Е к о л о г i я з е м н о в о д н и х

П о ш и р е н н я т а с п о с i б ж и т т я. Як холоднокровнi тварини з незахищеними шкiрними покривами земноводнi поширенi здебiльшого у вологих тропiках i субтропiках. При просуваннi на пiвнiч i пiвдень вiд тропiкiв, а також у гори кiлькiсть видiв земноводних зменшується. За Полярне коло лише мiсцями проникають сибiрський кутозуб (Hynobius keyserlingi), трав’яна i сибiрська (Rana cruenta) жаби. У пустинях Каракуми i Кизилкум трапляється ропуха зелена.

Амфiбiї живуть у рiзних екологiчних умовах. Є серед них воднi форми, якi нiколи не виходять на сушу. Це переважно хвостатi земноводнi (протеї, сирени - Sirenidae), бiльшiсть безлегеневих саламандр (Plethodontidae), деякi тритони. Дихають вони як за допомогою зябер, так i за допомогою легенiв, пiднiмаючись на поверхню води i заковтуючи повiтря (сирени, протеї). В окремих представникiв легенi повнiстю зникають i газообмiн вiдбувається крiзь шкiру або слизову оболонку ротової порожнини (когтистий тритон - Onychodactylus fischeri, безлегеневi саламандри). Воднi форми мають видовжене тiло, довгий хвiст з добре розвиненим плавцем. Кiнцiвки ж, навпаки, розвиненi слабко. У жителiв пiдземних водойм, як, наприклад, у протея, зникає пiгмент у покривах i редукуються очi.

Бiльшiсть амфiбiй ведуть напiвводний спосiб життя (тритони, саламандри, жаби, джерелянки та iн.). Розмножуються i розвиваються вони у водi; багато з цих тварин i зимують у водоймах. Бурi жаби, ропухи, саламандри пiсля розмноження виходять на сушу i ведуть наземний спосiб життя. Бiльшiсть тритонiв, зеленi жаби зберiгають зв’язок iз водоймами i пiсля розмноження.

Серед земноводних є види, якi бiльшу частину свого життя проводять на деревах. Це переважно жителi вологих тропiчних лiсiв, якi i розмножуються на деревах, вiдкладаючи яйця у дупла та на великi листки, де збирається вода. Нашi квакшi ведуть деревний спосiб життя, але розмножуються у водоймах. По деревах лазять за допомогою округлих присосок на пальцях, залози яких видiляють липкий секрет.

Нарештi, є земноводнi, якi ведуть пiдземний спосiб життя, риючи ходи у вологому грунтi та рослиннiй пiдстилцi. До них належать майже всi безногi амфiбiї, серед безхвостих - жаба земляна. Багато земноводних використовують грунт для тимчасового перебування.

А б i о т и ч н i ф а к т о р и. З абiотичних факторiв важливе значення для земноводних мають температура, вологiсть (при виходi на сушу), хiмiзм води та грунту. Земноводнi - холоднокровнi тварини, тому температура їх тiла та активнiсть залежать вiд температури навколишнього середовища. Уже при 10°С рухи бiльшостi наших амфiбiй стають в»ялими, а при 5-7°С вони впадають у зацiпенiння. Температурнi межi, в яких можуть iснувати амфiбiї, вузькi: вiд -2°С до +40°С. Межi оптимальних температур ще вужчi (для земноводних України - вiд 18-19°С до 26-28°С). Проте серед земноводних є i холодостiйкi види. Так, сибiрський кутогуз залишається активним при температурi 2-4°С i навiть при 0°С. Може витримувати переохолодження до -6°С. Проникає за Полярне коло. Для кiгтистого тритона оптимальною температурою є 6-10°С; пiдвищення температури води до 20°С уже згубне для цiєї тварини.

Оскiльки шкiра земноводних гола, вони потребують значної вологостi повiтря. При швидкому висиханнi зменшення маси навiть на 15% уже згубне для жаб. Частково вiд пересихання шкiру захищає слиз. У ропух, якi ведуть наземний спосiб життя, шкiра ущiльнена, зроговiла. Це знижує можливiсть шкiрного дихання, що компенсується збiльшенням внутрiшньої поверхнi легенiв. При недостатнiй вологостi навколишнього середовища шкiра цих земноводних вкривається тонкою сухою блискучою плiвочкою, яка не пропускає воду. Пристосувальне значення має також поведiнка земноводних: бiльшiсть наземних видiв активнi у присмерку та вночi, коли вологiсть повiтря максимальна.

Амфiбiї не можуть жити в солонiй водi або на засолених грунтах. Розчиненi у водi солi концентрацiєю понад 10‰ згубно впливають на личинок та дорослих земноводних. Морська вода становить нездоланну перешкоду при розселеннi земноводних. Тому вони не зустрiчаються на океанiчних островах. Однак деякі винятки все ж є. Так, трав’яні жаби, зелені ропухи, ропуха-ага (Bufo marinus) розмножуються часом і в солонуватій воді. А філіпінська жаба - у зоні прибою, де солоність води становить 26%.

Б i о т и ч н i ф а к т о р и. Серед взаємозв’язкiв амфiбiй з iншими живими органiзмами першочергове значення мають зв’язки типу ворог - жертва. Лише личинки амфiбiй живляться рослинною їжею (зiскрiбають м’якоть iз рослин) i детритом. Уже пiд кiнець личинкового перiоду вони переходять на живлення дрiбними водними безхребетними (iнфузорiями, коловертками, ракоподiбними). Бiльшiсть земноводних у дорослому станi живиться рiзними безхребетними тваринами: комахами, молюсками, ракоподiбними, черв’яками. Деякi поїдають i хордових тварин. Так, жаба озерна живиться частково рибами, iнодi полює на жаб, квакш, тритонiв, землерийок. Поширена у Пiвнiчнiй Америцi жаба-бик (Rana catesbeiana) поїдає риб, земноводних, змiй, качок. Земноводними, у свою чергу, живляться деякi тварини. Личинок i дорослих земноводних поїдають риби (сом, судак, щука); плазуни (вужi), болотно-лучнi та водоплавнi птахи (чорногузи, качки, мартини та iн.), а також хижi звiрi (видра, норка, єнотовидний собака).

Амфiбiї - слабко захищенi тварини. Бiльшiсть при небезпецi намагається сховатися. Жаба земляна швидко заривається у грунт, деякi саламандри при наближеннi ворога набувають загрозливої пози. Пристосувальний характер має захисне забарвлення. Найбiльш ефективним захисним пристосуванням є наявнiсть в окремих земноводних отруйних залоз. Отрута амфiбiй, що поширенi в Українi, для людини не шкiдлива. Надзвичайно отруйною є жаба кокоа розмiрами 2-3 см, яка водиться у Колумбiї. З її шкiри мiсцеве населення добуває отруту для стрiл.

Б i о л о г i ч н i ц и к л и. Земноводним властивi як добовi, так i сезоннi бiологiчнi цикли. Перебуваючи на сушi, земноводнi ведуть присмерковий та нiчний способи життя. Пiд час дощу та вiдразу пiсля нього вони стають активними i вдень. Воднi форми -переважно деннi тварини, хоча часто бувають активними протягом доби, особливо у теплi лiтнi ночi.

Сезоннi цикли в земноводних чiткiше вираженi у районах iз рiзкими сезонними змiнами умов життя: у помiрних широтах, горах, напiвпустинях та пустинях. Перiод розмноження у середнiй смузi припадає на весну. Для вiдкладання iкри земноводнi вiдшукують водойми, де вода добре прогрiвається сонцем. У цей перiод земноводнi окремих видiв здiйснюють мiграцiї на значну вiдстань. Окремi види амфiбiй виявляють турботу про потомство (pис. 203) (Рис. 203. Турбота про потомство у амфібій:

а - самка рибозмія цейлонського, яка обвилась навколо кладки яєць, відкладених у спеціально викопаній нірці; б - жаба-повитуха, що виношує яйця на задніх кінцівках; в - піпа сурінамська - виношує яйця у виводкових комірках на спині; г - жаба чілійська - метаморфоз пуголовків відбувається у голосовому мішку самця; д - гніздо квакші південноамериканської над водою.). Самка звичайного та карпатського тритонiв яйця загортає у листок водяної рослини. Самцi деяких тритонiв, що мають зовнiшнє заплiднення, охороняють iкру. Особливо рiзноманiтнi форми турботи про потомство у тропiчних земноводних. Деякi земноводнi (саламандри) затримують iкру в яйцеводi i вiдкладають її у воду в момент виходу личинок або ж народжують сформованих личинок. Плодючiсть у бiльшостi амфiбiй велика (ропухи вiдкладають 1200-12000, жаби - 600-10000 iкринок), проте вона значно менша у видiв, що турбуються про потомство (у тритонiв - 100-600, у червуги - 5-15 яєць) (pис. 204) (Рис. 204. Кладка яєць (ікри) у різних амфібій:

а - джерелянки; б - жаби; в - квакші; г - ропухи; д - часникової жаби.). З iкри розвивається личинка (пуголовок), що має ряд спiльних iз рибами ознак: хвостовий плавець, бiчну лiнiю, зяброве дихання, хорду, двокамерне серце, одне коло кровообiгу. Поступово формуються властивi дорослим земноводним органи (кiнцiвки наземного типу, легенi, трикамерне серце, два кола кровообiгу та iн.), у безхвостих регенерує хвiст. Метаморфоз вiдбувається пiд впливом гормонiв щитовидної залози.

Тривалiсть личинкового перiоду рiзна у рiзних видiв; вона також залежить вiд клiмату та погоди. Так, у пуголовкiв жаби трав’яної завершується метаморфоз у середнiй смузi у вiцi 35-40 днiв, а у пiвнiчних районах (наприклад, пiд Архангельськом) - 60-70 днiв. За несприятливих погодних умов метаморфоз завершується у деяких видiв наступного лiта (у часникової та озерної жаби, карпатського та альпiйського тритонiв).

Восени всi земноводнi наближаються до мiсць зимiвлi. Зеленi жаби (озерна, ставкова), а також трав’яна зимують у водоймах (рiчки, ставки, озера та iн.), збираючись групами у глибоких непромерзаючих мiсцях (пiд камiнням, у заростях водоростей) або зариваючись у мул. Гостромордi жаби i квакшi здебiльшого зимують на сушi, але частина особин може зимувати у водоймах. Ропухи, джерлянки, часниковi жаби, тритони, саламандри проводять зиму на сушi, забираючись у ями, нори гризунiв, пiд корiння, пеньки, камiння та iн. У суворi зими, коли земля глибоко промерзає, велика їх кiлькiсть гине. У напiвпустинях i пустинях земноводнi впадають у стан лiтнього зацiпенiння, пiд час якого всi життєвi процеси дуже сповiльнюються.

У неволi при хорошому утриманнi зафiксовано таку тривалiсть життя земноводних: жаби трав’яної - 18, джерлянки - 29, ропухи сiрої - 36, гребiнчастого тритона - 28, квакшi - 22, очеретяної ропухи - 16, часничницi - 11, жаби ставкової - 6-10 рокiв. У природних умовах тривалiсть життя земноводних коротша i становить 3-6 рокiв.

Поиск по сайту: