РОЗВІДНИКИ-КОРЕКТУВАЛЬНИКИ

Кертісс-052 19

ТРАНСПОРТНІ ЛІТАКИ

Дуглас С-47 Дакота 707

Армстронг Уітворт Альбі марль 12

НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНІ ЛІТАКИ

Норт Амерікен АТ-6 Тексан 82

Мабуть, лише фахівцям з воєнної історії відомо про події 19 вересня 1942 року, коли лейтенант Олександр Павкін саме на американському танку «М3 Стюарт» атакував німецьку танкову колону і знищів 11 танків з 16

Американський танк

«М3 СТЮАРТ»

у роки війни США та Британія поставили близько 12000танків, за роки війни в СРСР було вироблено майже 110 000.

Малоймовірним виглядає і те, що широкому російському загалу відомо про встановлення грізних реактивних мінометів БМ-13 (відома «Катюша») на осі повнопривідних американських машин марки «Студебекер» (усього в роки війни було поставлено 470 000 автомобілів різних марок).

На жаль, є підстави вважати, що в угарі сучасної розгнузданої анти-західної пропаганди, більшість росіян не почують й інші сухі цифри і факти про справжнє значення «ленд-лізу» для Перемоги 1945 року.

Так, окрім літаків, танків, самохідних гармат, бронетранспортерів, артилерійських гармат 14 000, з яких 8600зенітні гармати, яких в СРСР було вироблено усього 33700.

Гвинтівок і кулеметів 6 000 000 штук, армійських мотоциклів, локомотивів (1981 штука),

11 075 вагонів (що було в 10,2 рази більше радянського виробництва), 622 000тон залізничних рейок, морських суден, вантажних і легкових автомобілів (включаючи легендарний «Віліс»,51 000 джипів узагалі).

До СРСР у великих обсягах постачались запалюючі суміші, високооктановий бензин, пересувні електростанції, порох, покришки, алюміній і дюраль алюміній більше 300 000тон, мідь близько 400 000 тон, кобальт майже 500 000 тон, бавовна, військове обмундирування, взуття (15 000 000 пар), тканини, ґудзики (250 000 000 штук), ліки і медичні інструменти, продукти харчування, зокрема м’ясні консерви (3 000 000 000 банок), цукор, галети.

Можна стверджувати, що поставки по «ленд-лізу» дозволили запобігти паралічу залізничного транспорту СРСР в роки війни. Окрім цього, деякі джерела вказують, що у 1945 році «вага» засобів зв’язку в Червоній армії і флоті зі США та Британії становили близько 80%.

Важко переоцінити поставки англійських і американських радіолокаторів. В Радянському Союзі ця тема усіляко замовчувалася, що ймовірно пояснюється тим, що в СРСР в роки війни було виготовлено лише 775 РЛС всіх типів, а по «ленд-лізу» поставлено більше 2000, у тому числі 373морських і 580 для встановлення на літаках.

Зі США було також поставлено різного роду промислове обладнання та станки для літакобудівних заводів в Куйбишеві, Орську, Красноводську. Зі сполучених Штатів також постачалося обладнання для нафтопереробки.

При цьому, Вашингтон також поставив Москві 2 300 000 тон сталі, що було достатньо для виробництва 70 000 танків«Т-34»!

Поставки в основному йшли через Північну Атлантику. Однак, окрім цього маршруту, вантажі доставлялися через Тихий Океан (близько 40% від обсягу усіх поставок). Зокрема, з Канади на радянський Далекий Схід морським шляхом постачалася високоякісна пшенична мука. Певна частина вантажів (24%) йшла найбільш довгим маршрутом – через Індійській океан та суходолом через Персію (сучасний Іран) і далі – на Південь СРСР.

Цей шлях виявився особливо важливим у 1943 році під час вирішальних битв на південному фронті, коли до нього щомісячно доставлялось 500 000 тон вантажів. Частина літаків (усього 7908 машин) доправлялась самими радянськими льотчиками від Фербанкса на Алясці до Красноярська.

Після завершення Другої світової війни, роль «ленд-лізу» у Радянському Союзі почала свідомо замовчуватися, а у роки «холодної війни» - навмисно применшуватися. Показовою є така цитата: «Дійсно, виробництво озброєнь досягло в США та Англії величезних розмірів, але Радянському Союзу воно постачалося в порівняно невеликих кількостях. Не принесли суттєвого полегшення радянському народу і незначні поставки продовольства зі США та Канади.» («Новіша історія 1939-1975, Москва, 1977 рік»).

Сьогодні ж дані свідчать, що обсяг поставок в рамках «ленд-лізу» становив 46 мільярдів доларів: 66% для Британії, 22% для СРСР, 12% для інших країн Антигітлерівської коаліції.

Узагалі, зі США до СРСР в рамках програми «ленд-ліз» було поставлено 18 000 000 тон вантажів, з яких 5 000 000 тон - продовольство.

У радянські роки існував міф, що Москва начебто оплачувала «ленд-ліз» золотом, хоча насправді під час війни СРСР сплатив лише 2 500 000 доларів США у вигляді деревини, хутра і золота.

Натомість різного ґатунку неосталіністи сьогодні старанно намагаються приховати те, що згідно з радянсько-німецькою господарською угодою від 10 січня 1941 року, СРСР до 22 червня 1941 року включно (!) постачав нацистам «промислову сировину, нафтопродукти і продукти харчування, зокрема зернові» (газета «Правда» від 11 січня 1941 року).

В СРСР також постійно стверджувалося, і сьогодні в Росії продовжує стверджуватися, що допомога з боку союзників надходила не у заявлених обсягах та не у визначені строки.

Відвертому цинізму таких заяв можна протиставити дані щодо втрат під час здійснення 77 Арктичних конвоїв - потоплено німцями близько 100 торгових суден та 18 військових кораблів, загинуло 2773 моряка з різних країн-союзників.

Можна також додати, що окрім вже згаданих 730винищувачів, у 1941, тобто найважчому році, СРСР отримав 750 англійських та 180 американських танків, що за деякими даними, становило близько 50% загальної кількості танків в Червоній армії на той час.

Часто лунали й закиди про те, що техніка по «ленд-лізу» надходила не самих новіших зразків, хоча об’єктивним експертам зрозуміло, що цим прокремлівські пропагандисти намагались приховати реальну технічну відсталість радянської промисловості та невідповідність тогочасним вимогам саме радянської техніки і озброєнь.

Відповіддю на останні твердження є слова Анастаса Мікояна, якийв роки війни був головою Комітету продовольчо-речового постачання Червоної армії.

"Зараз легко казати, що «ленд-ліз» нічого не значив. Але восени 1941 року ми все втратили, і якби не «ленд-ліз», не зброя і не продовольство ще не відомо, якби пішли справи".

Отже, можна констатувати, що допомога США і Британії зіграла вирішальну роль саме у найбільш критичний момент війни. І ще невідомо, як повернувся би хід військових дій та й сама історія ХХ сторіччя, якби не своєчасна допомога в рамках «ленд-лізу».

Сьогодні, нарешті, звільняючись від чисельних радянських міфів, маємо знати і пам’ятати про це.

Маємо й також бути свідомими того, що наразі Росія є найбільшою загрозою миру в Європі, яка, як і наприкінці 30-х років, переживає серйозну кризу, а «фашизм повертається на континент, який він колись зруйнував».

Поиск по сайту: