Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Основні частини машини постійного струму



 

.

мал.5 мал.6 мал.7

 


мал.8 мал.9 мал.10

 

Зовнішній вигляд машини постійного струму показано на мал.5. Машина у розібрано

му вигляді показана на мал.6.

Станина машини виконується із ливарної сталі або чавуна. На внутрішній циліндрич-

ній поверхні її закріплено полюси або полюсні сердечники (мал.7), розширені кінці яких утворюють полюсні наконечники. Вони виготовляються із листової сталі. Інколи полюсні сердечники виготовляють окремо від полюсних наконечників із ливарної ста-

лі. Сердечник якоря набирають із листової сталі. Листи сталі якоря, як і полюсних на-

конечників, ізолюються одна від одної лаком або тонким папером для зменшення втрат для вихрових струмів.

На поверхні круглих якірних листів (мал.8) штампуються впадини, а в центрі – отвір для валу або шпонки. Ці листи набирають на вал машини пакетами, між якими зали-

шаються невеликі проміжки (мал.9) для циркуляції повітря, що охолоджує якір.

Штамповані в листах впадини утворюють пази у сердечнику якоря, в які вкладають провідники обмотки. Провідники закріплюють за допомогою дерев’яних клинків (мал.10), для чого пази штампують більш складної форми, або бандажу із стальної проволки. Якір закріплюють на стальному валу машини, кінці якого розміщують у підшипнику. Підшипник монтується у підшипникових щитах (мал.6 е), які кріпляться болтами до торця станіни.

Колектор (мал.6, мал.9, мал.11) складається із клиноподібних мідних пластин л, ізо-

льованих одна від одної міканітовими прокладками. Пластини колектора закріплюють на втулці за допомогою нажимної гайки к, яка в свою чергу кріпиться за допомогою гайки н або болта. В прорізи виступаючих частин колекторних частин, які носять назву «петушков» п, впаюються кінці окремих частин обмотки (секцій).

Після монтажу колектор обточується і шлі-

фується, завдяки чому зовнішня поверхня йо-

го набуває циліндричної форми.

Щітки машини являють собою вугільні або графітові призми, які закладено у обойми

мал.11 мал.12 щіткотримачів (мал.12).

Закладена у щіткотримач щітка щ може переміщатись вздовж своєї осі. Вона прижимається до колектора пружиною р. За допомогою хомутика х щіткотримач зак-

ріплюють на пальці щіткової траверзи (мал.6 ж) або рами, від якої він ізольований. Щіткову раму або траверзу закріплюють на одному із підшипникових щитів.

Обмотка якоря.

Розглянемо будову обмотки якоря, яку зображено схематично на мал.13, де активні провідники обмотки якоря розміщено в пазах у два шари.

мал..13 мал.14

Колекторна пластина 1 на передній торцевій стороні якоря з'єднана із проводом 1', який укладено у верхньому шарі першого паза. На задній торцевій стороні провідник 1' з’єднано із провідником 5'', розміщеному у нижньому шарі 5-го паза. На передній

торцевій стороні провідник 5'' з’єднано із колекторною пластиною 2 (показано суціль-

ною лінією).

Частина обмотки якоря, яка розміщена між двома колекторними пластинами, що слідують одна за одною при обході обмотки, названо секцією обмотки. Таким чином, перша секція складається із провідників 1' - 5'', яка приєднана до колекторних пластин 1 та 2. Друга секція, що складається із провідників 2' - 6'', приєднана до колекторних пластин 2 – 3. Наступні секції обмотки, як видно із мал.. 13, а також мал..2 утворюють-

ся провідниками 3' - 7'', 4' - 8'', 5' - 1'', 6' - 2'', 7' - 3'' та 8' - 4''. Провідник 4'' на передній торцевій стороні приєднано до колекторної пластини1. Таким чином, послідовно з’єднані секції обмотки утворюють замкнутий контур. При відключенні зовнішнього кола струм в обмотці якоря буде рівний нулю.

Наклавши на колекторну пластину 8 одну щітку, а на пластину 4 – другу, приєднає-

мо до них зовнішнє коло. Тоді струм пройде від щітки 4 (позитивний,+) через зовнішнє коло до щітки 8 (від`ємний,–). Обмотка якоря розділяється на дві паралельні вітки, в кожній із яких буде проходити струм, що рівний половині струму зовнішнього кола.

При обертанні машини кожна щітка періодично доторкається то з однією то з двома колекторними пластинами, тому кожна щітка замикає накоротко одну із секцій обмот-

ки якоря, яка виключається із паралельної вітки обмотки і не приймає участі у створенні ЕРС машини.

Секції обмотки можуть складатись із одного або декількох витків. На мал..14 показано секцію, що складається із трьох витків.

Секції обмоток виготовляють за спеціальними шаблонами і вже в готовому вигляді вкладають в пази якоря.

5.Типи генераторів постійного струму.

Струм збудження машини постійного струму може бути отриманий або від постійного джерела електричної енергії, або від самого генератора. В першому випадку машину названо генератором із незалежним збудженням, а в другому – із самозбудженням.

Генератори із самозбудженням за способом з`єднання обмотки збудження поділяються на: 1) генератори із паралельним збудженням, або шунтові, у яких обмотка збудження з`єднується паралельно приймачам енергії; 2) генератори із послідовним збуд-

женням, або серієс, у яких обмотка збудження з’єднана послідовно із приймачами енергії ; 3) генератори із змішаним збудженням, або компаунд, які мають дві обмотки збудження, одна із яких включається послідовно, а інша – паралельно приймачам

енергії.

Для правильної експлуатації електричної машини необхідно знати її номінальні вели

чини: потужність , напругу , струм , швидкість обертання та інше, які зазвичай вказуються на щитку машини.

З іншої сторони, необхідно знати залежність між окремими величинами, які характе-

ризують генератор. Ця залежність зазвичай подають кривими, які носять назву характеристик, так як вони наглядно характеризують роботу машини.

До цих характеристик відносять:

1) характеристика холостого ходу – залежність наведена в якорі ЕРС від струму збудження генератора при постійній швидкості обертання генератора та від-

сутності струму в якорі, тобто: при n = const і , де - нап-

руга на клемах якоря при холостому ході.

2) зовнішня характеристика – залежність напруги на клемах машини від струму навантаження при постійній швидкості обертання і незмінному струмі збуджен-

ня або незмінному опорі шунтованого кола ,тобто U = f(І), при n = і або .

3) регулювальна характеристика – залежність струму збудження від струму наван-

таженні при незмінній напрузі на клемах машини та незмінній швидкості обертання, тобто: при U = і n = .

6.Генератор із незалежним збудженням.

Електрична схема генератора із незалежним збудженням подано на мал.15.

 

мал.15 мал.16

До клем обмотки збудження підключено акумуляторну батарею, реостат для регулювання струму збудження і амперметр.

До клем якоря підключають приймач енергії, а також амперметр і вольтметр для вимірювання струму і напруги.

Якщо якір генератора обертається з номінальною швидкістю, при розімкнутому колі якоря та розімкнутому колі збудження, то на клемах якоря напруга не рівна нулю а складає 2 – 5% номінальної напруги ( ). Ця напруга рівна ЕРС, яка наведена в обмот-

ках якоря. і називається залишковою ЕРС ( ). Воно виникає із – за явища гістерезису, дякуючи якому після виключення струму збудження залишається невелике магнітне поле.

Пересовуючи ручку реостата від добав очного контакту на перший, а потім на наступ

ні робочі контакти, отримаємо збільшення магнітного потоку і ЕРС генератора. Запи-

савши для окремих значень струму збудження відповідні значення ЕРС, побудуємо характеристику холостого ходу мал.15.

Характеристика холостого ходу дає можливість судити про степінь насичення магнітної системи машини. Зазвичай точка характеристики відповідає номінальній напрузі, що лежить на коліні кривої мал..15.

Для знімання зовнішньої характеристики установки встановимо номінальну швид-

кість обертання і номінальна напруга на клемах генератора при номінальному струму

в колі якоря. Після цього зменшимо поступово струм якоря до нуля та при незмінних струмі збудження і швидкості обертання виміряємо напругу на клемах. За отриманими даними побудуємо зовнішню характеристику мал.16.

мал..16 мал.17

Збільшивши напругу на клемах генератора із збільшенням навантаження викликаєть-

ся двома причинами: 1) ослаблення реакції якоря, дякуючи якому збільшується магніт-

ний потік генератора і наведена в якорі ЕРС Е, 2) зменшення внутрішнього спаду напруги І , яке викликає збільшення напруги на клемах якоря,так як: U = Е - І .

Відносне збільшення напруги при навантаженні машини

носить назву відсоткової зміни напруги. Для генераторів із незалежним збудженням

Встановимо номінальну напругу на клемах якоря при номінальній швидкості обер-

танні машини та при номінальному навантаженні. Тепер зменшимо навантаження до нуля і будемо зменшувати струм так,щоб напруга на клемах якоря залишалась незмін-

ною ( ). Вимірявши струм збудження при різноманітних значеннях струму наванта-

ження, побудуємо регулюючу характеристику мал17. Вона показує, як потріб

но регулювати струм збудження генератора для отримання незмінної напруги на його клемах при всіх навантаженнях.

7. Генератор з паралельним збудженням.

мал.18 На мал.18 подано схему генератора із паралельним збудженням.

Вона відрізняється від попередньої схеми тим,що коло збудження підклю

чено не до батареї акумуляторів, а до клем якоря генератора.

Обмотка збудження цього генератора розрахована на номінальний струм збудження, який складає 2 – 3% номінального струму якоря.

Характеристика холостого ходу цього генератора знімається так, як і для генератора з незалежним збудженням та має той же вигляд мал..16. Проте машина може збуджуватись тільки в тому випадку, якщо магніт-

ний потік, створений струмом збудження, має напрямок,що співпадає з напрямком вектора залишкової індукції.

Таким чином, при вірному включенні обмотки збудження, струм збудження збіль-

шить магнітний потік генератора та наведену в якорі ЕРС. Збільшення ЕРС, в свою чергу, викличе збільшення струму збудження, магнітного потоку і тому подібне.

ЕРС при цьому зросте до максимальної межі,при якій вона буде рівна добутку стру-

му збудження на опір кола збудження Е = .

Зовнішня характеристика генератора із паралельним збудженням (мал..19, крива 1) знімають аналогічно зовнішній характеристиці генератора із незалежним збудженням (мал..19, крива 2). Так як у генератора із паралельним збудженням коло збудження підключена до клем якоря, то при зменшенні навантаження підвищується

напруга на клемах машини викликає зростання струму збудження, що у свою чергу приводить до збільшення магнітного потоку та

ЕРС машини. Таким чином, зовнішня характеристика у цього гене-

мал..19 ратора буде мати більш крутий підйом.

Відсоткове значення напруги у генератора із паралельним збудженням більше, ніж і генератора з незалежним збудженням і досягає 30%.

Регулювальна характеристика цього генератора знімається аналогічно однойменній характеристиці генератора із незалежним збудженням та має той же вигляд.

8. Електричний двигун постійного струму.

Напрям обертання двигуна, як було показано в розділі 2, визначають за правилом лівої руки. Скориставшись тим же правилом неважко побачити, що для зміни напрямку обертання двигуна необхідно змінити напрям струму в якорі або обмотці збудження (мал..20). Одночасна зміна напрямку струму в якорі і обмотці збудження не викликає зміну напрямку обертання

мал.20

 

 

Електрична на схема двигуна подана на мал.21. мал.21

При підключенні двигуна в мережу, послідовно з обмоткою якоря включають пусковий реостат. Він має три режими: Л – з’єднаний з мережею (лінійний); Я – з’єднаний з якорем і М – з’єднаний з колом збудження.

Струм із мережі йде через пусковий опір і затискач Я у якір, а від затискача М – в коло збудження. В момент пуску двигуна проти – ЕРС дорівнює нулю і при відсутнос-

ті пускового реостата в якорі буде струм , раз в 10 – 20 перевищувати номіналь-

ний струм двигуна, так як опір якоря дуже малий.

Включаючи пусковий реостат, обмежимо пусковий струм (до півтора – двократного значення номінального струму двигуна), так як в цьому випадку .

При запуску двигуна розвивається пусковий момент. Двигун розпочинає обертатись, і в обмотці якоря буде наводитись проти – ЕРС. При обертанні двигуна і включеному пусковому реостаті струм двигуна І = .

По мірі наростання швидкості двигуна збільшується проти – ЕРС, а струм зменшує-

ться , відповідно, опір пускового реостату потрібно поступово зменшувати, виводячи

його повністю до моменту досягнення якорем швидкості, близької до номінальної. При цьому проти – ЕРС, наведена в якорі, досягає значення близького до напруги мережі. Пусковий реостат, який залишився хоча б частково включеним в коло якоря після пуску двигуна, перегріється і може згоріти, так як він розрахований лише на короткочасну роботу.

При виведеному повністю опорі реостата струм двигуна буде визначатись рівнянням

І = . Величина проти – ЕРС, наведена в якорі визначається Е = k n Ф, звідки швид-

кість обертання двигуна , тобто, швидкість обертання двигуна пропорційна наведеній в якорі ЕРС, і обернено пропорційна магнітному потоку полюсів.

Підставивши в останню формулу замість Е = U - І , отримаємо формулу швидкості обертання двигуна . Обертовий момент двигуна становить М = с І Ф,а потужність, що розвивається двигуном, включаючи втрати на тертя Р = Е І = k І Ф n.

Процес роботи двигуна протікає наступним чином.

Збільшення навантаження, тобто гальмівного моменту на валу двигуна, викликає збільшення споживаної потужності U·І, що при постійній напрузі U відбувається за рахунок збільшення струму І.

Збільшення струму відбувається до тих пір, поки обертовий момент двигуна не досягає величини гальмівного моменту навантаження. Надалі при заданому наванта-

женні двигун буде працювати з постійною швидкістю, доки не відбудеться нової зміни навантаження. Характер зміни швидкості двигуна і його обертового моменту при зміні навантаження залежить від типу двигуна.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.