Тема 8. КОНКУРЕНЦІЯ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦТВА
1. Сутність конкуренції.
2. Форми та методи конкурентної боротьби.
3. Конкурентоспроможність підприємства.
Однією з рушійних сил підприємництва є конкуренція. Існують різноманітні форми та методи конкурентної боротьби, які по-різному впливають на підприємницьку діяльність і конкурентоспроможність фірми. Конкуренція відіграє важливу роль як рушійна сила розвитку економічної системи капіталізму, змушує підприємців мобілізовувати всю енергію і здібності для підвищення конкурентоспроможності своїх підприємств.
Сутність конкуренції.
Конкуренція(лат. concurere — зіштовхуюсь, змагаюсь, як економічна категорія) — боротьба (в тому числі змагання, зіткнення, взаємодія) між виробниками (продавцями) за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення максимальних прибутків.
У разі зіткнення інтересів окремих виробників або продаців товарів і послуг кожен з них намагається довести свої переваги, забезпечити вигідніше і стабільніше положення, в тому числі за рахунок послаблення або навіть банкрутства конкуруючих підприємств.
Сутність конкуренції повніше розкривається в її функціях. Вона сприяє:
1) розширенню підприємствами масштабів виробництва, підвищенню продуктивності праці й за рахунок цього зниженню витрат виробництва на одиницю продукції, а отже і ціни;
2) економії ресурсів (природних, матеріальних, трудових, фінансових та ін.);
3) впровадженню досягнень науки і техніки у виробництво, що зумовлює зростання продуктивності праці;
4) поліпшенню якості продукції й обслуговування (в тому числі післяпродажного) споживачів;
5) перерозподілу капіталу між галузями і вирівнюванню норми прибутковості у різних сферах і галузях економіки;
6) створенню умов для банкрутства підприємств, зростанню на цій основі безробіття;
7) виникненню економічних криз;
8) посиленню процесу диференціації товаровиробників, тобто збагаченню одних і збідненню інших;
9) монополізації економіки.
Отже, конкуренція має як позитивні, так і негативні сторони. Їх співвідношення залежить від видів та форм конкуренції, впливу на неї регулюючої діяльності держави.
Форми та методи конкурентної боротьби
Сутність конкуренції, в тому числі її функцій, зазнає змін у процесі еволюції економічної системи.
Вільна (або чиста, досконала) конкуренція
Вільна конкуренція панувала на нижчій стадії капіталізму. Для неї характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. За цих умов процес ціноутворення здійснюється внаслідок віл.ьної (без будь-яких обмежень) й стихійної взаємодії попиту, пропозиції та цін, що означає саморегулювання економічної системи, ціновий характер конкурентної боротьби. Товаровиробники орієнтуються на задоволення потреб споживачів. Ідеальною моделлю у цій схемі є ситуація, коли споживач завжди має рацію, повністю виключається його дискримінація, тобто наявність своєрідного диктату споживача над продавцем.
За вільної конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. Певною мірою таким вимогам за сучасних умов відповідають ринки сільськогосподарської продукції, цінних паперів та послуг. На тривалому проміжку часу ціни тяжіють до суспільне необхідних витрат виробництва.
Вільна конкуренція набуває форми внутрігалузевої та міжгалузевої.
Внутрігалузева конкуренція— боротьба між товаровиробниками, які діють в одній галузі народного господарства і виготовляють однакову або взаємозамінну продукцію.
Основним методом боротьби за такої конкуренції є зниження витрат виробництва. Щоб таке зниження не призвело до зменшення або зникнення прибутків, підприємства повинні впроваджувати нові досягнення науки і техніки у виробництво, вдосконалювати форми організації виробництва і праці, запроваджувати нові форми і системи заробітної плати тощо.
Іншим важливим методом конкурентної боротьби за умов внутрігалузевої конкуренції є поліпшення якості продукції. Це дає змогу дещо підвищити ціни порівняно з цінами конкурентів, якщо якість їх продукції нижча.
Міжгалузева конкуренція— конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства і випускають різнорідні види продукції.
Через різні умови виробництва у галузях підприємці за однакових витрат капіталу отримують неоднакову масу продукту. Тому товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагаються вкладати свої капітали в галузі, де прибуток був вищий. Це здійснюється шляхом перепрофілювання виробництва, заміни акцій менш перспективних галузей через механізм купівлі-продажу на акції перспективніших та ін.
За сучасних умов переважна частка міжгалузевого перерозподілу капіталу відбувається в межах багатогалузевих концернів і конгломератів. З виникненням монополій вільна конкуренція перетворюється на монополістичну, або недосконалу.