Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Реакція гальмування гемагглютинації (РГГА)

Реакція гемагглютинації (РГА).

Гемагглютинація − це феномен склеювання еритроцитів внаслідок дії на них різних мікроорганізмів.

Механізм гемагглютинації полягає в склеюванні еритроцитів( тварин або людини), на поверхні яких адсорбувалися мікроорганізми; останні являються містками, які з'єднують сусідні еритроцити. Можливо також, що мікроорганізми, адсорбовані на поверхні еритроцитів, змінюють їх заряд, внаслідок чого еритроцити набувають здатності склеюватися, осідаючи на дно пробірки або лунки планшета тонкою плівкою у вигляді переверненої парасольки(картина повної гемагглютинації).

Відношення різних видів мікроорганізмів до аглютинації еритроцитів тварин того або іншого вигляду (або людини) встановлюють емпіричним шляхом. Як правило, мікроорганізми, що становлять одну таксономічну групу, аглютинують еритроцити одних і тих же видів тварин. Видова належність аглютинованих еритроцитів нерідко використовується для індикації мікрооганізмів.

 

Реакція гальмування гемагглютинації (РГГА).

Гемагглютинація- зворотній процес. Про специфічність мікробної гемагглютинації роблять висновок по ефекту гальмування або придушення її відповідними антимікробними антитілами. Це явище лежить в основі РГГА. Механізм РГГА полягає в тому, що протимікробні антигемагглютиніни перешкоджають мікроорганізмам аглютинувати еритроцити чутливих видів тварин.

Залежно від мети постановки РГГА її результатом є або ідентифікація ізольованого штаму, гемаагглютинацію якого подавила відома сироватка, або виявлення специфічних протимікробних антитіл в досліджуваній сироватці крові.

 

4.Реакція зв'язування комплементу (РЗК) -це складна реакція, яка протікає в дві фази. Для її постановки необхідні наступні інгредієнти: антиген, антитіло, комплемент, еритроцити барана, гемолітична імунна сироватка.

У РЗК беруть участь дві системи антиген- антитіло: специфічна і гемолітична. Специфічна система є:

 

а) відомий антиген (діагностикум) і сироватку крові хворого або реконвалісцента (що містить відповідні цьому антигену антитіла);

 

б) або невідомий антиген і відому діагностичну імунну сироватку крові реконвалісцента. Якщо антиген і антитіло гомологічні, вони утворюють специфічний невидимий комплекс, який сорбує на собі комплемент.

Адсорбція комплементу на специфічному комплексі може бути виявлена лише за допомогою гемолітичної системи, складається з антигена (еритроцити барана) і імунної сироватки (антисироватки до нього). Гемоліз еритроцитів в гемолітичній системі наступає лише у присутності вільного комплементу.У разі утворення специфічного комплексу він адсорбує коплемент. При додаванні гемолітичної системи гемолізу еритроцитів не відбувається (позитивний результат). Якщо антиген і антитіло гетерологічні, комплемент знаходитися у вільному вигляді, оскільки окремо ні антигеном, ні антитілом він не сорбується. При додаванні гемолітичної системи відбувається гемоліз еритроцитів (негативний результат).

РЗК, як і всі серологічні реакції, універсальна. Вона може бути використана для виявлення вірусних анитигенів в заразливому матеріалі, а також для виявлення антитіл в сироватці крові хворих та реконвалісцентів.

 

5. Реакція пассивної гемагглютинації (РПГА) або непрямої гемагглютинації (РНГА), широко використовується в вірусологічній практиці при диагностиці кору, респіраторно-синцитіальної вірусної інфекції, захворювань, що викликаються вірусами групи Коксакі В, кліщового енцефаліту, сказу, гепатиту В, аденовірусами і ін.

Принцип реакції полягає в тому, що еритроцити (частіше всього людини або барана), сенсибілізовані антигеном (або антитілом) в присутності гомологічного антитіла (або антигену) склеюються, тобто дають феномен пасивної гемагглютинації.

Так як всі антигени (антитіла) добре сорбуються на еритроцитах, останні попередньо обробляють таніном, після чого їх здатність сорбувати білки різко зростає.

Еритроцити, сенсибілізовані антигенами, називають еритроцитарними діагностикумами, еритроцити, сенсибілізовані антитілами, називають антитільними діагностикумами.

РПГА володіє більш високою чутливістю, ніж реакції зв'язування комплементу і зустрічного імуноелектрофорезу.

 

Імунохроматографічний аналіз (ІХА) - це метод визначення наявності певних концентрацій речовин у біологічних матеріалах (сеча, цільна кров, сироватка або плазма крові, слина, кал і т.д.) та заснований на реакції між антигеном і відповідним йому антитілом. Даний вид аналізу здійснюється за допомогою індикаторних смужок, паличок, панелей або тест-касет, які забезпечують швидкість проведення тестування. ІХА - порівняно молодий метод аналізу, він часто позначається в літературі також як метод сухої імунохімії, стрип-тест, QuikStrip cassette, QuikStrip dipstick, експрес-тест або експрес-аналіз. Ці назви пов'язані з швидкістю проведення цього методу аналізу.

Принцип дії імунохроматографічного тесту полягає в тому, що при зануренні тесту в фізіологічну рідину вона починає мігрувати вздовж смужки за принципом тонкошарової хроматографії. Рухомою фазою в даному випадку є фізіологічна рідина. Разом з рідиною рухаються і антитіла з барвником. Якщо в цій рідині присутній досліджуваний антиген (гормон, інфекційний або онкологічний маркер), то відбувається його зв'язування, як з першим, так і з другим типом антитіл, що є вже імунологічним методом аналізу. При цьому відбувається накопичення антитіл з барвником навколо антитіл, жорстко іммобілізованих в тест-зоні ІХА-смужки, що проявляється у вигляді яскравої темної смуги. Незв'язані антитіла з барвником мігрують далі вздовж смужки і неминуче взаємодіють із вторинними антитілами в контрольній зоні, де і утворюється друга темна смуга. Взаємодія (темна смуга) в контрольній зоні повинна виявлятися завжди (якщо аналіз проведений правильно), незалежно від присутності досліджуваного антигену в фізіологічній рідини. Результати визначаються візуально або комп'ютерною обробкою відсканованого зображення.

 

Принцип РІФбазується на виявленні флюорисцуючих антитіл. Адсорбований антиген з’єднують з імунною сироваткою, після чого утворений комплекс антиген-антитіло обробляють γ-глобуліном, з’єднаним із флюорисцин-ізотіоціанатом. Так як мічені флюорохромом антитіла не втрачають властивості з’єднуватись з антигеном та тим самим обумовлюють світіння препаратів в синьо-фіолетових променях, джерелом яких є ртутно-кварцева лампа. Цей метод дає можливість поставити діагноз вже через 2-48 годин від початку захворювання. Матеріалами для проведення дослідження можуть бути змиви з носоглотки, кров, спинномозкова рідина та інші біологічні рідини, де може знаходитись збудник.

 

Реакція латекс аглютинаціїє одним з видів реакції аглютинації, в якій у якості носія антигену або антитіла використовують синтетичні полімерні частинки-латекси. Ця реакція використовується з метою виявлення наявності антитіл в сироватці крові обстежуваних людей, ідентифікації збудника захворювання. Розчинні дрібнодисперсні антигени бактеріальної клітини білкової або полісахаридної природи адсорбують на поверхні монодисперсного латексу. Такі латексні частинки з бактеріальним антигеном під дією імунної сироватики склеюються, що призводить до утворення характерного осаду-тонкої плівки з нерівними краями. Реакція обчислюється візуально(«+» по осаду плівки на дні лунки).

Імуноблотинг – якісний метод, який дозволяє з великою вірогідністю визначати Аg або Аt в будь-якому біологічному середовищі організму. Специфічність і чутливість методу - 99-100 %. Метод імуноблотингу схожий на ІФА, проте фінальний етап дослідження полягає у переносі й іммобілізації біополімера (Аg або Аt) на пористу мембрану, де біополімер аналізують за допомогою імуносорбентів. Імуноблотинг завдяки своїй специфічності належить до референс-тестів (підтверджуючих).

Імуноферментний аналіз (ІФА) або, точніше, ферментний імуносорбентний аналіз (англ. enzyme-linked immuno sorbent assay, ELISA) — імунологічний метод для визначення наявності певних антигенів, що заснований на ідентифікації комплексів антиген-антитіло. Широко використовується в лабораторній діагностиці.

Існує цілий ряд підходів, що дозволяють визначити, чи відбулося зв’язування антитіла з антигеном-мішенню. Один з них — це ферментний іммуносорбентний аналіз (ELISA), що часто використовується для діагностики різноманітних антигенів. Процедура аналізу включає такі етапи:

Основний принцип ELISA — специфічне зв'язування першого антитіла з мішенню. Якщо молекула-мішень являє собою білок, то його очищений препарат звичайно використають для одержання антитіл, за допомогою яких потім і виявляють дану мішень. Раніше використовувались перші антитіла, що були за своєю природою поліклональними. Розробка і застосування моноклональних антитіл дало змогу значно покращити специфічність імуноферментного аналізу.

Ферментний імуносорбентний аналіз широко застосовується для діагностики різноманітних інфекційних захворювань, ракових процесів (восновному завдяки специфічним білкам і пептидам), визначення різноманітних низькомолекулярних сполук, таких як токсини, лікарські засоби і т. п.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.