Невідкладна допомога при судомах

Невідкладні стани

8.Серцева недостатність (СН) – неспроможність серця забезпечувати кровообіг, який відповідає метаболічним потребам організму, або при якому має місце неможливість перевести венозний приплив у адекватний серцевий викид, що призводить до дефіциту забезпечення органів та тканин кров`ю при наявності нормального або збільшеного венозного повернення. Цей клінічний синдром обумовлений зниженням скоротливої здатності міокарду та ослабленням тонусу периферійних судин при захворюваннях ССС і свідчить про стан декомпенсації в організмі.

Виділяють клінічні варіанти серцевої недостатності: лівошлуночкова, правошлуночкова, аритмогенна, тотальна.

Основні причини розвитку гострої лівошлуночкової СН – хвороби міокарду (гострий кардит, кардіоміопатії). Клінічні симптоми: блідість, тахікардія, задишка, ниткоподібний пульс, збільшення розмірів серця за рахунок лівого шлуночка, послаблення тонів серця (особливо І тону на верхівці), систолічний шум з епіцентром над верхівкою серця, протодіастолічний ритм галопу (кров швидко надходить у збільшений лівий шлуночок, скорочувальна спроможність якого знижена). Напад гострої лівошлуночкової СН (серцевої астми) може починатись з кашлю, неспокою дитини, холодного поту, зростання задишки та тахікардії, посилення центрального ціанозу. Найбільш важкий прояв – набряк легенів: тривалий вологий кашель, різнокаліберні вологі хрипи в легенях.

Реанімаційні заходи спрямовані на покращення скоротливої здатності міокарду, збільшення серцевого викиду, зменшення гіпоксії, покращення коронарного кровоплину. Забезпечують підвищене положення дитини у ліжку; венозні жгути на нижні кінцівки; проводять оксигенотерапію з піногасниками (ШВЛ); внутрішньовенно вводять сечогінні препарати (фуросемід), глюкокортикостероіди (преднізолон), знеболюючі засоби (промедол), симпатоміметичні кардіоіонотропні (допамін – при ІІ-ІІІ стадії СН, добута мін), серцеві глікозиди; проводять терапію захворювання, що викликало СН.

Гостра правошлуночкова СН виникає на фоні патологічних станів, пов’язаних з раптовим обмеженням кровотоку в малому колі кровообігу – напад бронхіальної астми, ателектаз легенів, гідроторакс, обтюрація трахеї та бронхів, тромбоемболія легеневої артерії, синдром дихальних розладів у новонароджених.

Основні симптоми: задишка, відчуття стиснення за грудиною, біль у серці, різка слабкість, центральний ціаноз, холодний піт, набухання шийних вен, збільшення печінки, тахікардія, зміщення меж відносної серцевої тупості праворуч, ослаблення тонів серця, акцент ІІ тону над легеневою артерією. Лікування залежить від причини: при уроджених вадах серця зі зменшенним легеневим кровообігом – міотропні спазмолітики та бета-адреноблокатори; при тромбоемболії легеневої артерії – гепарин, фібрінолітичні препарати; при нападі бронхіальної астми – глюкокортикоїди, бронхоспазмолітики тощо. Необхідна оксигенотерапія (ШВЛ), діуретики, корекція кислотно-лужного та водно-електролітного балансу.

6.Тахикардия:

- ЧСС превышает возрастную норму на 10-15% и более.

Лечение основного заболевания (анемия, тиреотоксикоз и др.). При тахикардии кардиального генеза – седативные, бета-блокаторы (пропранолол).

Брадикардия:

-замедление ЧСС на 10-15% и более от возрастной нормы.

Лечение: препараты беллоида (беллоспон, беллатаминал); при выраженной брадикардии- астмопент, алупент.

Синдром слабости синусового узла (СССУ) Лечение: имплантация электростимулятора сердца; до операции - изопротеренол (изадрин) или орципреналин (алупент). Скорая помощь при синдроме малого сердечного выброса – атропин (0,1% розчин в/в 0,005-0,01 мг/кг или 0,05 мл/год жизни, изадрин в/в кап.в дозе 1-2 мкг/ (кг/хв), допамин в/в кап. в дозе 5-8 мкг/(кг/мин.).

Экстрасистола Лечения не требуют.

Синоатриальная (CA) блокада Не требует лечения, если не приводит к кардиальным синкопе.

Атриовентрикулярная (АV) блокада Лечение: АV-блокада II ст. требует только наблюдения; АV-блокада III ст. при наличии синдрома Морганьи-Адамса-Стокса - имплантация электростимулятора сердца

Синдром преждевременного возбуждения желудочков(WPW, CLC и др.) При купировании приступа тахикардии не рекомендуются верапамил и дигоксин. Для профилактики приступов – кордарон, бета-блокаторы. При частых пароксизмах тахикардии – хирургическое лечение.

Трепетание - ритмичная электрическая импульсация предсердий или желудочков

(желудочковая тахикардия) с частотой более 250 имп/мин.

Обязательное назначение противоаритмических препаратов помимо лечения основного заболевания.

!!!!!!!!!!! 6.Пароксизмальная желудочковая тахикардия с четкими тяжелыми клиническими

симптомами и крайне неблагоприятным прогнозом возникает на почве серьезных

поражений миокарда и часто переходит в фибрилляцию желудочков, которая и

становится непосредственным механизмом внезапной смерти.

Обязательное назначение противоаритмических препаратов помимо лечения основного заболевания.

Фибрилляция При купировании приступа используют верапамил (0,25% в/в медленно на 10,0-20,0 мл 5% глюкозы в дозе 0,15 мг/кг), пропранолол (0,1% в/в очень медленно в дозе 0,1-0,2 мг/кг), кардорон в/в. Лечение: отделение реанимации, дефибрилляция, сердечно-легочная реанимация.

Синдром Морганьи-Адамса-Стокса (Лечение: имплантация электростимулятора сердца; до операции - изопротеренол (изадрин) или орципреналин (алупент).

4. Набряк Квінке Рекомендується гіпоалергенна дієта з виключенням причинно-значущих харчових алергенів, продуктів гистаміно-лібераторів, а також елімінаційні заходи - недопущення контактів з домашнім пилом, пилковими алергенами, ліками.

У лікуванія легкого перебігу захворювання включається:

- елімінаційна дієта (у перші 1 -2 дні - сухарі, чай, каша на воді);

-застосування сорбентів (энтеросгель, смекта, полісорб) всередину, протягом 3-х днів від 1 чайній до 1 столової ложки 3 рази на день;

- очисні клізми щоденно 3 дні;

- антигістамінні 1-го покоління (тавегіл, фенкарол у віковому дозуванні) при гострій кропив'янці протягом 5 – 7 днів з переходом на антигістамінні 11-111 покоління протягом 3-4 тижнів. При хронічній кропив'янці перевага віддається препаратам 11 – 111 покоління (фексофенадин, цетиризин, лоратадін) протягом 3-4 тижнів;

- потім мембраностабілізуючі препарати (кетотифен, задітен по 1/2 - 1 пігулці 2 рази в день 3 місяця).

У лікуванні середньо тяжкого перебігу захворювання включається:

- антигістамінні препарати 1-го покоління парентерально: тавегіл 0,1% 2 мл в/м або в/в

на фізіологічному розчині або димедрол 1% розчин на протяг 2-3 днів;

- за відсутності ефекту – системні глюкокортикостероїди – преднізолон 1-2-3-5мг/кг або дексаметазон у відповідній дозі в/м або в/в;

- потім антигістамінні препарати 11-111 покоління протягом 1 місяця;

- далі мембраностабілізуючи препарати (кетотифен, задітен по 1/2 - 1 пігулці 2 рази в день 4 місяця).

У лікуванні важкого перебігу захворювання включається:

- проведення елімінаційних заходів (дієта, сорбенти, очисні клізми);

- антигістамінні препарати 1-го покоління парентерально: тавегіл 0,1% 2 мл в/м або в/в

на фізіологічному розчині або димедрол 1% розчин на протяг 5-7 днів;

- системні глюкокортикостероїди – преднізолон 1-2-3-5мг/кг або дексаметазон у відповідній дозі в/м або в/в;

- при необхідності проведення дезінтоксикаційної терапії: реосорбілакт 5-10 мл/кг в/в краплинно, 3-4 дні;

- потім антигістамінні препарати 11-111 покоління протягом 1 місяця;

- далі мембраностабілізуючі препарати (кетотифен, задітен по 1/2 - 1 пігулці 2 рази в день 6 місяців).

Лікування хронічної рецидивуючої кропив'янки визначається етіологічними чинниками, патогенетичними механізмами і фазою захворювання. Терапія загострення принципово не відрізняється від ведення гострої кропив'янки. Псевдоалергічна кропив'янка нерідко буває проявом загострення багатьох соматичних захворювань, особливо гастроентерологічного профілю, тому етіотропна терапія повинна бути направлена на лікування основного захворювання і попередження його загострень.

Профілактичні заходинаправлені на дотриманні тривалої гіпоалергенної дієти, гіпоалергенного режиму в квартирі, санації хронічних осередків інфекції, нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту, проведенні специфічної імунотерапії (СІТ).

3. гострий обструктивний ларингіт (ГОЛ) Надати підвищене положення у ліжку, забезпечити доступ свіжого повітря (по можливості зволоженого). Рясне тепле питво.

Відволікаючі процедури: гірчичники (при їх переносимості) на литкові м’язи, гарячі ножні або ручні ванни, напівспиртовий зігріваючий компрес на ділянку шиї та груд­ної клітини.

При I ступеню стенозу:

— в носові ходи закрапати судинозвужуючі краплі (0,05% розчин нафтізіна або галазоліна);

— ультразвукові інгаляції з 0,025% розчином нафтізіна (1:10) 2—3 рази на день, поперемінно при набряковій формі з інгаляціями з соком подорожника (1:10) і/або розчином лазолвана для інгаляцій (1:10), при обтураційній формі — з гіпертонічним розчином натрію хлориду і соком подорожника.

. При збільшенні проявів стенозу (I—II ступінь, II—III ступінь):

— оксигенотерапія;

— ультразвукові інгаляції при I—II ступені — 3 рази на день, при II—III ступені — постійно в паракисневій палатці: при набряковій формі проводити інгаляції аерозолю з кортикостероїдами (гідрокортизон —12,5—25 мг в складі розчину для інгаляцій); при обтураційній формі — інгаляції з гіпертонічним розчином натрію хлориду, при відсутності ефекту з хімотріпсином;

— преднізолон в дозі 2—3 мг/кг в сутки ( ректальні свічки „Ректодельт”);

— при явно вираженому занепокоєнні — 0,5% розчин седуксену 0,05 мл/кг (0,3 мг/кг) в/м.

5. При III—IV ступеню стенозу:

— оксигенотерапія в умовах паракисневої палатки;

— преднізолон в дозі 5—7 мг/кг в/м или в/в;

— виклик реанімаційної бригади для проведення прямої ла­рингоскопії та інтубації трахеї;

— при відсутності ефекту від вище перерахованих заходів забезпечити ШВЛ.

Госпіталізація дітей зі стенозуючим ларинготрахеїтом обов’я­зкова після надання невідкладної допомоги: при I—II ступеню стенозу — в інфекційне відділення, при III—IV ступеню — в реанімаційне відділення.

Невідкладна допомога при судомах

1.Покласти хворого, голову повернути набік, забезпечити доступ свіжого повітря; відновити дихання: очистити ротову порожнину і глотку від слизу.

2. Проводити одночасно протисудомну і антипіретичну терапію:

— ввести 0,5% розчин седуксену в дозі 0,05 мл/кг (0,3 мг/кг) в/м або в м’язи дна порожнини рота;

— при відсутності ефекту через 15—20 хвилин введення седуксену повторити;

— при відновленні судом призначити 20% розчин оксибути-
рату натрию (ГОМК) в дозі 0,25—0,5 мл/кг (50—100 мг/кг) в/м
або в/в повільно на 10% розчині глюкози;

— жарознижуюча терапія.

Госпіталізація дитини з фебрильними судомами, що розвинулися на фоні інфекційного захворювання, в інфекційне відділення. Після нападу фебрильних судом дитині призначають фенобарбітал 1—2 мг/кг в сутки внутрішньо тривалістю на 1—3 місяці.

Лихоманка — захисна пристосувальна реакція організму, що виникає у відповідь на дію патогенних подразників, і характеризується перебудовою процесів терморегуляції, що призводить до підвищення температури тіла, стимулює реактивність організму.

В залежності від ступеню підвищення температури тіла у дитини виділяють: субфебрильну температуру — 37,2—38,0 °С; фебрильну — 38,1—39,0 °С; гипертермічну— 39,1 °С и вище.

Поиск по сайту: