Методи калькулювання собівартості продукції

Метод калькулювання – це сукупність прийомів розподілу витрат підприємства за калькуляційними статтями та віднесення їх до об’єкту калькулювання. Методи калькулювання застосовують для розрахунку собівартості визначених видів, груп продукції (робіт, послуг).

Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства.

Методи калькулювання собівартості продукції:

1) Попередільний метод.

Переділ – це визначена сукупність технологічних операцій, внаслідок виконання яких одержують продукт праці, готовий для цієї сукупності (напівфабрикат, напівпродукт). При цьому методі витрати обліковуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції або напівфабрикатів. Цей метод обліку витрат застосовуються на промислових підприємствах, де продукція виготовляється при послідовній переробці вихідної сировини за окремими статтями (переділами, фазами) технологічного процесу.

По передільний метод має два варіанти:

- однопередільний метод. При застосуванні цього методу технологічний процес не поділяється, а від першої операції до останньої становить єдине ціле, наприклад, хлібопечення тощо;

- багатопередільний метод застосовують, коли технологічний процес поділяють на декілька технологічних фаз (стадій, переділів) й наприкінці кожного періоду одержують напівфабрикат, який визначають за кількістю і вартістю, тобто калькулюють виробничу собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержують наприкінці останнього переділу.

По передільний метод обліку витрат має у різних галузях свої особливості. Вони пов’язані з особливостями технології та організації виробництва й незавершеного виробництва.

В усіх випадках синтетичний облік ведуть на рахунку №23 «Виробництво». Аналітичний облік обмежують переділами та фазами. За дебетом рахунку №23 відображають прямі витрати. Усі непрямі витрати обліковуються на рахунку №91 «Загальновиробничі витрати», №92 «Адміністративні витрати» в цілому по підприємству. Після зведення витрати розпочинають калькулювання собівартості продукції. Для цього визначають незавершене виробництво по кожному переділу або фазі технологічного процесу, оцінюють його за галузевими рекомендаціями та згідно з чинним законодавством України про оцінку ресурсів.

2) Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують в основному в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об’єктами обліку при цьому методі є окремі замовлення.

Кожному замовленню надають окремий номер, який зазначають в усіх документах про витрати на це замовлення.

Синтетичний облік ведуть на рахунках №23, 91, 92, 93, а для аналітичного обліку відокремлюють по кожному замовленню прямі витрати й по кожному виду витрат – непрямі. Непрямі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями.

Фактичну собівартість окремих замовлень (виробів, робіт, послуг) визначають або після передачі на склад, або перед здаванням замовнику безпосередньо.

3) Нормативний метод обліку витрат на виробництво застосовують для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на виробництво з метою запобігання надмірних витрат коштів підприємства.

Нормативний метод обліку витрат здійснюється аналогічно витратам та утримання та експлуатацію машин і обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунка витрати у розрізі елемента витрат та статей кошторису за загальною схемою наприкінці місяця списуються на основі первинного їх розподілу за напрямками та відображаються на рахунках обліку виробництва №23, субрахунку рахунка №23 «Допоміжні виробництва», №39 «Витрати майбутніх періодів».

Суть нормативного методу зводиться до того, що витрати на виробництво обліковуються за поділом їх на три елементи обліку:

- витрати в межах норми (плану, кошторису, квоти тощо);

- зменшення (економія) або збільшення (перевитрати) витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом тощо) внаслідок зміни норми під впливом технічного процесу;

- відхилення витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом, планом тощо) у бік зменшення (економія) або збільшення (перевитрат).

Важливим елементом нормативного методу обліку витрат на виробництво є складання нормативної калькуляції. Нормативна калькуляція складається на основі діючих на початку року норм витрат на конкретний вид продукції в розрізі витрат (елементів собівартості, рахунки Класу 8).

Кореспонденція рахунків з обліку витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)

Поиск по сайту: