Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Першоджерело, вторинне джерело та позаджерельне знання



Джерелознавство - наука про історичні джерела.

Історичне джерелознавство — це спеціальна галузь наукових історичних знань, яка вивчає походження історичних джерел, теорію і методику їхнього використання в історичних дослідженнях, склад, структуру й функціонування джерельної бази історичної науки. Джерелознавство включає в себе передусім теорію і джерелознавчу практику.

Теорія дерелознавства — це сукупність систематизованих узагальнюючих знань про його предмет, об'єкт, завдання, методологічні принципи, структуру та місце в історичній науці. Джерелознавча практика — це безпосередній пошук, виявлення і вивчення конкретних груп джерел з метою визначення їхньої інформативної цінності, а також практичне використання почерпнутих відомостей в конкретних історичних дослідженнях, тобто та робота, яку виконує кожен історик, опрацьовуючи певну проблему.

Предмет, завдання І функції історичного джерелознавства.

Предмет історичного джерелознавства складають: закономірності формування джерельної бази історичної науки в цілому та окремих груп джерел і відображення в них процесу історичного розвитку, їх функціонування в історичному дослідженні, функціонування джерелознавства в системі історичної науки.

3 предмета історичного джерелознавства випливають його функції, теоретичні і практичні завдання як спеціальної галузі історичної науки. До теоретичних завдань джерелознавства належать:

• розробка загальної теорії джерелознавства,

• опрацювання теоретичних проблем джерелознавства окремих компонентів історичної науки, у тому числі всесвітньої історії, історії України.

• вироблення принципів та методів наукового дослідження історичних джерел і використання джерельної інформації.

До практичних завдань джерелознавства можна віднести такі:

• вдосконалення наукових методичних прийомів і засобів вивчення та використання джерел, розробка методики джерелознавчої критики, що займає провідне місце у методичному арсеналі історичної науки;

• аналітико-інформативне вивчення окремих джерел або їх комплексів. • забезпечення історичних досліджень вірогідними джерелами і фактичними знаннями, що складають основу для подальших науково обґрунтованих висновків;

• формування на базі джерел сукупності наукових фактів.

Функції: Пізнавальна, світоглядна, прогностична, технологічна.

3. Структура історичного джерелознавства. Джерелознавство і спеціальні Історичні дисципліни.

Під поняттям "структура" (упорядкованість) у джерелознавстві розуміють сукупність усталених зв'язків компонентів об'єкта, що забезпечують його цілісність, а також основні властивості, які виявляються в умовах різноманітних зовнішніх та внутрішніх змін.

Розглядаючи загалом джерелознавство як галузь історичних знань, складову історичної науки, важливо визначити Його макроструктуру (зв'язки джерелознавства з іншими науками, Його місце серед наукових знань) та мікроструктуру (внутрішня побудова самого джерелознавства, його системні якості).

Історичне джерело як носій історичної інформації.

Історичне джерело — це носій історичної інформації, що виник як продукт розвитку природи і людини й відбиває той чи інший бік людської діяльності.

ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА:

Позитивістський(що розглядає джерела як "речі", які містять "готові" або "напівготові" факти, котрі необхідно збирати та вивчати)

Марксистський — базується на так званому історичному матеріалізмі і трактує історичне джерело виключно як продукт певних суспільних відносин.

Неокантіанський — розглядає джерело як продукт індивідуальної людської психіки.

Першоджерело, вторинне джерело та позаджерельне знання.

Першоджерело – це джерела, що не засновані на інших джерелах і містять хронологічно первинну й незалежну від інших джерел фіксацію історичних подій.

Вторинне джерело – засноване на інших джерелах і має більшу ступінь узагальнення.

Позаджерельне знання – це знання, яке має та використовує дослідник, вивчаючи на підставі минулого дійсність. Структура цього знання в загальних рисах така:

1. Сприйняття дослідником судження про історичні факти;

2. Сприйняття теоретичних тверджень

3. Сформована на підставі цього знання система цінностей.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.