Психолого-педагогічні умови застосування гри

Місце ігрової діяльності в системі соціально-педагогічної роботи.

Беручи до уваги сьогоднішнє матеріальне, духовне та соціальне кризове становище в нашій країні, культурний, інтелектуальний та психічний розвиток дітей близькі до критичних. Велику небезпеку являють собою наркоманія, токсикоманія, алкоголізм, негативні прояви молодіжної субкультури, які зароджуються, розвиваються та поповнюють ряди своїх «прихильників» саме в умовах вулиці. Нинішня молодь практично перестала відвідувати різноманітні клуби за інтересами, гуртки, спортивні секції, тому вуличні компанії – це найпоширеніше зараз явище. Відчуваючи свободу від батьківського нагляду, багато підлітків та молоді тягнуться до «забороненого плоду», що нерідко призводить до сумних наслідків. Ось чому соціально-педагогічна робота з молоддю вкрай необхідна. Але як можна уникнути конфліктів із молоддю, яка може зрозуміти спробу допомогти та попередити соціальні негативні прояви як зазіхання на їхню свободу та незалежність, спробу ними керувати?

Виходом із даного становища є застосування ігрових технік в умовах вуличної соціально- педагогічної роботи. Саме завдяки грі можна залучити молодь до підйому морального, інтелектуального, психічного та духовного рівня розвитку; пропагувати здоровий спосіб життя; створювати різноманітні гуртки та секції. А саме головне, що діти у ігровому підході не відчують спроби керувати ними, не відчують межі між дорослими та дітьми, більше розкриються мимоволі, граючи.

Специфіка ігрових технік в соціальній вуличній роботі.

Виходом із складного становища , що стоїть перед молоддю є застосування ігрових технік в умовах вуличної соціально- педагогічної роботи. Саме завдяки грі можна залучити молодь до підйому морального, інтелектуального, психічного та духовного рівня розвитку; пропагувати здоровий спосіб життя; створювати різноманітні гуртки та секції. А саме головне, що діти у ігровому підході не відчують спроби керувати ними, не відчують межі між дорослими та дітьми, більше розкриються мимоволі, граючи.

Специфіка ігрової діяльності в системі соціально–педагогічної роботи полягає в профілактичній, превентивній спрямованості гри як засобу

організації змістовного дозвілля, запобіганні асоціальній діяльності дітей та підлітків. Метою таких ігор може бути як безпосередній розвиток якостей особистості, так і демонстрація творчого стану учасників, їх позиції і можливих (навіть віддалених) перспектив розвитку. Програвання певних ситуацій, залучення учасників гри до ситуації вибору є реальним шляхом розвитку творчої особистості, а саме таких її якостей, як : творчий інтерес, допитливість, бажання пізнати себе, впевненість у своїх

силах, творчий оптимізм тощо. Наявність цих показників є характерною ознакою творчої діяльності. Гра є одним з інструментів в арсеналі соціального працівника в процесі розв'язання проблеми організації життя виховного колективу ще й тому, що її можна застосувати з метою діагностики, психокорекції міжособистісних стосунків. Крім того, гра сприяє духовному і фізичному звільненню, зняттю напруги, посиленню відчуття радості від подолання певних труднощів, перешкод. Під час гри людина відчуває насолоду від вільного прояву своїх здібностей. Ця ситуація ігрової творчості, що неодноразово повторюється, закріплюється і створює певний «творчий ключ», яким кожний соціальний працівник може користуватися у своїй діяльності. «Творчий ключ» – це вміння свідомо, енергійно, в будь який час діяльності вмикати внутрішні резерви, стимулювати творче почуття, оптимізм.

Під час проведення гри в умовах вулиці соціальний працівник-ігротехнік знайомиться з технологією оволодіння навичками ігрової діяльності.

Психолого-педагогічні умови застосування гри.

У практиці соціально-виховної роботи можна визначити такі психолого-педагогічні умови застосування гри :

1. Визначення творчого потенціалу гри.

2. Визначення місця і часу проведення, кількості учасників, що залежить від умов

проведення та творчого характеру гри.

3. Забезпечення комфортності і природності гри. Гра має бути бажаною, зручною і

приємною для учасників. Бажано, щоб вона була органічно пов'язана з тематичним періодом, чи змістом попередніх форм роботи. Вона не повинна несподівано, невмотивовано починатись і закінчуватись.

4. Врахування вікових та анатомо-фізіологічних властивостей учасників гри.

5. Захист людської гідності, морального самопочуття кожного учасника гри.

6. Визначення місця ігротехніка під час проведення гри. Його роль і місце буде мінятись залежно від рівня сформованості якостей особистості учасників гри, їх віку, часу сумісної діяльності. Але якщо на початку роботи ігротехнік займає місце керівника, інструктора, судді, то поступово він повинен стати радником чи просто спостерігачем.

7. Цілеспрямоване поширення прав учасників гри. Спочатку за школярами закріплюється право вибору гри : її назви, сюжету. Потім учасники гри повинні усвідомити, що вони мають право змінити умови гри, модернізувати її, закласти в старі умови новий зміст. Вищим проявом розвитку творчої активності гравця є бажання створити свою власну гру від початку до кінця.

4. Психолого-педагогічні умови організації гри в процесі соціально-педагогічної діяльності.

психолого-педагогічні умови організації гри в процесі соціально- педагогічної діяльності, а саме :

– зацікавлення гравців метою, змістом, структурою гри;

– забезпечення дітей та підлітків необхідним обладнанням для удосконалення

відомих ігор чи створення нових;

– привчання учасників до контролю, корекції, саморегуляції дій під час гри;

– залучення гравців до створення різних творчих мікрогруп, об'єднань під час

проведення гри;

– використання змагання як засобу стимуляції творчої активності гравців; – створення

атмосфери морального захисту кожної дитини;

– внесення в кожну гру елементів романтики, загадковості, несподіваності;

– сприяння можливості реалізації організаторських, комунікативних та інших

здібностей як організатором гри, так і гравцями;

– визначення ігротехніком свого місця в кожній грі таким чином, щоб не заважати

виявленню певних якостей особистістю дитини;

– застосування ігор, складність яких змушує учасників «підтягувати» рівень своїх

можливостей до найвищого.

Організація ігрової діяльності на вулиці має певну специфіку:

– значно підвищуються вимоги до гарантованості безпеки дітей та підлітків;

– коло гравців змінюється, що вимагає від ігротехніка постійної імпровізації, мобільності

– організатор вуличної ігрової діяльності має бути готовим до втручання (інколи

небажаного) в хід гри представників різних соціальних груп;

– вибір ігор багато в чому визначається погодними умовами;

– вулична ігротека передбачає наявність великої кількості яскравого інвентаря,

обладнання;

– вулична ігротека може відбуватися водночас на кількох майданчиках, тому потребує більшої кількості ігротехніків;

– зміст, процес проведення такої ігротеки має бути спрямованим на залучення дітей та молоді до подальшої сумісної суспільно-корисної діяльності, на пропаганду здорового способу життя.

Класифікація ігор.

Досвід застосування ігрових технік в соціальній вуличній роботі дозволяє виділити таку класифікацію ігор:

1) за напрямом виховних дій (музичні, танцювальні, інтелектуальні);

2) за видами інвентарю, який використовується (естафети, настільні, аукціонні та ін.);

3) за ставленням до творчості (репродуктивні, конструкторські, новаторські).

Головною умовою успіху застосування ігор в соціальній роботі є активне залучення

учасників не лише до самого процесу програвання, а й до процесу створення гри, її народження.

Тому по відношенню до створення нового оригінального пропонується така класифікація ігор :

– ігри, в яких відчувається нестача інформації;

– ігри, умови яких потребують доповнення;

– ігри, де визначено лише сюжет;

– ігри з суперечностями у змісті;

– ігри із запланованими помилками у змісті (з метою виправлення помилок учасниками);|

Поиск по сайту: