Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Хронологія відносин Україна ЄС ( 2011 рік)



1 лютого 2011 р., Україна стала повноправним членом Енергетичного Співтовариства
2-3 лютого 2011 р., м. Брюссель Відбулося засідання Робочої групи “Торгівля та регуляторне співробітництво в сфері торгівлі в рамках поглиблених зон вільної торгівлі” ініціативи ЄС “Східне партнерство”
10 лютого 2011 р., м. Київ   Було проведено круглий стіл “Очікувані результати створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом”, організований Торгово-промисловою палатою України
7-11 лютого 2011 р., м. Київ П’ятнадцятий раунд переговорів між Україною та ЄС щодо створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі в рамках переговорів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС
1 березня 2011 р., м. Брюссель Зустріч Першого віце-прем’єр-міністра України – Міністра економічного розвитку і торгівлі А. П. Клюєва з Членом Європейської Комісії з питань торгівлі К. Де Гухтом
16-17 березня 2011 р., м. Брюссель Відбувся семінар в рамках Робочої групи з питань малого та середнього підприємництва, основною метою якого було продовження ознайомлення представників шести країн-учасниць ініціативи ЄС “Східне партнерство” з проектом “Ефективність політики підприємництва”
30-31 березня 2011 р., м. Брюссель Засідання Робочої групи “Торгівля та регуляторне співробітництво в сфері торгівлі в рамках поглиблених зон вільної торгівлі” ініціативи ЄС “Східне партнерство”
31 березня 2011 р., м. Київ Під егідою Національного інституту стратегічних досліджень в рамках проекту “Національний Конвент України щодо ЄС” відбулося перше сесійне засідання Робочої групи “Україна – ЄС на шляху до розширеної Зони вільної торгівлі”.
4-8 квітня 2011 р., м. Брюссель Шістнадцятий раунд переговорів між Україною та ЄС щодо створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі в рамках переговорів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС
12 квітня 2011 р., м. Люксембург Відбулось засідання «групи друзів України в ЄС – Україна» на рівні міністрів закордонних справ, у якому взяв участь Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко
28 квітня 2011 р., м. Києві Під егідою Ради національних асоціацій товаровиробників відбулося засідання за участі представників центральних органів виконавчої влади та національних асоціацій – виробників товарів та послуг. Учасники заходу обговорили актуальні питання переговорного процесу між Україною та Європейським Союзом щодо укладення Угоди про створення зони вільної торгівлі
19 травня 2011 р., м. Брюссель П’яте засідання Тематичної платформи № 2 “Економічна інтеграція та наближення до політик ЄС”
20 травня 2011 р. Проведено відеоконференцію Комітету старших посадових осіб, під час якої порушувалися питання щодо проекту Другого спільного звіту стосовно прогресу в імплементації Порядку денного асоціації Україна - ЄС (далі - ПДА); переліку пріоритетів ПДА на 2011 рік; внесення змін у ПДА; стану виконання пріоритетів ПДА на 2010 рік
31 травня 2011 р., м. Брюссель Зустріч Першого віце-прем’єр-міністра України – Міністра економічного розвитку і торгівлі А. П. Клюєва з Членом Європейської Комісії з питань торгівлі К. Де Гухтом
9 червня 2011 р., м. Київ В рамках проекту “Національний Конвент України щодо ЄС” було проведено друге сесійне засідання Робочої групи “Україна – ЄС на шляху до розширеної Зони вільної торгівлі”
15 червня 2011 р. На засіданні Уряду прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів щодо збільшення переваг та мінімізації негативних наслідків створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом для економіки України” (№ 548-р)
15-17 червня .2011 р., м. Прага Відбулось друге засідання Робочої групи питань малого та середнього підприємництва, зустріч з представниками Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) і Міжміністерська конференція ініціативи ЄС “Східне партнерство”
20-24 червня 2011 р., м. Київ Сімнадцятий раунд переговорів між Україною та ЄС щодо створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі в рамках переговорів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС
29 червня 2011 р. Прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу на 2011 рік” (№ 612-р)
17 серпня 2011 р. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.08.2011 № 790-р затверджено плану заходів щодо виконання у 2011 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу
19-23 вересня 2011 р., м. Брюссель Вісімнадцятий раунд переговорів між Україною та ЄС щодо створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі в рамках переговорів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС
21 вересня 2011 р., м. Брюссель Зустріч Першого віце-прем’єр-міністра України – Міністра економічного розвитку і торгівлі А. П. Клюєва з Членом Європейської Комісії з питань торгівлі К. Де Гухтом
29-30 вересня 2011 р., Республіка Польща Відбувся Саміт Східного партнерства
30 вересня 2011 р., м. Сопот (Републіка Польща) Відбувся Перший бізнес-форум у рамках проведення офіційного саміту Східного партнерства. Головною метою проведення заходу було розроблення і надання рекомендацій бізнес-спільноті з питань напрямів розвитку у сфері економіки, а також активізації бізнес-спільноти у країнах “Східного партнерства”, які виступають за економічну інтеграцію з ЄС
05-06 жовтня 2011 р., м. Київ Відбулося продовження Вісімнадцятого раунду переговорів між Україною та ЄС щодо створення зони вільної торгівлі у форматі консультацій на рівні глав делегацій, впродовж якого обговорювалися питання лібералізації торгівлі товарами, відкриття ринків послуг, торговельні аспекти енергетичного співробітництва
13 жовтня 2011 р., м. Брюссель Відбулось Шосте засідання Тематичної платформи № 2 “Економічна інтеграція та наближення до політик ЄС” ініціативи ЄС “Східне партнерство”
19 жовтня 2011 р., м. Брюссель Зустріч Першого віце-прем’єр-міністра України – Міністра економічного розвитку і торгівлі А. П. Клюєва з Членом Європейської Комісії з питань торгівлі К. Де Гухтом
26 жовтня 2011 р., м. Київ Відбулось засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС
01 листопада 2011 р. Набув чинності Протокол до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами про Рамкову угоду між Україною та Європейським Співтовариством про загальні принципи участі України в програмах Співтовариства, вчинений 22.10.2010 року в м. Брюссель та ратифікований Законом України № 3764-VI від 21.09.2011 року
11 листопада 2011 р., м. Брюссель Відбувся 21-й раунд переговорів між Україною та ЄС щодо Угоди про асоціацію у форматі пленарного засідання
16 листопада 2011 р. Верховною Радою України прийнято Закон України “Про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) про відновлення дії Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво” (№ 4041-VI)
17 листопада 2011 р., м. Київ Тринадцяте спільне засідання Підкомітету № 2 “Економічні та соціальні питання, фінанси та статистика” Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС
23 листопада 2011 р., м. Брюссель Проведено перше засідання Спільного Комітету Україна – ЄС із співробітництва в галузі науки та технологій
19 грудня 2011 р., м. Київ Відбувся П’ятнадцятий Саміт Україна – ЄС під головуванням Президента України Віктора Федоровича Януковича. Зі сторони ЄС були присутні Президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу та Президент Європейської Ради Герман ван Ромпей
22 грудня 2011 р., м. Брюссель Завершено технічну звірку тексту проекту Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у частині створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. За результатами перевірки було підписано Двосторонній протокол про технічне завершення переговорів між Україною та ЄС щодо створення зони вільної торгівлі Урядовим уповноваженим з питань європейської інтеграції Валерієм Пятницьким та директором Генерального Директорату “Торгівля” Європейської Комісії Рупертом Шлегельмільхом

Аналіз стану, проблем і перспектив розвитку взаємовідносин України

Та ЄС.

При аналізі стану, проблем та перспектив розвитку взаємовідносин України та ЄС необхідно враховувати таке:

• ЄС перебуває напередодні вступу в кількісно і якісно новий етап свого розвитку. У березні поточного року розпочалися переговори щодо вступу до нього нових членів. Одночасно йде інтенсивний процес практичної підготовки до формування Європейського Валютного Союзу. В таких умовах ЄС не докладатиме особливих зусиль для сприяння інтеграції України до своїх структур. Відбувається певне дистанціювання від України по лінії політичного діалогу і зведення контактів у цій сфері до обміну загальною інформацією та здійснення суттєвого тиску на Україну з деяких питань (темпи реформ, інвестиційний клімат, внутрішнє законодавство, ЧАЕС тощо);

- однією з причин дистанціювання ЄС від України є опозиція подальшому розширенню на схід з боку таких країн як Португалія, Греція, певною мірою Іспанія та Італія, які висловлюють побоювання, що Україна претендуватиме на частку допомоги з бюджету ЄС по лінії Регіонального і Структурного фондів. У політичному плані проти подальшого розширення ЄС на схід виступають Франція, Бельгія, Італія, оскільки таке розширення об'єктивно посилює позиції ФРН;

