Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Добування і переробка березового соку

 

1. Коротка історія розвитку добування соку

Дослідження з підсочки берези були початі у 30-х роках XX століття в Білорусії і на Уралі. Однак інтенсивне добування соку на науковій і промисловій основі почало розвиватися лише у 60-і роки. Видобуток і широке використанні березового соку в Україні почалося в 1967 році у Дубнівскому лісгоспзазі Рівненської області. Добування березового соку на промисловій основі пізніше стали займатися е Білорусії, Латвії, Естонії і Казахстані.

2. Фізико-хімічні властивості соків та їх використання.

Питома вага свіжого соку берези залежно від календарного часу, соковитікання та діаметру дерев.

Питомі вага соку збільшується з ростом діаметра дерев. Сухих речовин у кленовому соці міститься 1,77%, в яворовому - 1,49%, в березовому - 1,12%. Зі збільшенням діаметру дерев відмічена слабо виражена тенденція до зростання вмісту сухих речовин.

У соці виявлено 18 хімічних елементів — алюміній, азот, барій, залізо, калій, кальцій, мідь, хром, лантан, натрій, нікель, марганець, фос­фор, стронцій, кремній, титан і цирконій. Найбільша кількість цукрів виявлена в кленовому соці , у яворовому , березо­вому, найменша - в грабовому. Максимальною цукристістю характеризуються груботріщинуваті берези (0,84%). Актив­на кислотність (рН) березового соку змінюється в межах 5,14-6,39, клено­вого - 5,94-6,95 і яворового — 6,43. Фізико-хімічні властивості натураль­ного соку регламентуються відповідними республіканськими стандарта­ми і технічними умовами. Згідно з цими документами натуральний сік, призначений для консервування, не повинен мати ознак шумування, у ньому не допускаються сторонні домішки. Вміст сухих речовин повинен бути не менше 0,9%; загальна кислотність (у перерахуванні на яблучну) не перевищувати 0,01-0,02%, питома вага - не менше 1,003 г/см3.

Використання соків. Використовують у харчовій, медичній та інших галузях народного господарства. Відомості про використання березового соку зустрічаються в старовинних лікувальних рукописах. Його застосовували як відхаркувальний засіб, при деяких захворюваннях легень і як заальнозміцнюючий засіб Свіжий сік рекомендують пити для покращення обміну речовин, при ревматизмі, хворобах сечового міхура, після опіків, його використовують зовнішньо при екземах і вуграх. З березового соку в давнину слов'яни виготовляли багато смачних і поживних страв, робили квас, який добре тамував спрагу в спеку. Крім того, березовий сік знаходить застосування в сільському господарстві. Випарюючи воду із соку, отримують концентрований сік, або навіть цукор. В Росіїї розробили технологію виробництва вин з березового соку.

3. Найважливіші види берез для добування соку та соковиділення.

В світі описано близько 140 вдів берези. Найбільше промислове значення зля підсочки в Європі мають береза повисла (бородавчаста)-(Betula pendula), береза пухнаста (Betula pubescens), береза плосколиста (Betula platyphylla).

4. Вплив екологічних факторів на соковиділення та сокопродуктивність.

На сокопродуктивність дерев впливають такі фактори: метеорологічні, барометричний тиск, температура повітря, ґрунту і деревини, освітленість, вітер, опади; географічні - широта, висота над рівнем моря; лісівничі - тип лісорослинних умов, класи росту і розвитку, підріст і підлісок, рубання догляду; біологічні - види і форми листяних порід; антропогенні — спосіб підсочки, параметри каналів, навантаження каналами; таксаційні — бонітет, вік, діаметр, повнота та ін.

5. Техніка і технологія добування березового соку.

При підсочці різними способами важливе значення мають глибина і діаметр каналів, які роблять у деревах.

Глибина каналів. Від глибини та діаметру каналів залежить кількість отриманого соку. Канали з маленькими діаметрами зменшують сокопродуктивність. Канали з надмірно великими діаметрами заростають тривалий час, що може викликати ослаблення і ураження дерев хворобами. Рекомендується оптимальна глибина каналів, що дорівнює 50 мм. Подальше збільшення глибини каналів не сприяє значному підвищенню сокопродуктивності берези. Діаметр каналів рекомендується - до 15 мм.

Тривалість соковиділення займає короткий проміжок часу (фактична біологічна тривалість соковиділення в умовах Львівської області, по даних Рябчука В.П., в середньому за вісім років спостережень становила 25 діб, а умовна — 42 доби).

Способи підсочки дерев листяних порід. Розрізняють три способи підсочки: відкритий, напівзакритий, закритий. Відкритий спосіб не гарантує можливості попадання в сік води, снігу, різних домішок, як через жолобки для збору соку, так і безпосередньо в сокоприймачі. При відкритому способі підсочки в дощові дні різко знижується якість соку. При цьому способі використовують напівкруглі металеві жолобки. Їх забивають у кору дерев з невеликим нахилом до землі. Як правило, під жолобком ставлять сокоприймачі у вигляді скляних банок. У такому випадку в дощові дні вода, стікаючи по стовбуру, понадає в жолобки і в сокоприймачі. Крім того, в сік можуть потрапити різні домішки - шматки кори і комахи. В нічний час у дні інтенсивного соковиділення сокоприймачі швидко наповнюються, що призводить до переливання соку через краї банок. Таким, чином, відкритий спосіб збору соку є простий, але недосконалий. Напівзакритий спосіб передбачає поєднання відкритих пристосувань для збору соку з закритими сокоприймачами. При такому способі збору використовують металічні жолобки. Їх забивають у кору дерев, відступаючи униз від підсочних каналів на 20-30 мм. На вільний кінець пристосувань натягують шланг, кінець якого вставляють у поліетиленову кришку з отвором в центрі, яка закриває сокоприймач і запобігає попаданню в приймач сторонніх домішок, але можливе попадання в сік води. Закритий спосіб полягає в повній ізоляції, як пристосувань, так і сокоприймачів, що практично унеможливлює потрапляння в сік води, снігу та різних механічних домішок. Є так званий централізований спосіб збору соку. Для збору соку використовують пристосування, які вставляють у підсочні канали. На кінці пристосувань натягують гумові шланги. Другі кінці шлангів з'єднуються з магістральним шлангом-сокопроводом, який іде до сокозбірника. При цьому способі необхідно враховувати рельєф місцевості та мати відповідні матеріали..

 

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.