Основні заходи у сфері цивільного захисту

Застосування захисних бар’єрів та види цивільного захисту: фізичного, постійно-діючого функціонального, природного, комбінованого.

Кожен громадянин відповідно до Конституції України має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, застосування зброї та на вимогу гарантованого забезпечення реалізації цього права від органів виконавчої влади, керівників підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює і розвиває Єдину загальнодержавну систему цивільного захисту.

Цивільний захист — це цивільна оборона та захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру.

Стратегічні напрями та засоби вирішення проблеми захисту населення і територійв Україні спираються на основні положення Женевських конвенцій (1949 р.) щодо захисту жертв війни та Додаткових протоколів, з імовірного характеру воєнних дій, реальних можливостей держави щодо створення матеріальної бази захисту.

Метою державної політики у сфері цивільного захистує зниження ризику і пом'якшення наслідків НС природного і техногенного характеру, підвищення гарантованого рівня безпеки особистості, суспільства та навколишнього середовища в межах показників прийнятного ризику.

Основу державної політики у сфері захисту населення і територійвід надзвичайних ситуацій становлять: Конституція України, відповідні Закони, Укази Президента України і Урядові рішення.

Зокрема ст.3 Конституції України декларує: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Вирішення проблем природно-техногенної безпеки України забезпечується проведенням на державному рівні таких заходів:

1.Здійснення управління техногенними ризиками, що забезпечить стале, гарантоване зменшення кількості та наслідків НС техногенного і природного характеру.

2.Створення цілісної міжвідомчої системи моніторингу і налагодження державної служби прогнозування та попередження природних і техногенних НС.

3.Створення загальнодержавного реєстру потенційно-небезпечних
об'єктів і територій та механізмів їх моніторингу.

4.Підвищення ефективності роботи органів державного нагляду за станом і функціонуванням потенційно небезпечних виробництв.

Засобом розв'язання проблеми захисту від техногенних і природних НС є створення в Україні Єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій, основним завданням якої є запобігання та реагування на надзвичайні ситуації.

Запобігання виникненню НСпередбачає підготовку та реалізацію заходів спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки ступенів ризику, завчасне реагування на події, що становлять загрозу виникнення НС з метою запобігання лиху або пом'якшення його можливих наслідків.

Цивільний захист здійснюється за такими принципами :

1. гарантованість конституційного права громадян на захист життя, здоров'я та їх майна;

2.обровільність залучення людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту;

3. комплексність підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

3.раціональність економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення НС і мінімізації їх наслідків;

4.територіально-функціональний принцип організації Єдиної системи цивільного захисту;

5.гласність , вільний доступ населення до інформації з цивільного захисту відповідно до чинного законодавства.

Основні заходи у сфері цивільного захисту

Для ефективної реалізації завдань ЦЗ здійснюється система заходів, основними з яких є:

1. Оповіщення та інформуваннянаселення про загрозу чи виникнення НС.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади повинні надавати населенню оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і території від НС техногенного і природного характеру, про виникнення НС, методи та способи захисту, про вжиті заходи щодо забезпечення захисту.

Оповіщення про загрозу виникнення НС і постійне інформування населення про перебіг подій і зміну обстановки здійснюється за допомогою завчасно створених загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центрального оповіщення, систем оповіщення на об'єктах господарювання, локальних систем оповіщення в зонах можливого катастрофічного затоплення, у районах розміщення радіаційно– і хімічно небезпечних підприємств, інших об'єктів підвищеної небезпеки.

У системі оповіщення використовуються технічні засоби загальнодержавної і галузевих систем зв'язку, радіо- і телемереж та ін. засобів передавання інформації.

2.Спостереження і лабораторний контроль— передбачає збирання,
опрацювання та передачу інформації про стан довкілля, забруднення
продуктів харчування, харчової сировини, фуражу і води радіоактивними,
хімічними речовинами або інфекційними мікроорганізмами. Для цього
створюється і підтримується в постійній готовності загальнодержавна та
територіальні мережі спостереження і лабораторного контролю.

3.Укриття населення у захисних спорудах в разі виникнення НС.
Для таких цілей створюється фонд захисних споруд шляхом: .

1. освоєння підземного простору населених пунктів, пристосування і використання приміщень для укриття населення в НС;

2. дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень, гірничих виробок і природних порожнин;

3. будівництво окремих сховищ і протирадіаційних укриттів;

4. будівництва в період загрози виникнення НС найпростіших сховищ та укриттів.

Поиск по сайту: