групах товарів, підтверджує протекціоністські засади зовнішньоторговельної політики ЄС щодо України, як і взагалі до третіх країн, які мають так звані "природні переваги" в окремих сферах виробництва у зв'язку зі змінами у світовому розподілі праці (металургія, легка промисловість, хімічна індустрія тощо).

Необхідно враховувати ризики, які виникнуть для країн-членів ЄС при його розширенні. Умовно їх поділяють на 4 напрями:

1) ризики безпеки (включаючи міграцію);

2) зростання конкуренції серед інших претендентів;

3) перерозподіл бюджету ЄС і зіткнення інтересів;

4) можлива зміна рівноваги всередині Союзу.

Таким чином, головними напрямами розвитку відносин між Україною та ЄС, що підпорядковуються стратегічній лінії нашої держави, в середньо- та довгостроковій перспективі є:

• всеосяжна імплементація Угоди про партнерство і співробітництво;

• зміцнення співробітництва у політичній сфері та сфері безпеки;

• розвиток і оптимізація торговельних відносин на дво- і багатосторонній основі;

• розширення і формування нової прикордонної інфраструктури;

• співпраця митних та прикордонних служб України з державами, що поповнять ряди ЄС;

• підтримка курсу економічних реформ в Україні, спрямованих на утвердження демократичного суспільства на загальноєвропейських засадах і цінностях .

На основі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що стратегічний курс України на поступову, через асоційоване членство, інтеграцію в Європейський Союз є об'єктивною необхідністю, зумовленою геополітичним становищем нашої держави. Його практична реалізація багато в чому залежить від послідовності, активності та наполегливості у зовнішньополітичній сфері, приведення у відповідність до законодавчих актів ЄС внутрішнього законодавства України. Цей процес буде тривалим, але він є цілком виправданим і реалістичним.

1. У сучасних умовах багато в чому вирішальний вплив на процес ринкової трансформації в Україні та інших колишніх радянських республіках справляє міжнародне економічне середовище.

2. Україна зацікавлена в розвитку економічних зв'язків із Європейським Союзом, виходячи з таких міркувань:

А. Географічна близькість дає можливість розвивати економічні зв'язки з країнами ЄС більш інтенсивно, ніж з іншими, більш віддаленими регіонами світу.

Б. Експорт у країни ЄС є джерелом надходження вільно конвертованої валюти, а імпорт – сучасних високотехнологічних товарів, які необхідні для модернізації української промисловості.

В. Саме країни ЄС можуть експортувати капітал в Україну, допомогаючи тим самим подолати брак коштів для структурної перебудови економіки.

Г. Країни ЄС мають широкі можливості надавати великомасштабну фінансову і технічну допомогу на дво- та багатосторонній основі, а їх вагомі позиції в міжнародних фінансових інститутах роблять ці держави важливим партнером глобального рівня.

3. Ці всі міркування роблять ЄС надзвичайно привабливим партнером для співробітництва, яке теоретично має виглядати так:

А. Україна продає свої товари на ринку ЄС, що дає можливість накопичити значні кошти у вільно конвертованій валюті, які вкладаються в українську промисловість.

Б. Європейські інвестори, яких приваблюють в Україну низька вартість робочої сили та її кваліфікація, науково-технічний потенціал, географічне розташування тощо, вкладають свої кошти в промисловість та інші галузі української економіки, що сприяє структурній перебудові виробництва, його модернізації і веде в кінцевому підсумку до зростання експортного потенціалу й посилення конкурентноспроможності України на міжнародному ринку.

Співробітництво з ЄС дає можливість завантажити виробничі потужності, які сьогодні не використовуються повністю, частково внаслідок загальної економічної кризи, частково в результаті розриву зв'язків з колишніми радянськими республіками .

В. Фінансова та інші види допомоги використовуються для прискореного створення інфраструктури ринку, що є необхідним елементом ринкової економічної системи.

4. Сучасний стан економічного співробітництва України з ЄС поки що далекий від змальованої раніше моделі. Причини цього можна точно визначити, проаналізувавши основні складові співробітництва України – ЄС сьогодні:

А. Домінуючими формами співробітництва є торгівля та надання фінансової і технічної допомоги Україні з боку ЄС. Прямі капіталовкладення європейських фірм в економіку України поки що (за винятком .окремих секторів промисловості) дуже незначні.

Б. В українському експорті переважають товари з низьким ступенем обробки, тоді як в імпорті з країн ЄС домінують машини та обладнання.

В. Зацікавленість у співробітництві має чітко виражений асиметричний характер, тобто зв'язки з ЄС важать для України більше, аніж навпаки.

Поступова інтеграція до європейських та євроатлантичних структур є стратегічною метою України. Набуття асоційованого, а згодом і повного членства в Євросоюзі на сьогодні становить одне з пріоритетних завдань зовнішньої політики України, бо це єдина альтернатива поверненню до минулого. В ЄС існують високі стандарти виробництва, екології, захисту прав людини, демократії, які можуть служити орієнтовними для українського суспільства.

Курс України на інтеграцію в ЄС знаходить там розуміння і підтримку. Значним здобутком стало визнання України як держави з перехідною економікою. Між Україною та ЄС укладено угоду про партнерство і співробітництво. Європейський союз прийняв рішення про надання позики на підтримання платіжного балансу України. Передбачено надання допомоги в галузі енергетики і охорони довкілля. ЄС зобов'язався зробити внесок у зміцнення ролі України як основної транзитної зони, що поєднує Кавказ і Центральну Азію з Західною Європою. Країни ЄС однозначно заявили про готовність підтримувати незалежність України, сприяти становленню демократії, запровадженню економічних реформ та залученню в світову економіку.

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) — міжнародна організація, що об'єднує 34 країн світу, більшість з яких є країнами з високим доходом громадян і розглядаються як розвинені. Договір про ОЕСР був підписаний 14 грудня 1960 в Парижі, але вступив у дію 30 вересня 1961 на базі Європейської організації економічного співробітництва з метою координації економічної політики країн-членів ОЕСР і погодженням програми допомоги країнам, що розвиваються.

Організація об'єднує 34 найбільш економічно розвинених країн світу — більшість держав Європейського Союзу, США, Австралія, Корея, Японія та інші.

Україна розпочала співпрацю з ОЕСР у 1997 р. У 2003 р. Урядом України створена міжвідомча Координаційна рада у зв'язках з ОЕСР, яку очолював Віце-прем'єр-міністр України Сергій Тігіпко

Починаючи з моменту свого створення, ОЕСР ставить за мету посилювати економіку країн-членів, просувати ринкову економіку та представницьку демократію, розвивати вільні ринки, сприяти зростанню як розвинутих країн, так і тих, що розвиваються.

ОЕСР сьогодні об'єднує 34 країн-членів і надає урядам цих країн рекомендації по вивченню, розробці та покращанню соціально-економічної політики. Вони включають в себе позитивний досвід, намагаються знайти шляхи вирішення спільних проблем, скоординувати внутрішню та міжнародну політику. Дискусії в рамках ОЕСР можуть розгортатися навколо введення суперечливих юридичних норм, які заважають вільному переміщенню капіталів та послуг, виробленню заходів по боротьбі з корупцією або забороні державних субсидій у суднобудівництві.

ОЕСР — це товариство «багатих» країн, які поділяють спільні ідеї. Його країни-члени виробляють 2/3 світових матеріальних цінностей та послуг. Головною вимогою до членства є поділ принципів ринкової економіки та демократичного плюралізму.

ОЕСР не надає фінансування, вона є місцем вивчення та дискусій і здійснює пошуки та аналіз, які допомагають урядам визначити стратегію виходу на формальні угоди між країнами-членами і які будуть реалізовуватися національними інституціями чи в інших міжнародних домовленостях.

Визначаючи перешкоди на шляху ефективності, зростання та інновацій, ОЕСР часто спонукає уряди приймати складні політичні рішення з тим, щоб підвищити ефективність їх економік.

Дискусії, які іноді виникають в надрах самої ОЕСР, приводять до угод між урядами щодо застосування єдиних «правил гри» в питаннях міжнародного співробітництва. Ці дискусії можуть також виливатися або у формальні угоди, наприклад, щодо боротьби з корупцією, експортних кредитів, руху капіталів, прямих іноземних інвестицій, або у норми та моделі міжнародної фіскальної політики чи рекомендації та директиви щодо захисту навколишнього середовища.

Європейський банк реконструкції та розвитку — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Створений в 1991 році (штаб-квартира — в Лондоні).

Акціонерами Банку є 61 держава, Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал — 30 млрд. євро. Фінансує 29 країн. Країнам ЄЕС належить 55,12% капіталу, США — 10%, Японії — 8,52%, країнам операцій — 11,78% (в тому числі Україні — 0,8%), іншим акціонерам — 14,58%. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора.

Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.

ЄБРР працює лише на комерційних засадах. На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% — у державний сектор. Крім цільових кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства). Спеціальних коштів для надання технічної допомоги ЄБРР не має, а залучає інші ресурси, в тому числі із створених у країнах ЄС спеціальних фондів, міжнародних організацій.

Висновки. Отже, ЄС, ОЕСР, Європейський банк реконструкції і розвитку є організаціями з чітко визначеними, установчими угодами, компетенцією у сфері зовнішніх зносин, яка поступово розширюється в міру здобуття нових наднаціональних повноважень цими об’єднаннями за рахунок повноважень держав-членів. Оскільки членами цих організацій можуть бути країни Європи, а стратегічні інтереси цих об"єднань вимагають більш тісної співпраці з не європейськими державами, розташованими біля їх кордонів, то поглиблення співробітництва з ними здійснюється на основі угод про асоціацію цих країн з Європейськими співтовариствоми. Це приводить до поступового залучення асоційованих країн до процесів європейської інтеграції.

У цілому ж можна зробити висновок, що формування і розвиток економічних зв'язків між Україною та Європейськими співтовариствами визначається швидкістю й масштабами структурних перетворень в Україні, динамікою економічного співробітництва в регіоні СНД, позицією окремих західноєвропейських країн у цілому.

Література

1. Будзінський Т. В. Регіональні тенденції в країнах Європейської Спільноти (1945-1992) // Нова політика. – 1999. – №3. – С. 8-14.

2. Будзінський Т. В. Західноєвропейський союз в контексті вирішення проблем безпеки Європейського Союзу: постановка питання // Збірка науково-методичних праць. Вип. 5. – Львів: Військ. ін-т. при Держ. ун-ті „Львівська політехніка”, 1999. – С. 10-22.

3. Європейська інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Посібник. – К.: «Хай Тек Прес», 2007. – 336 с.

4. Європейський Союз: Словник–Довідник. – К.: «К.І.С.», 2006. – 138 с.

5. Угода про партнерство і співробітництво між Європейським Союзом та Україною від 16 червня 1994 р. // Представництво Європейської Комісії в Україні. – К., 1994.

Поиск по сайту: