У демократичних державах конституція проголошує свободу спілок та асоціацій громадян, тобто їх право створювати об'єднання, приєднуватись до них або виходити з них. Поняття "об'єднання" охоплює багато форм громадської активності і визначається як добровільне громадське формування, створене на основі єдності Інтересів для спільної реалізації громадянами їхніх прав і свобод. Громадські об'єднання як система вільних соціальних форм життєдіяльності людей є ознакою будь-якого громадянського суспільства.
Громадське об'єднання - об'єднання, створене за ініціативою і на основі вільного волевиявлення громадян, яке не є безпосереднім структурним підрозділом державного закладу, але може функціонувати за його підтримки, у т. ч. матеріально-фінансової, і не має на меті отримання прибутку та розподіл його між членами об'єднання.
Основними формами громадських об'єднань в:
- громадська організація (характеризується спільною діяльністю громадян із метою досягнення соціально значущих цілей з обов'язковим оформленням членства, виборами керівного органу);
- громадський рух (масовий рух із громадсько корисними цілями, у якому немає членства, але є учасники і керівний орган);
- громадський фонд (створюється для формування майна на основі добровільних внесків та інших законних надходжень і використання цього майна в громадсько корисних цілях; не передбачає членів та учасників; вищий орган - правління; нагляд здійснює опікунська рада);
- громадський заклад (установа) (створюється для надання конкретного виду послуг; має засновників, учасників і споживачів послуг);
- орган громадської самодіяльності (створюється для спільного розв'язання соціальних проблем усіма зацікавленими громадянами; не має вищих органів управління на виборній основі (народні дружини, товариські суди та ін.)) тощо.
Найпоширенішою формою об'єднань є організації. У загальному розумінні організація (франц. organisation, від середньолат. organizo - надаю стрункого вигляду, влаштовую) є об'єднанням людей, які спільно реалізують програму чи досягають мети та діють за встановленими правилами і процедурами. У сучасній науці, відповідно до різних підходів щодо вивчення теорії організації, поняття "організація" тлумачать як вид кооперації людей; спільність індивідів, які взаємодіють між собою; соціальне об'єднання; соціальну групу; формалізовану структуру. Його можна розглядати у нормативно-правовому, соціологічному, психологічному та соціально-педагогічному аспектах.
В українському законодавстві (нормативно-правовий аспект) вживають термін "громадська організація" на означення об'єднання громадян для задоволення і захисту своїх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (Закон України "Про об'єднання громадян", 1992 р.).
Громадська організація - об'єднання, яке створюють за ініціативою і на основі вільного волевиявлення дітей і дорослих, не є безпосереднім структурним підрозділом державного органу, але може функціонувати на його базі і за його підтримки, не ставить своєю статутною метою отримання прибутку та розподілу Його між членами організації.
Згідно з українським законодавством у громадській організації мають діяти принципи добровільного членства, рівноправності, самоврядування, законності і гласності. їх членами можуть бути особи, які досягли 14 років. Фіксоване індивідуальне членство в громадських організаціях не обов'язкове; у випадках, передбачених статутом, у їх діяльності можуть брати участь колективні члени.
У соціологічному аспекті організацію розглядають як форму об'єднання людей із метою досягнення певних цілей на засадах позаособистісних стосунків (Соціологія: короткий енциклопедичний словник, К., 1998). Водночас поширене поняття "соціальна організація" як елемент соціальної структури - штучне інституціональне об'єднання, що посідає певне місце в суспільстві і призначене для виконання встановлених функцій (у цьому значенні соціальна організація є соціальним інститутом і розглядається як автономний об'єкт - система відносин, що об'єднує певну кількість індивідів для досягнення визначеної мети).
Соціальна психологія (психологічний аспект), досліджуючи міжособистісні стосунки, мотивацію, лідерство, конфлікти в структурі організаційних відносин, тлумачить термін "організація" як диференційоване і взаємно впорядковане об'єднання індивідів і груп, що діють на основі загальних цілей, інтересів і програм.
Сучасна педагогічна наука (соціально-педагогічний аспект) оперує поняттям "виховна організація", розглядаючи її як різновид соціальної організації - спеціально створеної державної або недержавної організації, основним завданням якої є соціальне виховання певних вікових груп населення (А. Мудрик). Саме в контексті цього поняття розглядають найчастіше громадські дитячі та молодіжні організації.