Транспортна іммобілізація залежно від локалізації перелому

Переломи кісток

Переломи виникають внаслідок різких рухів, ударів, падіння з висоти, інших причин.

Перелом— це порушення цілості кістки, при якому уламки її можуть залишатися на кістці (перелом без зміщення) чи зміщуватись, утворюючи скривлення кінцівок (перелом зі зміщенням).

Види переломів: закриті(не порушується цілість шкірних покривів) і відкриті(в місці перелому наявна рана); без зміщення та зі зміщеннямкісткових уламків; одиничні(утворюються тільки два уламки) та численні (утворюється більше, ніж два уламки, або ушкоджуються декілька кісток); повні(кістка відколюється) та неповні (у ній утворюється тріщина); сполучені (з опіками, радіаційним ураженням та ін.) тощо. Для перелому характерні: різкий біль, припухлість, синець, порушення рухів в ушкодженій ділянці тіла. При переломах зі зміщенням спостерігається викривлення кінцівки, її рухомість поза суглобом, іноді чути хрускіт у місці ушкодження.

При відкритих переломах можуть спостерігатися кісткові уламки в рані. При переломах кісток черепаможлива кровотеча з вух. При переломах ребер — болючість при диханні та характерний хрускіт у місці перелому при дотикові.

Не можнаспеціально змінювати положення кінцівки, щоб виявити ці ознаки. При підозрі на перелом першу допомогу потрібно проводити в такому ж обсязі, як при явному переломі.

Найнезначніше зміщення уламків кісток, пов'язане з грубими маніпуляціями, може призвести до посилення болю, ушкодження нервів, судин і м'яких тканин.

Перша медична допомога при переломах

При переломі кісток або при підозрі на перелом проводять іммобілізацію ушкоджених кісток.

Транспортна іммобілізація— прийом, який забезпечує ушкодженій частині тіла положення спокою протягом усього часу транспортування потерпілого до стаціонару. Транспортна іммобілізація є обов'язковим компонентом невідкладної медичної допомоги при травмі.

Основна мета іммобілізації— досягнути нерухомості кісток у місці перелому. Крім переломів, транспортна іммобілізація проводиться також при ушкодженні суглобів, магістральних судин і нервових стовбурів, при значних ушкодженнях м'яких тканин.

Будь-яка транспортна іммобілізаційна пов'язка складається з трьох, частин: шини; прокладки; фіксувальної пов'язки.

Загальні принципи транспортної іммобілізації:транспортну іммобілізацію треба проводити в найбільш ранні строки; одяг і взуття з травмованого, зазвичай, не знімають; при ушкодженні будь-якого сегмента кінцівки знерухомлюють два сусідні суглоби, а при травмах плечової кістки та плечового суглоба, стегнової кістки й кульшового суглоба - усі основні суглоби верхньої (плечовий, ліктьовий, променевозап'ястковий) або нижньої (кульшовий, колінний і гомілковостопний) кінцівок; транспортну шину перед накладенням моделюють відповідно до форми та положення основних сегментів кінцівки, накладають шину поверх ватно-марлевої прокладки.

Надаючи допомогу, дотримуйтеся таких правил:

- ушкоджену кінцівку потрібно обкласти ватою чи будь-якою тканиною;

- фіксувальні засоби закріплюють на ушкодженій кінцівці за допомогою бинта, хустини, косинки, мотузки, ременя тощо;

- шину слід кріпити надійно, добре фіксуючи ділянку перелому;

- при переломі стегна фіксуються всі суглоби ушкодженої кінцівки (кульшовий, колінний, гомілковостопний);

- за відсутності іммобілізаційних засобів зламану руку можна фіксувати до тулуба, зламану ногу

до здорової ноги за допомогою косинок, одягу, бинта;

- при відкритому переломі слід обов'язково обробити рану та накласти стерильну пов'язку, а потім іммобілізувати кінцівку;

- слід дати постраждалому знеболювальні засоби.

Для транспортної іммобілізації використовують табельні та підручні засоби:

- іммобілізаційні шини (металеві драбинчаті, сітчаті, фанерні, спеціальні (наприклад, шина Дітеріхса));

- транспортні пов'язки;

- підручні засоби іммобілізації (фанера, палки, тонкі дошки та ін.).

Транспортна іммобілізація залежно від локалізації перелому

При переломах кісток черепапотерпілого вкладають на ноші животом донизу, під обличчя підкладають ватно-марлеве коло.

При ушкодженні щелепнакладають пращеподібну пов'язку, голову повертають набік, щоб уникнути западання язика.

При переломах ключиці на ділянку плечей накладають два ватно-марлевих кільця, котрі зв'язують на спині, руку підвішують на косинці.

При переломах ребергрудну клітку в стані видиху туго перев'язують або стягують її бинтами, простирадлом чи рушником і зашивають їх. Транспортують постраждалого в положенні сидячи.

При переломах кісток кисті та пальціву долоню вкладають щільну купку вати, обмотану марлею, щоб надати пальцям напівзігнутого положення. На передпліччя, кисть

і пальці накладають шину, руку підвішують на косинці. Шина повинна бути накладена щільно, але не дуже туго, щоб не порушувати кровообігу в кисті. Якщо пальці посиніли та холодні на дотик або постраждалий відчуває поколювання в кінчиках пальців, потрібно послабити пов'язку.

При переломі кісток передпліччяруку потрібно обережно зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, повернути долонею до грудей і в такому положенні зафіксувати шиною (від основи пальців до верхньої третини плеча), щоби зробити нерухомим ліктьовий і променево-зап'ястковий суглоби. Якщо немає матеріалу, який можна застосувати як шину, достатньо скористатися трьома косиночними пов'язками чи зафіксувати травмовану руку за допомогою підвернутої поли піджака. Для підвішування руки використовуйте косинку, бинт або ремінь.

При травмі плечового суглоба та переломі плечової кісткишину моделюють таким чином, аби вона проходила від здорової лопатки через надпліччя ушкодженої кінцівки на плече та передпліччя до пальців. Руку підвішують на косинці. Якщо немає шини для іммобілізації, руку підвішують на косинці та прибинтовують до тулуба.

При переломі кісток стопи й ушкодженні гомілковостопного суглобашину згинають таким чином, щоб її можна було накласти на підошву стопи й задню поверхню гомілки до її верхньої третини. Для п'яти роблять заглиблення, в яке кладуть вату, щоб не було тиску нап'яткову кістку. Стопа повинна бути зафіксована під прямим кутом до гомілки. При використанні підручних засобів їх накладають із зовнішнього та внутрішнього боків гомілки, добре фіксуючи стопу. У місцях прилягання підручного засобу до кісткових виступів підкладають вату.

При переломах, кісток гомілкиіммобілізацію проводять так само, як і при переломах в ділянці гомілковостопного суглоба, фіксуючи гомілковостопний і колінний суглоби. Шину накладають від стопи до верхньої третини стегна. За відсутності іммобілізаційних засобів ушкоджену кінцівку можна прибинтувати до здорової.

При переломах кісток стегнавикористовують спеціальні шини (Дітеріхса). Видатний вчений, лікар-новатор, хірург ДітеріхсМихайло Михайлович (1871-1941) зробив вагомий внесок у розвиток військово-польової хірургії – у 1932 р. винайшов засіб для тимчасової іммобілізації при переломах стегна – шину. Шина Дітеріхса складається з двох дерев'яних розсувних планок різної довжини, фанерної підошви та палички-закрутки. Зовнішня планка довша від внутрішньої. При використанні шини планки розсовують до необхідної довжини, щоби внутрішня впиралась у промежину, а зовнішня — в пахвову западину; вони мають на 3 см виступати за кінцівку. До стопи прибинтовують фанерну підошву. Нижні кінці обох планок вставляють у дротові скоби підошви, після чого нижній кінець зовнішньої планки — в паз поперечної планки, з'єднаної з внутрішньою. Планки шини прибинтовують до кінцівки й тулуба. Закруткою витягають кінцівку.

При переломах кісток тазатравмованого необхідно покласти на тверду рівну поверхню (фанеру, дошки) та, якщо необхідно, зафіксувати його. Ноги постраждалого повинні бути зігнуті в колінах і трохи відведені в боки, під коліна підкладають валик. При транспортуванні ноги в колінах і ділянці гомілковостопних суглобів необхідно не туго зв'язати.

При переломі в шийному відділі хребтаспостерігається сильний біль, неможливість рухати головою. При ушкодженні спинного мозку настає частковий або повний параліч рук і ніг. Маніпуляції з потерпілим виправдані в разі неможливості викликати "швидку допомогу" й зумовлені необхідністю транспортувати постраждалого долікувального закладу. При цьому необхідно зафіксувати шийний відділ хребта. Коли ж немає порушення дихання, можна накласти ватно-марлевий комір (при цьому обкладають шию ватою та акуратно бинтують). Якщо стан постраждалого унеможливлює найменші рухи головою, декілька чоловік повинні припідняти його та покласти на щит або широку дошку й зафіксувати на ній пов'язкою за нижню щелепу чи обкласти голову травмованої людини поліетиленовими пакетами з піском, землею, водою. Піднімати потерпілого необхідно в абсолютно горизонтальному положенні, фіксуючи тіло руками в ділянці шиї, спини, таза, гомілки та стопи.

Так само акуратно необхідно надавати допомогу постраждалому з переломами в інших відділах хребта.Навіть незначне зміщення хребців може призвести до травми спинного мозку, аж до його розриву, з огляду на що категорично забороняється садити потерпілого чи ставити па ноги. За відсутності дошки переносити постраждалого можуть декілька людей на простирадлі чи ковдрі, діючи по команді одного з них. Дуже важливими при цьому є акуратність, плавність і синхронність рухів. Якщо неможливо значно підняти людину, необхідно підкласти під неї широку дошку.

При переломах у поперековому відділі хребтапостраждалий може лежати животом на жорсткій поверхні з валиком під грудьми.

Рис. 1.18. Транспортна іммобілізація Рис. 1.19. Транспортна іммобілізація

при переломах кісток кисті та пальців драбинчастою шиною при ушкодженні передпліччя:

а) і б) етапи іммобілізації

Питання для самоперевірки:

1. Які причини виникнення переломів?

2. Які види переломів розрізняють?

3. Які з них є найтяжчими?

4. Які основні ознаки перелому?

5. Що таке травматичний шок, чому він розвивається і як цьому запобігти?

6. Яке основне правило при наданні першої медичної допомоги при переломах?

7. Що таке іммобілізація?

8. Які підручні засоби використовують для іммобілізації?

9. Практичне завдання: проведіть іммобілізацію перелому верхньої та нижньої кінцівки за допомогою підручного засобу.

Поиск по сайту: