Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

В контексті наведених цитувань спробуйте прокоментувати положення представника східної (Василій Великий) та західної (Августин Аврелій) патристики.



Самостійна робота.

1. Що для Климента Олександрійського постає найпершою цінністю?

“Усі ваші боги – привиди, тіні… Чарівним є пароський мармур, але це ще не Посейдон; чарівною є слонова кістка, але це ще не Зевс… Матерія завжди потребує мистецькості, але Бог є самодостатнім…” (Климент Олександрійський).

2. Наведена класифікація форм сущого спирається: а) на аналогію? б) на логіку? в) на інтуїцію?

“Усе суще або створене, або нестворене. Якщо створене, то, безумовно підлягає змінам; бо, оскільки воно отримало буття через зміну (його колись не було, а потім воно виникло), воно, безумовно, лишається підвладним змінам і або ж гине, або ж довільною дією стає іншим. Якщо ж нестворене, то із необхідністю є незмінним. Адже у речей, буття яких протилежне, спосіб буття і властивості також протилежні… Все створене, безумовно, є створеним кимсь. Творцю ж усього необхідно бути нествореним…” (Іоанн Дамаскін).

3. Категорії якого античного філософа використовує Августин? Чим це використання принципово відрізняється від античного їх тлумачення?

“Якщо світ постає навіть створеним із якої-небудь матерії, сама ця матерія повинна бути створеною абсолютно із нічого, бо ж матерія, як те, що ще не отримало форми, здібною до форми може бути лише із божої благодаті.” (Августин Аврелій).

Проаналізуйте твердження християнської патристики про людину.

“Ми всі носимо образ Божий у живому та рухливому створінні – в людині, образ, що живе із нами, подає нам поради; образ, що нам співчуває та страждає за нас” (Климент Олександрійський).

“Створив Бог людину ніби деякий другий світ: малий у великому. Людина є мікросвіт, адже вона наділена як душею, так і тілом, і являє собою середину між розумом і матерією. Вона пов’язує видиме та невидиме, чуттєве та “розумоосяжне” (Іоанн Дамаскін).

“Душа людська через посередництво розуму і знання, які незрівнянно перевершують чуття, підноситься, наскільки здатна, над тілом і більш охоче насолоджується тією насолодою, яка є у ній самій. А чим більше віддається відчуттям, тим більше робить людину схожою на худобу” (Августин Аврелій).

5. Спробуйте пояснити, в чому саме полягають тотожні та принципово відмінні моменти в античному та середньовічному розумінні предмету філософії та її функцій. Аргументуйте свої твердження.

“Філософія є пізнанням сущого, оскільки воно суще, тобто пізнанням природи сущого. І ще: філософія є пізнанням речей божественних та людських. Далі, філософія є уподібненням Богові. Філософія є мистецтвом мистецтв і наукою наук, бо філософія є початком будь-якого мистецтва… Далі, філософія є любов до мудрості. Істинна ж мудрість є Бог. А тому любов до Бога є істинною філософією” (Іоанн Дамаскін).

В контексті наведених цитувань спробуйте прокоментувати положення представника східної (Василій Великий) та західної (Августин Аврелій) патристики.

“Створення неба і землі сталося не само собою, а має причину у Бозі. Якщо як слід роздивишся камінь, то і він послужить деяким проясненням сили того, хто його створив. І те ж саме знайдеш, якщо будеш вглядатися у мурашку або й комаху, або ж бджолу. Часто в найменших речах проглядається мудрість Наставителя” (Василій Великий).

 

Августин вважає основним наявність "внутрішньої людини" (або душі), до якої входять пам'ять (без того не може бути єдності особи), воля (що пов'язана з первинними мотивами дії) та розуміння (що дарує людині свідомий вибір поведінки).

 

7. Користуючись наведеними положеннями поясніть певні аспекти відмінності між схоластикою та містикою взагалі.

“Не намагаюсь проникнути в глибини Твої, непосильні для мого розуміння, але бажаю хоча б частково зрозуміти істину Твою, в яку вірить і яку любить моє серце. Не шукаю розуміння, щоби повірити, але вірую, щоби зрозуміти. Адже вірую в те, що, якщо не повірю, то й не зрозумію. Подаруй мені можливість зрозуміти, що Ти є, як ми віримо, що Ти є те саме, у що ми віримо” (Ансельм Кентерберійський).

Відмінність між схоластикою і містикою полягає в різному ставленні до можливостей людського розуму в питаннях богопізнання. Схоластика вважала, що, хоча з допомогою розуму Бога пізнати неможливо, людина повинна повною мірою використати можливості розуму, оскільки він здатний привести до межі, з якої відкривається сфера споглядання сяйва Божої слави. Останнє досягається лише вірою, але до названої межі приводить розум. Оскільки найнадійнішим та найефективнішим засобом розуму є логіка, то найпершою ознакою схоластики є використання логіки в богопізнанні. Містики ж наполягали на тому, що розумування тільки шкодить християнському благочестю, тому в пошуках шляхів наближення до Бога слід покладатися на почуття, віру, любов та самозречення. Отже, у підґрунті поділу середньовічної філософії на схоластику та містику лежить різне тлумачення співвідношення віри та розуму справі богопізнання.

 

Проаналізуйте наведені нижче положення, що окреслюють так звану “теорію подвійної істини” – одне із корінних положень зрілої схоластики. Поясніть, в чому полягають відмінності між наведеними підходами до пояснення сутності “подвійної істини”.

“Відмінності у способах, за допомогою яких може бути пізнаним предмет, створює багатоманітність наук. З приводу цього не існує ніяких перешкод, щоби ті ж самі предмети, що підлягають дослідженню філософськими дисциплінами, в міру їх досяжності світлу природного розуму, вивчала також і інша наука, в міру того, що можна пізнати лише в світлі божественного одкровення” (Фома Аквінський).

“Ніхто не повинен намагатися через посередництво розуму досліджувати те, що перевершує розум. Оскільки навіть найвеличніший філософ може багато в чому помилятися, нікому не слід відкидати католицьку істину, йдучи за філософськими доведеннями” (Сігер Брабантський).

“Істину каже християнин, твердячи про створення світу та його першодвигун, хоча це припускається можливим з причини, сила якої перевершує силу природних причин. Істину каже і той, хто стверджує, що це є неможливим шляхом природних причин і початків” (Боецій Дакійський).




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.