Допомога хворим та їх родичам

Основні складники допомоги

- емоційна, соціальна та духовна підтримка;

- симптоматичне лікування;

- психотерапія.

Нема необхідності сповіщати хворим усі деталі, стосовно його захворювання. Це в меншому ступені травмує психіку хворого.

С. П. Боткін був прихильником збереження лікарської таємниці, навіть коли це пов’язано з обманом. Завдяки гуманній цілі обман перетворюється в святу брехню.

А. Ф. Коні, вважав навпаки, з метою прийняття хворим рішення про спадкоємність свого майна.

Треба пам’ятати, що суворе дотримання вимог деонтології є своєрідною лікувальною процедурою, яка не веде до вилікування, але полегшує страждання хворого. Вбити надію – збільшити страждання.

Надія на одужання один із кращих лікарів у світі (Ібн – Сіна)

Вмілому та доброзичливому поясненню вірять, ним втішаються, із ним легко вмирають не тільки прості люди, а також професора з гучними іменами коли вони самі перетворюються на пригнічених життям пацієнтів

Страшна не смерть, а ожидание ее неизбежности

1.Стадії горя:

Допомога хворим та їх родичам

- будьте завжди готові надати допомогу

- проявляйте терпіння

- вмійте вислуховувати, дайте можливість виговоритись

- розумійте невербальну мову

- надавайте емоційну підтримку

- спілкуйтеся з хворим відкрито, довірливо, ставтесь до нього із співчуттям

- розумійте і старайтесь задовольнити потреби хворого

- передбачайте труднощі і будьте готові до їх виконання

Для забезпечення важкохворим спокою і щоб не турбувати інших хворих, їх госпіталізують в окремі палати.

Медична сестра повинна весь час знаходитись біля хворого, стежити за його станом, кольором шкіри, частотою пульсу та дихання, АТ, характером виділень, змінює білизну.

Взаємини з лікарем потребують від лікаря такту та делікатності.

3.Стан,що межує між життям і смертю називається термінальним (від лат. кінцевий).

Клінічна динаміка включає низку патологічних процесів:

– припинення діяльності серця;

– зупинка кровообігу;

– порушення функції мозку;

– непритомність;

– розширення зіниць;

– зупинка дихання;

– передагональний стан;

– термінальна пауза;

– агонія;

– клінічна смерть;

– біологічна смерть.

У предагональному стані – свідомість сплутана, шкіра бліда з ціанотичним відтінком, ниткоподібний пульс, тільки на сонній, стегнових артеріях, тахікардія, дихання часте не глибоке.

Термінальна пауза – характеризується згасанням функції кори головного мозку, дихального центру, серця, АТ падає до нуля, дихання припиняється. Триває цей період від 10 с. до 4 хв.

Агонія – глибокі, рідкі дихальні рухи. Серце на деякий час підсилює роботу, систолічний тиск може збільшитися до 100 мм рт. ст. Нерідко у хворих прояснюється свідомість.

Після цього страх погіршується і настає клінічна смерть – стан в якому перебуває організм декілька хвилин після припинення кровообігу та дихання, коли повністю зникають всі зовнішні прояви життєдіяльності, але в тканинах ще не настали зворотні зміни.

Основні ознаки: відсутність дихання, пульсу, серцебиття, розширені зіниці відсутність їх реакції на світло.

Допоміжні ознаки: блідість, непритомність, розслаблення м’язів, опущення нижньої щелепи, відсутність АТ, спостерігають асистолія або фібриляція, мимовільне сечовипускання та дефекація. Тривалість клінічної смерті 4 – 6 хв.

Реанімаційні заходи треба розпочинати якомога раніше.

Головні заходи: масаж серця і штучне дихання одночасно. Ознаками відновлення кровообігу є звуження зіниць, поява коротких дихальних рухів, порожевіння шкіри.

У разі відсутності ознак ефективності реанімаційних заходів через 30 хв. від початку настає біологічна смерть. – це незворотне припинення життєдіяльності організму, яка настає після клінічної смерті.

Факт смерті констатує лікар. Він записує до історії хвороби день, час і хвилини коли вона настала. Ознаками її є зупинка дихання, відсутність пульсу та серцебиття, мертвотна блідість, розслаблення м’язів, зниження блиску очей, втрата чутливості, поступове охолодження тіла до температури оточуючого середовища, розширення зіниць і відсутність їхньої реакції на світло, наявність трупних плям, поява трупної закляклості, ознака кошачого ока.

4.Правила поводження з трупом:

Потерпілого роздягають, кладуть на спину.

Коштовності вилучають у присутності лікаря і передають на збереження. Підв’язують нижню щелепу, закривають повіки, закривають тіло простирадлом, і залишають на 2 год.

Оформлюють супровідну записку де вказують паспортні данні, номер історії хвороби, діагноз і дату смерті і в супроводі медичної сестри доставляють в патологоанатомічне відділення.

Білизну, матрац, подушку і одіяло кладуть у мішок і доставляють на дезінфекцію

Ліжко і тумбочку протирають відповідно до вимог СПЕР.

В питанні вмирання і смерті існує значна кількість етичних проблем:

1. Аутопсія – розтин трупа для встановлення причин смерті або для вилучення органів і тканин із метою трансплантації.

2. Евтаназія – легка смерть; навмисне переривання життя невиліковно хворого пацієнта із метою припинення його страждань.

v Активна евтаназія– смертельна ін’єкція

v Пасивна– припинення життєвопідтримуючого лікування (відключення штучної вентиляції легень)

v Добровільна(“поінформована згода”)

v Недобровільна(новонароджені з каліцтвами)

v Насильницька (фашистська Німеччина)

Смерть мозку людини – характеризується незворотною відсутністю усіх функцій головного мозку (включаючи довгастий) при збереженні серцевої діяльності (розвивається іноді при реанімаційній допомозі) при збереженні серцевої діяльності. Хворий знаходиться на штучному диханні.

Основні ознаки:

Ø Атонія всіх м’язів;

Ø Зниження будь-яких реакцій на зовнішнє подразнення і будь-яких рефлексів, які замикаються вище рівня спинного мозку;

Ø Стійке розширення й ареактивність зіниць;

Ø Пряма лінія на електроенцефалограмі та ін.

Протягом 60-70 рр. у багатьох країнах почали визнавати, що смерть мозку – це вже смерть людини.

Таким чином, смерть мозку, як і проблема аборту, штучного запліднення і т.д., є однією з етико-етичних дилем, які досліджуються біомедичною етикою.

В останні роки в Україні створюються особливі лікувальні заклади – хоспіси для перебування в них безнадійних, неоперабельних пацієнтів. Медсестри вирішують не стільки фізичні проблеми пацієнта, скільки психологічні, соціальні, духовні.

Поиск по сайту: