Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства

Конкурентоспроможність характе­ризує ступінь відповідності окремого класу об'єктів визначеним ринковим потребам: пропозиції товару - попиту на нього, під­приємства - можливості забезпечити кон­курентні переваги, країни - соціально-економічній моделі її розвитку.

До узагальнюючих факторів (детермінант) конкурентоспроможності підприєм­ства слід віднести наступні:

- товар;

- положення підприємства на ринку (ємність ринку);

- можливості збуту товару;

- методи товароруху;

- виробничий потенціал підприємства.

Для вирішення проблеми підвищення ефективності господарювання вітчиз­няних підприємств на засадах упровадження маркетингового механізму управлін­ня їх діяльністю дієвим напрямком є створення їх позитивного, керованого іміджу.

В західних країнах Дальнього і Ближнього зарубіжжя з визнаною ринковою економікою дослідження у сфері іміджмейкінгувідіграють важливу роль, оскільки визначають напрямок розвитку підприємств в перспективі. В Україні вони набули значного поширення тільки з початком розбудови ринкових відносин. Але було б несправедливо стверджувати, що в нашій країні вони не проводилися взагалі: такі дослідження мали вузьку ідеологічну спрямованість і були закриті для широкого доступу громадськості. Але розвиток ринкової економіки сприяв збільшенню кате­горій суб'єктів, зацікавлених у правильному і дієвому формуванні власного іміджу. У той же час, опрацьовані на сьогодні схеми рішення подібних завдань не відпові­дають умовам пострадянського співтовариства і не викликають довіри. На фоні безлічі існуючих стратегій маркетингу сьогодні вітчизняні підприємства потребують формування синтетичного, вірогідного, яскравого, конкретного, і саме головне -стійкого іміджу як у внутрішньому, так і в зовнішньому середовищі. Отже, призна­ченням заходів іміджмейкінгу має стати нецінова конкуренція, метою якої є фор­мування керованого іміджу як вироблюваних товарів, так і самого підприємства. Такі заходи мають складатися не зі штучних (що сприймаються клієнтами як випад­кові), а з системи взаємоузгоджених акцій, спрямованих на дійсних і потенційних клієнтів, партнерів і владу.

Категорія іміджу підприємстває багатогранною. Зарубіжні науковці надають їй різні визначення. Зокрема, П.Стоукс ототожнює імідж з особливістю, характером сприйняття та репутацією підприємства. К.Шенфельд розуміє під іміджем комплекс елементів (товари, стиль управління, проведення фінансових операцій, PR, пози­ція підприємства як роботодавця), які мають володіти виразною ідентифікацією підприємства. Узагальнюючи такі міркування, під іміджем підприємства пропо­нується розуміти суму вражень від сприйняття підприємства суспільством та його окремими членами (споживачами, посередниками, діловими партнерами, урядов­цями). Відтак він має формуватися на засадах урахування таких особливостей, як:

- якість товарів;

- упровадження інновацій;

- турбота про споживача;

- соціальна відповідальність;

- розуміння ролі підприємства в суспільстві та етичних норм;

- виробнича інфраструктура підприємства;

- система комунікацій (реклама, PR-акції, презентації, виставки-ярмарки тощо).

Формування іміджу вбирає в себе усі наявні елементи PR, але базовим все ж є позиціонування. Під позиціонуванням в цьому аспекті слід розуміти створення і підтримку зрозумілого іміджу, тобто роз'яснення споживачам важливості свого іс­нування. Великі промислові вітчизняні підприємства належать до того класу су­б'єктів підприємницької діяльності,, рейтинг яких в однаковій мірі залежить як від іміджу, так і від якості виготовлених ними товарів. їх успіх на ринку залежить не тільки від того, які товари (послуги) вони продають, але і від того, як вони це роб­лять. Метою їх функціонування стає збільшення обсягу продажів при одночасному створенні позитивного іміджу і поліпшенні якості продукції..

Найефективнішими методами іміджмейкінгу є:

1) приєднання потенційних клієнтів до дії постійних клієнтів, яка відбувається в поточному періоді або до раніше здійсненої дії. Ефект цього методу заснований на психологічному впливі, коли людина несвідомо засвоює емоційний стан групи споживачів або авторитетної для неї особи;

2) застосування вкладеної дії, яка заснована на:

- пропозиції здійснити споживачу знайому йому дію, пов'язану з необхідною товаровиробнику реакцією;

- пропозиції широкого діапазону товарів (послуг) на вибір, при якій не обгово­рюється можливість відмови;

- ситуації, коли споживачів ставлять перед дилемою вибору, пропонуючи до­кази «за» і «проти», тим самим роблячи об'єкт купівлі звичним і вкрай потрібним;

3) зміна неефективних каналів сприйняття на ефективні з урахуванням Пра­вила Дж.Ф.Енджела, в якому проголошується, що орієнтовно людина запам'ятовує 10% того, що читала, 20% того, що чула, 30% того, що бачила, 50% того, що чула і бачила, 70% того, про що сама розповіла, 90% того, що сама зробила;

- натяк споживачу на необхідність придбання саме того товару, який випус­кає зацікавлене в підвищенні іміджу підприємство, враховуючи Правило І.В.Альошиної, в якому наголошується, що краще запам'ятовуються ще не закінчені люди­ною дії і забуваються закінчені.

Поиск по сайту: