Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Договору про заснування Європейського Співтовариства



Стаття 83 ДзЄС передбачає, що:

«1. Відповідні регламенти і директиви, які необхідні для реалізації принципів, викладених у статті 81 і 82, затверджуються Радою рішенням кваліфікованої більшості на пропозицію Комісії і після консультації з Європейським Парламентом.

2. Регламенти і директиви, згадувані в пункті 1, мають на меті, зокрема:

(а) забезпечення дотримання заборон, визначених у статтях 81(1) і 82, шляхом введення положень про штрафи та періодичні грошові платежі;

(б) встановлення чітких правил застосування положень статі 81(3), враховуючи необхідність здійснення ефективного контролю, з одного боку, та спрощення адміністративної системи, з іншого;

(в) визначення у разі потреби умов застосування відповідних положень статей 81 і 82 в різних сферах економічних відносин;

(г) визначення відповідних функцій Комісії і Суду щодо положень, передбачених попередні пунктом;

(д) визначення відносин між національними законами та положеннями, що містяться у цій секції, чи прийняті відповідно до цієї статті»[93].

Відповідно до п. 1 вступної частини Регламенту Ради ЄС № 1/2003 від 16 грудня 2002 року щодо імплементації правил конкуренції, визначених статтями 81 та 82 ДзЄС[94], з метою створення системи, яка б гарантувала уникнення викривлення конкуренції на спільному ринку, застосування статей 81 та 82 ДзЄС має бути ефективним та уніфікованим у межах усього Співтовариства. Ухвалення Регламенту Ради №17 від 6 лютого 1962 р.[95] дало поштовх для розвитку конкурентної політики Співтовариства, що сприяло поширенню культури конкуренції в Співтоваристві. Однак у світлі наявного досвіду зазначений Регламент тепер мав бути замінений на законодавство, розроблене для задоволення потреб інтегрованого ринку та майбутнього розширення Співтовариства. Такою заміною як раз і стало прийняття Регламенту № 1/2003. Регламент є обов’язковим у всій своїй повноті та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.

Регламент 1/2003 має достатньо велику вступну частину, яка фактично слугує підґрунтям, своєрідним тлумачником тих правових вимог, цілей та завдань, які відображені безпосередньо в статтях Регламенту. До принципів дії правил Регламенту № 1/2003 слід віднести, перш за все, загальну заборону вчинення дій, які підпадають під вимоги ст. 82 ДзЄС, а також співвідношення, та, таким чином, встановлення обмежень відповідно до ст.ст. 81(1) і 81 (3). В разі ж застосування відповідних положень національного конкурентного права на території країн-учасниць ЄС та з урахуванням відповідних інтеграційних критеріїв щодо виявлених порушень, застосування цих двох статей відповідними національними органами є також обов’язковим. Але згідно зі ст. 10 Регламенту, у тих випадках, коли публічні інтереси Співтовариства, пов’язані з застосуванням ст.ст. 81 та 82 ДзЄС, вимагають, Комісія, діючи з власної ініціативи, може шляхом прийняття рішення визнати, що ст. 81 ДзЄС не застосовується до угоди, рішення об’єднання суб’єктів господарювання або узгодженої дії, оскільки умови ст. 81(1) не дотримані або умови ст. 81(3) задоволені. Комісія може зробити подібне визнання щодо ст. 82 ДзЄС.

Регламент 1/2003 визначає повноваження щодо застосування ст. 81 і ст. 82 ДзЄС Комісії, органів держав-членів з питань конкуренції та національних судів. Так, повний обсяг повноважень Комісії можна встановити тільки шляхом вивчення всіх положень цього нормативного акту: «для цілей застосування статей 81 та 82 Договору Комісія має повноваження, передбачені цим Регламентом» (ст. 4 Регламенту)[96]. Органи держав-членів з питань конкуренції уповноважені застосовувати статті 81 та 82 ДзЄС в окремих випадках. З цією метою, діючи за власною ініціативою або відповідно до заяви, вони можуть ухвалювати рішення: вимагати припинення порушення; визначати тимчасові заходи; погоджувати зобов’язання; наклдати штрафи, періодичні штрафні платежі або будь-яке інше передбачене національним правом покарання. У випадку невиконання на основі даної інформації умов встановлення заборони вони також можуть ухвалювати рішення про відсутність підстав для вчинення дій з їх боку. Національні суди також мають повноваження застосовувати статті 81 та 82 ДзЄС.

В разі виявлення наявності порушення ст. 81 чи ст. 82 ДзЄС Комісія робить відповідний висновок та може шляхом прийняття рішення вимагати від суб’єктів господарювання та відповідних об’єднань суб’єктів господарювання припинення такого порушення. При цьому перевага повинна віддаватися режимним заходам щодо поведінки суб’єкта порівняно із структурними. Виявлення порушення може відбуватися або з власної ініціативи Комісії, або за заявою фізичної чи юридичної особи, які можуть вказати на легітимну зацікавленість, та держави-члена[97]. У екстрених випадках Комісія може вводити тимчасові обмеження шляхом ухвалення рішення на підставі порушення, визнаного prima facie, відповідно до ст. 8 Регламенту 1/2003.

До моменту прийняття остаточного рішення та на підставі попередньої оцінці Комісії ЄС Регламент передбачає можливість суб’єктам господарювання взяти на себе зобов’язання, відповідно з якими униможливуються негативні прояви дій, які відповідають ст. 81 та ст. 82 ДзЄС, які набувають офіційного статусу, вводяться на визначений період та нівелюють вчинення дій з боку Комісії. Але: (а) коли мали місце істотні зміни в будь-якому з фактів, на яких ґрунтувалось рішення; (b) коли відповідний суб’єкт господарювання діє, порушуючи свої зобов’язання; або (с) коли рішення базувалось на неповній, неточній або неправдивій інформації, наданій сторонами - на запит або з власної ініціативи Комісія може знову відкрити справу.

Глава ІV Регламенту 1/2003 встановлює правила щодо співпраці між Комісією та уповноваженими з питань конкуренції органами держав-членів[98], Дорадчим комітетом з обмежувальних дій та домінуючого становища[99],[100], національними судами. Наприклад, відповідно до ст. 11 Регламенту, Комісія має пересилати уповноваженим з питань конкуренції органам держав-членів копії найбільш важливих документів, які зібрані нею з метою застосування статей 7, 8, 9, 10 та статті 29 (1). На запит уповноваженого з питань конкуренції органу держави-члена Комісія має забезпечити його копіями інших наявних документів, необхідних для оцінки справи. Уповноважені з питань конкуренції органи держав-членів повинні без затримки письмово інформувати Комісію до або після початку ними першого формального слідчого заходу, у тих випадках, коли вони діють на підставі ст. 81 чи ст. 82 ДзЄС. Доступ до цієї інформації може надаватися уповноваженим з питань конкуренції органам держав-членів. Не пізніше 30 днів до ухвалення рішення - вимоги припинити порушення, взяти зобов’язання або відкликати привілеї, передбачені Регламентом щодо блокових (групових) вилучень (про ці вилучення див. вище у Розділі 2.2), уповноважені з питань конкуренції органи держав-членів мають проінформувати Комісію. З цією метою вони мають надати Комісії стислий огляд справи очікуваного рішення або через відсутність цього будь-які інші документи, що характеризують запропоновані заходи. До цієї інформації також можуть мати доступ уповноважені з питань конкуренції органів інших держав-членів. На запит Комісії уповноважений з питань конкуренції орган держави-члена, який вчинює такі дії, має відкрити їй інші документи, що є в його розпорядженні та необхідні для оцінки справи. Інформацію, надану Комісії, можна зробити доступною для уповноважених з питань конкуренції органів інших держав-членів. Національні уповноважені з питань конкуренції органи мають змогу обмінюватись інформацією, необхідною для оцінки справи, яка знаходиться у них на розгляді відповідно до ст. 81 чи ст. 82 ДзЄС, та ін. Як відзначено в п. 5 Повідомлення Комісії щодо співробітництва в рамках Мережі органів з питань захисту конкуренції (2004/C 101/03)[101], Регламент 1/2003 базується на системі паралельних компетенції, відповідно до якої всі органи з питань захисту конкуренції мають повноваження застосовувати ст.ст. 81 або 82 ДзЄС та є відповідальними за раціональний розподіл роботи стосовно тих справ, за якими проведення розслідування вважається необхідним. В той же час кожний учасник Мережі залишає за собою повну дискрецію щодо проведення чи не проведення розслідування у справі. У рамках системи паралельної компетенції справи може розглядати: один національний орган з питань захисту конкуренції (НКО), можливо з допомогою НКО інших держав-членів; або декілька НКО, які діють паралельно; або Комісія.

Повноваження щодо проведення розслідування відповідно до глави V Регламенту поділяються на декілька груп. Так, у тих випадках, коли тенденції торгівлі між державами-членами, незмінність цін або інші обставини дозволяють припустити, що конкуренція може бути обмежена чи спотворена в межах спільного ринку, Комісія має змогу проводити власне розслідування щодо окремого сектора економіки або окремих типів угод у різних секторах. Для цього Регламент наділяє цій орган ЄС правом (повноваженнями) надсилати запити щодо надання інформації; приймати показання; проводити інспекції, перевірку приміщень. При цьому окремі положення Регламенту 1/2003 стосуються питань щодо слухання сторін, позивачів, а також правил використання професійної таємниці.

Регламент 1/2003 передбачає вимогу щодо обов’язкової публікації рішень Комісії, ухвалених на підставі ст.ст. 7-10, 23 і 24. Публікація повинна зазначати назви сторін та основний зміст рішення, включаючи будь-які накладені покарання. Вона має зважати на законний інтерес суб’єктів господарювання щодо захисту їх комерційної таємниці.

Забезпечення дії вимог Регламенту 1/2003 здійснюється, в тому числі, через застосування санкцій відповідно до глави VI. Так, ст. 23 Регламенту передбачає правила щодо стягування штрафів. Комісія може своїм рішенням накладати на суб’єкти господарювання та об’єднання суб’єктів господарювання штрафи, що не перевищують 1% загального обороту за попередній фінансовий рік у тих випадках, коли навмисне або через недбалість: (а) вони надали неточну або таку, що вводить в оману, інформацію у відповідь на вимогу, здійснену відповідно до ст. 17 чи ст. 18(2); (b) у відповідь на вимогу, що здійснюється рішенням, прийнятим відповідно до ст. 17 або ст. 18(3), вони надали неточну, неповну або таку, що вводить в оману, інформацію або не надали інформації впродовж установленого терміну; (с) під час перевірок, здійснюваних відповідно до ст. 20, вони надали у неповній формі книги чи інші записи, пов’язані з підприємницькою діяльністю, що вимагалися, або відмовились підкорятися перевірці, призначеній рішенням, ухваленим згідно зі ст. 20(4); (d) у відповідь на запитання, поставлені відповідно до ст. 20(2)(е) вони дали неточну або таку, що вводить в оману, відповідь, вони не виправили в межах установленого Комісією строку неточну, неповну або таку, що вводить в оману, відповідь, надану їх працівником, вони не надали або відмовились надавати вичерпну відповідь щодо фактів, пов’язаних з предметом та метою перевірки, призначеної рішенням, ухваленим відповідно до ст. 20(4); (е) печатки, накладені згідно зі ст. 20(2)(d) посадовими чи іншими особами, які брали участь у проведенні перевірки та призначені Комісією, були зламані. Комісія рішенням може накладати штрафи на суб’єктів господарювання та об’єднання суб’єктів господарювання у тих випадках, коли навмисне або через недбалість: (а) вони порушили ст. 81 чи ст. 82 ДзЄС; чи (b) вони порушують рішення, яке встановлює тимчасові обмеження відповідно до ст. 8; чи (с) вони не діють у відповідності до зобов’язання, якому надано обов’язкової сили рішенням, ухваленим згідно зі ст. 9.

Для кожного суб’єкта господарювання та об’єднання суб’єктів господарювання, що беруть участь у порушенні, штраф не повинен перевищувати 10% їх загального обороту за попередній фінансовий рік. У тих випадках, коли порушення, вчинене об’єднанням суб’єктів господарювання, пов’язане з діяльністю його учасників, штраф не повинен перевищувати 10% від суми загального обороту всіх учасників, що діють на ринку, який постраждав від вчиненого об’єднанням порушення. Визначаючи розмір штрафу, Комісії необхідно зважати як на тяжкість, так і на тривалість порушення. У тих випадках, коли на об’єднання суб’єктів господарювання штраф був накладений з огляду на оборот його членів та воно є неспроможним, об’єднання зобов’язане вимагати сплати внесків від своїх учасників для покриття суми штрафу. У тих випадках, коли такі внески не були здійснені на користь об’єднання в межах строку, визначеного Комісією, вона може вимагати сплатити штраф безпосередньо від будь-якого суб’єкта господарювання, чиї представники були членами відповідного директивного органу об’єднання. Скерувавши вимогу про здійснення платежу відповідно до другого підпункту, у тих випадках, коли необхідно забезпечити повну виплату штрафу, Комісія може вимагати сплати залишку від будь-яких членів об’єднання, що діють у той час на ринку, де сталося порушення. Однак Комісія не повинна вимагати здійснення платежів відповідно до другого або третього підпункту від суб’єктів господарювання, які доведуть, що вони не виконували рішення об’єднання, де було порушення, та не знали про його існування, активно дистанціювали себе від нього до того, як Комісія розпочала розслідування справи. Фінансова відповідальність кожного з суб’єктів господарської діяльності щодо сплати штрафу не повинна перевищувати 10% його загального обороту за попередній фінансовий рік. Стаття 24 Регламенту 1/2003 передбачає можливість для Комісії своїм рішенням накладати на суб’єкти господарської діяльності чи їх об’єднання також періодичні штрафні платежі. Проте необхідно зазначити, що рішення щодо штрафів не повинні мати кримінально-правову природу, а також потребують дотримання строків щодо накладання цих санкції та їх примусового виконання на підставі ст.ст. 25, 26 Регламенту.

Відповідно до ст. 31 Регламенту 1/2003 Суд ЄС має необмежену юрисдикцію переглядати рішення, у яких Комісія визначила штраф чи періодичний штрафний платіж. Він має право скасувати, зменшити чи збільшити накладений штраф чи періодичний штрафний платіж.

Таким чином, Регламент 1/2003 встановив нову систему імплементації правил конкуренції, передбачених ст. 81-82 ДзЄС. Регламент істотно змінив близько десятка регламентів у сфері конкуренції[102], об'єднав положення вищезгаданих актів і деякі судові прецеденти. Головним елементом системи була децентралізація застосування п. 3 ст. 81 ДзЄС. Іншими словами, була скасована «монополія» Комісії на надання вилучень[103],[104].

В п. 34 вступної частини Регламенту 1/2003 також зазначено, що відповідно до встановлених ст.ст. 81 та 82 ДзЄС принципів та їх застосування, згідно з Регламентом №17 провідна роль відводилася органам Співтовариства і що таку головну роль потрібно зберегти, більш тісно об’єднуючи при цьому держави-члени щодо застосування правил конкуренції Співтовариства. Згідно із встановленими ст. 5 ДзЄС принципами субсидіарності та пропорційності, положення цього Регламенту не поширюються далі необхідного для досягнення його мети - ефективного застосування правил конкуренції Співтовариства.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.