Витрати на проведення страхових операцій складають від 60 до 90 % їх загального розміру. За економічним змістом їх поділяють на три великі групи (рис. 13.5):
1) виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування;
2) витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;
3) витрати на утримання страхової компанії.
Рис. 13.5.Склад витрат страховика на проведення страхових операцій
Найважливіша стаття витрат страховика, що виправдовує його існування, — виплати страхових відшкодувань (за умовами майнового страхування, страхування відповідальності та підприємницьких ризиків) і страхових сум (за умовами особистого страхування). Це ті витрати, які, відповідно до структури тарифної ставки, забезпечуються нетто-преміями страхових тарифів.
Друга і третя група витрат об'єднуються поняттям "витрати на ведення справи". Вони є основним елементом навантаження як складової частини страхового тарифу і мають свої специфічні особливості. Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування в спеціальній економічній літературі й у страховій практиці поділяють на аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні (рис. 13.6).
Рис. 13.6. Структура витрат страховика на обслуговування процесу страхування і перестрахування
Аквізиційні витрати — виробничі витрати страховика, пов'язані з залученням нових страхувальників І укладанням нових страхових договорів за посередництвом страхових агентів. Можуть включати оплату послуг із розробки умов, правил і актуарних розрахунків з нових видів страхування, комісійну винагороду страховим посередникам, оплату послуг спеціалістів, які оцінюють прийняті на страхування ризики, витрати на рекламу та ін.
Інкасаційні витрати— це витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу з надходження страхових платежів (страхових премій): на оплату праці службовців компанії, які забезпечують отримання готівкових грошей, витрати на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій, оплату банківських послуг.
Ліквідаційні витрати — це витрати, пов'язані з ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком: витрати на оплату праці особам, зайнятим ліквідацією збитку, судові витрати, поштово-телеграфні витрати, витрати на оплату банківських послуг, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, відрахування в резерв збитків та ін.
Разом із страховими виплатами зазначені витрати відрізняють витрати страховика від витрат інших суб'єктів господарювання.
Витрати на утримання страхової компанії — це ті самі адміністративно-управлінські витрати, які має будь-який суб'єкт господарювання: заробітна плата персоналу компанії з нарахуваннями, плата за оренду приміщення, оплата комунальних послуг, послуг зв'язку, витрати на відрядження, утримання й обслуговування транспорту, амортизаційні відрахування та інші, які, відповідно до чинного законодавства, відносяться на собівартість страхової діяльності. Управлінські витрати можуть поділятись на загальні витрати управління і витрати з управління майном. Вони не пропорційні зібраним страховим платежам (рис. 13.7).
Страховики несуть витрати, пов'язані зі забезпеченням процесу інвестування і розміщення тимчасово вільних грошових коштів, тобто з управління своїми активами. Інші витрати, що пов'язані з управлінням активами, — це оплата послуг фінансово-кредитних установ, які діють на ринку цінних паперів; витрати, пов'язані з одержанням доходів від інших (крім страхових та інвестиційних) господарських операцій.
Рис.13.7. Структура витрат на утримання страхової компанії
Окремо виділяють організаційні витрати, пов'язані зі заснуванням страхової компанії. Вони, по суті, є активами страховика, тобто його інвестиціями. Виділяють витрати на проведення страхування і перестрахування (основної діяльності) за своїм еквівалентним змістом поділяють на:
1) постійні та змінні;
2) залежні та незалежні;
Загальні та часткові.
Змінні витрати відносяться до окремих видів страхування (страхового поліса). Постійні витрати не можуть бути віднесені на окремий вид, а розподіляються на весь портфель укладених договорів страхування. Поняття постійних і змінних витрат використовують в актуарних розрахунках за договорами страхування зі строком дії більше одного року. У діяльності страховика змінні витрати займають основне місце, тоді як питома вага постійних витрат доволі незначна.
Витрати на ведення справи можуть бути пов'язані та не пов'язані зі зміною страхової суми. Деякі з них можуть мати одночасно характер залежних і незалежних.
У складі витрат страховика не виокремлюються специфічні витрати.
Відповідно до Закону України "Про страхування", витрати
страховика включають:
— виплати страхових сум та страхових відшкодувань;
— відрахування в централізовані страхові резервні фонди;
— відрахування у технічні резерви, інші, ніж резерв зароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;
— витрати на проведення страхування;
— інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.
Загальний обсяг витрат страховика впливає на фінансовий результат його діяльності 13.4. Прибуток страховика та його розподіл
Прибуток страховика - це фінансовий результат його діяльності за звітний період (квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік). Визначається як різниця між доходами та витратами. Має, як правило, додатній характер, тобто виступає у формі прибутку, хоча іноді може мати від'ємний характер, тобто набувати форми збитків. Фінансовий результат є вартісною оцінкою підсумків господарювання страховика
Фінансовий результат включає в себе два елементи: прибуток (збиток) страховика і приріст (спад) резерву внесків.
Приріст резервів внесків має суворо цільове призначення, але в період зберігання на рахунках страхової організації може бути використаний як джерело інвестиційних операцій.
Прибуток від страхових операцій- це різниця між ціною наданих послуг і їх собівартістю. Прибуток в страхуванні формується за рахунок перерозподілу коштів страхування, створеного в інших галузях економіки.
Першим джерелом формування прибутку від страхових операцій є “прибуток в тарифах”, який при калькуляції навантаження закладається в тарифну ставку як самостійний елемент ціни на страхову послугу (норматив прибутку). Частка прибутку в тарифі може бути виражена в відсотках або встановлена в твердій сумі.
Відношення річної суми прибутку до річної суми премій якого-небудь виду страхування або страхових операцій взагалі називається рентабельністю страхових операцій.
Порівняння прибутку з об'ємом страхових премій показує, який прибуток отримує страховик з кожної гривни страхових премій і пов'язує розмір прибутку як джерело формування страхового фонду. Страховик також може мати прибуток від інвестиційної діяльності і інших нестрахових операцій.
Прибуток від розміщення і управління технічними резервами і власними коштами(інвестиційний прибуток) -це прибуток страхової організації від участі в господарській діяльності не страхового характеру. Отримання цього прибутку надає страховикові нарощувати об'єми його активів, розширювати межі страхової відповідальності, знижувати тарифи по окремим видам страхування, розширювати страхове поле, зміцнювати матеріально-технічну базу і використовувати цей прибуток з метою розвитку страхової справи в інших напрямах.
Прибуток від страхової діяльності можна обчислити за формулою:
ПСД = (ЗП+КП+ВП+ПЦР+ПТР) – (ВС+ВЦР+ВТР+ВВС), (3) де, ЗП – зароблені страхові премії за договорами страхування і перестрахування; КП – комісійні винагороди за перестрахування; ВП – частки страхових виплат, сплачені перестрахувальниками; ПЦР – повернені суми із централізованих страхових резервних фондів; ПТР – повернені суми з технічних резервів, інших, ніж резерви незароблених премій; ВС – виплати страхових сум та страхових відшкодувань; ВЦР – відрахування в централізовані страхові резервні фонди; ВТР – відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій; ВВС – витрати на ведення справи.
Відповідно до облікової політики прибуток страховика формується за рахунок прибутку від операційної, іншої звичайної (фінансової, інвестиційної) та надзвичайної діяльності. З урахуванням цих складових формується чистий прибуток страховика.
На основі показника прибутку визначається рентабельність страхових операцій, яка є відносним показником кінцевого фінансово-господарського результату діяльності страховика. Показник рентабельності розраховується як відношення річної суми прибутку до річної суми платежів з будь-якого виду страхування або страхових операцій.