Недостатня кількість молока

Як довго годувати дитину груддю?

Годувати можна до 1,5 року і більше, аж поки дитина сама не відмовиться.

Основну кількість молока дитина ссе протягом 10 хв (а може ссати ЗО—40 хв). Часто діти плачуть після годування і переста­ють плакати, якщо їх прикласти до грудей. Це не означає, що дитина голодна, просто годування викликає відчуття комфорту, захищеності. Якщо дитина ссе жадібно, дуже енергійно — над­ходить багато повітря, що призводить до зригування, неспокою. Необхідно робити перерви в годуванні 2—3 рази, потримати ди­тину вертикально, для відригування повітря.

Матері жаліються, особливо недоношених дітей, що дитина не вимагає їсти (адже годувати слід за вимогою), не кричить, спить протягом 4—5 год. У таких дітей треба особливо спосте­рігати за збільшенням маси тіла і годувати хоча б через 3 год. Якщо дитина слабка, не може ссати, треба догодовувати її з ло­жечки. Іноді діти навпаки дуже часто вимагають їсти. У тако­му разі медична сестра повинна проконтролювати техніку году­вання. Якщо техніка не правильна — дитина не наїдається.

Дитина може мати «улюблену» грудь і не брати іншу — тоді матері потрібно поміняти положення (наприклад, тримати ди­тину з-під пахви, як годують двійню) і, можливо, дитина при­йме іншу грудь за «улюблену».

Деякі матері не хочуть годувати дітей вночі. Медична сестра пояснює, що це необхідно недоношеним дітям, щоб набрати вагу, а також для підтримання надходження молока і вироблення гормону пролактину.

Якщо у дитини ГРВІ, закладений ніс, то обов’язково його потрібно перед годуванням прочистити, а якщо пліснявка в ро­тику, то спочатку обробити її, потім годувати.

Дитина може відмовитися від грудей з багатьох причин.

1. Коли молока багато і воно рідке, швидко тече — дитина давиться, їй страшно.

Тоді потрібно перед годуванням трішки зцідити груди і давати лише одну грудь.

2. Мати погодувала із пляшечки з соскою, дитина відчула, що так легше і не хоче брати грудь.

3. Якщо дитина була довго без матері (діти у відділеннях па­тології новонароджених).

4. Дитині може не подобатися новий запах матері (нові пар­фуми).

5. Діти відчувають, коли їх не люблять, годують машиналь­но. І тоді важливо переконати матір, що це маленьке живе ство­ріння потребує захисту, тепла і від любові матері залежить його майбутнє.

Недостатня кількість молока.

Причиною може бути неправильне положення дитини під час годування груддю. Матерям рекомендують вживати лакто- стимулюючі чаї. На зменшення молока також впливає втомлю­ваність жінки. Лише 1 % жінок не можуть виробити необхідну дитині кількість молока.

Ефективно годувати дитину груддю за вимогою, і якщо ви­никає потреба догодовувати, то тільки після прикладання до грудей і бажано з ложечки.

Годування недоношених дітей

Недоношені діти (більшість з них в термін гестації до 34 тиж) не мають вроджених рефлексів: смоктального, ковтального. Тому вони не можуть ссати груди, а якщо і можуть, то настільки слабкі, що швидко стомлюються. Тому грудне вигодовування таких дітей має свої особливості.

Недоношені діти потребують особливого імуноглобулічного захисту, забезпечення білками, жирами, вітамінами, мікроеле­ментами. При передчасних пологах грудне молоко має особливі поживні й енергетичні властивості. В ньому більше білка, полі­насичених жирних кислот, вуглеводів, вітамінів, заліза, міді, йоду, які необхідні для росту, розвитку ЦНС. У дітей, що на­родились у термін гестації 24—3О тиж., не сформовані рефлек­си смоктання і ковтання. Тому годувати їх потрібно зцідженим грудним молоком.

Використовують зондове годування материнським молоком з проведенням часткового парентерального харчування.

Раніше більше використовували парантеральне харчуван­ня, але було помічено, що ранній початок ентерального ви­годовування сприяє стимуляції розвитку слизової оболонки травного тракту, покращує моторику кишківника, сприяє фі­зіологічному заселенню його мікрофлорою, підвищує секрецію регуляторних гормонів, нормалізує кровопостачання кишків­ника. Ранній початок ентерального вигодовування зменшує ризик розвитку виразково-некротичного ентероколіту.

Показання до проведення зондового годування:

1. Відсутність смоктального чи ковтального рефлексів уна­слідок вираженої морфофункціональної

незрілості.

2. Тяжка внутрішньоутробна чи постнатальна інфекція, яка супроводжується інтоксикацією.

3. Внутрішньочерепна пологова травма, пологова травма шийного відділу хребта, спинного,

продовгуватого мозку.

4. Ішемічно-гіпоксичне ушкодження центральної нервової системи.

5. Вади розвитку твердого і м’якого піднебіння, верхньої губи.

6. Тяжка дихальна і серцево-судинна недостатність.

Проведення ентерального харчування можливо при:

· відсутності вад розвитку, які потребують термінового хі­рургічного втручання;

· відсутності здуття живота;

· наявності активної перистальтики;

· нормального відходження меконію.

Необхідне обладнання:

1. Стерильний шлунковий зонд відповідного розміру , який повинен відповідати таким вимогам: бути виготовленим із термолабільного матеріалу зі спеціальним обробленням поверх­ні для зниження ефекту залипання на слизовій оболонці, мати стандартний перехідник типу «луер» для з’єднання зі шприцом чи крапельницею, кришку на перехідник, кольоровий код пере- хідника, сантиметрову шкалу, рентгеноконтрастну полоску.

2. Стерильний шприц.

3. Лейкопластир.

4. Харчування дитини (грудне молоко, приготовлена суміш).

Використовуються різні методики зондового годування, як че­рез рот так і через ніс, як введення зонда на одне годування, так і на добу і більше. При звичайному (дробному) зондовому годуванні під дією сили тяжіння тривалість годування становить не менше ніж 10—15 хв. Після годування зонд залишають у шлунку, за­кривши його, або ж перетискають і виймають.

Для годування через зонд недоношених дітей перших днів життя використовують спеціальні апарати лінеомати, за допо­могою яких молоко в шлунок надходить рідкими краплями. При постійному зондовому годуванні через дозатор швидкість і об’єм розчину визначає лікар, а медична сестра контролює стан дитини під час уведення.

Методика годування зондом через носовий катетер при його постійному перебуванні в шлунку має багато позитивних мо­ментів:

— немає потреби в частому введенні зонда;

— економиться час при годуванні;

— вирішується проблема погодинного введення розчинів,лікарських засобів, біопрепаратів

через рот;

— запобігає виникненню можливих ускладнень при частому введенні зонда (травма слизової

оболонки носа, травма стравоходу, блювання з можливою аспірацією).

Годування з ложечки проводять за наявності в дитини ковтально­го чи слабовираженного смоктального рефлексу. Такий метод потребує великого терпіння. При годуванні недоношеної дити­ни з ложечки її тримають на руках і обережно, малими порці­ями вливають молоко в рот. При цьому не можна поспішати, наступну порцію молока вливають в рот тільки після того, як дитина ковтне попередню. Закінчивши годування, медична се­стра зобов’язана оглянути ротову порожнину дитини і переко­натися, що молока в роті не залишилося. Залишати молоко в ротовій порожнині дитини небезпечно, так як воно може потра­пити в дихальні шляхи і спричинити напад вторинної асфіксії чи призвести до аспіраційної пневмонії.

Якщо маса тіла дитини досягла 1600 г, можна пробувати давати ссати груди. Це допоможе дитині розвивати вміння ссати і стимулювати рефлекс виділення молока. Якщо дити­на має ковтальний рефлекс, але через слабкість висисає мало молока, то її слід прикладати до груді, використовуючи допо­міжну систему. Це спеціальний резервуар, в який заливають зціджене молоко, знизу вставляють катетер, резервуар за до­помогою прищіпки кріпиться до одягу матері, а катетер, за­фіксований лейкопластиром до грудної залози, вставляють у ротик разом з соском матері і молоко повільно по катетеру ка­пає в рот. Медична сестра пояснює матерям недоношених ді­тей, що молоко у них виробиться пізніше, можливо на 3—4-й день. Але навіть кілька крапель молозива — це найкраще, що може дати немовляті мати. Особливо цінне молозиво для про­філактики жовтухи.

Також особливої психологічної підтримки і допомоги по­требують матері, діти яких мають вади («заяча» губа, роз­щілина піднебіння). Необхідно переконати матір спробувати годувати дитину, не боятися, що дитина захлинеться. Вади розвитку лікують хірургічним шляхом у З міс і в 1 рік. Якщо дитина добре захопить грудь, вона буде над «заячою» губою,

і дитина може ссати. «Заяча» губа може переходити у двох- сторонню розщілину і молоко виливається через ніс. Треба замовляти спеціальну довгу соску і пластину на піднебіння, а молоко слід зціджувати.

Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок, що прак­тично не має причин (крім хвороб, що передаються з молоком, психічних хвороб у стадії загострення), щоб відмовлятися году­вати дитину груддю.

Харчування вагітних і матерів, які годують груддю

Вагітність, лактація, годування дитини груддю — це фізіоло­гічні стани організму жінки, які можуть порушуватись через незбалансоване харчування.

Порушення режиму харчування, його якісного і кількісно­го складу є причиною захворювань.

У вагітних розлади харчування призводять до розвитку ане­мії, гестозу, загрози переривання вагітності, відставання розви­тку плода, до виникнення захворювань і вад внутрішніх органів у майбутньої дитини. У матерів, які годують груддю — до гіпогалактії, агалактії, розвитку анемії у матері та дитини, порушен­ням та відставанням у прибавках в масі тіла та росту малюка.

Під час вагітності і лактації збільшується витрата внутріш­ніх ресурсів організму жінки:

— на розвиток плода;

— на формування плаценти;

— підготовку молочних залоз до лактації;

— на пологи;

— на лактацію.

Тому є потреба в постійному поповненні цих витрат. У дру­гій половині вагітності у жінки накопичується жировий енерге­тичний запас, який використовується під час пологів і вигодо­вування малюка груддю. Тому в цей період у жінок енергетична цінність їжі повинна бути більше, ніж у не вагітних.

Інститутом педіатрії, акушерства і гінекології АМН Украї­ни для здорових вагітних жінок і матерів, які годують дитину груддю, розроблені добові фізіологічні норми харчування, за­лежно від фізичного статусу, трудової діяльності, терміну ва­гітності та годування груддю.

У середньому калорійність для вагітних і жінок, які году­ють дитину груддю становить:

• Перша половина вагітності— 10467—12 560 кДж (2500— 3000 ккал);

• Друга половина вагітності— 11 304—13 397 кДж(2700— 3200 ккал);

• Матері, які годують дитину груддю — 12 560—14 653 кДж (3000—3500 ккал).

Але харчування повинно бути не тільки калорійним, а й збалансованим за вмістом білків, амінокислот, жирів, жирних кислот, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей, мікроеле­ментів.

Добовий харчовий раціон:

• М’ясо — 100 г;

• Риба — 100 г;

• Яйце — 1 шт.;

• Бобові — 100 г;

• Молоко — 2 стакани;

• Кефір, йогурт — 1 стакан;

• Сир — 100 г (м’який);

• Твердий сир (негострий) — 20 г;

• Різні овочі — 700—800 г;

• Фрукти — 300—400 г;

• Масло вершкове — 15 г;

• Олія — ЗО г;

• Хліб пшеничний і житній — 250 г;

• Різні крупи — 60 г.

М’ясо, молоко, сир, яйця, крупи, бобові є джерелом жиро­розчинних вітамінів Е, А, Б, вітамінів групи В, РР, багатьох мікроелементів, і в тому числі заліза.

Свіжі фрукти, овочі, городня зелень є джерелом вітаміну С, фолієвої кислоти, вітаміну К і каротинів.

Контролем правильного харчування вагітної є збільшення маси тіла під час вагітності:

• 10 кг за період вагітності для жінок з середньою масою тіла;

• 12—12,5 кг для жінок із зниженою масою тіла;

• 5—6 кг для жінок з надмірною масою тіла.

Під час вагітності жінка повинна змінити режим харчуван­ня. Збільшена матка тисне на органи черевної порожнини, що ускладнює роботу шлунка і кишківника. Тому їжу треба спо­живати 5—6 разів на день невеликими порціями, особливо у другій половині вагітності.

Матері, які годують груддю, теж повинні споживати їжу частіше, що забезпечує ритмічність вироблення молока.

Питний режим збільшується, але не повинен бути надмір­ним. Вагітні за добу повинні випивати не більше ніж 1,5 л, ма­тері, які годують груддю — 2 л, з урахуванням молока, кефіру, води, чаю, фруктових соків, морсу, супу.

В їжу не потрібно додавати перець, прянощі, сіль.

Краще сіль додавати під час споживання їжі, що є профілактикою на­бряків.

Забороняється вживати натуральну каву, алкогольні напої.

Порушення лактаційної функції у матерів, які годують груддю

Лактаційний криз — короткочасне зменшення лактації, при цьому зникає відчуття «припливу» молока. Груди м’які (пус­ті). Цей прояв спостерігається частіше через 1—1,5 міс після пологів і є зворотним процесом.

Лактаційні кризи можуть виникати декілька разів.

Голодний криз — це зменшення молока у певні періоди роз­витку немовляти (на 3-му, 7-му, 12-му місяці), що пов’язано з підвищеною потребою молока через прискорений ріст дитини.

Гіпогалактія — зниження секреторної здатності молочних залоз у період лактації. Це серйозне порушення, яке є причи­ною переведення дітей на змішане і штучне вигодовування. При ознаках зниження лактації необхідно:

• збільшити час відпочинку;

• зробити прості фізичні вправи;

• прийняти душ та розтерти спину та плечі махровим руш­ником до відчуття тепла;

• зробити масаж спини, грудної клітки, кінцівок;

• приділити увагу режиму та якості харчування;

• збільшити об’єм пиття (але не перебільшувати 3 л);

• кілька днів годувати дитину так часто, як вона вимагає, обов’язково вночі;

• під час кожного годування давати ссати дві груді почер­гово;

• додати настої трав або насіння меліси, деревію, кропу, анісу, фенхелю, морквяний сік.

При лактостазах проводити масаж молочних залоз, із одно­часним зціджуванням молока, компреси на молочні залози, те­плі загальні ванни. Принципи змішаного та штучного вигодовування дітей

У разі недостатньої кількості молока у матері дитину пере­водять на змішане вигодовування.

Правила змішаного вигодовування:

— догодовувати молочною сумішшю слід після годування груддю, щоб дитина не відмовлялась від грудного молока;

— залежно від кількості молока в матері, догодовують ди­тину кожне годування або через годування;

— якщо об’єм їжі невеликий, дитину годують чайною лож­кою, можна використовувати шприц без голки, при цьо­му молоко краплями подається зі шприца у ротову по­рожнину дитини;

— молочна суміш повинна бути оптимальної температури — 37 °С, готувати суміш треба перед годуванням;

— треба правильно розрахувати об’єм їжі при догодову­ванні, використовуючи метод контрольного зважуван­ня дитини (різниця в масі тіла дитини до годування груддю і після буде вказувати на молоко, яке висмок­тала дитина);

— для успішного проведення раннього змішаного або штуч­ного вигодовування треба використовувати тільки адап­товані молочні суміші промислового виробництва.

Для запобігання порушенням у розвитку дитини змішане і штучне годування слід проводити тільки під наглядом лікаря.

Переведення дитини на штучне вигодовування повинно бути обґрунтованим. Дуже важливо, щоб у кожний віковий пе­ріод дитина отримувала достатню кількість їжі.

Мето­ди визначення добової і разової потреби в їжі:

1. Об’ємний. Враховується вік і маса тіла дитини.

· Від 10-го дня до 2 міс — добовий об’єм їжі становить 1/5 маси тіла;

· Від 2 до 4 міс — 1/6 маси тіла;

· від 4 до 6 міс — 1/7 маси тіла;

· у З—6 міс дитина отримує за добу 1 л їжі.

2. Калорійний. Дитина на 1-му році життя отримує на 1 кг маси тіла в день кДж (ккал):

· від Одо 3 міс — 502 кДж (120 ккал);

· від 3 до 6 міс — 481 кДж (115 ккал);

· від 6 до 9 міс — 460 кДж (110 ккал);

· від 9 до 12 міс — 418 кДж (100 ккал).

Розрахунки потрібно проводити відповідно до енергетичної цінності продуктів дитячого харчування. Об’єм харчування ді­тей, маса тіла яких не відповідає нормі (гіпотрофія або паратро- фія)визначає лікар.

Режим харчування при змішаному вигодовуванні (як і при грудному) зберігається вільним, що встановлюється індивіду­ально за вимогою дитини з моменту народження.

· При штучному вигодовуванні до 3 міс рекомендується году­вати дитину 7 разів на добу (через 3 год) з перервою 6 год уночі.

· Для дітей з 3—4 міс встановлюють режим годування 6 разів (че­рез 3,5 год) з перервою 7,5 год уночі.

· З 5 міс, коли дітям уводять 1-ше підгодовування, харчуван­ня стає 5-разовим (через 4 год).

Підгодовування дитини при природному, змішаному та штучному вигодовуванні. Молочні суміші промислового виробництва

При грудному вигодовуванні дитині, яка нормально розвива­ється, можна до 4—5 міс у раціон харчування не вводити нія­ких харчових добавок. Коли у дитини спостерігаються відхи­лення від нормального розвитку (недостатнє збільшення маси тіла, ознаки рахіту, анемії тощо) або порушений харчовий статус матері (недостатня маса тіла, анемія, гіповітаміноз) та є підстави вважати, що її молоко неповноцінне, тоді рекомен­дують вводити підгодовування, але не раніше ніж з 3—3,5 міс. Водночас потребує корекції харчування матері, яка годує груддю.

Введення підгодовування — це відповідальний крок переве­дення дитини на нову форму харчування — від рідкої до більш густої їжі, яка відрізняється за смаком від звичайного грудно­го молока чи молочної суміші. Реакція дитини не завжди буває однозначно позитивною. Тому, перш за все, потрібно зробити правильний вибір продуктів щодо їх смакових та поживних якостей, безпеки та чистоти (виключити можливість бактері­ального чи іншого забруднення продуктів) і, нарешті, технічно правильно вводити їх до раціону дитини.

Соки та пюре, як і інші види підгодовування, потрібно вво­дити до раціону харчування малюків дуже обережно, не поспі­шаючи зі збільшенням їх об’єму та асортименту, дотримуючись принципу, поступової адаптації дитячого організму до кожного нового продукту.

Фруктовий або ягідний сік, який дають дитині вперше, не по­винен бути надто кислим або солодким. Потрібно обирати помір­но солодкі, кисло-солодкі соки без додавання цукру. Таку якість мають деякі сорти яблук, абрикосів, персиків, груш, черешні. Серед овочевих соків перевагу надають моркві та гарбузу.

Дітям з порушенням функцій системи травлення (кишкова колька тощо), бажано спочатку давати сік, розбавлений на 1/2 або 1/3 свіжою перевареною, остудженою водою.

На відміну від соків, плодоовочеві пюре мають більш густу консистенцію завдяки вмісту полісахаридів (крохмаль, пекти­ни) та харчовим волокнам.

Фруктове пюре є перехідною стравою підгодовування від рідкої їжі до густішої.

ПЕРШЕ ПІДГОДОВУВАННЯ при природному вигодовуван­ні рекомендують вводити з 5-го місяця, але деяким малюкам, за показаннями (в тому числі, при змішаному та штучному ви­годовуванні), можна починати з 4—4,5 місяців. Перевагу нада­ють ретельно перетертому овочевому пюре з додаванням 3 г олії на порцію (150 г). Підгодовування починають з малих порцій (5—10 г), збільшують щодня, доводячи до необхідного об’єму на одне годування, яке витісняє відповідне годування грудним молоком або молочною сумішшю.

ДРУГЕ ПІДГОДОВУВАННЯ — молочно-круп’яні каші, молочні каші з додаванням овочів і фруктів. За показаннями кашу варять на воді. Кашу вводять до раціону через 1—1,5 міс після першого підгодовування (з 6—6,5 місяців). Адаптовану кашу рекомендовано давати один раз на добу. Перевагу нада­ють кашам з кукурудзяної або гречаної крупи, а не з манної чи вівсяної, які містять клейковину (гліадин, глютен) і можуть провокувати у дітей, вразливих до цього рослинного білка, хво­робу, пов’язану з ферментною недостатністю травлення та по­рушенням усмоктування (целіакію). Пізніше можна давати й манну кашу, чергуючи її з кашами з інших круп.

Каші домашнього приготування досить одноманітні за асор­тиментом, складом компонентів і в них унаслідок тривалого термічного оброблення знижується вміст вітамінів. Тому пе­реваги мають сухі, особливо інстантні, каші промислового ви­робництва. Вживання каш, збагачених різноманітними нату­ральними фруктовими та іншими добавками, включаючи солі заліза та кальцію, є профілактикою анемії, гіповітамінозу, не­достатності кальцію, інших мінералів та мікроелементів.

ТРЕТЄ ПІДГОДОВУВАННЯ — кисломолочні продукти спе­ціального приготування для дитячого харчування. їх уводять до раціону з 7—8-го місяця. Можна використовувати вітамі­нізоване молоко, збагачене білком. Рекомендують також сухі адаптовані молочні суміші, збагачені пробіотиками.

Поступово раціон харчування розширюють. З 6-го місяця ді­тям можна додавати в їжу по 5—10 г 10 % вершки, а також сир у вигляді молочно-сирної пасти або сирно-фруктового пюре. Ці високопоживні для дітей продукти можна готувати в домашніх умовах або використовувати готові страви промислового вироб­ництва.

З 5—7-го місяця до овочевого пюре, каші або сиру додають протертий жовток круто звареного курячого яйця (1/4), з 8-го місяця вводять м’ясо у вигляді ретельно перетертого (гомогені­зованого) пюре, яке дають з овочевою стравою. З 9—10-го міся­ця можна включити до раціону харчування страви з риби (суп, пюре) з овочами.

М’ясо є джерелом повноцінного білка, солей заліза, калію та вітамінів групи В, але приготування м’ясного пюре в домашніх умовах — це досить складний процес, тому у деяких родинах малюк не завжди своєчасно і регулярно вживає цю страву. Ось чому надзвичайне значення має виготовлення таких продук­тів у промислових умовах. На сьогодні пюреподібні консерви з м’яса та риби на рослинній основі для підгодовування дітей ві­ком від 8 до 12 міс випускаються у широкому асортименті іно­земними компаніями (Голландії, Швейцарії, Австрії, Фінлян­дії тощо).

Чому ми рекомендуємо малюкам консервовані продукти?

їжа дитини ранніх років життя, особливо 1 -го року, має бути завжди свіжою, різноманітною, обов’язково протертою або напівпротертою (залежно від віку дитини), містити всі необхідні малюкові поживні, в тому числі біологічно активні речовини, вітаміни і мінерали.

У домашніх умовах приготування їжі для дітей є справою кропіткою, оскільки вимагає від дорослих значних затрат праці та часу. Тому використання для підгодовування консервованих

продуктів промислового виробництва може значною мірою допо­могти матері вивільнити час для догляду за дитиною, прогулянок і відпочинку. Соки, пюре (фруктові, овочеві, м’ясні, рибні), каші для дитячого харчування виготовляються на спеціалізованих технологічних лініях з натуральної, високоякісної, екологічно чистої сировини. Як вітчизняні, так і закордонні виробники, для приготування продуктів дитячого харчування застосовують спе­ціально підібрані сорти фруктів, овочів, сільськогосподарських культур, вирощених без застосування гербіцидів, мінеральних добрив. Для м’ясних консервів використовують м’ясо тварин та птиці зі спеціалізованих господарств, де тварин вирощують на природних пасовиськах, не застосовуючи концентрований корм та інші стимулятори збільшення ваги.

Спосіб виготовлення консервів дає можливість зберігати харчову цінність, смак та аромат продуктів, з яких їх виготов­лено. Крім того, завдяки сучасному герметичному способу за­купорювання, вони мають тривалий термін зберігання.

Вітаміни у процесі консервування руйнуються значно мен­ше, ніж під час кулінарного оброблення в домашніх умовах. Більшість соків промислового виробництва збагачені вітамі­ном С у дозі, що забезпечує ЗО—100 % добової потреби у цьому вітаміні дітей 1-го року життя. У деякі консервовані продукти додають залізо.

Каші, соки та пюре (фруктові, овочеві, м’ясні й рибні), ре­комендовані для підгодовування дітей 1-го року життя, не міс­тять рідких хімічних консервантів, барвників, стабілізаторів, ароматизаторів. Вміст поживних речовин у них, смакові якос­ті, консистенція (ступінь подрібненості складових) відповіда­ють певній віковій групі: гомогенізовані — для дітей до 6 міс, пюреподібні — для дітей 6—9 міс, крупноподрібнені — для ді­тей 10—12 міс та старших.

Консерви для дитячого харчування залежно від їх складу можна застосовувати як першу, другу або третю страви, а та­кож як гарнір до другої страви. А комбіновані м’ясо-рослинні консерви є готовою стравою, що містить м’ясо і гарнір. Біль­шість каш, особливо закордонного виробництва, належать до категорії інстантних продуктів, які не треба варити. Це дуже зручно в побуті. Крім того, консервовані фруктові, овочеві та комбіновані соки і пюре дозволяють вирішити проблему забез­печення малюків протягом року цими сезонними продуктами.

Таким чином, консервовані продукти для підгодовування можуть бути рекомендовані для широкого застосування у раці­онах дітей грудного та раннього віку. їх використання має зна­чні переваги:

— висока харчова цінність та екологічна чистота продук­ції;

— економія часу і зручність застосування;

— урізноманітнення раціону харчування та смакових від­чуттів дітей як протягом першого року життя, так і у більш старшому віці (до 3-х років і старше).

ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД 1 РОКУ ДО З РОКІВ

Харчування дітей від 1 року до 3 років є перехідним етапом від вигодовування до харчування дорослої людини. У цей період укріплюється, збільшує ферментативну активність травний тракт — (стравохід, шлунок, кишківник), прорізаються молоч­ні зуби (їх стає 20), закінчується формування жувального апа­рату.

Батьки повинні звертати увагу на те, наскільки якісно ди­тина пережовує їжу. Потреба дітей в основних інгредієнтах за­лишається високою, але в порівнянні з 1-м роком змінюється .

Якщо на 1-му році життя співвідношення було між білками, жирами, вуглеводами 1:3:6 (у разі грудного вигодовування), то після 1-го року життя це співвідношення стає 1:1:4.

Страви для дітей раннього віку мають бути м’якими, гомо­генної консистенції. Дітей слід поступово привчати жувати су­харики, печиво

фрукти, ягоди, хліб.

РАЦІОН ХАРЧУВАННЯ

· Для дітей та підлітків до 17 років проведено диференціацію енергетичної цінності раціонів харчування.

· Після 1 року енергетичну потребу встановлюють з розрахун­ку 418 кДж (100 ккал) на 1 кг маси на добу.

· Енергетична потреба дітей ясельного віку становить 6280 кДж (1500 ккал) на добу,

· дітей дошкільного віку 8373 кДж (2000 ккал) на добу.

· У шкільному віці (6—14 років) діти потребують у середньо­му 10 467—11 304 кДж (2500—2700 ккал) на добу.

Залежно від професійної направленості навчання і праці у підлітків виділяють 3 категорії за енергетичними потребами:

I категорія — 11 095 кДж (2650 ккал) на добу.

Не займаються спортом.

II категорія — 12 769 кДж (3050 ккал) на добу. Спортивні заняття з середнім навантаженням

(гімнастика, спортивні танці, плавання).

III категорія — 14 025 кДж (3350 ккал) на добу. Спортивні заняття з великим навантаженням (бокс,

важка атлетика, гребля).

Норми харчування та енергетичну цінність продуктів для працездатного дорослого населення розраховують залежно від статі, роду діяльності, фізичного навантаження.

4 групи працівників різних професій з різною фі­зичною активністю:

I група — особи, зайняті розумовою працею, у тому числі

студенти. Коефіцієнт фізичної активності (КФА) становить 1,4. КФА — це відношення загальних енерговитрат величин основного обміну.

II група — особи, зайняті легкою фізичною працею

(водії тролейбусів, працівники радіоелектронної промисловості, робітники конвеєрів тощо), КФА—1,6.

III група — особи, зайняті фізичною працею середньої

важкості (слюсарі, станочники, буровики, лікарі-хірурги тощо), КФА — 1,9.

IY група — працівники, зайняті важкою фізичною працею(будівельники,механізатори,

металурги тощо), КФА — 2,3.

Кожна група ділиться на 3 підгрупи за віком:

— 18—29 років;

— ЗО—39 років;

— 40—59 років.

Вважають, що маса дорослої людини повинна бути постійною і наближуватися до прийнятної ідеальної маси (у чоловіків — 70 кг, у жінок — 60 кг) при середньому зрості.

Для забезпечення раціонального харчування важливо, щоб головні інгредієнти (білки, жири, вуглеводи) були у певному співвідношенні.

У раціонах харчування працівників І і II групи це співвідно­шення становить — 1: 1,1:4,3—4,9, III і IV — 1:1,3:3,5.

Білки тваринного походження повинні становити не менше ніж 1/3 добової потреби в білках, а в оптимальному варіанті 1/2.

У добовій потребі жирів на частку рослинної олії повинно виділятися ЗО %, оскільки олія є джерелом незамінних жир­них кислот. Харчовий раціон повинен включати достатню кіль­кість вітамінів, мікроелементів.

Дисбаланс у складі окремих інгредієнтів харчового раціону є головним чинником ризику багатьох захворювань на сучасно­му етапі.

Поиск по сайту: