Органи ротової порожнини: язик, слинні залози, зуби
ТРАВНА СИСТЕМА — SYSTEMA DIGESTORIUM
Травна система забезпечує приймання, механічну та хімічну обробку їжі, всмоктування продуктів її розщеплення і врілучення непереварених залишків.
РОТОВА ПОРОЖНИНА(cavitas oris)
Присінок ротової порожнини– це простір, обмежений верхньою та нижньою губами, щоками (спереду), а також зубами і яснами (ззаду). Верхня губа (labium superius) обмежена основою носа (basis nasi) і парною носогубною борозною (sulcus nasolabialis); нижня губа (labium inferius) обмежена підборідно-губною борозною (sulcus mentolabialis). Губи утворені коловим м'язом рота, який зовні вкритий шкірою, а всередині – слизовою оболонкою. Розрізняють шкірну частину (pars cutanea) губи, проміжну (pars intermedia) – червона кайма, слизову (pars mucosa). При переході з верхньої губи на альвеолярний відросток верхньої щелепи слизова оболонка утворює складку – вуздечку верхньої губи (frenulum labii superioris); при переході з нижньої губи на альвеолярну частину нижньої щелепи слизова оболонка утворює складку – вуздечку нижньої губи (frenulum labii inferioris). Між губами є ротова щілина (rіma oris).
ЩОКА(buсса) обмежена зверху виличною дугою, знизу – краєм нижньої щелепи, спереду – носо-губною борозною, ззаду – жувальним м'язом. В основі щоки лежить щічний м'яз, зсередини вистелений слизовою оболонкою, а зовні вкритий шкірою. В щоці виражена підшкірна жирова клітковина, яка формує тут жирове тіло щоки (corpus adiposum buccae).
Власне ротова порожнинаобмежена:верхньою та нижньою стінками.Верхня стінка — це піднебіння (palatum).
Розрізняють:
- тверде піднебіння (palatum durum), утворене кістковим піднебінням і слизовою оболонкою, яка вкриває кісткове піднебіння;
- м'яке піднебіння (palatum molle), утворене м'язами та слизовою оболонкою, яка вкриває м'язи.
З ротової порожнини їжа потрапляє в горло через зів.
ЗІВ (fauces) – місце сполучення ротової порожнини з горлом. Зів обмежений знизу коренем язика, зверху та збоку – м'яким піднебінням.
Органи ротової порожнини: язик, слинні залози, зуби.
ЯЗИК(lingua).
Язик має конусоподібну форму. Язик – непарний орган. Язик знаходиться в ротовій порожнині. Зовнішня будова язика. В язику розрізняють:
- корінь язика (radix linguae);
- тіло язика (corpus linguae);
- верхівку (кінчик) язика (apex linguae);
- спинку язика (dorsum linguae);
- нижню поверхню язика (facies inferior linguae).
На спинці язика є сліпий отвір (foramen cecum linguae). Від сліпого отвору вбік і вперед йде парна погранична борозна (sulcus terminalis). Ця борозна поділяє язик на передборозну частину (pars presulcalis) і післяборозну частину (pars postsulcalis).
Внутрішня будова язика. Язик складається з м'язів, вкритих слизовою оболонкою. М'язи язика поділяються на скелетні та власні.
Скелетні м'язи:
- шило-язиковий м'яз (musculus styloglossus) – починається від шилоподібного відростка, зміщує язик вверх і назад;
- під'язиково-язиковий м'яз (musculus hyoglossus) – починається від під'язикової кістки, зміщує язик назад і вниз; вбік;
- підборідно-язиковий м'яз (musculus genioglossus) – починається від підборідної ості, зміщує язик вперед.
- поперечний м'яз язика (musculus transversus linguae) – продовження піднебінно-язикового м'яза, зменшує поперечний розмір язика (скручує язик в трубочку);
- вертикальний м'яз язика (musculus verticalis linguae) – продовження підборідно-язикового м'яза, разом з ним зміщує язик вперед, а також робить його більш плоским.
Особливості слизової оболонки язика: плоский багатошаровий епітелій; язикові залози (glandulae linguales) виробляють слину; лімфоїдна тканина представлена язиковим мигдаликом (tonsilla lingualis), який знаходиться на корені язика; слизова оболонка при переході з язика на дно ротової порожнини формує парну під'язикову складку (plica sublingualis) і непарну складку – вуздечку язика (frenulum linguae). По обидва боки від вуздечки знаходиться під'язикове м'ясце (caruncula sublingualis).
Cосочки язика (papillae linguales):
- ниткоподібні (papillae filiformes) та
- конічні (papillae соniсае) – лежать на кінчику язика;
- грибоподібні (papillae fungiformes) – знаходяться на кінчику та на спинці язика, мають смакові цибулини;
- валкоподібні (papillae vallatae) – лежать вздовж пограничної борозни, мають смакові цибулини;
- листоподібні (papillae foliatae) – знаходяться по краях язика, мають смакові цибулини.
Функції язика:
травна (механічна обробка їжі, формування харчового комка, ковтання); язик – орган смаку; язик – орган мови.
СЛИННІ ЗАЛОЗИ (glandulae salivariae, s. sialoaden (гр.)
ВЕЛИКІ СЛИННІ ЗАЛОЗИ (glandulae salivariae majores):
Привушна залоза (glandula parotidea) – парна, знаходиться біля вушної раковини, в занижньощелепній ямці. Протока її (ductus parotideus) лежить на жувальному м'язі, проходить крізь щічний м'яз і відкривається у слизовій щоки напроти 2-го верхнього моляра. Привушна слинна залоза – паренхіматозний орган, анатомічною одиницею якого є часточка (lobulus).
Піднижньощелепна залоза (glandula submandibularis) – парна, знаходиться в піднижньощелепному трикутнику. Протока її (ductus submandibularis) відкривається у власне ротовій порожнині в під'язиковому м'ясці. Піднижньощелепна залоза – паренхіматозний орган, анатомічною одиницею якого є часточка.
Під'язикова залоза (glandula sublingualis) – парна, лежить в під'язиковій складці. Велика протока її (ductus sublingualis major) відкривається у під'язиковому м'ясці, малі протоки (ductuli sublinguales minores) відкриваються безпосередньо в під'язиковій складці. Під'язикова залоза – паренхіматозний орган, анатомічною одиницею якого є часточка.
ЗУБИ(зуб – dens, s. odontos (гр.)
За формою зуби поділяють на:
- різці (dens incisivus) мають один корінь, клиноподібну форму коронки.
- ікла (dens caninus) мають один корінь, конусоподібну форму коронки;
- премоляри (dens premolaris): верхні премоляри мають роздвоєнийкорінь, на горизонтальному зрізі коронка їх овальної форми; горбочки майже однакові; нижні премоляри мають один корінь.
- моляри (dens molaris): верхні моляри мають три , ромбоподібну форму коронки; нижні моляри мають два корені, квадратну форму коронки.
Цифрові дані. Формули зубів.
Постійних зубів (dentespermanentes) у людини 28-32. Молочних зубів (dentes decidui) у дитини є 20.
Зовнішня будова зуба.Зуб складається з наступних частин: коронка зуба (corona dentis). Розрізняють коронку анатомічну і клінічну.
Всередині зуба є порожнина (cavitas dentis), яка продовжується в канал кореня зуба (canalis radicis dentis). Поверхні зуба: губна (facies labialis), присінкова (facies vestibularis), щічна (facies buccalis), язикова (facies lingualis), латеральна (facies lateralis) – апроксимальна мезіальна (aproximalismesialis), апроксимальна дистальна (aproximalisdistalis) жувальна, або оклюзальна (facies occlusalis, s. masticatorica).
Внутрішня будова зуба.
Зуб складається з наступних тканин:
Дентин(dentinum) визначає форму зуба. 72 % дентину – це неорганічні речовини. В склад дентину входять колагенові.
Емаль (enamelum) виконує захисну функцію. 97 % емалі – це неорганічні речовини. Емаль складається з емалевих призм.
Цемент(cementum) виконує захисну функцію. Цемент розрізняють первинний (безклітинний) і вторинний (містить клітини – цементоцити). Цемент складається з колагенових волокон і неорганічних речовин, які становлять 70 % цементу. Цемент не має судин, харчується шляхом дифузії зі сторони періодонту.
Пульпа(pulpa) – це пухка сполучна тканина, багата клітинами, судинами, нервами; виконує трофічну функцію.
Емаль покриває коронку зуба, цемент – корінь зуба, пульпа міститься в порожнині зуба.
Ясна(gingiva) – це слизова оболонка, яка вкриває альвеолярні відростки верхніх щелеп і альвеолярну частину нижньої щелепи. Розрізняють 2 частини ясен: альвеолярна (щільно зростається з окістям); крайова (знаходиться біля поверхні зуба). Вільна частина ясен, яка безпосередньо прилягає до зуба, називається ясневим краєм. Яснева борозна – борозна між ясневим краєм і зубом. Ясневі сосочки – ділянки ясневого краю, розміщені в проміжках між сусідніми зубами.
Особливості ясен:багатошаровий плоский епітелій; власна пластинка (lamina propria) – сполучнотканинна основа – складається з 2 шарів: підепітеліального і надальвеолярного; власна пластинка безпосередньо переходить в окістя альвеолярних відростків; відсутня підслизова основа.