Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Цілі та сфери інвестиційної діяльності

Тема 16. Економічна ефективність інвестиційного проекту

16.1. Мета заняття: З’ясувати, що таке інвестиційний проект, розглянути цілі й задачі інвестиційної діяльності, методи їх навчання для вибору об’єкта інвестицій, провести аналіз економічної ефективності інвестиційного проекту й оцінку фінансового стану підприємства як об’єкта інвестування і перспектив його розвитку, дати аналіз методів обстеження підприємства на місці.

16.2. Загальні положення.

16.3. Мети і сфери інвестиційної діяльності.

16.4. Методи вивчення сфер інвестиційної діяльності для вибору об’єкта інвестицій.

16.5. Аналіз економічної ефективності інвестиційного проекту.

16.6. Оцінка фінансового стану підприємства як об’єкта інвестування.

16.7. Оцінка перспектив розвитку підприємства.

16.8. Аналіз методів обстеження підприємства на місці.

16.9. Аналіз правової бази інвестиційної діяльності.

Методичні вказівки

Загальні положення

Закономірним явищем у розвитку ринкових механізмів ведення господарства в Україні є становлення і розвиток ринку цінних паперів (ЦП). В останні роки спостерігається значний ріст числа інвестиційних інститутів, сфера діяльності яких безпосередньо пов’язана з організованим ринком цінних паперів. Причому, як відзначають фахівці, якщо економіка України в цілому переживає гостру кризу, галузь інвестиційного бізнесу на ринку ЦП є однією з деяких, де спостерігається визначений підйом ділової активності. Якщо 1990 рік характеризувався високими темпами виникнення комерційних банків, 1991 рік – бірж, то в 1992-93 роки активно створюються такі інвестиційні інститути, як трастові й страхові компанії, пенсійні й інвестиційні фонди.

При розгляді методів аналізу об’єктів інвестування на ринку ЦП звичайно виділяється два основних професійних підходи до вибору ЦП, що прийнято називати технічним і фундаментальним.

При технічному підході вибір ЦП ґрунтується на результатах біржової статистики. Об’єктом аналізу в цьому випадку є відомості про зміни в попиті та пропозиції на ті чи інші акції, загальні тенденції в русі курсів акцій, прогнозі оцінки впливу різних факторів на стан ринку ЦП.

Фундаментальний аналіз передбачає вивчення діяльності окремих галузей і компаній, аналіз фінансового стану компанії, проведення як кількісних, так і якісних зіставлень і порівнянь. Кількісний аналіз базується на розрахунку різного роду відносних показників, їхньому порівнянні з відповідними показниками аналогічних компаній і загальногалузевих даних. Якісний аналіз припускає проведення оцінки ефективності управління компанією в цілому.

Особливе місце при виборі інвестиційно привабливих об’єктів займає аналіз внутрішньої інформації про підприємства і сфери інвестування. Така інформація, як правило, є неформальною, її часто не оголошують привселюдно, однак на практиці саме вона часто виявляється вирішальною для прийняття інвестиційних рішень. Зокрема, аналіз біржової статистики може виступати базою для оцінки стану і тенденцій розвитку окремих галузей і вибору привабливих для інвестора сфер вкладення капіталу. Надалі, у рамках галузевого аналізу має бути визначене коло інвестиції йно привабливих об’єктів, серед яких вибирається підприємство, акції якого повинні бути придбані і яке піддається більш пильному вивченню.

Цілі та сфери інвестиційної діяльності

Повний фундаментальний аналіз підприємств як об’єктів інвестування включає три рівні вивчаються макроекономічні, соціальні, правові і політичні фактори, що визначають зовнішні умови розвитку ринку цінних паперів (РЦП). До них відносяться темпи і рівень економічного росту, фаза економічного циклу, кредитно-грошова і фіскальна політика держави, інфляція, зайнятість, політика доходів, динаміка заощаджень населення, рівень соціальної напруженості в суспільстві, нормативна база, стан політичної системи і т. д. На галузевому рівні досліджуються галузі, підгалузі та сфери господарства з погляду їхньої інвестиційної привабливості відповідно до цілей інвестування. Конкретних рівень вивчення РЦП передбачає оцінку інвестиційних якостей окремих АТ і визначених видів ЦП.

Визначення цілей і стратегії інвестиційної діяльності в Україні є задачею системного рівня досліджень, тому що вплив макрофакторів на стратегічну політику інвестора найбільш значущий, а не врахування їх не може бути компенсоване тактичними діями на РЦП. Тому розглянемо в найбільш загальному вигляді специфіку основних інвестиційних цілей для українського фондового ринку, що формується.

Основними цілями інвестиційної діяльності є:

Ø Безпека чи надійність вкладень;

Ø Прибутковість вкладень;

Ø Збільшення ринкової вартості вкладень;

Ø Ліквідність вкладень.

На надійність інвестицій впливають системний і портфельний ризики. Системний ризик в умовах політичної нестабільності і спаду виробництва оцінюється як досить високий, однак засобів захисту від нього практично немає. Портфельний ризик може бути зменшений диверсифікованістю і страхуванням. Як специфічний метод управління інвестиційним ризиком можна запропонувати сформувати в рамках загального фондового портфеля спеціальний портфель страхування з високонадійних цінних паперів.

На прибутковість інвестицій на українському РЦП впливають наступні основні фактори:

Ø Інфляція знецінює майбутні доходи;

Ø Спад виробництва зменшує джерело доходів – прибуток;

Ø Наявність значного пакета акцій у трудового колективу й адміністрації стимулює «проїдання» доходу і зменшення прибутку, розподіляється на дивіденди;

Ø Тверда фіскальна політика держави зменшує чистий прибиток і дивіденди;

Ø Конкуренція на ринку капіталів в умовах обмеженої кількості високопродуктивних ЦП і надлишкової пропозиції низько доходних.

Рівень реального доходу в умовах інфляції буде негативним і визначається конкуренцією з відсотком по банківських депозитах, внесками в ощадбанки й інші види інвестування. Для забезпечення конкурентного рівня прибутковості можна рекомендувати формування спеціального портфеля фонду для арбітражних угод із ЦП і активні, регулярні операції з цим портфелем на РПЦ.

Збільшення ринкової вартості вкладень фонду визначається співвідношенням попиту та пропозиції на РПЦ у цілому і на ЦП конкретних підприємств. Загальна кон’юнктура РЦП за попередніми оцінками без застосування спеціальних методів аналізу і прогнозування оцінюється як украй несприятлива. На первинному РЦП масова ваучеризація й пільги трудовим колективам формують надлишковий попит і підвищують ціни попиту на акції приватизованих підприємств. На вторинному ринку ситуація протилежна – надлишкова і наростаюча пропозиція при обмеженому попиті знижують середні ціні продажів ЦП. Тому, у цілому, баланс ємності первинного і вторинного ринків, а також співвідношення цін невигідні для інвестиційних фондів. Негативний вплив на ріст вартості активів фонду буде робити також постійне підвищення ставки банківського відсотка по кредитах.

Забезпечення достатньої ліквідності вкладень на сучасному українському РЦП представляється найважчою задачею в умовах нерозвиненості вторинного ринку й обмеженості інвестиційного потенціалу. Однак без її вирішення ефективне управління фондовим портфелем у принципі неможливе. На жаль, основні фактори підвищення ліквідності знаходяться на макроекономічному рівні, а також залежать від інфраструктури РЦП. Разом з тим, забезпечення необхідних параметрів ліквідності є, поряд з надійністю вкладень, пріоритетною метою діяльності. Для її реалізації можна сформувати спеціальний ліквідаційний портфель, зосередивши в ньому високоліквідні ЦП, зокрема, державні короткострокові облігації.

У цілому, як показує короткий аналіз макрофакторів розвитку РЦП в Україні, велика їхня частина впливає на ринок негативно. Разом з тим, могутньо стабілізує

у ній лише найбільш ефективні з них.

Задача будь-якого інвестора полягає в досягненні збалансованості портфеля ЦП, у якому забезпечується оптимальне поєднання прибутковості від інвестицій, безпеки вкладених коштів, підвищення їхньої вартості та ліквідності. Однак, з огляду на «золоте» правило інвестування, відповідно до якого доходи від вкладення в ЦП прямо пропорційні ризику, на який готовий йти інвестор заради одержання бажаного доходу, стратегії досягнення основної мети можуть бути різними.

Часто виділяються наступні стратегії інвестування:

Ø Консервативна стратегія, що акцентує основну увагу на забезпеченні безпеки вкладень;

Ø Помірковано агресивна, при якій баланс « прибутковість – ризик» зміщений убік забезпечення визначеної, заданої безпеки вкладень;

Ø Агресивні стратегії, що переслідують цілі забезпечення деякої заданої мінімально припустимої прибутковості вкладень. Різновидом цього виду стратегій є витончена стратегія, що становить за мету максимізувати одержання доходу на школу можливому ризику.

Обрана стратегія інвестування багато в чому визначає і сукупність конкретних способів і методів, якими інвестор керується на РЦП.

 

 

 


Рис. 16.1. Основні напрями диверсифікації

Одним з ефективних засобів підвищення збалансованості портфеля ЦП є його диверсифікованість, тобто вкладення капіталу в різні види ЦП і підприємства, що працюють у різних галузях. Можна виділити наступні напрямки диверсифікованості (рис. 16.1.):

Ø Диверсифікованість вкладень по видах ЦП і по термінах їхнього погашення (реалізації) дає можливість забезпечення оптимального співвідношення «дохід-ризик» за умови знання і розуміння закономірностей РЦП і пов’язане із залученням відповідних фахівців і нагромадженням певного досвіду роботи на фондовому ринку.

Ø Галузева диверсифікованість забезпечується за рахунок вкладення коштів у акції й іншу цінні папери емітентів, що діють у різних сферах бізнесу. Забезпечення ефективної галузевої диверсифікованості вимагає залучення консультантів з інших сфер діяльності – фахівців різних галузевих знань, що розуміють специфіку розвитку окремих галузей і підприємств;

Ø Регіональна диверсифікованість забезпечується за рахунок вкладення коштів у підприємства, розташовані в різних регіонах країни і світу. Слід зазначити, що в умовах дії ефективних інформаційних систем цей вид диверсифікованості не має того значення, як для українського ринку.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.