Основні параметри мотиваційної сфери людини

Мотивація займає провідне місце в структурі особистості і є одним із основних понять, яке використовується для пояснення рухаючих сил поведінки, діяльності. Процес теоретичного усвідомлення явища мотивації далекий від свого завершення. У вітчизняних працях мотив розуміється і як усвідомлена потреба, і як предмет потреби і співвідноситься з потребою.

В контексті різноманітних теоретичних підходів розрізняють і схеми аналізу мотивації. В зарубіжній психології однією із найбільш впливових залишається реактивна схема S-O-R (стимул-організм-реакція). Розвиток когнітивної психології призвів до намагань замінити мотиваційні процеси інформаційними. Тому, у атрибутному підході Б. Вайнера, заснованому на схемі S-O-R, мотивація зводиться до проміжного інформаційного процесу, а мотиви – до перцепції і таким чином втрачається якісна специфіка мотиваційних утворень.

Відособленість – специфічність предметного змісту мотива. В змісті мотива можна виділити дещо специфічне, індивідуально-неповторне, визначене в конкретній унікальній ситуації, і дещо стійке, для якого даний конкретний предмет чи явище не більше чім одна із можливих форм втілення. Такий стійкий предметний зміст характеризує вже не сам предмет потреби, а особистість, цю потребу відчуваючи. За думкою С. Л. Рубінштейна, “особливості характеру – це в конечному рахунку і є тенденція, пробудження, мотив, закономірно з’являючись у даної людини при однорідних умовах “ ( Рубінштейн С. Л., 1973 р.). В даному випадку С. Л. Рубінштейн мав на увазі тільки відособлений вміст мотиву. Цей вміст мається на увазі, коли говориться, наприклад, про такі мотиви, як мотив аффіляції досягнення, ігри і т. д. В. Н. Мясіщев використовувавши для опису мотиваційних явищ категорію відносин, підкреслював, що останні “можуть придбати стійкість, вираженість, велику значимість і, продовжуючи залишатися відносинами, роблячись характерними для особистості “ ( Мясіщев В. Н., 1958 р.).

Передумови для таких підрозділів мотивів являються і в зарубіжній психології. М. Мадсен, аналізуючи різні теорії мотивації, підкреслював, що одні психологи чітко розрізняють диспозиційні і функціональні перемінні в мотивації, а інші використовують для них одні і ті ж поняття.

Так, для Г. Мюррея потреби ( або мотиви ), з одного боку виступають як стійкі мотиваційні утворення, а з іншого боку, це ж поняття використовується, коли говориться про функціональні змінні. М. Мадсен вважає, що диспозиційні і функціональні перемінні необхідно чітко відрізняти.

Більш широко цю проблему розглянув Л. Кронбах, який виділив дві дисципліни в науковій психології: одна направлена на оцінку індивідуальних відмінностей, інша – на дослідження характеристик і особливостей поведінки.

Мотив і мотивація. Мотиви з відособленими, з відносно стійким предметним змістом називається “ відособленими мотивами “ на відміну від “ конкретних мотивів”, предметний зміст яких вузькоспеціалізований. “Відособленні мотиви” виступають у ролі стійких атрибутів особистості, але вони являються динамічними утвореннями, які при взаємодії з ситуаційними детермінантами актуалізуються, тобто переходять із латентного стану в актуальний, реально діючий. Актуалізація мотиву створює визначену тенденцію дії – розгортає мотиваційний процес, спрямований на реалізацію визначеного мотиваційного відношення з навколишньою дійсністю. В процесі реалізації цього мотиваційного відношення людина перетворює актуальну ситуацію в бажану.

Діагностика визначеного мотиву однозначно не визначає діагностику відповідного йому виду мотивації. Необхідно врахувати вміст детермінант конкретної ситуації. Так, наприклад, ступінь вираженості латентного мотиву досягнення в учня може бути високою, але актуальна мотивація досягнення при цьому може бути слабкою. Це відбувається тому, що шкільна ситуація не має для нього особистісного змісту, а це призводить до низької ефективності навчальної діяльності.

Відміна мотиву від мотивації з боку динамічно-енергетичних характеристик і заключається як раз в тому, що інтенсивність актуальної мотивації складається із інтенсивності латентного мотиву і інтенсивності ситуаційних детермінант мотивації. Розглядувана особливість мотивації використовується в експериментальних процедурах як в зарубіжній, так і в вітчизняній психології – через різні типи інструкцій намагаються актуалізувати різні типи і рівні мотивації в експериментальній ситуації. На жаль, в деяких вітчизняних дослідженнях цим і обмежуються, коли так необхідна, крім того, діагностика індивідуально-психологічних відмін в силі “відособлених мотивів”, які актуалізуються в даній ситуації до використання інструкцій. Це дає можливість більш адекватно оцінити рівень актуальної мотивації. Валідність діагностики мотиву складається як із валідності діагностичної ситуації, іншими словами, із валідності всієї експериментальної процедури діагностики. Не випадково Д. Маклелланд і Х. Хекхаузен, аналізуючи особливості експериментальної процедури виміру мотивів, вказують на необхідність перетворення ситуації діагностики в контролюючий фактор. Якщо ситуація стандартизована і є відносно однаковою для всіх досліджуваних, то індивідуальні відмінності в рівні мотивації в нейтральній ситуації приймаються за індекс сили латентного мотиву.

Мотиви і потреби. Потреби конкретизуються в мотивах і реалізуються через них. Але з цього не слідує, що існує взаємно однозначна відповідь між системою потреб і системою мотивів. Як потреби, так і мотиви мають свою якісну специфіку і їх не можна співвідносити. По-перше, одна і та ж потреба може реалізовуватися в різні потреби. Таким чином, потребам відповідає цілий клас мотивів, а мотив може входити в різні класи потреб. Сам мотив не є одновимірним утворенням, а має складну внутрішню структуру. Так, “відособлені мотиви “ диференціюються в ряді конкретних мотивів. Тоді відношення потребою і мотивом розглядається не стільки в генетичному, скільки в функціональному плані, то рух від потреби до мотиву є рух від можливості до дійсності, від загального до конкретного від потенційного до актуального, від генотипічного до фенотипічного.

Діагностика мотивів і потреб не відповідна, хоч тісно взаємопов’язана. Психодіагностика мотивів необхідна для діагностики потреб, але недостатня.

Кожному мотиву відповідає своя “мотиваційна вага “, характеризуючи ступінь вкладу, який даний мотив вносить в реалізацію тої чи іншої потреби. З другого боку, мотиви, зв’язані з визначеною потребою, - це не просто сума мотивів, а ієрархічна система, в якій знаходяться визначені рівні домінування мотивів. Визначення “мотиваційної ваги “ мотивів дає можливість знайти загальні характеристики предмета потреби. Виявлення рівня домінування мотивів дає можливість уточнити конкретну специфіку предметного змісту потреб.

Індикатори мотивації. Мотивація не тільки детермінує діяльність людини, але й буквально пронизує більшість, якщо, й не всі сфери психічної діяльності. Це виявляється в більшості тих операційних критеріїв, які використовуються в психодіагностиці мотивації.

Поиск по сайту: