Загальні відомості про розсадник

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Біологічний факультет

Кафедра лісового та садово-паркового господарства

Курсовий проект

на тему: „Організаційно-господарський план постійного деревного декоративного розсадника”

Вступ

Головним компонентом зелених насаджень є різноманітні види і форми дерев та кущів, тому в наш час дедалі більше уваги приділяється декоративному озелененню територій. Оскільки часто трапляються випадки реалізації посадкового матеріалу, вирощеного в "тепличних" умовах із застосуванням великої кількості добрив і стимуляторів росту, який при впровадженні у зелені насадження відкритого ґрунту втрачає свої декоративні якості або повністю відмирає, то першочерговим завданням у цій галузі ми бачимо вирощування та інтродукцію високо декоративного і стійкого до місцевих умов садивного матеріалу.

Щоб запобігти таким малоефективним способам озеленення, рекомендують використовувати садивний матеріал, вирощений в умовах регіону, в якому він буде використаний. Такий матеріал, вирощений у відкритому ґрунті, упродовж свого формування стає стійким до кліматичних умов, до пошкодження шкідниками та хворобами і легше переносить процес транспортування та приживлюваності.

Основними завданнями при роботі на розсаднику є:

· розмноження рослин місцевої та світової флори через проведення науково-дослідних робіт з інтродукції, акліматизації та селекції;

· збереження, вивчення, відтворення та поповнення в штучних умовах генофонду деревно-чагарникових і трав'янистих рослин природної, культурної та інтродукованої флори, особливо популярних, рідкісних та екзотичних;

· проведення освітньовиховної роботи з питань селекції, рослинництва, декоративного садівництва тощо;

· отримання якісного насіннєвого та вегетативного матеріалу, пристосованого до місцевих екологічних умов та кліматичних особливостей заходу України;

· проведення практичної підготовки студентів із цілого ряду навчальних дисциплін: ботаніки, дендрології, лісових культур, основи землеробства тощо.

Забезпечення стабільного лісо вирощування можливе при:

· наявності якісного місцевого садивного матеріалу;

· забезпеченні потрібним асортиментом лісових деревних порід;

· суворому дотриманні районування деревних і чагарникових порід.

За сучасною термінологією розсадником називають підприємство або його спеціалізовану частину, призначену для вирощування садивного матеріалу деревних та чагарникових порід, який в подальшому використовують для озеленення та садово-паркового будівництва, лісорозведення і штучного лісовідновлення, створення лісомеліоративних насаджень та закладання плодових садів.

Характерними рисами декоративного розсадництва є:

· значне розширення асортименту вирощуваних порід і видів продукції;

· активне опанування сучасних технологій вирощування нових видів садивного матеріалу;

· певна стихійність формування окремих елементів розсадництва внаслідок розрізненості виробників, відсутності консолідуючого центру та науково - обґрунтованої концепції його розвитку;

· не завжди достатня увага і допомога виробникам квітково-декоративної продукції з боку держави тощо.

Розділ 1. Загальні відомості про декоративний розсадник, природні та економічні умови району діяльності

Загальні відомості про розсадник

Назва та приналежність: «Бодянич» – приватний декоративний розсадник.

Місцезнаходження: Волинська область, Маневицький р-н.

Загальна площа: га.

Поштова адреса:

Відстань:

До обласного центру – 50 км.

до залізничної станції – 25 км.

до районного центру – 25 км.

до найближчого населеного пункту –1 км.

до найближчого джерела водопостачання – поблизу (100 м) ставок.

Організації, підприємства, установи, які використовують навколишні угіддя та землі: ДП «Колківське лісове господарство», Колківська селищна рада.

Природні умови

Клімат області помірно-континентальний, з досить теплим літом та порівняно м’якою зимою та достатньою зволоженістю. Середньорічна дорівнює +9,5°С. Середня температура найбільш теплого місяця - липня 19-20,9°С, найхолоднішого – січня від -4,4°С . Але в окремі роки температура значно відхиляється від вказаних величин. Абсолютний температурний максимум +34°С, а мінімум -23°С. В окремі роки бувають сильні морози. Період вегетації (кількість днів з температурою понад 15°) становить 120-130 днів. Переважають західні вітри, що приносять 550-600 мм опадів за рік. Найменше опадів буває зимою січень – лютий, найбільше їх припадає на червень-серпень. В окремі роки випадає значно більше або менше опадів на рік. Днів зі значною кількістю опадів, які дають не менше 10 мм води, в середньому 12 на рік. В середньому на рік спостерігається 43 дні з туманом, 13 – з хуртовиною, середньорічна швидкість вітру дорівнює 4 метри за секунду. Протягом року переважають вітри західного і південно-західного нарямків, багато також випадків вітрів південно- східного, східного та південного напрямків.

Таблиця 1.1.

Характеристика клімату району розташування розсадника

Продовж. табл. 1.1.

У таблиці 1.1 проаналізовано середньорічну температуру повітря, напрямок вітрів, відносну вологість повітря та атмосферний тиск. Дані, що наведені в таблиці свідчать про помірно-континентальний клімат, з досить теплим літом, м’якою зимою та достатньою зволоженістю.

Тривалість вегетаційного періоду 120-130 днів.

Час останніх весняних заморозків - початок квітня, перших осінніх заморозків - жовтень.

Сніговий покрив: утворюється кінець листопаду - початок грудня, середня товщина 6,4 см, сходить у лютому.

Висновок про вплив кліматичних умов на вирощування садивного матеріалу. Кліматичні умови сприятливі для вирощування наступних деревних: туї східної, липи дрібнолистої, модрини сибірської, ялини колючої (ф. сиза), дейції шорсткої та тополі.

За агрогрунтовими показниками Маневицький район відноситься до двох агрогрунтових районів – Маневицького і Степанського зони Західного Полісся

Грунтовий покрив строкатий. В поліській зоні переважають бідні безструктурні малородючі зональні та гідромофні грунти грунти, пов'язані з низинним рельєфом і поширенням на супіщаних і піщаних відкладів, які представлені дерново-підзолистими, дерновими, лучними і болотними грунтами та торфовищами. На місцях виводів на денну поверхню крейди та мергелів утворились дерново-карбонатні грунти. В долинах і заплавах річок часто трапляються болотні, дерново-глейові, лучні й лучно-болотні та торф’янисті ґрунти. На підвищеннях – дерново-підзолисті грунти, переважно піщаного і глинисто-піщаного механічного складу в різній мірі оглеєні. Низина та узбережжя карстових озер вкриті торфовими або торфово-болотними грунтами.

Дерново-підзолисті грунти займають в районі 43,3% від загальної площі сільськогосподарських угідь. Це одні з малородючих грунтів, які характеризуються низьким вмістом гумосу та бідністю на поживні елементи. Вони придатні для вирощування невимогливих до поживних речовин і вологи культур. На відміну від дерно-підзолистих, дернові грунти (займають 26,6% від загальною площі) характеризуються кращим забезпеченням поживними речовинами і мають вищу родючість, ніж дерново-підзолисті.

Всі грунтові відміни об'єднуються в 76 агровиробничих груп на основі їх генетичної близькості, яка виражена у співвідношені будови профілю, в подібності порід, а також у водно-фізичних, хімічних і фізико-хімічних властивостей з врахуванням рельєфу, в умовах якого залягають грунти.

Корисні копалини. Мінерально-сировинний потенціал регіону на 66,7% складається з паливно-енергетичних корисних копалин – торфу. У районі є родовища глини і піску.

Поиск по сайту: