ЗАХИСТ ВІД ЕЛЕКТРИЧНОГО ПОЛЯ ПРОМИСЛОВОЇ ЧАСТОТИ

Залежно від особливостей опромінення людей, місця розташування та технічних характеристик високовольтних ліній і відкритих розподільних пристроїв застосовують наступні методи захисту від електричних полів: захист часом або віддаллю; вибір оптимальних геометричних параметрів високовольтних ліній та відкритих розподільних пристроїв, застосування заземлених тросів, стаціонарних пересувних екранувальних пристроїв, екранувального одягу.

Захист часом передбачає скорочення часу перебування людини в електричному полі промислової частоти, якщо напруженість поля перевищує 5 В/м (табл. 6.2).

Захист віддаллю.Оскільки напруженість електричного поля промислової частоти зменшується при збільшенні віддалі від джерела поля, то існують такі віддалі, на яких напруженість поля не перевищує допустимого значення.

Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок в окремих випадках передбачають поєднання захисту часом і віддаллю одночасно.

Допускається працювати на землі в зоні впливу електричного поля на робочих місцях у наступних випадках:

— біля високовольтних ліній 400—500 кВ без обмеження часу в межах 20 м
від осі опори будь-якого типу і не більше 90 хв. у випадку виконання робіт у прольоті;

— біля високовольтних ліній 750 кВ не більше 180 хв. в межах ЗО м від осі
проміжної опори і не більше 10 хв. при виконанні робіт у прольоті або поблизу
анкерної або кутової опори.

Для захисту від електричних полів надвисокої напруги (50 Гц) необхідно збільшувати висоту підвішування фазових проводів ліній електропередач.

З метою захисту населення від впливу електричного поля високовольтних ліній передбачаються санітарно-захисні зони. Встановлено наступні значення гранично допустимих рівнів (ГДР) напруженості електричного поля: всередині житлових будинків — 0,5 кВ/м; на території зони житлової забудови — 1 кВ/м; в населеній місцевості (міста, селища, села, території городів та садів) — 5 кВ/м; на ділянках перетину високовольтних ліній з автомобільними дорогами І—IV категорій — 10 кВ/м\ в ненаселеній місцевості (включаючи сільськогосподарські угіддя) — 15 кВ/м; у важкодоступній місцевості — 20 кВ/м.

Території санітарно-захисних зон розташовуються вздовж трас повітряних ліній електропередач по обидва їх боки. Розміри цієї території визначаються від проекції на землю крайнього струмонесучого дроту до відстаней, на яких забезпечується гранично допустимий рівень поля; встановлений діючими санітарними нормами.

Для повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ встановлюється межа
санітарно-захисної зони в одну сторону 20 м, для 500 кВ — 30 м, для 750 кВ — 40 м,
для 1150 кВ —55 м. .

В межах санітарно-захисних зон повітряних ліній електропередач забороняється розміщувати житлові і громадські будівлі, дачні ділянки та інші місця перебування людей, майданчики для стоянки та зупинки всіх видів транспорту, підприємства з обслуговування автомобілів, а також сховища нафти і нафтопродуктів.

При проектуванні в санітарно-захисних зонах сільськогосподарських угідь вирощування винограду, хмелю з метою запобігання впливу електричного поля на сільськогосподарських працівників необхідно встановлювати шпалерну проводку для підвіски винограду і хмелю перпендикулярно до осі повітряних ліній електропередач.

Відстань від осі повітряних ліній електропередач, що проектуються, до межі населених пунктів не повинна бути меншою 250 м для повітряних ліній електропередач напругою 750 кВ і 300 м — для повітряних ліній електропередач напругою 1150 кВ. На ділянках стисненої траси повітряної лінії електропередач напругою 750— 1150 кВ (ущелини, насипи тощо) допускається зменшення відстаней, але менше, ніж зазначені вище.

Повітряні лінії електропередачі напругою 35—110 кВ і вище потрібно, розміщувати за межами сельбищної території або проводити їх заміну підземними кабельними лініями Прокладку електричних мереж напругою 20 кВ на сельбищних територіях міст і селиіі міського типу в районах забудови будинками 4-х поверхів і вище, а також на територі' курортних комплексів потрібно, як правило, передбачати кабельними лініями.

Якщо напруженість електричного поля перевищує ГДР, повинні бути передбачен; заходи щодо її зниження шляхом віддалення житлової забудови від високовольтних ліній, вирощування сільськогосподарських культур, які не потребують ручної обробки, тобто повинні бути виключені умови для тривалого перебування людей в зоні дії електричного поля. Використовуються різні екрани, високі чагарники, дерева, будівельні конструкції з дерева та цегли. Машини та механізми, які знаходяться в санітарно-захисних зонах, повинні бути заземленими. Як заземлювач допускається використовувати металевий ланцюг, котрий торкається землі. Машини без критих металевих кабін повинні бути обладнані екранами. На території санітарно-захисних зон ВЛ — 750 кВ та вище заборонено виконувати сільськогосподарські роботи особам віком до 18 років.

Вибір оптимальних геометричних параметрів високовольтних ліній та відкритих розподільних пристроїв.Величини потенціалів та напруженості електричного поля залежать від конструктивних параметрів дротів високовольтної лінії та шин відкритих розподільних пристроїв. Суттєво знизити потенціал та напруженість електричного поля можна шляхом оптимального вибору цих параметрів. На рис. 6.5 показано залежність потенціалу під крайнім фазовим проводом високовольтної лінії на висоті 1,8 м над поверхнею землі від геометричних параметрів високовольтної лінії 750 кВ та висоти підвішування дротів h, кількості дротів у фазі п, віддалі між дротами та між фазовими дротами d, а також від радіуса дротів r_Q.

Застосування заземлених тросів.Заземлені троси, підвішені під струмоведучими з'єднувальними шинами, дозволяють значно знизити параметри електричного поля промислової частоти у робочій зоні. Відносне зменшення потенціалу при цьому характеризується коефіцієнтом зменшення потенціалу

де фта __— потенціали в точці при відсутності та при наявності заземлених тросів відповідно, В.

У випадку використання одного заземленого троса на висоті 2,5 м від поверхні землі під з'єднувальними шинами відкритого розподільного пристрою 750 кВ, k під даною шиною сягає 75%, тобто потенціал зменшується з ЗО до 9 кВ. При наявності трьох заземлених тросів, розташованих під кожною фазою, k під крайніми фазами складає 50%, а під середніми — 75%. Найсуттєвіше впливають на потенціал зменшення висоти підвішування та відстані між заземленими тросами.

Екрани.Захисні властивості екранів базуються на ефекті послаблення напруженості електричного поля в просторі поблизу заземленого металевого предмета. Екрани виготовляються у вигляді металевої сітки, розташованої між екранованим простором та джерелом електричного поля (рис. 6.6).

Захисна дія екрана характеризується ефективністю екранування є = tp_p/{cp_p - ф_Ре), де ср_р і ср_Ре — потенціали в точці Р при відсутності і при наявності екрана відповідно.

На рис. 6.6 показано залежність ефективності екранування сітчастим екраном (при h_l = 2 м та h_p = 1,8 м) від розміру чарунки а, діаметра дроту d та віддалі по

вертикалі від екрана до досліджуваної точки h. Ефективність екранування збільшуєть при зменшенні розміру чарунки (крива є(а)), наближенні розглядуваної точки до екра: (крива є{И)) та збільшенні діаметра дроту сітки (крива e(d)).

Сітчасті екрани використовуються при ег 8. Розмір сторони чарунки сітки -10—15 см. Діаметр дроту сітки — 0,8—1,6 мм. Для екранів використовують сіті з оцинкованого сталевого дроту. Дріт фарбується з метою запобігання корозії.

Стаціонарні екрани виготовляються у вигляді козирків, навісів та перегородок. Козирі встановлюються над дільницями, з котрих здійснюється обслуговування обладнання. Висе розташування навісів — 2—2,5 м від поверхні землі над проходами та дільницям з котрих здійснюється огляд обладнання. Перегородки встановлюють посередині мі сусідніми повітряними вимикачами таким чином, щоб нижня грань перегородки знаходила! на висоті 2—3 м над поверхнею землі для вільного проходу людей та проїзду автотранспорт Переносні екранувальні пристрої призначені для захисту персоналу, котрий протяго тривалого часу виконує експлуатаційні, ремонтні та монтажні роботи в зоні впливу, якії] стаціонарні екрани відсутні. Переносні екрани виготовляються у вигляді знімних навісів, козирнії перегородок, щитів, наметів. Переносні екрани виготовляються з металевих сіток. Намети і навіси виготовляють з металізованої тканини або брезенту, вкритого алюмінієвою фарбою. Екранувальний одягє індивідуальним захисним засобом. До його складу входить костюм, шолом, рукавиці та спеціальне взуття. Екранувальні костюми виготовляють зі спеціальні металізованої струмопровідної тканини у вигляді комбінезона, куртки зі штанами або плащ; Під час теплого періоду року використовуються металеві або металізовані пластмасові шоломі: Взимку використовується хутряна шапка з прокладкою з металізованої тканини Захисне взуття — шкіряні черевики з підошвою з електропровідної гуми або черевики чоботи, калоші, виготовлені з тієї ж гуми. Опір підошви взуття не повинен перевищуваті 50 кОм. Всі предмети екранувального одягу, їхні металеві елементи повинні мати мі* собою надійний електричний зв'язок. Екранувальні костюми використовують, якщо напруженість поля на робочому місці перевищує 25 кВ/м, або тривалість роботи перевищує гігієнічні норми, вказані в табл. 6.7. Забороняється застосовувати екранувальний одяг, якщо існує можливість випадкового дотику людини до частин обладнання, які знаходяться або можуть опинитись під напругою, при електричних випробуваннях обладнання, під час електрозварювальних робіт, при використанні ручного електрифікованого інструменту.

Поиск по сайту: