Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Методи організації поліспастів при наведенні

Способи кріплення мотузок

 

Вибір способу кріплення мотузок при організації переправ залежить від наступних основних факторів:

- виду опори, до якої буде кріпитися мотузка;

- обладнання етапу (суддівські карабіни, петлі, перила самостраховки і т.п.);

- вибору організації поліспасту та виду закріплення переправи на тому березі, звідки організовується поліспаст;

- довжини мотузки (чи буде достатньо мотузки, щоб організувати той чи інший спосіб кріплення).

 

Способи кріплення мотузок при організації переправ умовно можна розділити на три групи:

перша група – способи, які використовуються при кріпленні, коли опорами є дерева (способи № 2, 3, 4, 5);

друга група – способи, які використовуються при кріпленні, коли опорами є карабіни (гаки) (способи № 6. 7, 8);

третя група – способи, які можна використовувати при кріпленні і за дерева, і за карабіни (гаки) (способи № 1, 7*,8*).

* – значок означає що дані вузли, які відносяться до другої групи, можна використовувати і при кріпленні за опору дерево, за умови організації командою додатково окремої петлі (з основної мотузки), закріпленої навколо дерева із встібнутим в неї карабіном.

В залежності від того, з якої сторони кріпиться навісна переправа та який використовується метод поліспасту, способи можна розділити на:

- кріплення з висхідного берега – спосіб № 6;

- кріплення з цільового берега – способи № 2,3,4,7,8;

- кріплення з цільового і висхідного берегів – способи № 1,5.

 

Спосіб №1

 

 

На кінці мотузки в'яжеться петля, в яку встібається карабін, і яка потім обводиться навколо дерева або продівається через заглушений суддівський карабін (надалі ЗСК) і кріпиться за мотузку, утворюючи зашморг ("карабінну удавку").

Переваги:

- швидко кріпиться і легко висмикується при знятті переправи з цільового берега;

- використовується мінімум довжини мотузки.

Недоліки:

- неможливо зняти кріплення, не послабивши переправу з висхідного берега;

- іноді, при застосуванні з висхідного берега, вузол петлі проскакує через ЗСК, не даючи можливості висмикнути мотузку (тобто потребує додаткового пристрою, який би унеможливив таке проскакування).

 

 

Спосіб №2

 

 

Кріплення за допомогою вузла "штик".

Переваги:

- швидко в'яжеться;

- при одинарному витку навколо дерева використовується небагато мотузки;

- не потребує додаткової фіксації кінця мотузки карабіном.

Недоліки:

- часто перших дві петлі затягуються, що не дає можливості його розв'язати при натягнутій переправі (щоб цього не сталося рекомендується робити не один, а декілька обертів навколо дерева, а в перші петлі вставляти карабін або паличку);

- використовується, як правило, лише коли опора дерево.

Спосіб №3

 

 

Кріплення за допомогою обмоточних петель, яких повинно бути не менше двох, і які охоплюють як дерево, так і мотузку, що йде з висхідного берега, і закінчується контрольним вузлом і фіксуючим карабіном.

Переваги:

- легко в'яжеться;

- легко розв'язується, навіть при сильно натягнутій переправі.

Недоліки:

- досить довго в'яжеться (особливо коли товста опора);

- для в'язання використовується велика довжина мотузки;

- не кріпиться за карабіни (гаки).

 

 

Спосіб №4

 

 

Кріплення здійснюється за допомогою напівобмоточного, контрольного з петлею ("бантиком") і фіксуючого карабіна.

Переваги:

- досить швидко в'яжеться;

- при знятті, легко розв'язується висмикнувши петлю.

Недоліки:

- використовується лише при кріпленні за умови що опора дерево;

- потребує досить багато мотузки.

 

 

Спосіб №5

 

 

Кріплення "карабінною удавкою" з додатковою петлею ("самоскид"), яку піддівають під основну мотузку.

Переваги:

- досить швидко в'яжеться;

- дає можливість послабити переправу при сильній натяжці, висмикнувши петлю ("самоскид").

Недоліки:

- використовується лише при кріпленні коли опора дерево;

- саморозслабляється, якщо переправа недостатньо сильно натягнута;

- використовується за умови, що кора дерев не має глибоких заглиблень.

 

 

Спосіб №6

 

 

Спосіб кріплення закільцьованої переправи.

При такому кріпленні обидва кінця мотузки переправи повинні знаходитись на цільовому березі. При цьому один кінець кріпиться, а іншим організовується поліспаст для наведення переправи.

Переваги:

- дає можливість легко зняти мотузку з цільового берега;

- дає можливість додатково підтягувати одну з гілок мотузки з висхідного берега (1).

Недоліки:

- використовується переважно з висхідного берега і лише при закільцьованій переправі.

 

Спосіб №7

 

 

Кріплення за допомогою швартовочного вузла з фіксуючим карабіном.

Переваги:

- легко розв'язується навіть при неослабленій переправі.

Недоліки:

- досить довго в'яжеться;

- якщо опорою є дерево – при закріпленні необхідна додаткова петля навколо дерева.

 

 

Спосіб №8

 

 

Кріплення за допомогою контрольного з петлею ("бантиком") і фіксуючого карабіна.

Переваги:

- швидко в'яжеться;

- використовується небагато мотузки;

- можна розв'язувати при натягнутій переправі.

Недоліки:

- важко розв'язати при сильно натягнутій переправі;

- потрібна додаткова петля при кріпленні за дерево.

 

 

Методи організації поліспастів при наведенні

Навісних переправ

 

 

Метод №1

 

 

 

Організація поліспасту здійснюється перильною мотузкою через дерево і схоплюючою петлею з карабіном на перильній мотузці (2), які виконують функцію додаткової точки опори.

Перед організацією поліспасту необхідно зав'язати вузол (1) (як правило серединний провідник) на певній відстані від опори з таким розрахунком, щоб при натягуванні цей вузол обійшов навколо дерева і щоб його можна було закріпити карабіном за перильну мотузку. Переважно організовується одне плече поліспасту, але при необхідності можна організувати і більше (2). Такий метод, як правило, використовується для наведення переправ довжиною до 25-30 метрів.

Переваги:

- простий в організації;

- не потребує додаткового обладнання.

Недоліки:

- потрібно чітко розрахувати на якій відстані від опори в'язати вузол, адже при близько зав'язаному вузлі – переправа буде легко натягнута, а далеко зав'язаний вузол не обійде навколо опори і перила неможливо буде закріпити;

- необхідно враховувати, що при знятті переправи, її кріплення необхідно розв'язати на цільовому березі, і це кріплення повинно розв'язуватись при досить сильному навантаженні.

 

 

Метод №2

 

 

 

Організація поліспасту здійснюється перильною мотузкою через опору дерево.

На мотузці на певній відстані від опори в'яжеться напівсхоплюючий вузол, в який вставляється карабін "на ребро" (1). Далі мотузка обводиться навколо опори і встібується в ковзаючий карабін (2), який знаходиться перед карабіном, що зафіксований "на ребро" (виконує функцію опори для ковзаючого карабіну). Команда організовує поліспаст, натягує переправу, заводить мотузку за дерево і протягує одну або декілька петель (3) між перильною мотузкою і деревом (чим краще натягнута переправа, тим більше мотузка перетисне петлі). Далі слід повернути мотузку в сторону, з якої її заводили, зав’язати провідник і зафіксувати його карабіном на перильну мотузку перед ковзаючим карабіном (4).

Ефективний при наведенні переправ до 25-30 метрів.

Переваги:

- простий в організації, не потребує додаткового обладнання;

- дає можливість ослабити переправу на висхідному березі, знаходячись на цільовому;

- дозволяє кріпити кінець перильної мотузки на цільовому березі будь-яким правильним способом.

Недоліки:

- організовується за умови, що опорою є дерево;

- потрібно слідкувати, щоб петлі, які заводяться між перильною мотузкою і деревом, не попадали в заглиблення кори, інакше переправа саморозслабиться;

- часто губиться ковзаючий карабін при знятті переправи;

- може саморозслабитись при не сильно наведеній переправі.

 

 

Метод №3

 

 

 

Організація поліспасту здійснюється через опору дерево. При цьому використовуються дві схоплюючих петлі з карабіном.

Один схоплюючий (1) використовується як точка опори, через яку роблять плече поліспасту, а другий схоплюючий (2) – як фіксуючий (чим менший діаметр дерева, тим коротшою повинна бути довжина фіксуючого).

Після того, як перильну мотузку натягнуто і зафіксовано фіксуючим (2) схоплюючим, в’яжуть петлю (3) і фіксують її карабіном за перила "карабінна удавка". А потім цим самим поліспастом підтягують переправу, щоб звільнити і зняти фіксуючий схоплюючий.

Переваги:

- дозволяє наводити переправу на обмеженому майданчику для роботи;

- не потребує додаткового обладнання.

Недоліки:

- фіксуючий схоплюючий важко знімати після фіксації переправи, іноді доводиться його різати;

- довжину фіксуючого потрібно регулювати залежно від діаметра дерева.

 

 

Метод №4

 

 

Наведення переправи здійснюється окремим поліспастом із застосуванням блоків (1), схоплюючої петлі (2), яка підстраховується жумаром (3). Перила навісної переправи кріпляться петлею з карабіном (4) ("карабінна удавка"), для кріплення поліспасту потрібна додаткова петля (5). Цю ж функцію можуть виконувати суддівські петлі чи заглушені суддівські карабіни (гаки).

Переваги:

- метод ефективний для наведення переправ різної довжини;

- можна використовувати для наведення через опори як дерева, так і карабіни (гаки).

Недоліки:

- потрібна окрема мотузка на поліспаст;

- на цільовому березі кінець перильної мотузки потрібно кріпити таким способом, щоб навіть при сильно натягнутій переправі, її можна було б розв’язати.

 

 

Метод №5

 

 

Схожий із методом №4. Поліспаст робиться окремим кінцем мотузки через карабіни (1) або за допомогою блоків, як і в методі №4. Однак, додатково застосовується ще фіксуючий схоплюючий (2) на випадок, якщо потрібно декілька разів пересувати поліспаст.

Переваги:

- такі ж, як і в методі №4;

- фіксуюча петля дозволяє працювати на обмежених майданчиках для наведення.

Недоліки:

- такі ж, як і в методі №4.

 

 

Метод №6

 

 

 

Використовується при наведенні переправ з цільового берега однією людиною. Застосовується, як правило, при наведенні крутопохилих переправ довжиною до 30 м. Переправа наводиться перильною мотузкою за допомогою кількох карабінів (1), один з яких зафіксований напівсхоплюючим (2) на перильній мотузці на певній відстані від опори. Через ці карабіни робиться кілька плечей поліспасту, за допомогою якого і натягується переправа. Після того як переправа натягнута, її жорстко фіксують штиком та петлею з карабіном.

Переваги:

- швидко наводиться;

- легко знімається.

Недоліки:

- переправа натягується однією людиною, що не дає можливості її сильно натягнути;

- при наведенні через дерево потрібна додаткова петля;

- потребує значної відстані від опори для в’язання напівсхоплюючого вузла (2).

 

 

Метод №7

 

 

Фактично, аналог методу №6, лише з тією різницею, що наводиться здвоєною закільцьованою мотузкою. На висхідному березі використовують спосіб кріплення №6.

Переваги:

- ті, що і в методі №6;

- подвійна мотузка менше провисає;

- одну із гілок мотузки можна підтягувати всією командою з висхідного берега (показано в способі кріплення №6).

Недоліки:

- ті, що і в методі №6.

Метод №8

 

 

Використовується при наведенні переправ з цільового берега, як одинарною, так і здвоєною закільцьованою мотузкою. Наведення здійснюється однією людиною. Для здвоєної мотузки, з висхідного берега використовують спосіб кріплення №6. Застосовується найчастіше для наведення переправ до 30 м. На малюнку показаний метод для здвоєної мотузки.

В основі цього методу лежить карабінне гальмо (вузол Гарда) (1), яке служить як фіксуючий пристрій, і схоплююча петля з карабіном (2) як додаткова точка опори для організації плеча поліспасту. Карабінне гальмо дозволяє при необхідності фіксувати переправу і пересувати схоплюючу петлю. Інший кінець мотузки (3) повинен бути закріплений будь-яким правильним вузлом, який можна розв’язати при навантаженні (найчастіше використовується "швартовочний").

Після того як переправа натягнута, її фіксують вузлом з карабіном, а схоплюючу петлю знімають.

Переваги:

- не потребує великої площі для наведення;

- здвоєна мотузка менше провисає;

- можна підтягувати одну із гілок мотузки з висхідного берега іншими учасниками команди.

Недоліки:

- важко розслабити карабінне гальмо при знятті переправи;

- при натягуванні переправи виникає досить сильне тертя в карабінному гальмі;

- при натягуванні переправи через опору дерево необхідна додаткова петля.

 

 

У випадках, якщо це дозволяється умовами змагань, при організації поліспастів, рекомендується на основній мотузці схоплюючі вузли підстраховувати від проковзування технічними засобами типу жумара (показано у методі №4). Крім того, знову ж, якщо це не забороняється умовами, функції схоплюючих петель (вузлів) можуть виконувати технічні засоби типу самохватів, шантів та інших, дозволених технічною комісією змагань.

Так як способи кріплення і методи організації та наведення навісних переправ тісно між собою пов'язані, пропонуються варіанти їх сумісності у вигляді схеми.

 

 

Автор розуміє, що деякі положення цієї роботи можуть бути спірними. Не заперечую, що не всі способи кріплення і методи організації поліспастів ввійшли в дану розробку, що деякі назви способів кріплення і методів наведення не співпадають з назвами, які вживаються командами інших регіонів. Але вважаю головним появу такого матеріалу та можливість практичного його використання. З вдячністю прийму всі зауваження і пропозиції по покращенню та доповненню змісту даної роботи.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.