Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

СУЧАСНИЙ СТАН ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ



Н. О. Фарион,

аспирант, Киевский национальный университет технологий и дизайна, Киев

Проаналізовано сучасний стан легкої промисловості України, виявлені найбільш характерні тенденції для підприємств даної галузі. Визначено основні проблеми, що заважають випуску конкурентоспроможної продукції вітчизняними виробниками. Запропоновано шляхи вирішення окреслених проблем. Дано обґрунтоване пояснення необхідності розвитку корпоративних форм бізнесу. Наголошено на необхідності застосування нових підходів до управління вітчизняними підприємствами, зокрема на формуванні ефективної системи корпоративного управління.

Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємства яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.

Галузь складається з 17 підгалузей, має виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вживання і промислового призначення. Водночас легка промисловість пов’язана з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни.

Легка промисловість України – це одна з найбільш соціально значущих галузей промисловості, яка може надати велику кількість робочих місць для населення.

 

Постановка проблеми.Пріоритетним завданням сьогодні для України є розбудова сильної економіки. Легка промисловість є важливою складовою економіки, зростання якої може значно покращити економічні показники країни.

За оцінками експертів ринок одягу та взуття входить в 20 найрозвинутіших ринків України, українці витрачають на взуття та одяг приблизно 30-40% свого місячного доходу, що перевищує показники в країнах Західної Європи [6]. За рівнем споживання продукція легкої промисловості уступає лише продовольчім товарам, набагато випереджаючи ринки побутової електроніки, автомобілів та інших товарів [8, с. 165].

Але, на жаль, легка промисловість на сьогоднішній день перебуває у незадовільному стані. Навіть можна сказати, що криза в легкій промисловості вже давно стала аксіомою. Частка обсягу реалізованої продукції підприємств легкої промисловості [14] є незначною у загальному підсумку продукції вітчизняної промисловості і складає 0,7-0,8 %. Це зумовлено низкою проблем, що є характерними для легкої промисловості. Тому актуальним є питання аналітичної оцінки сучасного стану легкої промисловості з метою виявлення цих проблем та знаходження шляхів їх усунення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Теоретичні та практичні дослідження діяльності підприємств легкої промисловості були висвітлені в наукових працях Гончарова Ю. В. [4], Максименко І. О. [7], Паливоди О. М. [10], Тарасенко І. О. [13] та інших. Ці вчені займалися питаннями розвитку легкої промисловості України, їх ролі та місця в національній економіці, розробкою механізму забезпечення конкурентоздатності та інвестиційної привабливості підприємств. Ними було окреслено основне коло проблем, які є характерними для підприємств легкої промисловості, а також було дано безліч цінних рекомендації по їх вирішенню.

Однак, деякі з проблем на сьогоднішній день все ще залишаються невирішеними. Крім того, останнім часом виникли нові проблеми, які потребують нагального вирішення. Але в той же час перед Україною виникають нові можливості, скориставшись якими можна досягти не тільки розвитку цієї галузі, але й економіки в цілому.

Формулювання цілей статті.Головні цілі дослідження:

- дослідити динаміку сучасного стану підприємств легкої промисловості України на підставі вивчення та узагальнення статистичних даних;

- дослідивши стан легкої промисловості України, окреслити основні проблеми, що заважають її розвитку;

- знайти шляхи вирішення окреслених проблем;

- окреслити перспективи розвитку галузі.

Виклад основного матеріалу.Легка промисловість України історично має потужний потенціал. Легка промисловість є важливою галуззю народного господарства, яка включає в себе 17 підгалузей: текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову, галантерейну та інші галузі [6]. Водночас, легка промисловість пов'язана з багатьма суміжними галузями та обслуговує увесь господарський комплекс країни [12, с. 188].

У галузі станом на 2014 р. працювало 3022 підприємств, із них: у текстильній промисловості – 639, виробництві готового одягу та хутра – 1964, виробництві шкіри та шкіряного взуття – 419 [14].

Підприємства легкої промисловості виробляють широкий спектр товарів масового вжитку і промислового призначення. В українських магазинах, а також на ринках країни, легка промисловість представлена в основному такою продукцією як тканини, килими, білизна постільна, трикотаж спідній, колготки, шкарпетки, чоловічі і жіночі сорочки, блузки жіночі, светри, чоловічі і жіночі костюми, пальто, сумки та взуття.

Аналіз статистичних даних дає можливість побачити, що кризовий стан у промисловості, в тому числі і у переробній промисловості почався з 2012 р. В 2014 р. темпи зниження виробництва продукції переробної промисловості і промисловості в цілому досягли максимальних значень 9,3 % і 10,1 % відповідно. В легкій промисловості ситуація відмінна. Загальне падіння по легкій промисловості за 2014 рік становило 1,4% – це значно менше, ніж у 2012-му – тоді було 6,6 % (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Темпи розвитку легкої промисловості, у % (до попереднього року)

  2011 р. 2012 р. 2013 р. 2014 р.
Промисловість 108,0 99,5 95,7 89,9
Переробна промисловість 109,6 98,0 92,5 90,7
Легка промисловість: 107,6 93,4 94,2 98,6

* складено за даними [14]

 

Поряд зі зниженням обсягів виробництва продукції легкої промисловості, в галузі багато збиткових підприємств (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Чистий прибуток (збиток) підприємств легкої промисловості [14].

  2010 р. 2011 р. 2012 р. 2013 р.
Підприємства, які одержали прибуток:        
у % до загальної кількості підприємств 61,7 66,7 62,4 66,2
Фінансовий результат, млн. грн. 326,0 430,6 469,5 504,7
Підприємства, які одержали збиток:        
у % до загальної кількості підприємств 38,3 33,3 37,6 33,8
фінансовий результат, млн. грн. 346,1 278,3 449,5 342,2
Фінансовий результат (сальдо), млн. грн. -20,1 152,3 20,0 162,5

 

В період з 2010 р. по 2013 р. збитки несли більше третини підприємств галузі. На сьогоднішній день більшість з цих підприємств знаходиться на межі банкрутства. Як бачимо, легка промисловість продовжує перебувати у незадовільному стані. Навіть можна сказати, що криза вітчизняної легкої промисловості вже давно стала аксіомою.

Кризовий стан легкої промисловості обумовлений наявністю цілої низки серйозних проблем. Серед базових проблем галузі спеціалісти виділяють наступні:

– висока собівартість вітчизняних товарів легкої промисловості;

Причиною високої собівартості вітчизняних товарів легкої промисловості є різке скорочення сировинної бази і як результат повна залежність швейної та шкіряно-взуттєвої промисловості від імпортної сировини. Костюми, сукні, сорочки, блузки та інші вироби здебільшого пошиті із китайської тканини, а взуття виготовляють з китайської чи турецької шкіри.

Ситуація з імпортною сировиною особливо погіршилася в останні роки через різке знецінення гривні. Якщо з 2010 р по 2013 р. курс гривні був стабільний, то за 2014-2015 рр. гривня знецінилась відносно долара в 2,5 рази.

Висока собівартість вітчизняних товарів легкої промисловості обумовлює їх низьку конкурентоспроможність за ціною. Так як вітчизняний споживчий ринок для українських виробників залишається закритим, то їм не залишається нічого іншого як продовжувати працювати за толінговою схемою.

Окрім, згаданої вище сировинної залежності від іноземних постачальників на вітчизняних підприємствах спостерігається значний знос виробничих фондів. Крім того, більша частина виробничих фондів є застарілою. Використання застарілого устаткування, яке потребує великих енергозатрат, веде до збільшення собівартості продукції. А це в свою чергу призводить до послаблення конкурентних позицій підприємств на ринку, і, як наслідок, до їх збитковості, і навіть банкрутства.

– недостатня купівельна спроможність населення;

Причиною низької купівельної спроможності громадян є складне економічне становище країни. Важким тягарем на економіку країни лягають витрати пов’язані з воєнними діями на сході країни.

За результатами соціологічного опитування, проведеного в серпні 2015 року «Українським демократичним колом» дві третини українців відчули погіршення матеріального становища впродовж останнього року [16]. За результатами цього опитування, зараз кожній десятій родині не вистачає грошей на їжу, ще 44% родин складно купувати одяг та взуття [16].

Голова Комітету економістів України Андрій Новак зазначає, що рівень зростання прибутків громадян набагато повільніший, ніж рівень зростання інфляції. За оцінками деяких економістів, реальна інфляції в Україні за останній рік становила приблизно 40-50% [16].

В таких умовах споживачі віддають перевагу дешевшій продукції з Китаю чи Туреччини. Також, значну частку ринку займають товари «секонд-хенду» з Європи. Китайська Народна Республіка є країною, що здійснює найбільш агресивну політику щодо експорту власних товарів легкої промисловості [11]. Стратегія економічної політики Китаю полягає у захопленні світового ринку, в тому числі і українського. Китайська продукція є надзвичайно конкурентоспроможною за ціною. Низька ціна китайських товарів зумовлена надзвичайною дешевизною робочої сили. В Україні розмір середньомісячної номінальна заробітної плати працівників легкої промисловості є найнижчим як серед галузей переробної промисловості так і у промисловості в цілому.

Конкурентоспроможність за ціною китайської продукції також досягається завдяки ефекту масштабу виробництва. Об’єми виробництва в Китаї є надзвичайно великими. Китайські виробники виготовляють продукцію десятками або й навіть сотнями тисяч штук, а наші в найкращому випадку лише тисячами.

Причина такої ситуації криється в тому, що більшість великих підприємств галузі в минулому державної форми власності, не пристосувавшись до ринкової моделі економіки, яка вимагає від суб’єктів ринку високої гнучкості, зазнали в результаті банкрутства.

На сучасному етапі розвитку на ринку товарів легкої промисловості присутня велика кількості невеликих приватних виробників, які здатні швидко реагувати на потреби ринку. За даними Державного комітету статистики України [5] малі підприємства в легкій промисловості становлять близько 89 % від загальної кількості підприємств. З цих 89% близько 62 % мікропідприємств. Крім малих підприємств в легкій промисловості наявні середні підприємства, яких лише близько 11% від загальної кількості.

Українським виробникам за вище згаданих умов конкурувати за ціною з китайськими виробниками є просто не реальним завданням на сьогоднішній час. Крім того, сировину та комплектуючі українські виробники купляють в тому ж Китаї. А це не має жодного економічного сенсу. Набагато простішим варіантом буде привезти готові вироби, що виготовлені дешевою робочою силою.

Крім того, ситуацію погіршує значна тінізація галузі. Серед імпортованих товарів легкої промисловості досить висока частка таких, що ввозяться контрабандою. А це створює недобросовісну конкуренцію на ринку.

Ситуація, коли вітчизняний ринок товарів легкої промисловість є надзвичайно переповненим дешевими іноземними товарами, призводить до занепаду легкої промисловості. Не витримуючи конкуренції заводи і фабрики легкої промисловості закриваються. І як результат на внутрішньому ринку стає все менше і менше товарів вітчизняного виробництва.

– недостатня інвестиційна та інноваційна діяльність;

Більшість галузей вітчизняної економіки гостро відчувають недостатність інвестиційних коштів. В умовах недостатності внутрішніх інвестиційних ресурсів, надзвичайної гостроти для національної економіки набуває питання залучення іноземних інвестицій. Ситуація з іноземними інвестиціями в легкій промисловості є критичною. Частка прямих іноземних інвестицій в легку промисловість складає лише 0,3 % від загального обсягу (табл. 3.).

 

Таблиця 3.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.