- в ЄС недостатньо відомо про Україну, її наявні і потенціальні виробничі, науково-технічні, інтелектуальні можливості;

- Україна є занадто великою державою за масштабами і, відповідно, завданнями, які перед нею стоять, для вступу в сьогоднішній або навіть у завтрашній ЄС. Євросоюз просто нездатний абсорбувати країну таких масштабів. Крім цього, Україна є занадто важливим геополітичним фактором для всіх центрів світової політики (США, Росія, ЄС) і має занадто велике стратегічне значення, щоб просто "увійти" до якогось із них, – цьому будуть протидіяти інші світові центри. У хорошому розумінні слова Україна приречена реалізувати свою багатовекторну відповідальність у світовій політиці. Завдання полягає у визначенні курсу "золотої середини", який найбільшою мірою відповідав би стратегічним національним інтересам України;

- європейський напрям є, як відомо, пріоритетним у нашій зовнішній політиці. Саме в інтересах України домагатися більшої інтеграції до європейських структур, оскільки саме тут передова технологія і більш прогресивні економічні відносини;

- водночас існує традиційна геополітична орієнтація окремих країн-членів ЄС на Росію і віднесення ними України до її законної сфери інтересів. Росія не має намірів вступати до ЄС, і тут наші інтереси розходяться. Цитата з інформативного бюлетеню ЄС:

"На політику ЄС щодо СНД суттєво впливають повага і стурбованість країн-членів ЄС питаннями, чутливими для Росії, яка залишається домінуючою державою цього регіону";

• на сьогодні відсутні принципові зміни з приводу допуску українських товарів на ринок ЄС (певне, але незначне збільшення квот, і тільки по окремих групах товарів, підтверджує протекціоністські засади зовнішньоторговельної політики ЄС щодо України, як і взагалі до третіх країн, які мають так звані "природні переваги" в окремих сферах виробництва у зв'язку зі змінами у світовому розподілі праці (металургія, легка промисловість, хімічна індустрія тощо).

Необхідно враховувати ризики, які виникнуть для країн-членів ЄС при його розширенні. Умовно їх поділяють на 4 напрями:

1) ризики безпеки (включаючи міграцію);

2) зростання конкуренції серед інших претендентів;

3) перерозподіл бюджету ЄС і зіткнення інтересів;

4) можлива зміна рівноваги всередині Союзу.

Таким чином, головними напрямами розвитку відносин між Україною та ЄС, що підпорядковуються стратегічній лінії нашої держави, в середньо- та довгостроковій перспективі є:

• всеосяжна імплементація Угоди про партнерство і співробітництво;

• зміцнення співробітництва у політичній сфері та сфері безпеки;

• розвиток і оптимізація торговельних відносин на дво- і багатосторонній основі;

• розширення і формування нової прикордонної інфраструктури;

• співпраця митних та прикордонних служб України з державами, що поповнять ряди ЄС;

• підтримка курсу економічних реформ в Україні, спрямованих на утвердження демократичного суспільства на загальноєвропейських засадах і цінностях .

На основі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що стратегічний курс України на поступову, через асоційоване членство, інтеграцію в Європейський Союз є об'єктивною необхідністю, зумовленою геополітичним становищем нашої держави. Його практична реалізація багато в чому залежить від послідовності, активності та наполегливості у зовнішньополітичній сфері, приведення у відповідність до законодавчих актів ЄС внутрішнього законодавства України. Цей процес буде тривалим, але він є цілком виправданим і реалістичним.

1. У сучасних умовах багато в чому вирішальний вплив на процес ринкової трансформації в Україні та інших колишніх радянських республіках справляє міжнародне економічне середовище.

2. Україна зацікавлена в розвитку економічних зв'язків із Європейським Союзом, виходячи з таких міркувань:

А. Географічна близькість дає можливість розвивати економічні зв'язки з країнами ЄС більш інтенсивно, ніж з іншими, більш віддаленими регіонами світу.

Б. Експорт у країни ЄС є джерелом надходження вільно конвертованої валюти, а імпорт – сучасних високотехнологічних товарів, які необхідні для модернізації української промисловості.

В. Саме країни ЄС можуть експортувати капітал в Україну, допомогаючи тим самим подолати брак коштів для структурної перебудови економіки.

Г. Країни ЄС мають широкі можливості надавати великомасштабну фінансову і технічну допомогу на дво- та багатосторонній основі, а їх вагомі позиції в міжнародних фінансових інститутах роблять ці держави важливим партнером глобального рівня.

3. Ці всі міркування роблять ЄС надзвичайно привабливим партнером для співробітництва, яке теоретично має виглядати так:

А. Україна продає свої товари на ринку ЄС, що дає можливість накопичити значні кошти у вільно конвертованій валюті, які вкладаються в українську промисловість.

Б. Європейські інвестори, яких приваблюють в Україну низька вартість робочої сили та її кваліфікація, науково-технічний потенціал, географічне розташування тощо, вкладають свої кошти в промисловість та інші галузі української економіки, що сприяє структурній перебудові виробництва, його модернізації і веде в кінцевому підсумку до зростання експортного потенціалу й посилення конкурентноспроможності України на міжнародному ринку.

Співробітництво з ЄС дає можливість завантажити виробничі потужності, які сьогодні не використовуються повністю, частково внаслідок загальної економічної кризи, частково в результаті розриву зв'язків з колишніми радянськими республіками .

В. Фінансова та інші види допомоги використовуються для прискореного створення інфраструктури ринку, що є необхідним елементом ринкової економічної системи.

4. Сучасний стан економічного співробітництва України з ЄС поки що далекий від змальованої раніше моделі. Причини цього можна точно визначити, проаналізувавши основні складові співробітництва України – ЄС сьогодні:

А. Домінуючими формами співробітництва є торгівля та надання фінансової і технічної допомоги Україні з боку ЄС. Прямі капіталовкладення європейських фірм в економіку України поки що (за винятком .окремих секторів промисловості) дуже незначні.

Б. В українському експорті переважають товари з низьким ступенем обробки, тоді як в імпорті з країн ЄС домінують машини та обладнання.

В. Зацікавленість у співробітництві має чітко виражений асиметричний характер, тобто зв'язки з ЄС важать для України більше, аніж навпаки.

Поступова інтеграція до європейських та євроатлантичних структур є стратегічною метою України. Набуття асоційованого, а згодом і повного членства в Євросоюзі на сьогодні становить одне з пріоритетних завдань зовнішньої політики України, бо це єдина альтернатива поверненню до минулого. В ЄС існують високі стандарти виробництва, екології, захисту прав людини, демократії, які можуть служити орієнтовними для українського суспільства.

Курс України на інтеграцію в ЄС знаходить там розуміння і підтримку. Значним здобутком стало визнання України як держави з перехідною економікою. Між Україною та ЄС укладено угоду про партнерство і співробітництво. Європейський союз прийняв рішення про надання позики на підтримання платіжного балансу України. Передбачено надання допомоги в галузі енергетики і охорони довкілля. ЄС зобов'язався зробити внесок у зміцнення ролі України як основної транзитної зони, що поєднує Кавказ і Центральну Азію з Західною Європою. Країни ЄС однозначно заявили про готовність підтримувати незалежність України, сприяти становленню демократії, запровадженню економічних реформ та залученню в світову економіку.

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) — міжнародна організація, що об'єднує 34 країн світу, більшість з яких є країнами з високим доходом громадян і розглядаються як розвинені. Договір про ОЕСР був підписаний 14 грудня 1960 в Парижі, але вступив у дію 30 вересня 1961 на базі Європейської організації економічного співробітництва з метою координації економічної політики країн-членів ОЕСР і погодженням програми допомоги країнам, що розвиваються.

Організація об'єднує 34 найбільш економічно розвинених країн світу — більшість держав Європейського Союзу, США, Австралія, Корея, Японія та інші.

Україна розпочала співпрацю з ОЕСР у 1997 р. У 2003 р. Урядом України створена міжвідомча Координаційна рада у зв'язках з ОЕСР, яку очолював Віце-прем'єр-міністр України Сергій Тігіпко

Починаючи з моменту свого створення, ОЕСР ставить за мету посилювати економіку країн-членів, просувати ринкову економіку та представницьку демократію, розвивати вільні ринки, сприяти зростанню як розвинутих країн, так і тих, що розвиваються.

ОЕСР сьогодні об'єднує 34 країн-членів і надає урядам цих країн рекомендації по вивченню, розробці та покращанню соціально-економічної політики. Вони включають в себе позитивний досвід, намагаються знайти шляхи вирішення спільних проблем, скоординувати внутрішню та міжнародну політику. Дискусії в рамках ОЕСР можуть розгортатися навколо введення суперечливих юридичних норм, які заважають вільному переміщенню капіталів та послуг, виробленню заходів по боротьбі з корупцією або забороні державних субсидій у суднобудівництві.

ОЕСР — це товариство «багатих» країн, які поділяють спільні ідеї. Його країни-члени виробляють 2/3 світових матеріальних цінностей та послуг. Головною вимогою до членства є поділ принципів ринкової економіки та демократичного плюралізму.

ОЕСР не надає фінансування, вона є місцем вивчення та дискусій і здійснює пошуки та аналіз, які допомагають урядам визначити стратегію виходу на формальні угоди між країнами-членами і які будуть реалізовуватися національними інституціями чи в інших міжнародних домовленостях.

Визначаючи перешкоди на шляху ефективності, зростання та інновацій, ОЕСР часто спонукає уряди приймати складні політичні рішення з тим, щоб підвищити ефективність їх економік.

Дискусії, які іноді виникають в надрах самої ОЕСР, приводять до угод між урядами щодо застосування єдиних «правил гри» в питаннях міжнародного співробітництва. Ці дискусії можуть також виливатися або у формальні угоди, наприклад, щодо боротьби з корупцією, експортних кредитів, руху капіталів, прямих іноземних інвестицій, або у норми та моделі міжнародної фіскальної політики чи рекомендації та директиви щодо захисту навколишнього середовища.

Європейський банк реконструкції та розвитку — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Створений в 1991 році (штаб-квартира — в Лондоні).

Акціонерами Банку є 61 держава, Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал — 30 млрд. євро. Фінансує 29 країн. Країнам ЄЕС належить 55,12% капіталу, США — 10%, Японії — 8,52%, країнам операцій — 11,78% (в тому числі Україні — 0,8%), іншим акціонерам — 14,58%. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора.

Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.

ЄБРР працює лише на комерційних засадах. На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% — у державний сектор. Крім цільових кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства). Спеціальних коштів для надання технічної допомоги ЄБРР не має, а залучає інші ресурси, в тому числі із створених у країнах ЄС спеціальних фондів, міжнародних організацій.

Висновки. Отже, ЄС, ОЕСР, Європейський банк реконструкції і розвитку є організаціями з чітко визначеними, установчими угодами, компетенцією у сфері зовнішніх зносин, яка поступово розширюється в міру здобуття нових наднаціональних повноважень цими об’єднаннями за рахунок повноважень держав-членів. Оскільки членами цих організацій можуть бути країни Європи, а стратегічні інтереси цих об"єднань вимагають більш тісної співпраці з не європейськими державами, розташованими біля їх кордонів, то поглиблення співробітництва з ними здійснюється на основі угод про асоціацію цих країн з Європейськими співтовариствоми. Це приводить до поступового залучення асоційованих країн до процесів європейської інтеграції.

У цілому ж можна зробити висновок, що формування і розвиток економічних зв'язків між Україною та Європейськими співтовариствами визначається швидкістю й масштабами структурних перетворень в Україні, динамікою економічного співробітництва в регіоні СНД, позицією окремих західноєвропейських країн у цілому.

 

 

Література

 

1. Будзінський Т. В. Регіональні тенденції в країнах Європейської Спільноти (1945-1992) // Нова політика. – 1999. – №3. – С. 8-14.

 

2. Будзінський Т. В. Західноєвропейський союз в контексті вирішення проблем безпеки Європейського Союзу: постановка питання // Збірка науково-методичних праць. Вип. 5. – Львів: Військ. ін-т. при Держ. ун-ті „Львівська політехніка”, 1999. – С. 10-22.

 

3. Європейська інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Посібник. – К.: «Хай Тек Прес», 2007. – 336 с.

 

4. Європейський Союз: Словник–Довідник. – К.: «К.І.С.», 2006. – 138 с.

 

5. Угода про партнерство і співробітництво між Європейським Союзом та Україною від 16 червня 1994 р. // Представництво Європейської Комісії в Україні. – К., 1994.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.