Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Активність Універсуму і рух матерії



Тема 11. РУХ, ЧАС І ПРОСТІР. СИСТЕМА УНІВЕРСУМУ.

 

План лекції:

 

Активність Універсуму і рух матерії.

Форми руху матеріальних систем.

Системність. “Ціле” і “часткове” як визначеності системи. Система Універсуму.

Простір і час. Конечне й безкінечне.

 

Активність Універсуму і рух матерії.

В історико-філософській традиції – від самих її джерел – конституюються альтернативні трактування руху: від релятивізму, що абсолютизує його (починаючи з Геракліта) до тотального його заперечення (починаючи з елеатів). У багатьох філософських вченнях, які надають онтологічний статус рухові, він трактується в якості атрибутивної й універсальної характеристики основ буття (за Аристотелем, "пізнання руху необхідно спричиняє пізнання природи"). У рамках матеріалізму рух розумівся як спосіб існування матерії (Толанд, Дідро, Гольбах, Енгельс, Лукач і б.і.). У філософії Лейбніца і Гегеля були висловлені погляди на рух не як на механічне переміщення, але як на якісну зміну, що реалізується в нелінійному механізмі вирішення протиріч. Рух, що припускає якісну трансформацію об'єкта, який рухається, може мати двояку спрямованість: 1. підвищення рівня складності системної організації об'єкта, що рухається, ускладнення й диференціація його зв'язків із середовищем (прогрес); 2. нагромадження потенціалу хаотичності й неорганізованості; зниження можливостей і спрощення внутрішньої і зовнішньої структури об'єкта (регрес).

Саморухомість елементів світу – це дійсно їх невід’ємна властивість, тому рух – це спосіб буття матерії, її головний атрибут, а категорія перетвореннядинамічна характеристика взаємозв’язків матеріальних об’єктів. Рух є всяка зміна взагалі: у будь-якій сфері й формі. Мінливість не відкидає збереження в рухові, але спостерігається відносність спокою і абсолютність активності у всіх формах руху різних матеріальних систем і на всіх структурних рівнях самоорганізації буття світу. Людина, як особливе утворення світу, також саморухома організація. Універсум – це вже й результат, і умова, і причина активності Буття. Є різні точки зору стосовно джерела активності: зовнішнє (Бог, ентелехія, нус, Абсолютна Ідея чи Воля тощо), іманентно притаманне (саморухомість матерії). У будь-якому випадку матерія розглядається як субстрат рухомості, але не завжди як субстанція.

Спокій – це момент стійкого у рухомому. Чим значніше рух, тим більший спокій. Це особливо помітно у формах руху, які є найстійкішими моментами спокою (збереження при перетвореннях, змінах).

У рамках сучасної науки рух розуміється в контексті його зв'язку з феноменами простору, часу й енергії (спеціальна і загальна теорія відносності). В цьому контексті виявляється й онтологічний зміст сформульованих ще античною філософією апорій, зв'язаних з розумінням руху (єдність його континуальності та дискретності). У контексті європейської культури поняття руху аксіологічне акцентоване, що знаходить вираз в диференціації його значень (рух як "зміна взагалі"; спрямований рух як розвиток; прогрес і регрес як варіанти розвитку і т.д.). На відміну від цього поняття спокою конституюється в європейській традиції в якості одного значення (альтернативний підхід у традиційних східних – зокрема, давньоіндійській – культурах. Індійська філософія фіксує п'ять різних видів спокою, з одного боку, і руху взагалі, як такого, - з іншого).

11.2 . Форми руху матеріальних систем.

Рух – абсолютна властивість матерії бути завжди і у всьому активною. Форми руху матерії – це стійкі формоутворення функціонування матеріальних систем на різних структурних рівнях самоорганізації буття, способи їх існування. Вчення про форми руху матерії оригінально виклав Ф. Енгельс у п’ятичленному їх розподілі: механічна, фізична, хімічна, біологічна, соціальна. Сучасне вчення про форми руху матерії не зводиться до п’ятичленного розподілу форм (дивись таблицю – система Універсуму). Проте цей розподіл для початку розгляду досить евристичний.

М. Неживі системи буття світу.

Механічний, фізичний, хімічний рух

Ф. Х. як циклічно-поступальний і як “замкнутий”

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.