Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Закон України Про охорону дитинства

 

Цей Закон визначає основні засади державної політики щодо охорони дитинства в Україні, регулює суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення реалізації конституційного права дітей на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.

Розділ 1. Загальні положення

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: дитина - людська істота, віком до 18 років (повноліття), якщо за законом, застосовуваним до цієї дитини, вона не досягає повноліття раніше; дитинство - етап розвитку людини від народження до досягнення повноліття; охорона дитинства - система заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання та розвитку дитини.

 

Стаття 2. Законодавство про охорону дитинства

 

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, інших міжнародних актах і складається з цього Закону та інших актів законодавства України, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони дитинства.

 

 

Стаття 3. Завдання Закону

Завданням цього Закону є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, виконання положень Конституції України, Загальної декларації прав людини, Конвенції ООН про права дитини, Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту й розвитку дітей, Плану дій щодо її виконання та інших міжнародних актів.

Цей Закон спрямований на захист дітей шляхом: визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства та удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей; створення сприятливих умов для охорони здоров'я, забезпечення навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку і активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, терпимості, свободи, рівності; проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, а також підготовку наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; формування гармонійно розвиненої особистості, громадянина, здатного до повноцінної життєдіяльності в усіх сферах виробництва, науки, освіти і культури.

 

Стаття 4. Основні принципи охорони дитинства

 

Діти незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, політичних, релігійних, інших переконань, національного, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання мають рівні права й свободи, визначені цим Законом та іншими актами законодавства України.

 

Стаття 5. Організація охорони дитинства

 

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції, визначеної законодавством, забезпечують організацію охорони дитинства. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації в усіх діях, які стосуються дітей, повинні надавати пріоритет заходам, що забезпечують їхні законні інтереси.

 

Стаття 6. Охорона дитинства на державному та місцевому рівні

Держава вживає всіх необхідних заходів до забезпечення правових, соціальних і економічних прав дітей, сприяє створенню належних умов для всебічного їх розвитку.

Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної політики у сфері охорони дитинства та впроваджує механізми її реалізації, розробляє й здійснює цільові державні програми соціального захисту та поліпшення становища дітей, координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері.

Стаття 7. Суспільна охорона дитинства

 

Розділ 2. Права та свободи дитини

 

Стаття 8. Право на життя та охорону здоров'я

 

Стаття 9. Право на ім'я та громадянство

 

Стаття 10. Право на достатній життєвий рівень

 

Стаття 11. Право на вільне висловлення думки, отримання інформації

 

Стаття 12. Право на захист від усіх форм насильства

 

Розділ 3. Дитина і сім'я

 

Стаття 13. Дитина й сім'я

 

Стаття 14. Відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

 

Стаття 15. Державна допомога сім'ям із дітьми

 

Стаття 16. Розлучення дитини із сім'єю

 

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини або цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов'язаних із розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, судом заслуховується думка та побажання дитини, яка досягла десяти років.

 

Стаття 17. Спілкування дитини з батьками, які проживають окремо

 

Стаття 18. Спілкування дитини з батьками, які проживають урізних державах

 

Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Дитина та її батьки для возз'єднання сім'ї мають право на вільний в'їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законодавством України.

 

Стаття 19. Право дитини на майно

Кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання померлими рішенням суду незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.

Стаття 20. Право дитини на житло

 

Розділ 4. Дитина і суспільство

 

Стаття 21. Право на освіту

Стаття 22. Залучення дитини до національної та світової культури

Держава забезпечує дитині доступ до національних духовних та історичних цінностей, досягнень світової культури та сприяє соціальному, духовному, моральному благополуччю, а також здоровому й психічному розвитку дитини. З цією метою створюється мережа спеціальних дитячих закладів культури, позашкільних виховних, а також клубних закладів для забезпечення індивідуальної та колективної творчості дітей.

 

Стаття 23. Дитина й релігія

Кожна дитина має право на свободу релігії. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, вільно дотримуватись своїх релігійних переконань. Ніхто не повинен примушувати дитину сповідувати або не сповідувати ту чи іншу

 

Стаття 24. Дитина й праця

Порядок застосування праці дітей визначається законодавством України про працю. Вік, із якого допускається прийняття дитини на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 15-річного віку, можуть прийматися на роботу, що не завдає шкоди їх здоров'ю й навчанню, за згодою одного з батьків або особи, що замінює батьків. Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується відповідно до потреб їх розвитку та професійної підготовки. Стаття 25. Право на зайняття підприємницькою діяльністю

 

Діти, які досягли 16-річного віку, мають право займатися підприємницькою діяльністю, можуть бути членами колективного сільськогосподарського підприємства та членами селянського (фермерського) господарства в порядку, передбаченому законодавством.

 

Стаття 26. Право на об'єднання в дитячі та молодіжні організації

Фізичні та юридичні особи, які надають допомогу дитячим організаціям та їх об'єднанням, користуються пільгами у порядку, встановленому законодавством України.

 

 

Розділ 5. Дитина в несприятливих умовах та екстремальних ситуаціях

 

Стаття 27. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування

Стаття 28. Утримання й виховання дітей-сиріт та дітей,позбавлених батьківського піклування

 

Стаття 29. Захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

 

Стаття 30. Захист прав дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку

Дискримінація дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку забороняється.

Стаття 31. Заклади для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку

 

Стаття 32. Захист дітей, які постраждали внаслідок стихійного лиха, аварій, катастроф

 

Стаття 33. Державна допомога та пільги дітям, хворим на СНІД та ВІЛ-інфікованим

 

Стаття 34. Заборона участі дітей у воєнних діях і збройних конфліктах

Стаття 35. Захист дітей-біженців Держава вживає всіх можливих заходів для забезпечення захисту на території України прав дітей-біженців та догляду за ними.

 

Стаття 36. Захист дитини від незаконного переміщення

 

Стаття 37. Захист прав дитини на особисту свободу

 

Стаття 38. Захист прав дитини в спеціальних навчальновиховних закладах для неповнолітніх, які потребують особливих умов виховання

 

Розділ 6. Заключні положення

 

Стаття 39. Міжнародні договори та угоди

 

Держава укладає з іноземними державами міжнародні договори і угоди про правову допомогу з цивільних, сімейних та кримінальних справ, із питань правового захисту дітей, опіки, піклування, усиновлення (удочеріння) дітей - громадян України іноземним громадянами та здійснення контролю за умовами утримання та виховання таких дітей у сім'ях іноземних громадян.

Розділ 7. Прикінцеві положення

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

 

Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня опублікування цього Закону: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; привести рішення Кабінету Міністрів України у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно- правових актів, що не відповідають цьому Законові. Закон України Про охорону дитинства

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.