Акцизний збір як непрямий податок

АКЦИЗНИЙ ЗБІР — непрямий податок, встановлений в Україні на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). У багатьох країнах світу в системі оподаткування існує такий вид непрямих податків (вони мають назву «акцизи» (франц. accise, від лат. accisus — відрізаний). Справляння А. з. регулюється декретом Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.ХП 1992 (з наступними змінами й доповненнями) та низкою законів. А. з. встановлено на такі товари і продукцію, як спирт етиловий, різні сорти вин, шампанське та інші алкогольні напої, тютюнові вироби, аудіо касети, відеокасети, ікра осетрових, краби, шоколад, автомобілі та шини для них, бензин, ювелірні вироби, хутрові вироби, вироби із натуральної шкіри тощо. Платниками А. з. є: суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) — виробники підакцизних товарів на митній території України, у т. ч. з давальницької сировини, а також замовники, за дорученням яких виготовляється підакцизна продукція на давальницьких умовах; нерезиденти, які виробляють підакцизні товари (послуги) на території України; суб'єкти підприємницької діяльності, інші юрид. особи, їх відокремлені підрозділи, які імпортують підакцизні товари на митну територію України; фіз. особи — резиденти та нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі на митну територію України, а також які одержують переслані підакцизні речі з-за митного кордону України; юрид. або фіз. особи, які одержують підакцизні товари в податкових агентів. Ввезення, зберігання, транспортування та реалізація на території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на яких немає марок А. з. встановленого зразка, заборонено законодавством. Об'єктами оподаткування є: обороти від реалізації виготовлених в Україні підакцизних товарів, у т. ч. з давальницької сировини, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів, виготовлених з давальницької сировини; обороти від реалізації підакцизних товарів для власного споживання, промислової переробки і для своїх працівників; вартість товарів, які імпортуються на митну територію України. При продажу податковими агентами підакцизних товарів об'єктом оподаткування є: для вироблених на території України — обороти з їх реалізації, включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов'язаних з такою реалізацією; для імпортованих на митну територію України товарів — обороти з їх реалізації, включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов'язаних з такою реалізацією на митній території України, але не менше митної вартості таких товарів. Суми, які підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно таким чином: за ставками у відсотках до обороту продажу; у твердих сумах з одиниці реалізованого товару; одночасно за ставками у відсотках до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару; комбіновано, тобто за ставками у відсотках до обороту з ціни реалізації, але не менше встановленої твердої суми з одиниці реалізованого товару. Ставки А. з. є єдиними на всій Території Держави.

Мито та його види

«Мито — це державний податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України».
Мито як податок та види мита встановлюються тільки законом. Мито треба розглядати як обов'язковий внесок, платіж, плату, що доручено збирати митним органам при ввезенні (пересиланні) товару на митну територію чи вивезенні товару з митної території України. Цей внесок є невід'ємною складовою частиною такої процедури.
Митна вартість товару — це термін для визначення спеціальної вартості товару, а саме, це вартість товару, яка застосовується для цілей:
— обкладення товару митом, ПДВ, акцизним збором;
— зовнішньоекономічної та митної статистики;
— державного регулювання торговельно-економічних відносин, які пов'язані із вартістю товару, включаючи здійснення валютного контролю зовнішньоторговельних акцій і розрахунків банків по них згідно із законодавчими актами України.
Відповідно до різних критеріїв, що застосовуються для визначення митних платежів, розрізняють мита за об'єктом оподаткування та способом нарахування.
За об'єктом оподаткування мито поділяється на:
1) імпортне;
2) експортне;
3) сезонне.
Імпортне мито є диференційованим і залежить від країни походження товарів:
• до товарів, що походять з країн, що розвиваються, (додаток № 1 до Єдиного митного тарифу) в межах товарних груп 1—24 застосовуються преференційні ставки мита;
• до товарів, що походять з країн (економічних союзів), які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння (додаток № 2 до Єдиного митного тарифу), а також до товарів, що походять з країн, що розвиваються, в межах товарних груп 25—97 застосовуються пільгові ставки мита;
• до решти товарів застосовуються повні (загальні) ставки мита.
Сезонне мито встановлюється для оперативного регулювання ввезення і вивезення окремих товарів на строк до 4 місяців залежно від сезону.
За способом нарахування (ст. 7 Закону) мито поділяється на:
1) адвалерне — нараховується у відсотках до митної вартості
товару;
2) специфічне — нараховується у встановленому грошовому
розмірі на одиницю товару;
3) комбіноване — поєднує обидва названих види мита.
Теорія митної справи ще не досконала. Тому інколи можна зустріти застосування термінів «мито» і «ставки мита» в одному (тотожному) значенні — «мито», «митне податкове обкладання».
З метою захисту економічних інтересів держави до товарів, що ввозяться, можуть тимчасово застосовуватися такі види мита:
♦ спеціальне (особливе) — встановлюється у кожному конкретному випадку як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію в таких кількостях або на таких умовах, що завдають шкоди вітчизняному виробнику, а також захід для припинення недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку іноземних держав проти України;
♦ антидемпінгове — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів за цінами, значно нижчими ніж їх нормальна вартість у країні вивезення, якщо такий імпорт створює загрозу або завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів або організації їх виробництва в Україні (так, ввезенням курячих стегон підірвано вітчизняну птахову індустрію). Ставка (розмір) антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу на момент експорту і заявленою ціною при його імпорті на митну територію України;
♦ компенсаційне — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовується субсидія, якщо таке ввезення завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розміру субсидій.
Застосуванню особливих видів мита (спеціальних, антидемпінгових, компенсаційних) передує проведення дослідження Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, яке проводиться відповідно до заяв українських або іноземних державних органів, підприємств, організацій або з ініціативи Митно-тарифної ради.

50. Єдиний митний тариф, методи визначення митної вартості

Єдиний митний тариф України — юридичний термін, що з 2001 року фактично означає те саме що і Митний тариф України.

Поняття Єдиного митного тарифу вперше визначено в 1991 в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ^[1].

В 1992 Законом України «Про Єдиний митний тариф»^[2] був прийнятий сам Єдиний митний тариф України. В цьому законі «єдиний митний тариф» визначався як систематизований звід ставокмита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

В 2001 був прийнятий Закон України «Про Митний тариф України».^[3] Із набуттям чинності цим законом, Єдиний митний тариф України, як звід ставок, втратив чинність. Ставки ввізного(імпортного) мита з 2001 визначаються Митним тарифом України. Ставки вивізного (експортного) мита визначаються низкою окремих законів України.

Проте сам Закон України «Про Єдиний митний тариф» все ще чинний і визначає порядок формування та застосування митного тарифу.

Поиск по сайту: