Фонетичний принцип орфографії

Сутність орфографії

Усне мовлення передають на письмі, беручи до уваги чіткі, обов'язкові для всіх носіїв мови норми. Їх формулюванням займається окремий розділ мовознавства — орфографія.

Орфографія(грец. orthos — правильний i grapho — пишу) — історично сформована, уніфікована система правил, що визначають написання слів; розділ мовознавства, який вивчає і розробляє систему правил, що забезпечують нормативність написань.

Термін «орфографія» не можна ототожнювати із терміном «правопис», оскільки значення останнього охоплює, крім орфографії, і пунктуацію.

До української орфографії входять такі розділи:

букнене позначення звукового складу слова;

буквене позначення морфемного складу слова

написання слів разом, окремо і через дефіс;

перенос слів з рядка в рядок;

вживання апострофа та інших небуквених графічних знаків.

Написання в українській мові визначаються орфографічними правилами — короткими чіткими рекомендаціями щодо передачі усного мовлення на письмі. Орфографічні правила єдині для всіх, хто послуговується конкретною мовою. Їх сукупність становить орфографічні норми.

Орфографічні норми — усталена система правил, які забезпечують єдність передачі усного мовлення у писемній формі.

Ці норми повинні бути стабільними, єдиними і обов'язковими для всіх носіїв мови. Тільки за таких умов можлива ефективність писемного спілкування.

Основним поняттям орфографії є «орфограма». Вона забезпечує теоретичне і практичне вивчення цього розділу мовознавства.

Орфограма (грец. orthos — правильний і gramma — літера) — правильне написання, яке обирається з кількох можливих і грунтується на закріпленому в системі орфографії правилі.

Існування кількох варіантів написання може спричинити помилку. Знання орфограми дає змогу уникнути її.

До 2-го питання:

Розрізняють літерні (буквені) і нелітерні(небуквені)орфограми. Літерними орфограмами є написання, які полягають у виборі з кількох варіантів однієї літери. Нелітерними орфограмами є написання, які передбачають вибір з кількох варіантів правильного написання слова (разом, окремо, через дефіс), з'ясування місця перенесення слова з рядка в рядок.

Види орфограм:

• буквені;

• небуквені.

Буквені:

1. Ненаголошені [е], [и] в корені слова: весна, життя.

2. Велика чи мала буква: земля ( планета ), земля (ґрунт ).

3. Написання сумнівного приголосного: легкий (бо легенький ), просьба (бо просити ).

4. Подовження та подвоєння приголосних: навчання, возз’єднання, лимонний.

5. Наявність чи відсутність літери: сторіччя — сторіч, баский — баскський, біль — білль.

Небуквені:

1. Дефіс: по-киівськи, з-поміж, темно-зелений, віч-на-віч, хто-небудь, пів-України.

2. Апостроф:

м’ята, роз’їзд, пів’яблука, сузір’я.

3. Перенос слова:

хо-джу, три-ста, міс-то і мі-сто.

4. Пропуск між словами (роздільне написання): будь ласка, все одно, поки що, на жаль, ні в кого, рік у рік.

5. Разом: улітку, попід, деякий, піввікна.

3 питання

Принципи орфографії— закономірності, на основі яких раздробляються орфографічні правила, зумовлені особливостями звукового складу та граматичної будови мови.

Фонетичний принцип орфографії.

Відповідно до цього принципу при написанні слів береться до уваги їх літературна вимова. Тому встановлюється максимальна відповідність між літерами і позначуваними ними звуками.

На фонетичному принципі орфографії ґрунтуються такі орфограми:

1. о, е після літер на позначення шиплячих приголосних: шостий — шести, жонатий — женитися;

2. суфікси -ськ-, -зьк-, -цьк- тощо, що утворилися внаслідок певних фонетичних змін: товариство, боягузтво, молодецтво, козацький, Одеський, паризький;

3. спрощення в групах приголосних: сонце, пізно, чесний;

4. написання м'якого знака: галка - галька,

5. буквосполучення -нк-/-ньк-, -лк-/-льк-, -ск-/-ськ-, :нс-/-зьк-, -тк-/-тьк-: материнка — яблунька

6. префікс с- перед к, п, т, ф, х: сказати, спитати, стиснути, сформувати, схопити;

7. подовження приголосних літер у власне українських і деяких запозичених словах: життя, зілля, ллю, насіння, бонна.

8. Вживання апострофа: здоров'я, свято;

9. чергування в дієслівних коренях: гонити - ганяти, допомогти -

допомагати

Поиск по сайту: