Виникнення цивілізацій

Поняття і види цивілізацій

Студента 1 курсу

факультету сходознавства

групи ПЯП 03-15

Шкор Богдана Миколайовича

Викладач: Біляшевич Р. З.

Київ – 2015

Зміст

Вступ............................................................................................................ 1

Виникнення цивілізацій ......................................................................... 1

ЦИВІЛІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СУЧАСНОГО СВІТУ................ 5

Цивілізаційний підхід до аналізу розвитку людства ....................... 6

ТИПИ І ВИДИ ЦИВІЛІЗАЦІЙ............................................................ 10

Висновок................................................................................................... 16

Вступ

Сучасна цивілізація специфічна. Цивілізоване життя одномірне, шаблонне, орієнтоване не на творчість, а на споживання типових стандартів: нових шаблонних думок, будівель, одягу та зразків для наслідування. На відміну від органічності культури цивілізація має демократичний характер. її характерною рисою є механістичність. Цивілізація - це сфера переосмислення та повторення вже створеного раніше.

Цивілізація урбаністична: саме в містах уперше виникає потреба масового повторення здобутків культури, в містах створюються й кращі умови для добору і збереження зразків минулих культур. З міст ці твори потім поширюються в сільській місцевості. Несучи свої досягнення з міст до селищної периферії, вона створює місцеву - містечкову цивілізацію, при цьому руйнує витоки побутової народної культури. Проте спостерігається й зворотний процес: носії периферійної культури, намагаючись зберегти її народний, традиційний характер, активно залучаються до здобутків сучасної цивілізації, вони їм цікаві та зрозумілі, - і це також об´єктивний процес.

Виникнення цивілізацій.

Поняття цивілізація зазвичай використовується в декількох значеннях. Найбільш загальним з них є позначенням в якості цивілізації сучасного розвиненого, переважно західного типу, суспільства. При цьому цивілізоване суспільство протиставляється товариствам, які не стали нормативними в сучасну епоху рівня економічного розвитку, соціального порядку і політичної стабільності. Цивілізація виступає синонімом вищого на даний момент рівня розвитку суспільної культури.

Іншим загальним місцем є застосування терміна цивілізація по відношенню до різних категорій товариств, що вийшли за рамки розвитку первіснообщинного ладу. У XIX ст. американський етнограф Г. Л. Морган визначив цивілізацію як стадію розвитку людства слідом за дикістю і варварством. Він, а услід за ним Ф. Енгельс, виділили ознаки цивілізації: поділ розумової та фізичної праці, поява писемності, наявність міст як центрів економічного та культурного життя. Цивілізація в цьому сенсі виступає синонімом певного рівня розвитку суспільної культури, а оскільки він не є модельним, як у першому випадку, то такий підхід дозволяє говорити про різні типи цивілізацій. У цьому випадку говорять про багато - наприклад, про китайську, античної, ісламської, давньоєгипетської, католицької і т.п. - Цивілізаціях.

Причина такої дихотомії поняття цивілізація полягає в тому, що людство в своєму розвитку з часу появи людини сучасного типу минуло три великих громадських стадії, розділених двома епохами революційних зрушень в економіці.

Перший переворот у господарському житті, часто званий неолітичною революцією, припадає на VIII-VII тисячоліття до н.е. Це був перехід від мисливсько-збиральницької побуту до землеробства і скотарства або так званого виробничогогосподарства. Цей перехід був справжньою революцією в розвитку людства. Господарський переворот епохи неоліту змінив взаємини людини з природою, привів до оформлення міцної осілості з чітко фіксованою територією проживання, різкого зростання на цій території населення, потреби в нових формах його організації, суспільному поділу праці, бурхливого розвитку знань про природу і суспільство, ускладнення духовного світу людей. Іншими словами, створилися умови для виникнення нового типу людських спільнот - цивілізацій. До цього ознаками, отделявшими одні спільноти людей від інших, служили біологічний (расово-антропологічний) і культурно-лінгвістичний (етнічний).

Другий економічної революцією в історії людства був промисловий переворот XVIII-XIX ст. Він не тільки привів до зміни економічної основи суспільства з сільського господарства на промислове виробництво, але і вперше протиставив людини природі. Машинне виробництво, центрами якого стали міста, виявилося здатним прижитися в будь-якій географічній та культурному середовищі. Виникнувши в рамках європейської цивілізації Нового часу, що отримала нині назву Індустріальної, новий тип виробництва і заснованих на ньому суспільних відносин став активно підкоряти собі світ, руйнуючи або пристосовуючи до своїх потреб всі колишні громадські культури. Якісно новий рівень задоволення побутових потреб, добробуту і різке зростання можливостей людини стали тим стандартом, на який стало орієнтуватися майже все людство. Тому в сучасному світі поняття цивілізація перетворилося в опозицію поняттю традиційне суспільство, тобто суспільство, що не досягла зазначеного стандарту. Зберігаються нині традиційні суспільства є залишками доіндустріальних цивілізацій попередньої епохи. Але всі вони сильно деформовані або прагненням скористатися плодами сучасної індустрії і заснованого на ній стандарту життя, або безпосереднім впливом на них Індустріальної цивілізації, або боротьбою з її впливом або його загрозою.

Поиск по сайту: