СКЛАД. УКРАЇНСЬКИЙ СКЛАДОПОДІЛ

Склад - це мінімальний відрізок мовлення, що складається з голосного звука або сполучення голосного з одним чи кількома приголосними і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря, наприклад: у-рок, дер-жа-ва.

Склад є елементом фонетичного поділу слова, він обов'язково має складотвірний звук (голосний). Кожне слово поділяється на стільки складів, скільки в ньому голосних звуків. Залежно від кількості складів слова можуть бути односкладовими (зір, вік), двоскладови-ми (мо-ва, ро-зум), трискладовими (за-я-ва, ре-тель-ний) та багатоскладовими (вель-ми-ша-нов-ний).

Відкритим називається склад, що закінчується на голосний звук: ві-ра, ма-ти. Закритим є склад, що закінчується на приголосний: сон, рід, прий-деш- ній.

За початковим звуком розрізняють склади: прикриті, що починаються з приголосного: лі-то, ду-хо-ний;неприкриті - ті, що починаються з голосного: і-ній, о-бе-ріг.

Склади у словах бувають наголошені й ненаголошені. Наголошений склад містить наголошений голосний: прав-да.

Поділ мовного потоку й окремих слів на склади підпорядковується таким правилам:

1. Один приголосний, що стоїть між голосними, завжди належить до наступного складу: до-ля, за-ко-ни, пе-ре-ма-га-ти.

2. Якщо між голосними є два приголосні, то звуки [м], [н], [р], [л], [в], [й], що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них,- до наступного: дум-ка, зір-ка, вій-сько.

3. Два приголосні, якщо перший з них дзвінкий, а другий глухий, належать до різних складів: лег-ко, греб-ти.

4. Якщо другим приголосним є звуки [м], [н], [р], [в], [й], [рі, [лЧ, [ні, то разом з попереднім вони належать до наступного складу: до-брий, пі-зній.

5. Три приголосних, якщо два перші з них або дзвінкі, або глухі, а третій сонорний, належать до наступного складу: і-скра; до різних складів, якщо перший сонорний або дзвінкий, другий - глухий, а третій сонорний: роз-цві-ла.

6. Подовжені приголосні відносяться до наступного складу або можуть розриватися в корені слова: знан-ня, ві-ддати.

7. При перенося не можна розривати африкати: кукуру-дза, пого-джуватися.

8. Не можна відривати одну букву від кореня, префікса…: пре-красний, при-йшов, водо-пад, роз-ораний.

9. Не можна переносити або залишати на попередньому рядку одну букву: Оде-са, оса

10. Не можна відривати ініціали від прізвищ, скорочені назви або умовні скорочення мір від цифр: І.Я. – Франко, ХХІ – ст., 2013 – р., вид – во, л – ра, 50 – й, 10 – му.

11. Не можна розривати абревіатури: ООН, НАТО, АТС.

12. М’який знак та апостроф залишаються біля попередньої букви: валер’- янка, редь- ка.

13. не переносяться на наступний рядок розділові знаки, крім тире.

Розбити слова на склади та для переносу:

Прийшов –

Погоджуватися –

Підживити –

Віддзеркалювати –

Знання –

Яма –

Під’їзд –

Дядько -

Поставити в алфавітному порядку:

аеродром,алея, буран, бур"ян,

верховина, вершина, горбочок,

горобина,зелена, замля, океан,

острів, повість, повітря,росинка,

рослина, струмок, струнка, тра-

вень, травичка,хвилинка, хвиля,

чарівний, чайка, ярина, яхта.

Вузластий, вузлов'яз, вузлуватий,

вузловий, вузол;

Камбала, камбуз, камелія, камінь

камея;

Стилістичні засоби фонетики:

•алітера́ція — повторення певних приголосних звуків у словах, що складають речення, для підсилення звучності тексту і через нього створення художнього образу: Тиша у лісі, тиша, вітер кущі колише (О. Кононенко);

• асона́нс — повторення голосного звука для художнього забарвлення, посилення зву-чання того чи іншого звукосполучення задля створення художнього образу: Ти вчиш любити все, що перемінне і що незмінне, як незмінний світ... (П. Тичина)

• звукова ана́фора — повторення початкових звуків — першого звука рядка у вірші або першого звука в слові:

Шиємо шовковий шуму шарм (Д. Кремінь);

• звукова епі́фора — повторення кінцевих звуків чи звукосполучень у закінченнях слів віршованого рядка:

На камені сіють,
На камені жнуть.
Та не в тім суть.
(В. Базилевський );

• ри́ма — співзвуччя кінцевих частин слів у поетичних рядках:

Пречиста Мати, діва Марія,
Цілує Сина в Святій Софїі.
(Т. Майданович);

• звуковідтво́рення — наповнення тексту звуками, характерними для певних об’єктів природи, для створення слухової картини стихії — потопу, пожежі тощо: На річці скрегоче крига (М. Коцюбинський);

• звуконаслі́дування — відображення звуків навколишньої дійсності через викори-стання мовцем спеціально дібраних звуків: «Кру-кру!» — у пітьмі тугу журавлі несли мені так боляче, так сумно (І. Гнатюк).

Стилістичні засоби фонетики впливають на довершеність і поглиблення змісту висло-влювання, посилюють його емоційність, експресивність і виразність, естетичний вплив тексту та сприяють його комунікативній привабливості.

1. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка

Поиск по сайту: