 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
ФУНКЦІЇ МОВИ ТА КАТЕГОРІЇ ТЕКСТІВ. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ РІЗНИХ КАТЕГОРІЙСтр 1 из 3Следующая ⇒
Види та типи перекладу Поняття єдиної типології перекладів Системний аналіз перекладацької практики та понятійної сфери сучасного перекладознавства дозволяє побудувати єдину типологію перекладів, яка узагальнює різні аспекти підготовки, виконання, презентації та функціонування перекладу. Типологізація перекладів здійснюється за такими параметрами: 1) за співвідношенням типів МП і МО; 2) за характером суб’єкта перекладацької діяльності та його ставлення до автора ТО; 3) за типом перекладацької сегментації та за способом обробки матеріалу; 4) за формою презентації ТП і ТО; 5) за характером відповідності ТП і ТО; 6) за жанрово-стилістичними особливостями та жанровою приналежністю перекладного матеріалу; 7) за повнотою і типом відтворення смислового змісту оригіналу; 8) за основними функціями; 9) за первинністю тексту оригіналу; 10) за типом адекватності.
Типи перекладів
1) Переклади, які розрізняються за співвідношенням типів МП і МО. Переклад насамперед пов’язаний з семіотичними трансформаціями, які перетворюють вихідне повідомлення в інше, що є інваріантним до нього за змістом або за іншими ознаками. Такий підхід до розуміння перекладацької діяльності дозволяє зробити висновок про можливість внутрішньомовного перекладу. v внутрішньомовний переклад - тлумачення мовних знаків за допомогою знаків тієї ж мови. Існує в таких різновидах: - діахронічний (історичний) переклад (переклад сучасною мовою історичного тексту, написаного мовою попередньої епохи); - транспозиція (переклад тексту одного жанру чи функціонального стилю лінгвістичними засобами іншого жанру чи функціонального стилю). v міжмовний переклад - перетворення повідомлення, вираженого засобами будь-якої однієї знакової системи, у повідомлення, виражене засобами іншої знакової системи: - бінарний переклад (переклад з однієї природної (натуральної) мови іншою); - інтерсеміотичний переклад (переклад з природної мовиштучною мовою та навпаки). Найпоширенішим і зрозумілим прикладом интерсеміотичного перекладу є переклад з природної мови штучною в програмуванні й зворотний переклад зі штучної мови природною в процесі дешифрування інформації в процесі її обробки в різних комп’ютерних системах).
2) Переклади, які розрізняються за загальною характеристикою суб'єкта перекладацької діяльності і за ставленням до автора ТО: v традиційний (людський, ручний) переклад; Різновиди: - переклад, який здійснює перекладач; - авторський (авто-) переклад (переклад, здійснений автором ТО); - авторизований переклад (переклад, апробований автором); v машинний (автоматичний) переклад - переклад, здійснений комп'ютером з використанням систем машинного перекладу. Машинний переклад також називають автоматичним перекладом, тому що він найчастіше виконується в повністю автоматичному режимі. v змішаний (автоматизований) переклад- переклад з використанням як традиційної, так і машинної обробки тексту (комп’ютерних словників, баз даних, редакторів тощо). Зараз автоматизований переклад є найпоширенішим за технологією виконання.
3 ) Переклади, які розрізняються за типом перекладацької сегментації тексту і за одиницями перекладу: v поморфемний переклад - переклад на рівні окремих морфем без урахування їх структурних зв'язків; v послівний переклад - переклад на рівні слів без урахування смислових, синтаксичних і стилістичних зв'язків між словами; v пофразовий переклад - переклад на рівні окремих речень або фраз, які перекладаються послідовно одна за одною; v абзацно-фразовий переклад - переклад на рівні окремих речень або абзаців, які перекладаються послідовно; v цільнотекстовий переклад - переклад усього тексту, без виділення виокремлених слів, речень чи абзаців як окремих одиниць перекладу.
4) Переклади, які виділяються за ознакою форми презентації ТП та ТО: v письмовий переклад - переклад, що здійснюється у письмовій формі: - письмовий переклад письмового тексту; - письмовий переклад усного тексту; v усний переклад - переклад, що здійснюється в усній формі: - усний переклад усного тексту. Різновиди: - синхронний переклад (усний переклад, який здійснюється практично одночасно з виголошенням тексту оригіналу); - послідовний переклад (різновид усного перекладу, який здійснюється після прослуховування певної одиниці тексту в паузах між цими одиницями); - односторонній переклад (усний переклад, що здійснюється лише в одному напрямі, тобто з певної мови якоюсь іншою мовою); - двосторонній переклад (послідовний усний переклад бесіди, в умовах якої кожна з двох мов по черзі використовується як МО та МП); - усний переклад письмового тексту (переклад письмового тексту, виконаний в усній формі).
5) Переклади, які виділяються за ознакою характеру та ступеню відповідності ТП ТО: v вільний переклад (переклад, що відтворює основну інформацію оригіналу з можливими відхиленнями - пропусками, додатками тощо; здійснюється на рівні тексту). Різновиди: - інтерпретація (вид перекладу, який фокусується на зображенні позамовної дійсності засобами МП); - адекватний переклад (переклад, який відповідає оригіналові і передає ті ж комунікативні наміри, що й оригінал); v точний (правильний) переклад (переклад, який характеризується семантичною точністю, тобто він семантично повно й правильно відтворює план змісту оригіналу); v аутентичний переклад (переклад офіційного документа, який має однакову юридичну силу з оригіналом); v завірений переклад (переклад, відповідність якого оригіналові підтверджено юридично).
6) Переклади, які розрізняються за ознакою жанрово-стилістичної характеристики перекладного матеріалу та жанрової приналежності: v науково-технічний переклад (переклад науково-технічних текстів і документації); v суспільно-політичний переклад (переклад суспільно-політичних текстів); v художній переклад (переклад художніх текстів); v військовий переклад (переклад текстів з військової тематики): v юридичний переклад (переклад текстів юридичного спрямування); v побутовий (переклад текстів розмовно-побутового спрямування). 7) Переклади, які виділяються за ознакою повноти і способу v повний (суцільний) переклад - переклад, який відтворює зміст без пропусків і скорочень. У цьому випадку до перекладу входить також і весь ілюстративний матеріал оригіналу. v неповний переклад - переклад, що відтворює зміст тексту зі скороченнями і пропусками. Різновиди: - скорочений переклад (переклад, що передає зміст тексту у згорнутому вигляді, зі скороченнями неінформативних фрагментів або частин оригіналу, що не мають значення для замовника перекладу); - фрагментарний переклад (повний переклад не всього твору, а тільки його окремих фрагментів (глав книги, розділів зі статті, формули винаходу з повного опису винаходу до патенту, розділу протипоказань з інструкції про уживання ліків тощо); - аспектний переклад (переклад лише частини тексту відповідно до певного заданого аспекту інформації, пов’язаної з конкретно поставленою інформаційною метою). Наприклад, замовника перекладу може цікавити тільки інформація про спосіб контролю товщини фольги з досить великої статті про новий прокатний стан. - переклад-анотація (переклад, у якому відтворюється лише головна тема, предмет і призначення ТО); - реферативний переклад (переклад, у якому подаються відносно детальні відомості про ТО - його призначення, тематика, методи дослідження, отримані результати).
8) Переклади, які розділяються за ознакою прагматичної функції: v практичний переклад - переклад, призначений для використання як джерела інформації. Різновиди: - робочий (інформаційний) переклад (невідредагований переклад, придатний для практичного користування, але не оформлений для друку); - консультативний переклад (вид інформаційного перекладу, що здійснюється, зазвичай, в усній формі, має елементи анотування, реферування та вибіркового усного перекладу письмового тексту, виконується, як правило. в присутності замовника, який у ході перекладу уточнює аспекти змісту тексту оригіналу, які його цікавлять); - видавничий (друкований) переклад (письмовий переклад, v навчальний переклад - переклад, який використовується у навчальному процесі для підготовки перекладачів або як один із прийомів навчання іноземній мові; v експериментальний переклад - переклад, який виконується з дослідницькою метою; v еталонний переклад - зразковий переклад, який використовують для порівняння із перекладом, який оцінюється.
9) Переклади, які виділяються за ознакою первинності/ v прямий (первинний, неопосередкований) переклад - переклад, виконаний безпосередньо з оригіналу; v вторинний (непрямий) переклад - переклад, який здійснюється не безпосередньо з ТО, а з його перекладу будь-якою іншою мовою; v зворотній переклад - експериментальний або навчальний переклад ТП мовою оригіналу. Частіше зворотний переклад виконується в навчальних цілях, але іноді це необхідно для перевірки логіки викладу змісту (наприклад, під час редагування й удосконалення тексту формули винаходу для подання заявки на патент у іншій країні). 10) Переклади, які виділяються за типом адекватності: v семантико-стилістично адекватний переклад - семантично повний і точний та стилістично еквівалентний переклад, який відповідає функціонально-стилістичним нормам МП; v прагматично (функціонально) адекватний переклад - переклад, що правильно передає головну (домінуючу) комунікативну функцію оригіналу; v дезиративно адекватний переклад - переклад, який повно і вірно відповідає інформаційному запитові споживача, але не обов'язково передає повний зміст і провідну комунікативну функцію оригіналу.
3. Класифікації за жанрово-стилістичним характером текстів
Запропонована типологія перекладу є досить новою і претендує на універсальність підходів, тому що враховує як жанрово-стилістичні особливості, так і виділення форм і видів перекладацької діяльності. Традиційно ж у теорії перекладу існує дві найпопулярніші класифікації видів перекладу: за характером перекладних текстів і за характером дій перекладача в процесі перекладу. Відповідно до жанрово-стилістичної класифікації перекладу В.В.Сдобніков, О.В.Петрова, Л.Нелюбін та інші теоретики перекладознавства розрізняють два функціональні види перекладу: художній та інформативний (спеціальний) переклад.Протиставлення художнього перекладу інформативному грунтується на протиставленні художніх текстів спеціальним з позицій основних функцій, які виконують ці тексти. Для художніх текстів основною є художньо-естетична, або поетична функція, а для спеціальних текстів - функція повідомлення, інформування. Художній переклад займає особливе місце в теорії перекладознавства, адже основне його завдання полягає у створенні перекладною мовою твору, здатного мати художньо-естетичний вплив на реципієнта перекладу. Інформативним перекладомназивається переклад спеціальних текстів, основна функція яких полягає у повідомленні будь-яких відомостей, а не в художньо-естетичному впливі на читача. До таких текстів належать усі матеріали наукового, ділового, суспільно-політичного, побутового характеру. Алімов В.В. розглядає види перекладу з погляду функціонального та комунікативного спрямування, тому розрізняє художній, суспільно-політичний і спеціальний. Об'єктом художнього перекладу є художня література. Характерна риса художнього твору - образно-емоційний вплив на читача, який створюється шляхом використання великої кількості різноманітних мовних засобів. Отже, під час перекладу художнього твору з метою збереження образно-емоційного впливу оригіналу на читача перекладач намагається передати всі нюанси форми твору. Тому в цьому випадку на передній план виходить відтворення особливостей форми й змісту ТО (першоджерела). Об'єктом суспільно-політичного перекладу є суспільно-політичні та публіцистичні тексти, яким властиве пропагандистське чи агітаційне спрямування, а отже, яскраве емоційне забарвлення поряд із досить великою кількістю термінології. Цей вид перекладу має риси як художнього, так і спеціального перекладу. Об'єктом спеціального перекладу виступають матеріали, які належать до різних сфер людської діяльності, науки і техніки. Особливою рисою цих текстів є надзвичайно точне вираження думки, яке можливе завдяки широкому використанню термінології. До спеціального перекладу належить: військовий, юридичний, технічний, науковий, медичний, економічний тощо. Підтримуючи традиційні підходи до виділення і класифікації функціональних стилів мови й мовлення з позицій виокремлення типів перекладу за жанрово-стильовою спрямованістю, розрізняємо переклади публіцистичного, наукового, офіційно-ділового стилю; художній переклад та переклад розмовних текстів.
ФУНКЦІЇ МОВИ ТА КАТЕГОРІЇ ТЕКСТІВ. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ РІЗНИХ КАТЕГОРІЙ Переклад як різновид мовного посередництва в умовах міжмовної та міжкультурної комунікації є спрямованим на передачу функцій мовленнєвого повідомлення. Функції мовленнєвого повідомлення у свою чергу співвідносяться з функціями мови, яких для спрощеного розгляду виділимо слідом за К.Бюлером три: експресивну, інформативну та вокативну, яку також називають апелятивною або конативною. Експресивна функціяпов’язана з бажанням автора вихідного повідомлення виразити власні почуття, не беручи до уваги реакцію читача або слухача. У центрі інформативної функціїзнаходиться зовнішня ситуація, факти, до яких належать також думки та теорії інших осіб. Вокативна функція орієнтована на адресата, читача. Мета вокативного тексту – закликати адресата до дії, роздумів або почуттів. Різні тексти, в залежності від своєї жанрової належності та комунікативної настанови автора, виконують різні функції. Оскільки звичайно той же самий текст може виконувати декілька функцій, говорять про функціональну домінанту даного тексту, маючи на увазі головну функцію тексту. Наприклад, у публіцистичному тексті поряд з інформативною функцією важливу роль відіграє експресивна, пов’язана з відношенням автора до того, про що він розповідає. Навпаки, якщо ми розглянемо діловий текст або юридичний документ, то емоційна оцінка інформації має бути зведеною до мінімуму. Таким чином, завдання перекладача – відтворити функції ВТ з урахуванням їхньої ієрархії, приділяючи головну увагу домінантній функції. П.Ньюмарк здійснив класифікацію текстів за домінантною функцією. Експресивну функціональну домінанту мають, за його визначенням, такі тексти: v Серйозна художня література, причому з чотирьох основних її типів—поезії, оповідань, романів та драматургії – поезія виділяється як найбільш особистий жанр, а драматургія адресується широкій аудиторії, що при перекладі потребує особливої уваги до передачі культурних реалій. v Авторитетні заяви. До таких Ньюмарк відносить тексти будь-якого змісту, які є авторитетними внаслідок високого статусу або надійності та лінгвістичної компетенції їх автора або авторів. Типовими прикладами є політичні промови, документи, підготовлені міністрами, лідерами держав; статути та законодавчі документи; наукові, філософські та „академічні” праці, написані визнаними авторитетами. v Автобіографії, есе, особиста кореспонденція. Ці тексти є експресивними, коли відображають почуття автора і не орієнтуються на читача. Перекладаючи такі тексти, перекладач повинен максимально зберегти особливості авторського стилю: незвичні словосполучення, оригінальні метафори, неологізми, відхилення від традиційної синтаксичної будови речення, тому що вони є компонентом експресивної функції. Інформативна функція є домінантною для текстів, пов’язаних з різними галузями знань. Це підручники, статті, наукові роботи, технічні звіти, дисертації, протоколи зборів та інші аналогічні тексти. Оскільки тематично й з точки зору формату тексту до цієї групи належать дуже різні тексти, можна виділити різні мовні особливості чотирьох груп текстів: 1) академічний беземоційний стиль наукових та науково-технічних робіт, який в АМ характеризується частими пасивними формами дієслова, переважанням форм теперішнього часу та перфектної групи часів, слідування літературним нормам, латинізована лексика, численність термінів, широке застосування десемантизованих дієслів, відсутність метафор; 2) нейтральний або розмовний стиль підручників, який для АМ означає: використання займенників першої особи множини, дієслів теперішнього часу, активних дієслівних форм та неускладнених концептуальних метафор; 3) розмовний дружній стиль науково-популярних книжок та книжок про мистецтво з їх простими граматичними конструкціями, багатою лексикою, стандартними метафорами; 4) фамільярно-розмовний колоритний стиль журналістики, який відрізняється оригінальними метафорами, короткими реченнями, американізмами, незвичною пунктуацією, застосуванням жаргонних слів та прикметників перед власними назвами. Вокативну функцію найчастіше виконують об’яви, інструкції, рекламні та пропагандистські матеріали, клопотання, прохання, пояснення. Ньюмарк відмічає, що популярна белетристика, єдиною метою якої є продати книжку та розважити читача, також має вокативну функцію за домінантну. Для встановлення особистого зв’язку з читачем вокативні тексти застосовують займенники другої особи однини або множини, імперативні форми, умовні речення, зменшувальні та пестливі форми. Мова повинна бути миттєво зрозумілою читачеві, звідки походить вимога особливої уваги до перекладу культурно-специфічних реалій.
Поиск по сайту: |
тиражований за допомогою засобів масового розмноження);